Справа № 420/14800/25
15 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Юхтенко Л.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Одеського апеляційного суду (код ЄДРПОУ 42268321, місце знаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 24-а) за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 13 травня 2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Одеського апеляційного суду (код ЄДРПОУ 42268321, місце знаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 24-а), в якій позивач просив:
визнати протиправною бездіяльність Одеського апеляційного суду щодо не видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання позивачу, судді у відставці ОСОБА_1 , станом на 01 січня 2025 року виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» - 3028 ( три тисячі двадцять вісім) гривен;
зобов'язати Одеський апеляційний суд видати позивачу, ОСОБА_1 , довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року у розмірі 3028 ( три тисячі двадцять вісім ) гривен;
стягнути з відповідача. Одеського апеляційного суду на користь позивача, ОСОБА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань відшкодування понесених судових витрат в сумі 6 000 ( шість тисяч ) гривен.
Ухвалою від 19 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
Також, вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку пенсійного фонду, отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці Одеського апеляційного суду.
Позивач зазначив, що на його звернення до відповідача, з проханням надати йому, як судді у відставці, довідку про суддівську винагороду судді, який працює на відповідній посаді станом на 01.01.2025 року, із застосуванням, при обчисленні розміру суддівської винагороди, прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028 грн., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» чинного з 01.01.2025 року, він отримав відповідь відповідача за вихідним №01.01-06/132/2015 від 19 лютого 2025 року, в якому зазначено про відсутність підстав для видачі такої довідки.
При цьому, в листі №01.01-06/132/2025 від 19 лютого 2025 року Одеський апеляційний суд, обґрунтовує відсутність підстав для видачі довідки, посилаючись на ч.ч. 3,4 ст. 142 Закону Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-УІІІ та зазначає, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. « Станом на дату звернення позивача змін до штатного розпису Одеського апеляційного суду на 2025 рік в частині розміру посадового окладу судді не вносилися».
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно з п. 2 ч. 3, ч.ч. 4, 5 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді становить: судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Поряд з цим, ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб: з 01.01.2025 року 3028,00 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, 2102,00 грн.
Також позивач звертає увагу, що 30.06.2016 року набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».
Названим Законом, серед іншого, ст. 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».
З цією конституційною нормою співвідносяться норми ч. 1 ст. 135 Закону України « Про судоустрій та статус суддів» які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.
Розмір суддівської винагороди визначено у ст. 135 Закону України « Про судоустрій і статус суддів».
Розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2025 року в сумі 3028,00 ( три тисячі двадцять вісім) гривен, на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн.), на підставі абз. 5 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» є неправомірною.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 року у справі № 240/44080/21.
З наведених підстав позивач просить задовольнити позовні вимоги.
До суду 29 травня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що судді Одеського апеляційного суду отримують суддівську винагороду відповідно до встановленого посадового окладу посади судді, визначеного та затвердженого у штатному розписі Одеського апеляційного суду на 2025 року.
Відповідно до частини четвертої статті 142 Закону №1402-УІІІ у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Проте, станом на дату звернення, змін до штатного розпису Одеського апеляційного суду не вносилося, розмір посадового окладу судді Одеського апеляційного суду не змінювався.
Стаття 7 Закону №4059-ІХ є прямою, чіткою, зрозумілою та Конституційним Судом України неконституційною не визнавалась.
Представник відповідача зазначає. що оскільки, стаття 7 Закону №4059-ІХ не визнана неконституційною, суд повинен її застосовувати, та не може обирати самостійно із Закону про Державний бюджет більш сприятливий для позивача (3028 грн замість 2102 грн) розмір прожиткового мінімуму для обчислення його посадового окладу.
У зв'язку з цим, виплата суддівської винагороди працюючим суддям продовжується у встановлених на цей час розмірах із розрахунку посадового окладу на рівні 2102 грн.
Також представник відповідача звертає увагу на висновки, викладені у постанові Великої Палати ВС по справі 240/9028/24, відповідно до яких Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, і зазначає про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Тому, спираючись на вищенаведене дії Одеського апеляційного суду щодо відмови у видачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка відображає визначений відповідно до вимог закону розмір посадового окладу судді суду апеляційної інстанції, не мають ознак протиправності.
До суду 12 вересня 2025 року від Головного управління ПФУ в Одеській області надійшли копії з пенсійної справи позивача.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , є суддею у відставці у відставці Одеського апеляційного суду, що підтверджено посвідченням судді у відставці № 02346.
Відповідно до матеріалів пенсійної справи суд встановив, що позивач перебуває на обліку Головного управління ПФУ в Одеській області та отримує довічне грошове утримання судді у відставці.
Матеріалами справи підтверджено, що за заявою Одеський апеляційний суд надало позивачу довідку № 06-27/24/2025 від 19.02.2025 року станом на 01 січня 2025 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці про те, що станом на 01 січня 2025 р. р. його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 210200 гривень, у тому числі: посадовий оклад - 131375 грн., доплата за вислугу років - 78825 гривень, тобто виходячи з розміру прожиткового мінімуму 2102 грн.
Не погодившись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не належать задоволенню, з огляду на таке.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі, - Закон №1402-VIII) встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Відповідно до ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
За частиною 2 цієї норми суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII, яка згідно з рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2020 від 11.03.2020 діє в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Відповідно до частин 3-5 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Статтею 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV (далі, - Закон №966-XIV) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Верховною Радою прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-ІХ (далі, - Закон №3460-ІХ), який за правовою природою визначає державні (фінансові) гарантії реалізації окремих прав відповідних категорій осіб на 2024 рік.
В статті 7 Закону №3460-ІХ Верховна Рада визначила, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028 грн. В свою чергу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2024 року становить 2102 грн.
Згідно з Пояснювальною запискою до проекту Закону №3460-ІХ законопроект розроблений з урахуванням того, що з початку повномасштабного вторгнення РФ економіка України функціонує в умовах безпрецедентних безпекових викликів. Таких масштабів руйнувань країна не бачила з часів Другої світової війни. Багато підприємств призупинили свою роботу через безпосередню військову загрозу, або через заблокований доступ до ринків збуту чи сировини. Також геноцидний тип ведення війни РФ супроводжується масовими військовими злочинами її армії проти людяності, що призвело до міграції та внутрішнього переміщення близько 11 - 12 мільйонів українців.
З початку повномасштабного вторгнення немає жодної галузі в країні, яка б прямо або опосередковано не зазнала втрат від російської агресії. На цьому фоні відбувається кардинальна зміна не лише системи міжгалузевих зв'язків, а й структури економіки в цілому.
Також у пояснювальній записці зазначено, що, враховуючи рівень матеріального забезпечення окремих категорій осіб, фінансові можливості державного бюджету та принцип збалансованості для встановлення посадових окладів суддям та працівникам державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівникам податкових і митних органів, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб визначено на рівні 2102 гривні.
Таким чином, статтею 7 Закону №3460-ІХ визначено розмір прожиткового мінімуму для обчислення базового розміру посадового окладу судді із урахуванням поточної критичної економічної ситуації в країні, на території якої введено воєнний стан.
Аналогічне положення щодо визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2025 року у розмірі 2102 грн передбачено і статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік».
Таким чином, наявна колізія між Законом №1402-VIII та законами про Державний бюджет України на відповідний рік щодо визначення розміру посадового окладу судді.
Вказана правова колізія вирішена Великою Палатою Верховного Суду (далі ВП ВС) у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24.
Так, ВП ВС зазначила, що окремими приписами законів України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2023 року та з 1 січня 2024 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
У цьому аспекті ВП ВС зауважила, що наведені приписи абз.5 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та абз.5 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивачки, відповідач діяв на законних підставах.
Також ВП ВС зазначила, що безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі №966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року ВП ВС відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.07.2023 у справі №280/1233/22 та 21.03.2024 у справі №620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
ВП ВС у справі №240/9028/24 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок ВП ВС.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч.2 ст.356 КАС України у постанові палати, об'єднаної палати, ВП ВС має міститися вказівка про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, ВП ВС.
Суд не приймає посилання позивача на постанови Верховного Суду, оскільки висновки, які містяться в рішеннях судової палати, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати - над висновками палати чи колегії суддів, а висновки Великої Палати - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів (ухвала ВП ВС від 11.10.2023 у справі №607/1662/21).
Суд по цій справі враховує останній правовий висновок ВП ВС та вважає, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають саме положення ст.7 Законів України «Про Державний бюджет на 2024 рік» та «Про Державний бюджет на 2025 рік».
Суд також враховує, що виплата суддівської винагороди працюючим суддям продовжується у встановлених на цей час розмірах із розрахунку посадового окладу на рівні 2102 грн.
Виплата державою суддям у відставці щомісячного довічного грошового утримання із розрахунку більшого посадового окладу, ніж це передбачено законами про державний бюджет, здійсниться за зменшенням інших важливих асигнувань в рамках відповідної затвердженої бюджетної програми.
Також у разі обчислення позивачці посадового окладу із розрахунку 3028 замість 2102 грн, може скластися ситуація, за якої судді у відставці, які займали аналогічну посаду за оновленими довідками матимуть більший посадовий оклад, ніж ті, що здійснюють правосуддя, що призведе до порушення принципу соціальної справедливості та дискримінації одних по відношенню до інших.
Оскільки, законодавець чітко визначився про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді (прожитковий мінімуму для працездатних осіб як розрахункова величина) та становить 2102 гривні, то саме цей розмір і необхідно застосовувати під час обчислення суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд дійшов висновку, що відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 КАС України обов'язок та довів правомірність і обґрунтованість своїх дій, чим спростував твердження позивачки про порушення її прав та інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову довів, з посиланням на відповідні докази правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги не належать задоволенню.
У зв'язку з тим, що позов не задоволено, та позивач звільнений від сплати судового збору і відсутні витрати відповідача пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз в цій справі відсутні, жодні судові витрати не належать відшкодуванню за рахунок державного бюджету на користь відповідача.
Також у зв'язку з тим, що відмовлено у задоволенні позову, не належать стягненню судові витрати на правничу допомогу з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 205,246, 255,295,297 КАС України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Одеського апеляційного суду (код ЄДРПОУ 42268321, місце знаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 24-а) за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,- відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко
.