Справа № 560/10383/25
іменем України
15 вересня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідачем протиправно не здійснено перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з прожиткового мінімуму працездатних осіб 3028 грн, а також неправильно обраховано стаж на посаді судді.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач в задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" на 2025 рік встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення розміру посадового окладу судді з 1 січня - 2102 гривні, відтак вимоги позивача є безпідставними, та не підлягають задоволенню. Просить суд взяти до уваги, що у органів Пенсійного фонду України відсутні повноваження щодо визначення розміру суддівської винагороди для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. Щодо вимоги позивача здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 74% від відповідних сум суддівської винагороди та врахувавши стаж на посаді судді 32 роки 10 місяців 21 день вказує, що за даними трудової книжки та розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж позивача на посаді судді становить 28 років 2 місяці 17 днів (з 06.04.1990 по 21.06.2018). Нормами Закону №1402 не передбачено зарахування періодів навчання, строкової військової служби та періодів роботи на посаді стажиста до стажу роботи судді, підстави для врахування половини строку навчання в Харківському юридичному інституті, строкової військової служби в лавах Радянської Армії та періоду роботи на посаді стажиста Красилівського районного народного суду до стажу роботи судді відсутні.
У відзиві також заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.
Враховуючи те, що дана справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, в задоволенні клопотання необхідно відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно з Законом України "Про судоустрій та статус суддів".
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області листом від 07.05.2025 № 2200-0305-8/34593 повідомило позивача про відсутність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік".
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Згідно із частиною першою статті 142 Закону №1402-VIІІ судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина друга статті 142 Закону №1402-VIІ).
Згідно з частиною 3 статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Суд зазначає, що позивача звільнено у відставку рішенням Вищої ради правосуддя від 05.06.2018 №1724/0/15-18.
Згідно абзацу 4 пункту 34 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Таким чином, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.
Так, станом на дату призначення (обрання) позивача суддею статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції ( 254к/96-ВР ) і законів України, охорони прав і свобод громадян визначав Закон України "Про статус суддів" від 15.12.1992 за №2862-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №2862-ХІІ).
Кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень (частина 1 статті 43 Закону №2862-ХІІ).
Абзацом 2 частини 4 цієї статті Закону передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
В період дії положень статті 43 Закону №2862-ХІІ правове регулювання поняття стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, було додатково врегульовано і іншими нормативно-правовими актами.
Зокрема, за змістом статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року за №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (стаття втратила чинність 20 березня 2008 року), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Крім того, згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 за №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Враховуючи вищевикладене законодавством, яке діяло на момент виходу позивача у відставку, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, часу роботи на посадах прокурорів та слідчих, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів і календарного періоду проходження строкової військової служби.
Таким чином, не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, часу роботи на посадах прокурорів та слідчих, календарного періоду проходження строкової військової служби, половини періоду навчання і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним.
Вказаний висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 05 грудня 2019 року у справі №592/2737/17, від 24 березня 2020 року у справі № 227/766/17.
Як зазначено у постанові Верховного суду від 17 травня 2021 року по справі № 243/8281/17 законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби.
Це підтверджується також положеннями Закону України від 21.12.2016 №1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя", яким були внесені зміни в Закон № 2453-VI, зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: "Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)".
При вирішенні справи № 243/8281/17 Верховний суд не знайшов підстав для відступу від вказаних правових висновків.
Разом з тим, до стажу, що дає право на відставку, ні за змістом статті 137 Закону №1402-VIII, ні за змістом Закону №2453-VI та Закону №2862-ХІІ не може бути зараховано період роботи позивача стажером суду.
Суд зауважує, що відповідно до частини шостої статті 44 Закону №2862-ХІІ час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги, зараховується для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки. Період роботи на посаді стажера Красилівського районного народного суду, коли позивач перебував у штаті Управління юстиції Хмельницького облвиконкому, є фактично стажем державної служби.
Зважаючи на вищевикладене, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 повинен обчислюватися виходячи із його стажу роботи на посаді судді та зарахування періодів:
- проходження служби в лавах Радянської Армії з 11.05.1980 по 27.04.1982;
- половина навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1982 по 26.06.1986.
Зважаючи на вищевикладене, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 повинен обчислюватися виходячи із його стажу роботи 32 роки.
Щодо розміру посадового окладу судді для перерахунку грошового забезпечення, суд зазначає таке.
Закон України "Про прожитковий мінімум" № 966-XIV дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Частиною третьою статті 4 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Так, за змістом статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб було встановлено у розмірі 2481,00 грн. Прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн.
Аналогічно статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб було встановлено з 1 січня 2023 року у розмірі 2684 грн, з 1 січня 2024 року - 3028 грн, з 1 січня 2025 року - 3028 грн. При цьому, прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - у розмірі 2102 гривні.
Отже, окремими приписами Законів України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2023 року, з 1 січня 2024 року, з 1 січня 2025 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Наведені приписи Законів України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивача, відповідач діяв на законних підставах.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24 зауважила, що безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З огляду на викладене та з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 гривень, тому ці витрати необхідно присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не зарахування до стажу роботи судді у відставці ОСОБА_1 , що дає право на призначення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання, періоди служби в лавах Радянської Армії з 11.05.1980 по 27.04.1982, половину навчання в Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1982 по 26.06.1986.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу роботи судді у відставці ОСОБА_1 , що дає право на призначення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання, періоди служби в лавах Ралянської Армії з 11.05.1980 по 27.04.1982, половину навчання в Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1982 по 26.06.1986,
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 74% від відповідних сум суддівської винагороди, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя О.О. Михайлов