12 вересня 2025 року Справа № 580/8383/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової розглянув матеріали адміністративної справи №580/8383/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Звенигородського районного суду Черкаської області (проспект Шевченка 12 А, м. Звенигородка, Черкаська область, 20200, код ЄДРПОУ 02887697), Державної судової адміністрації України (вул. Липська 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання протиправними та скасування індивідуального акта, постановив ухвалу.
24.07.2025 за вх.№37716/25 (через підсистему Електронний суд ЄСІТС 23.07.2025) представник позивача - адвокат Кравець Ростислав Юрійович (ордер серії АА №1563854, виданий АО «КРАВЕЦЬ і ПАРТНЕРИ») просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. голови Звенигородського районного суду Черкаської області від 26.06.2025 №43-0 «Про відрахування зі штату Звенигородського районного суду Черкаської області судді ОСОБА_1 »;
- поновити ОСОБА_1 на посаді судді Звенигородського районного суду Черкаської області з 27.06.2025;
- стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 «виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».
29.07.2025 Черкаський окружний адміністративний суд (суддя Орленко В.І.) прийняв позовну заяву до розгляду - відкрив провадження з призначенням підготовчого судового засідання у адміністративній справі (ЄДРСР 129223934) за правилами загального провадження, згідно з ухвалою від 08.09.2025 задоволена заява судді Орленко В.І. про самовідвід у справі №580/8383/25 (ЄДРСР 130043415).
На підставі розпорядження керівника апарату суду від 08.09.2025 №107 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи» відповідно до ч.9 ст.31 КАС України та п.6.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу у Черкаському окружному адміністративному суді згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2025 адміністративна справа №580/8383/25 передана судді Л.В.Трофімовій, у зв'язку з чим суддя приймає справу до свого провадження, проте за результатом перевірки матеріалів позовної заяви та усіх документів адміністративної справи залишає без руху з огляду на таке.
Відповідно до ч.9 ст.31 КАС України невирішені судові справи за умотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до п.6.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу у Черкаському окружному адміністративному суді, затверджених рішенням зборів суддів Черкаського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року (https://adm.ck.court.gov.ua/sud2370//zasady_dss/) повторний автоматизований розподіл судових справ між суддями застосовується у випадках визначених законом, а також з метою заміни одного, декількох суддів, всього складу суду, збільшення складу суду.
Згідно з частиною сьомою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII визначений обов'язок судді справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону, з дотриманням засад і правил судочинства.
Відповідно до службової записки від 12.09.2025 справа передана на дооформлення, позаяк клопотання представника позивача про зупинення провадження, що наявне у матеріалах позовної заяви - додаток №2, було долучене з недоліками оформлення матеріалів справи.
Відповідно до ч. 2 статті 35 КАС України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (висновки у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18, у справі №910/7164/19).
Відповідно до ч.2 ст.171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, 161 КАС України, тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків.
У позовній заяві стверджує представник позивача: перед тим як приймати наказ про відрахування зі штату судді ОСОБА_1 в.о.голови Звенигородського районного суду Черкаської області з метою забезпечення прав Позивача, мав би дочекатися відповідного рішення суду, яким надано правову оцінку правомірності рішень Вищої ради правосуддя, на підставі яких прийнятий оскаржуваний наказ, чого зроблено не було. Відповідачем не враховано, що 26.06.2025 Позивач перебувала на лікуванні, що підтверджено листком непрацездатності, тому прийняття такого наказу під час перебування судді у стані тимчасової непрацездатності є порушенням установленої заборони на звільнення будь-якої особи з посади за ініціативою роботодавця.
Рішення, яке приймається суб'єктом владних повноважень у межах його дискреційних повноважень є правомірним лише за умови, що воно відповідає усім критеріям, що визначені частиною другою статті 2 КАС України (висновки ВС у справі №380/13558/21).
Усупереч вимог п.4,5,9 ч.5 ст.160 КАС України у позові немає обгрунтування змісту і характеру порушених прав ОСОБА_1 за відсутності доказів ініціативи роботодавця та/або реалізації дискреційних повноважень чи відомостей про нараховану Державною судовою адміністрацією України суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з огляду на заявлену вимогу про стягнення.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, що викладені у постановах Верховного Суду. Згідно частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, що застосовують у діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України «Про адміністративну процедуру» висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх адміністративних органів, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Верховний Суд у постанові у справі № 2340/4461/18 вказує: п.46 - позивача звільнено з посади судді відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України на підставі рішення ВРП; п.48 - із зазначеної норми Закону №1402-VIII вбачається, що видача головою суду наказу про відрахування судді зі штату суду на підставі акта ВРП про звільнення судді з посади є не правом голови суду, а його обов'язком. Наказ голови суду, виданий на виконання акта ВРП про звільнення судді з посади, спрямований на виконання такого акта і констатує лише припинення трудових відносин між судом і суддею; п.49 - зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.02.2020 у справі №640/6177/19.
Як відомо, стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу позбавлений можливості працювати/виконувати функцію.
ВПВС у справі № 990/150/23 у п.28 постанови зазначає: реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 КАС України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту; п.33 - звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права; п. 37 зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову; п.43 - формулювання прохальної частини позову із зазначенням альтернатив можливих способів захисту порушеного права є таким, що не відповідає положенням КАС України.
У позовній заяві зазначаються відповідно до п.4 чю5 ст.160 КАС України зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Верховний Суд у справі № 640/11938/20 зазначає: порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого поданий позов.
Верховний Суд у справі № 400/3989/19 ЄДРСР 104008947 у п.45 вказав: належним є відповідач, який є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Неналежним відповідачем є особа, яка не повинна і не може відповідати за пред'явленим позовом. У разі якщо за змістом норми матеріального права, що належить застосуванню за вимогою позивача, учасником спірних відносин та зобов'язаною особою є інша, ніж особа, до якої пред'явлено позов, підстави для задоволення позову відсутні.
Механізм виконання рішень судів про стягнення коштів із державних органів регулюється Законом України від 5 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845. Абзацом десятим пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників визначено, що у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. Згідно зі статтею 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а у разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб'єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації (п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX).
Матеріали адміністративного позову не містять відомостей, що Державна судова адміністрація України на користь ОСОБА_1 нарахувала чи має обов'язок нарахувати суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу; не надані відомості, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області та/або Звенигородський районний суд Черкаської області не мають бюджетних асигнувань щодо виплати суддівської винагороди чи бюджетних коштів окремої бюджетної програми КПКВК 0501150 «виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» для забезпечення виконання рішень суду.
Верховний Суд у справі №826/16958/17 ЄДРСР 77537724 зазначив: якщо від наявності доказу залежить визначення предмета спору та підтримання позивачем відповідних вимог, позивач не може перекладати на суд власний обов'язок визначитися з предметом спору.
Відповідно до частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Матеріали справи не містять відомостей про оплату праці ОСОБА_1 з урахуванням ст. 27 Закону України «Про оплату праці» чи розрахунку середньомісячної/середньоденної суддівської винагороди та/або табелю обліку робочого часу; не надана копія трудової книжки із записом про звільнення та доказів на підтвердження проведення з Позивачем розрахунків за фактично відпрацьований час.
У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу він визначається з огляду на заробіток за останні два календарні місяці роботи. У постанові від 14.09.2016 у справі № 6-419цс16 Верховний Суд сформував правову позицію щодо розрахунку середньої зарплати за час вимушеного прогулу.
Оскільки право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, то у позовній заяві немає відомостей про проведення з позивачем розрахунків щодо виплати суддівської винагороди яким саме відповідачем, не визначене стороною спору відповідне ТУ ТСА і вимог до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області на виконання п.4 ч.5 ст.160 КАС України не сформовано у спірних правовідносинах.
Верховний Суд у справі №826/11627/16 за позовом до ТУ ДСА нагадує: статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Під час винесення рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
За порушення трудових прав працівника під час одного звільнення неможливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за ст. 117, так і за ст. 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату (постанова ВС від 18.01.2017 у справі № 6-2912цс16).
Верховний Суд 13.04.2022 у справі № 160/11095/20 зазначив, що залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, що застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви.
Особа повинна докладати зусиль для усунення недоліків або інформування суду про свою позицію щодо встановлених судом недоліків під час винесення ухвали про залишення без руху. Такий підхід відповідатиме принципу добросовісності (поваги до суду та інших учасників справи), а також принципу заборони зловживання процесуальними правами (висновки у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №280/3193/23).
Добросовісною вважається поведінка, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (висновки Верховного Суду у справі № 357/11125/22).
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.160, 161, 169, 171, 241, 248, 256, 294 КАС України, суд
Прийняти до свого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Звенигородського районного суду Черкаської області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними та скасування індивідуального акта та залишити без руху.
Надати позивачеві для усунення недоліків позовної заяви п'ять днів з дати отримання копії ухвали.
Позивачем недоліки можуть бути усунуті шляхом надання: обґрунтування змісту і характеру якого саме порушеного права (інтересу) позивача з якого часу і у порушення яких нормативно-правових актів допущено кожним відповідачем; формування вимог до належного відповідача з дотриманням вимог ст.5 КАС України щодо стягнення середнього заробітку; розрахунку середньомісячної/середньоденної суддівської винагороди та/або табелю обліку робочого часу; копії трудової книжки із записом про відрахування зі штату; доказів на підтвердження проведення з Позивачем розрахунків за фактично відпрацьований час; додатків до клопотання про зупинення провадження щодо судових рішень (ухвал та/або постанов) з відміткою про набрання законної сили.
У разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з дати підписання та не належить оскарженню.
Копію ухвали направити представнику позивача, позивачеві.
СуддяЛариса ТРОФІМОВА