Справа № 420/34316/24
12 вересня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Хлімоненкова М.В., розглянувши в порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 по справі №42034316/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, у якому позивач просила суд:
1.Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непоновлення виплати пенсії позивачки на визначений нею банківський рахунок у ПриватБанку, реквізити якого є в пенсійній справі, а згодом і на її особистий банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ "Акцент-Банк",
2.Зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії позивачці з 07.02.2022 року на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 в АТ "Акцент-Банк" та виплатити всі неотримані пенсійні кошти позивачки з урахуванням масових перерахунків та з компенсацією втрати частини доходів.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яка виразилась у непоновленні виплати пенсії ОСОБА_1 на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Акцент-Банк». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 , в тому числі суму недоотриманої пенсії, на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Акцент-Банк». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України 968,96 грн. сплаченого судового збору.
Постановою П'ятого апеляційного суду від 20.05.2025 по справі №420/34316/24, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року по справ за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - залишено без змін.
Отже, судове рішення у цій справі набрало законної сили 20 травня 2025 року.
03.07.2025 від позивачки за підписом її представника - адвоката Меламеда Вадима до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, у якій просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подати у десятиденний строк до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання Рішення Одеського окружного суду від 20.03.2025 року по справі №420/34316/24, в обґрунтування якої вказував про невиконання відповідачем рішення суду у даній справі.
Ухвалою суду від 09.07.2025, заяву представника позивачки ОСОБА_1 , подану за підписом представника - адвоката Меламеда Вадима, про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду - задоволено частково. Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 по справі №420/34316/24. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 по справі № 420/34316/24 протягом 30 днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
08.08.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов звіт про виконання рішення суду у даній справі, у якому відповідач зазначив про виконання рішення суду у цій справі, поновлення позивачці пенсії з 07.02.2022, обчислення та виплату доплати пенсії за період з 07.02.2022 по 30.06.2025 у розмірі 52088,25 грн.
Представник позивача надав заперечення на звіт Головного управління ПФУ в Одеській області, у яких просить відмовити у прийнятті звіту, зобов'язати відповідача подати у десятиденний строк звіт про виконання рішення суду від 20.03.2025, постановити окрему ухвалу в порядку, передбаченому ст.249 КАС України.
У своїх доводах, представник позивачки зазначив, що 17.01.2022 року позивачка звернулася до відповідача з заявою про поновлення виплати її пенсії з 01.02.2017 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суд від 18.07.2022 року у адміністративній справі №420/6318/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянути заяву про поновлення пенсій відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду. Тобто рішення суду від 20.03.2025 року передбачає поновлення виплати пенсії позивачки за період з 01.02.2017 року і по день подання цього заперечення - залишається не виконаним. Представник позивачки звертає увагу, що на виконання рішення суду відповідач не поновив виплату та не здійснив виплату поточної пенсії, в тому числі суму недоотриманої пенсії з 01.02.2017 року з урахуванням масових перерахунків, на визначений позивачкою банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Акцент-Банк».» Відповідач не здійснив поновлення та виплату пенсії Позивачки за період з 01.02.2017 року, а лише виплатив доплату пенсії за період з 07.02.2022 року по 30.06.2025 в незрозумілому твердому розмірі 1277,12 грн, в розмірі менше мінімальної пенсії, без її осучаснення, індексації, перерахунків, без врахування надбавок та доплат, на банківський рахунок позивачки в розмірі не на момент виплати пенсії. Обираючи спосіб захисту порушеного права позивачки щодо відновлення виплати пенсії позивачки, очевидно, що суд не мав на увазі виплату будь якої суми, яка не відповідає вимогам Закону 1058. А тому звіт відповідача від 31.07.2025 року не може бути прийнятий судом без здійснення належного розрахунку пенсії Позивачки за період з 01.02.2017 року по теперішній час. Поновлення пенсії повинно відбутись в повному об'ємі встановленому Законом №1058, чого зі звіту відповідача не вбачається. Представник позивачки наголошує, що пенсія за минулий час розраховується за тими самими правилами, що й поточна пенсія, а саме відповідно до законодавства, чинного на момент виплати - іншого не передбачено. Розрахунок пенсії позивача, зокрема за лютий 2017 року, має відповідати пенсійному законодавству, чинному на момент виплати пенсії. Втім, до розрахунків пенсії починаючи з 01.02.2017 по теперішній час в 2025 році відповідач протиправно не застосував пенсійне законодавство, чинне на момент прийняття рішення. Нарахування пенсії Позивачки лише з 07.02.2022 року відбулося в твердому розмірі без врахування ст.ст.29, 42 Закону 1058, без проведення її осучаснення: індексації та масових перерахунків, згідно постанов Кабінету Міністрів України №118 від 16 лютого 2022 року, №168 від 24 лютого 2023 року, №185 від 23.02.2024 року та №209 від 25.02.2025 року. Жодних пояснень стосовно цього відповідач у звіті не наводить. Як і не пояснює, чому ним здійснено поновлення пенсії Позивачки лише з 07.02.2022 року, а не з 01.02.2017 року та чому поновлення виплати пенсії здійснено в розмірі не на момент здійснення перерахунку, а на якусь іншу дату в минулому. Крім цього до пенсій передбачені надбавки: - за понаднормовий стаж відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 28 Закону №1058-IV, яка також розраховується на підставі ст. 27 з урахуванням Порядка перерахунку. - “вікові» надбавки відповідно до порядку визначеному Постановами Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2020 р. № 251, від 16 вересня 2020 р. № 849, від 20 лютого 2019 р. № 124, від 15 вересня 2021 р. № 963, від 16 лютого 2022 р. № 118 та від 24 лютого 2023 р. № 168. Враховуючи викладене рішення суду в частині поновлення виплати пенсії - залишається невиконаним.
Розглянувши звіт пенсійного органу, суд вважає можливим його прийняти, виходячи з наступного.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
У Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява №30779/04).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).
Судом можуть бути вжиті заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року №4094-ІХ внесені зміни до КАС України, який доповнено статтею 382-1 КАС України про порядок розгляду заяви про зобов'язання подати звіт, статтею 382-2 КАС України, яка регламентує розгляд звіту про виконання судового рішення та статтею 382-3 КАС України - рішення за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення, які є чинними з 19 грудня 2024 року.
Відповідно до п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Отже, з 19 грудня 2024 року питання судового контролю вирішуються у судах з урахуванням змін, внесених Законом №4094-ІХ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Згідно з вимогами ч.2, 3 ст.382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Частиною п'ятою ст.382-3 КАС України визначено, що суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Згідно з вимогами ч.11 ст.382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Отже, на етапі перевірки звіту суб'єкта владних повноважень, який стосується, зокрема, виплати заборгованості з нарахованих, але невиплачених сум пенсій, суд має можливість врахувати добросовісну поведінку боржника, яка полягає у вчинені достатніх та вичерпних дій задля забезпечення органу у фінансуванні та не накладати стягнення у вигляді штрафу на керівника боржника. У такому випадку суд встановлює новий строк, який становить від 10 днів до трьох місяців.
Звертаючись із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі, представник позивачки зокрема вказував, що незважаючи на численні судові рішення, відповідач не виплачував і не виплачує пенсію позивачу. Позивач неодноразово звертався до відповідача з заявою про добровільне виконання рішення суду але відповідач ігнорує звернення та протиправно не виконує рішення суду від 20.03.2025. Станом на дату подання цього клопотання позивач не отримав пенсійні кошти, у зв'язку із чим змушений звернутися до суду із проханням встановити заходи судового контролю за виконанням судового рішення. Наголошував, що за відсутності заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним.
Дослідивши наданий до суду Головним управлінням ПФУ в Одеській області звіт про виконання рішення суду, суд встановив, що Головне управління поновило виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.02.2022. За період з 07.02.2022 по 30.06.2025, відповідно до розрахунку суми, що підлягає виплаті за рішенням суду по пенсійній справі №951070147424, ОСОБА_1 здійснено нарахування пенсії на визначений банківський рахунок. Розмір пенсії , який належить до виплати після виконання рішення суду склав 1277,12 грн. Сума виплати за період з 07.02.2022 по 30.06.2025 - 52088,25 грн.
Також, до звіту відповідач додав скріншот витягу з ІКІС ПФУ: Підсистема “Призначення та виплати пенсій (ППВП)» та докази виплати на банківський рахунок позивачки пенсійної виплати у розмірі 1277,12 грн за липень 2025 року та доплати пенсії нарахованої за період з 07.02.2022 по 30.06.2025 у розмірі 52088,25 грн.
Враховуючи викладене, розглянувши звіт ГУ ПФУ, суд вважає можливим його прийняти, адже вказані вище обставини свідчать про виконання відповідачем рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 у справі №420/34316/24.
Суд звертає увагу представника позивача, що звертаючись до суду із позовом у цій справі, вимоги позивачки передбачали визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо непоновлення виплати пенсії позивачки на визначений нею банківський рахунок у Приват Банку, реквізити якого є в пенсійній справі, а згодом і на її особистий банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ "Акцент-Банк", та зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії позивачці з 07.02.2022 року на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 в АТ "Акцент-Банк" та виплатити всі неотримані пенсійні кошти позивачки з урахуванням масових перерахунків та з компенсацією втрати частини доходів.
Відповідно до заявлених ОСОБА_1 у позові вимог, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 у цій справі №420/34316/25 було зобов'язано Головне управління ПФУ в Одеській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 , в тому числі суму недоотриманої пенсії, на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Акцент-Банк». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання цього судового рішення, відповідач поновив виплату пенсії позивачки з 07.02.2022, нарахував суму доплати пенсії за період з 07.02.2022 по 30.06.2025 у розмірі 52088,25 грн, провів виплату донарахованих сум пенсії та поточної пенсії з липня 2025 року.
Отже, суд вважає, що рішення суду у даній справі пенсійним органом виконано.
Водночас, заперечення представника позивачки з приводу, на його думку, неправильного розрахунку розміру поточної пенсії після її поновлення, тощо, суд вважає у спірному випадку такими, що не можуть свідчити про невиконання рішення суду у даній справі, оскільки такі питання під час розгляду даної справи судом не розглядались, не були спірними, стосовно них рішення суду не ухвалювалось.
Суд зазначає, що звіт ГУ ПФУ в Одеській області складений з дотриманням статті 382-2КАС України, та також містить наведення обґрунтованих обставин, які ускладнюють виконання судового рішення (відсутність фінансування) та заходи, які вжиті відповідачем для виконання судового рішення.
Відповідно до статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
За наслідками встановлення фактичних обставин суд приходить висновку, що ГУ ПФУ в Одеській області вжито конкретних заходів з метою повного виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 у справі №420/29749/24.
Таким чином, суд робить висновок про наявність підстав для прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Щодо клопотання представника позивача про постановляння окремої ухвали в порядку ст.249 КАС України, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
За приписами ч.ч. 3,4 ст. 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Частиною 6 ст. 383 КАС України встановлено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
З огляду на наведені приписи, враховуючи прийняття судом звіту пенсійного органу про виконання рішення суду у даній справі, суд не вбачає підстав для постановляння окремої ухвали в порядку ст.249 КАС України.
Керуючись ст. 248, 256, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України, суд
Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 по справі №42034316/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
У задоволенні клопотання представника позивачки про постановлення окремої ухвали в порядку ст.249 КАС України відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 294-297 КАС України до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА