Справа № 420/13706/25
15 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
02 травня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (сформована в системі «Електронний суд» 02.05.2025 року) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якій представник позивача просить суд:
прийняти позовну заяву та розглянути її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін;
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 18.03.2025 року №1103 (у прохальній частині позовної заяви помилково вказано дату рішенні 18.03.2020 року);
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області в повернути на корить ОСОБА_1 кошти, що були незаконно утримані під час виконання рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 18.03.2025 року №1103;
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 969грн.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою суду від 07.05.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст. 262 КАС України; витребувано у відповідачів належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача, що стосуються предмету та підстав позову.
В обґрунтування вимог позову зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком. При призначенні пенсії за віком було також виплачено грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пенсійну справу позивача було переглянуто, а саме, було проведено перевірка щодо правильності страхового стажу, як працівнику охорони здоров'я. В результаті чого була виставлена переплата за недостовірність інформації та помилково нараховано грошову допомогу в сумі 77835,20 грн. Внаслідок чого, 18.03.2025 №1103 було прийнято рішення стягнути надміру виплачені кошти в розмірі 20 відсотків пенсії щомісячно. Із вказаним рішення позивач не погоджується, вважає його неправомірним та такими, що не відповідає діючому законодавству, таким, що порушує її конституційне право на пенсійне забезпечення.
22.05.2025 року ГУПФ України в Одеській області подало суду відзив на позовну заяву, у якому просило відмовити у задоволенні позову. У відзиві відповідач зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. Позивач 10.10.2024 звернулась до Головного управління із заявою про призначенні грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058. На підставі додатково наданих документів рішенням від 16.10.2024 позивачу було призначено грошову допомогу (розпорядження від 16.10.2024). В листопаді 2024 року пенсіонерці було виплачено грошову допомогу в розмірі 77835,20 грн. В лютому 2025 року перевіркою долучених до звернення документів, встановлено, що позивач на день досягнення пенсійного віку працює на посаді бактеріолога лабораторії особливо небезпечних інфекцій відділу досліджень біологічних факторів державної установи «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України. При первинному призначенні пенсії було невірно враховано страховий стаж, як "працівнику охорони здоров'я", внаслідок чого помилково нараховано грошову допомогу. Враховуючи вищезазначене, заявниця не має права на призначення та виплату грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу XV Закону № 1058. Таким чином, по о/р НОМЕР_1 виникла переплата пенсії в сумі 77835,20 грн за період з 09.04.2024 по 30.04.2024 (рішення про прийняття суми переплати на облік від 18.03.2025 №1103). Від добровільного погашення переплати пенсії позивач відмовилась. В даному випадку наявна рахункова помилка Головного управління при опрацюванні додатково наданих документів. Позивач не надавав згоди на утримання надміру виплачених коштів, а Головне управління ще не зверталося до судових органів про стягнення цих коштів, вони не були утриманні з позивача під час виконання рішення Головного управління від 18.03.2025 №1103, тому і не підлягають поверненню на її користь оскільки перебувають у її володінні. Щодо позовної вимоги про стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань повідомлено, що згідно з ч. 2 ст. 73 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Враховуючи вищевикладене Головне управління не порушувало прав, свобод та інтересів позивача, а діяло лише на підставі норм діючого законодавства України та з урахуванням наведених доводів позивачем у позовній заяві, відсутні законі підстави для її задоволення.
22.05.2025р. від відповідача ГУ ПФУ в Одеській області до суду надійшли копії документів з електронної пенсійної справи позивача.
Розглянувши наявні матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
22.04.2024 року позивач звернулася до Головного управління із заявою № 2112 про призначення пенсії за віком (а.с.70-73).
Рішенням від 30.04.2024 року № 155350019379 позивачу було призначено пенсію за віком в розмірі 7736,84 грн з 19.04.2024 року (а.с.68).
10.10.2024 року позивач звернулася до Головного управління із заявою про призначенні грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 (а.с.91-93).
В листопаді 2024 року позивачубуло виплачено грошову допомогу в розмірі 77835,20 грн (а.с.58).
В лютому 2025 року перевіркою пенсійної справи позивача встановлено, що заявниця не має права на призначення грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону 1058 (лист ГУ ПФУ в Одеській області від 05.02.2025 № 1500-0306-9/33620). Перевіркою долучених до звернення документів, встановлено, що позивач на день досягнення пенсійного віку працює на посаді бактеріолога лабораторії особливо небезпечних інфекцій відділу досліджень біологічних факторів державної установи «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України. При первинному призначенні пенсії було невірно враховано страховий стаж, як "працівнику охорони здоров'я", внаслідок чого помилково нараховано грошову допомогу. Враховуючи вищезазначене, заявниця не має права на призначення та виплату грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу XV Закону № 1058.
18.03.2025 року було прийнято рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік №1103, згідно якого сума переплати 77835,20 грн. згідно з довідкою відділу опрацювання документації №1 управління з питань виплат ГУ ПФУ в Одеській області утворилася за період з 19.04.2024 по 30.04.2024. При первинному призначенні пенсії було невірно враховано страховий стаж, як «працівнику охорони здоров'я», внаслідок чого помилково нараховано грошову допомогу. У зв'язку з цим утворилася переплата в розмірі 77835, 20 грн, яка прийнята на облік в березні 2025 року (а.с.106).
Листом № 1500-0404-8/62282 від 21.03.2025 року ОСОБА_1 повідомлено про прийняте рішення та запропоновано надати заяву щодо згоди на утримання переплати пенсії або суму переплати внести добровільно (а.с.105), проте позивач суму переплати не відшкодувала, оскільки з цим не погодилась.
Оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області позивач вважає протиправним та за захистом своїх прав звернулась до суду.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В ст. 46 Конституції України зазначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначено в Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року 1058-IV (далі Закон №1058-IV).
Положеннями ч. 1 ст. 58 Закону №1058-IV передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання, виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та статутом Пенсійного фонду.
В ч. 5 ст. 45 Закону №1058-IV зазначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» постановою правлінням Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Порядок № 22-1)
В п. 4.7 Порядку № 22-1 зазначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що підставою для винесення спірного рішення №1103 та утримання грошових коштів з позивача стало не наявність зловживань з боку пенсіонера при призначенні пенсії, а те, що відповідачем проведено перевірку та встановлено, що позивач через відсутність необхідного стажу для призначення грошової допомоги на має на це право.
Відповідно до п.7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв'язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.
Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, необхідно виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.
Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 12 липня 2018 року у справі № 489/1079/17, від 13 червня 2019 року у справі №489/5805/16-а, від 13 листопада 2019 року по справі №214/6976/16-а (2-а/214/64/17).
В статті 1 Закону №1058-IV визначено, що пенсійні виплати це грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплат; пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; довічна пенсія (ануїтет) - пенсійна виплата за рахунок коштів, що обліковуються на накопичувальному пенсійному рахунку застрахованої особи, а у випадках, передбачених законом, - на індивідуальному пенсійному рахунку учасника недержавного пенсійного фонду, сума та порядок виплати якої визначаються в договорі страхування довічної пенсії, укладеному із страховиком, що сплачується особі після досягнення нею пенсійного віку, передбаченого цим Законом, або членам її сім'ї чи спадкоємцям у випадках, передбачених цим Законом.
У відповідності до положень ст. 27 Закону №1058-IV органами Пенсійного фонду визначається розмір пенсії за віком.
Порядок утримання надміру виплачених сум пенсій та відрахування з пенсій визначено ст. 50 Закону № 1058-IV, згідно з ч. 1 якої суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку (ч.1). Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати (ч. 2).
Відповідно до ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Згідно зі статтею 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані пенсійним органом за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.
Правильність розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 Цивільного кодексу України майно підлягає поверненню у разі доведення цих фактів.
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 487/3380/16-а та від 11.02.2020 у справі № 761/41107/16-а.
З досліджених матеріалів справи, яка розглядається, не було встановлено жодних обставин, за яких допускається стягнення відповідачем з пенсіонера вже виплачених сум пенсії, як і не надано доказів про вчинення ОСОБА_1 зловживань (недобросовісності), що призвели до безпідставної виплати їй суми допомоги, також не встановлено зайво чи безпідставно виплачених сум пенсії, відповідно у відповідача були відсутні підстави для прийняття рішення про прийняття сум переплати пенсії на облік від 18 березня 2025 року №1103 та утримання чи прийняття на облік переплати виплачених сум пенсії.
З урахуванням вище викладеного суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про прийняття суми переплати пенсії №1103 від 18.03.2025 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково із відмовою у задоволенні вимог в частині зобов'язання відповідача повернути на користь позивачки кошти у сумі 77835,20грн. як незаконно утриманих з неї.
Як вірно наголошує відповідач, такі вимоги є безпідставними, позаяк спірна сума допомоги до пенсії з позивачки не стягувалася у судовому порядку, добровільно нею не повернута.
Докази протилежного позивач не надала, тому суд вважає, що ухваленим рішенням про скасування рішення відповідача №1103 від 18.03.2025 року забезпечується відновлення прав позивачки на отримання допомоги при призначенні їй пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено 969,00 грн. судового збору (а.с.23).
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з ГУПФ України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь позивача судового збору у розмірі 968,96грн. на підставі ч.1 ст.139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260-262, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 18.03.2025 року №1103 про прийняття суми переплати пенсії на облік стосовно ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 968(дев'ятсот шістдесят вісім)грн. 96коп.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст.293, 295 КАС України, до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385; адреса: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012).
Суддя М.М. Аракелян