Справа № 420/19012/25
15 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмовго провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» до Одеської митниці про визнання протиправним дій та скасування рішення
До Одеського окружного адміністративного суду 16.06.2025 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» до Одеської митниці, в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA500020/2025/000165/2 від 06.06.2025 року;
2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500020/2025/000272 від 06.06.2025 року.
В обгрунтування позовних вимог зазначили, що 25.09.2024 між ТОВ «Данн.» як покупцем та компанією Alltag und Geratetechnik GmbH (Швейцарія) як продавцем укладено договір поставки товару № AUG-00D/12. 18.11.2024 укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № AUG00D/12 від 25.09.2024, якою визначено категорії товарів, що поставляються за договором. Сторонами було погоджено поставку товару на територію України згідно специфікації №45986 від 30.05.2025 до Договору. З метою митного оформлення, Позивачем було подано до Одеської митниці митну декларацію ІМ 40 ДЕ 25UA500020004236U8, в якій було визначено для митного оформлення товар № 1,2 загальною вартістю 25918.08 дол. США (графа 22). В графі 31 МД (ІМ 40 ДЕ) № 25UA500020004236U8 Позивач визначив товар для митного оформлення, зокрема, товар (графа 32 декларації): Товар №1: Бетономішалки. Бетонозмішувач (125л, потужність 650Вт) -240шт. Бетонозмішувач потужність 650Вт) - 162шт. Торговельна марка: TBC. Країна виробництва :CN. Виробник : ZHISHAN MACHINERY (HUAIAN) CO.,LTD. Позивач вищеперерахований товар № 1 визначив митною вартістю - по першому (основному) методу (за ціною інвойсу по договору) (графи 42 і 43). На вимогу Одеської митниці про надання додаткових документів, Позивачем були надані прайс б/н від 29.05.2025, експертне дослідження № 213/25 від 30.05.2025, експортна декларація № 420020250306511425 вiд 06.03.2025 і комерційна пропозиція продавця (підтверджується листом № 45986/1 від 06.06.2025, додається до позовної заяви). Після надання основних та додаткових документів, позивач просив прийняти визначену у митній декларації №25UA500020004236U8 вартість товару, 06.06.2025 відповідачем було винесено картку відмови № UA500020/2025/000272 в митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: з таких причин: Згiдно вимог частини 6 пункту 2 статтi 54 Митного кодексу Украiни вiд 13.03.2012 № 4495-VI вiдмовлено в митному оформленні. Вiдповiдно до статтi 55 Митного кодексу Украiни прийнято рiшення про коригування митної вартостi UA500020/2025/0000165/2 від 06.06.2025 зазначаючи, що вартість товару слід визначати відповідно до ст. 64 Митного кодексу України. Вважаючи таке рішення Одеської митниці протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Ухвалою судді від 19.06.2025 позовну заяву залишено без руху, встановивши позивачу 10-денний строк для усунення недоліків шляхом надання до суду належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів на державну мову всіх документів, доданих до позовної заяви, що складені іноземною мовою.
30.06.2025 від представника позивача надійшло клопотання (вх. №66004/25) на виконання недоліків вказаних в ухвалі суду від 19.06.2025, з долученням до матеріалів справи документи засвідчені нотаріальним перекладом.
Водночас заявили клопотання від 30.06.2025 (вх. №65984/25) з проханням стягнути витрати пов'язані з перекладом та нотаріальним посвідченням документів у розмірі 2 000 грн.
04.07.2025 ухвалою судді, прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження по справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
15.07.2025 від представника відповідача Одеської митниці надійшов відзив (вх. №ЕС/71704/25), в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог покликаючись, що на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №25UA500020004236U8 від 06.06.2025 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000165/2 від 06.06.2025, а саме:
1. Специфікація надана до митного контролю, має номер 45986 і датована 30.05.2025. Проте, згідно інформації від морського перевізника CMA CGM щодо графіку руху товарів у вантажних контейнерах TCLU6731546, їх переміщення в порту відправлення (Циндао, КНР) розпочалося 06.03.2025 о 04:48, а на момент складання специфікації № 45986 товари вже 86 днів були в дорозі та, згідно наданого до митного контролю коносамента від 06.03.2025 № UTRUST25021312B переміщувалися на адресу одержувача;
2. Згідно наданого до митного контролю рахунка-фактури від 30.05.2025 № 197/05/2025, складеного продавцем товарів Alltag und Geratetechnik AG (Швейцарія), фактурна вартість на умовах поставки CFR Odesa одиниці товару становить 61,12 доларів США для товару місткістю 125 літрів та 69,44 доларів США для товару місткістю 140 л. Проте на торгових інтернетмайданчиках країни відправника товарів знайдено торгову пропозицію безпосередньо від виробика товарів Zhishan Machinery(Huaian)Co., Ltd, виробник на умовах поставки FOB за одиницю товару місткістю 120-260 літрів при замовленні партії товарів від 100 одиниць встановив вартість 73,00 доларів США.
3. Відповідно до наданого до митного оформлення інвойсу та згідно умов контракту поставка товарів здійснюється на умовах CFR(згідно Інкотермс 2010), тобто вартість страхування не включена у вартість товару. У наданих до митного оформлення документах ( комерційному інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів. Також, відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. У наданому до митного оформлення коносаменті наявна фраза Freight Prepaid, тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте, до митного оформлення не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів
4) В пакувальному листі від 30.05.2025 № 197/05/2025 з-поміж описових відомостей зазначено наявність торговельної марки «TBC», проте в інвойсі та специфікації до контракту відомості щодо ТМ відсутні, що може свідчити про неврахування такої характеристики при встановленні вартості товару та високу ймовірність наявності домовленостей щодо товару, відомості про які до митного контролю не надано.
Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №25UA500020004236U8 від 06.06.2025 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Також 15.07.2025 до суду надійшло клопотання (вх. №ЕС/71702/25) представника відповідача Одеської митниці, в якому заявник заперечує проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та просить суд постановити ухвалу, якою задовольнити заяву Одеської митниці про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін,мотивуючи тим, що розмір можливих збитків у даній справі (різниця в митних платежів між заявленою та скоригованою митною вартістю спірного товару) становить 231096,37 грн. Зазначена обставина свідчить про складність даної справи, яка потребує розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи з метою надання усних пояснень, оскільки результат розгляду справи - матеріальні збитки для сторін у сумі 231096,37 грн.
Ухвалою суду від 21.07.2025 постановлено відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача Одеської митниці про розгляд справи в порідку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Станом на дату вирішення даної справи, інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» зареєстровано як юридична особа 01.11.2016 (Номер запису: 10701020000065612) та згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (основний); 49.20 Вантажний залізничний транспорт; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 50.20 Вантажний морський транспорт; 51.21 Вантажний авіаційний транспорт; 52.10 Складське господарство; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 69.10 Діяльність у сфері права; 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 62.01 Комп'ютерне програмування; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 39.00 Інша діяльність щодо поводження з відходами; 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом.
25.09.2024 між ТОВ «Данн.» як покупцем та компанією Alltag und Geratetechnik GmbH (Швейцарія) як продавцем укладено договір поставки товару № AUG-00D/12 відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у зумовлені строки Покупцеві Товар та документи, що відносяться до нього, а Покупець зобов'язується прийняти такий товар і сплатити Продавцю за нього обумовлену грошову суму. Товар, що поставляється за цим Договором засоби наземного транспорту і пов'язані з транспортом пристрой, запчастини та обладнання, супутні деталі, інструменти та інше приладдя. Сторони можуть домовитись про постачання інших категорій товарів за цим Договором.
Відповідно п. 1.4. Договору № AUG-00D/12, детальний опис товару, що поставляться, його кількість, строки, ціна та умови поставки визначаються Сторонами у відповідних Специфікаціях.
Підпункти 3.1., 3.2. Договору визначає, що Сторони погоджують та визначають обсяги та асортимент Товару у Специфікаціях, які з моменту підписання Сторонами є невід'ємною частиною цього Договору. Продавець зобов'язаний поставити Покупцю Товар належної якості в обумовленій Специфікацією кількості.
Згідно з п. 4.1., 4.2. Договору загальна сума Договору складається із суми вартості Товару зазначеного у всіх погоджених Сторонами Специфікаціях та орієнтовно складає 8 000 000,00 доларів США. Оплата за цим Договором здійснюється за кожну поставку Товару в порядку, визначеному Специцікацією.
Пункт 8.1. Договору визначив, що Договір набуває чинності після його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє протягом 3 (трьох) років, але в будь-якому випадку до виконання Сторонами своїх зобов'язань згідно даного Договору.
Сторонами було погоджено специфікацію №45986 від 30.05.2025 до Договору поставки №AUG-00D/12 та відповідно до п. 1 сторони погодили поставку наступного товару на наступних умовах:
1. Кількість (240); Назва товару: Бетонозмішувач 125л; Ціна:61,12$; Всього: 14668,80$.
2. Кількість (162); Назва товару: Бетонозмішувач 140л; Ціна:69,44$; Всього: 11249,28$.
Пункт 2 визначив, що ціни розраховані на умовах CFR Odessa (відповідно до Incoterms 2020). Ціна товару обумовлена в цій Специфікації є остаточна та зміні після підписання Специфікації не підлягає.
У травні 2025 року на підставі інвойсу №197/05/2025 від 30.05.2025 компанією «ALLTAG UND GERATETECHNIK GMBH» (Продавець) було поставлено позивачу партію бетонозмішувачів.
30.05.2025 уповноважена позивачем особа діючи в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.», звернулась до Одеської митниці, у зв'язку із імпортуванням та ввезенням на територію України товару (митна декларація № 25UA500020004236U8).
Для підтвердження вказаних у митній декларації № 25UA500020004236U8 від 02.05.2025 відомостей, до митної декларації, зокрема, було надано, зокрема, нижченаведений перелік документів:
- пакувальний лист (Packing List) № 197/05/2025 від 30.05.2025;
- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial Invoice) № 197/05/2025 від 30.05.2025;
- коносамент (Bill of Lading) № UTRUST25021312B від 06.03.2025;
- № 301 від 04.06.2025;
- декларація про походження товару (Declaration of origin) - № 197/05/2025 від 30.05.2025;
- заявлено прямий тип представництва;
- договір поставки AUG - 00D/12 від 25.09.2024;
- специфікація № № 45986 від 30.05.2025;
- додаткова угода № 1 від 28.11.2024;
- додаткова угода № 2 від 12.11.2024;
- додаткова угода № 3 від 20.01.2025;
- додаткова угода № 4 від 12.03.2025;
- ТЕ 19042025/1 від 19/04/25.
На вимогу Одеської митниці про надання додаткових документів, ТОВ «ДАНН.» 06.06.2025 листом №45986/1 були надані прайс б/н від 29.05.2025, експертне дослідження №213/25 від 30.05.2025, експортна декларація №420020250306511425 від 06.03.2025 і комерційна пропозиція продавця.
Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням №UA500020/2025/0000165/2 від 06.06.2025 здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення.
Також, Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2025/000272.
Так, у рішенні № UA500020/2025/0000165/2 від 06.06.2025 відповідачем було вказано, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме: зовнішньоекономічний контракт від 25.09.2024 № AUG - 00D/12, рахунок-фактура від 04.06.2025 197/05/2025 та специфікація, яка є невід'ємною частиною контракту. Продавцем зазначена компанія Alltag und Geratetechnik AG (Швейцарія), найменування Вантажовідправника у специфікаціях відсутнє. Найменування Вантажовідправника повинно бути зазначене у специфікаціях. Детальний опис товару, його складові частини, а також якісні характеристики вказані у специфікації. Разом із специфікацією подано пакувальний лист № 45986 і датовано 30.05.2025. При цьому, згідно інформації від морського перевізника CMA CGM по графіку руху товарів в вантажних контейнерах TCLU6731546 (Електронний пошук: https://www.cma-cgm.com/ebusiness/tracking/search), їх переміщення в порту відправлення (Циндао, КНР) розпочалося 06.03.2025 о 04:48, а на момент складання специфікації № 45986 товар вже 86 днів був в дорозі, згідно наданого до митного контролю коносамента від 06.03.2025 № UTRUST25021312B переміщувалися на адресу одержувача. 2) Згідно наданого до митного контролю рахунка-фактури від 30.05.2025 № 197/05/2025, складеного продавцем товарів Alltag und Geratetechnik AG (Швейцарія), фактурна вартість на умовах поставки CFR Odessa одиниці товару становить 61,12 доларів США для товару місткістю 125 літрів та 69,44 доларів США для товару місткістю 140 л. Проте на торгових інтернет-майданчиках країни відправлення товарів знайдено торгову пропозицію безпосередньо від виробника товарів Zhishan Machinery (Huaian) Co., Ltd. Так, виробник на умовах поставки FOB за одиницю товару місткістю 120- 260 літрів при замовленні партії товарів від 100 одиниць встановив вартість 73,00 доларів США. 3) Відповідно до наданого до митного оформлення інвойсу та згідно умов контракту поставка товарів здійснюється на умовах CFR (згідно Інкотермс 2010), тобто вартість страхування під час транспортування оцінюваних товарів до моменту оформлення комерційних інвойсів, транспортних (перевізних) документів, рахунків тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення чи не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів. 4) В пакувальному листі, наданому до митного оформлення коносаментом, в описових відомостях зазначено наявність торговельної марки «TBC», проте в інвойсі та у відповідній специфікації від 30.05.2025 № 197/05/2025 - прямого посилання на торгову марку відсутнє, що може свідчити про неврахування такої характеристики при встановленні вартості товару та високу ймовірність наявності домовленостей щодо товару, про які до митного контролю не надано.
У рішенні також вказано, що в додатково поданій комерційній пропозиції від виробника товару не містить відомостей про: детальний опис товару, посилання на зовнішньоекономічний контракт та індекс, період, на який вона дійсна, отже, не містить всіх необхідних реквізитів для встановлення зв'язку між поданими додатково документами та партією товару, яка ввозиться та не може бути використана для підтвердження заявленої митної вартості. Наданий прайс-лист від 29.05.2025 №б/н видано не виробником товару - «ZHISHAN MACHINERY (HUAIAN) CO.,LTD.», а продавцем товару - «Alltag und Geratetechnik AG.» (Швейцарія), що не відповідає зазначеним вимогам Митного кодексу України щодо об'єктивності даних, які декларант зобов'язаний надавати митному органу та унеможливлює обчислення звичайної конкурентної ціни при продажу товару іншим покупцям на умовах Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Надана копія митної декларації країни відправлення (Китай) без перекладу на українську мову або іншу іноземну мову міжнародного спілкування; Також копія митної декларації країни відправлення 4200022503006511425 не може бути достатнім підтвердженням заявленої декларантом митної вартості товарів та не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує заявлену декларантом митну вартість товару, у зв'язку з відсутністю в ній дати експорту та відміток митних органів країни відправлення, що свідчили б про факт експорту оцінюваних товарів саме на підставі такої митної декларації, також копії митної декларації країни відправлення зазначені умови FOB, проте, згідно інвойсу від 30.05.2025 195/05/2025 поставка товару здійснюється на умовах CFR Odessa; У наданому висновку експертної організації зазначено, що вартість товарів визначалась на підставі наданих документів, тобто експертом не здійснено аналіз вартості подібних (аналогічних) товарів в країні-експортері Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, зокрема, не містить відомостей щодо аналізу і порівняння цін з цінами на подібні товари, не наведено відповідних розрахунків, джерел інформації, які використовувалися, та не надано додатків із копіями вихідних даних. Висновок про відповідність ґрунтується виключно на інформації експортера та стосується тільки оцінюваної поставки, що не підтверджує об'єктивність зазначених відомостей.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов до таких висновків.
Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.
Щодо твердження відповідача що специфікація № 45986 до контракту від 30.05.2025 № UTRUST25021312B датована 06.03.2025, тобто оформлена вже після початку переміщення товару (06.03.2025 за коносаментом № UTRUST25021312B) суд зазначає, що цей факт не свідчить про порушення умов контракту чи митного законодавства, а також не може бути підставою для неприйняття заявленої митної вартості.
Згідно п. 3.1. Договору, сторони прямо передбачена можливість формування партій товару окремими специфікацій. Також п. 1.3. Договору дозволяє участь третьої сторони вантажоперевізника, що підтверджує, що відвантаження могло здійснюватися до остаточного погодження умов комерційної реалізації конкретної партії.
Законодавство України (статті 53, 58 Митного кодексу України, статті 6, 627, 642 Цивільного кодексу України) не встановлює обмежень щодо часу складання специфікацій, а лише визначає, що документи, які підтверджують митну вартість, повинні бути дійсними, містити необхідну інформацію та бути прийнятими сторонами. Таким чином, оформлення специфікації після початку переміщення товару є допустимим і не може бути розцінено як обґрунтована підстава для застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості замість методу за ціною договору (контракту).
Щодо твердження відповідача, що на торгових інтернет-майданчиках країни відправлення товарів знайдено торгову пропозицію безпосередньо від виробника товарів Zhishan Machinery (Huaian) Co., Ltd. Так, виробник на умовах поставки FOB за одиницю товару місткістю 120- 260 літрів при замовленні партії товарів від 100 одиниць встановив вартість 73,00 доларів США, суд вважає зазначити, що це не є правовою підставою для неприйняття митної вартості, задекларованої позивачем.
Згідно статей 53, 54 та 58 Митного кодексу України, митна вартість товару за методом ціни договору повинна визначатися саме за ціною, фактично сплаченою або такою, що підлягає сплаті імпортером продавцю товару за контрактом. Застосування іншої ціни (зокрема цінової пропозиції від виробника з Інтернет-майданчику) можливе лише у разі наявності належних доказів недостовірності чи неповноти документів, поданих імпортером. У даному випадку таких доказів митний орган не навів.
Крім того, як свідчать матеріали справи, придбання товару Позивачем відбулося у швейцарської компанії Alltag und Geratetechnik AG, для якої вартість товару могла формуватися виходячи з інших умов (обсяг закупівлі, дилерські або торгові знижки, комерційні стратегії продавця), тому відмінність від публічної ціни виробника є економічно виправданою.
Таким чином, вказане зауваження не відповідає вимогам статей 53, 54, 58 МК України та не може бути належним доказом для відмови в застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору.
Щодо твердження відповідача про відсутність інформації про страхування товару та окремих документів щодо вартості перевезення суд зазначає, що це не може бути підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за методом ціна договору (контракту).
Згідно укладеного договору поставки товару №AUG-00D/12 поставка здійснюється на умовах CFR Одеса (Інкотермс 2010), які передбачають, що витрати на страхування не включаються до вартості товару, а сам покупець не має обов'язку здійснювати таке страхування. Відповідно, страховий поліс чи інші документи про страхування не можуть надаватися, оскільки страхування фактично не проводилося і не входить до ціни.
Щодо транспортних витрат, то за умовами CFR вартість фрахту до порту призначення (Одеса) вже включена продавцем до ціни товару, що підтверджується інвойсом та коносаментом з відміткою «Freight Prepaid» (фрахт оплачено продавцем у порту відправлення). Згідно частини другої статті 53 та статті 58 Митного кодексу України, а також розділу III Правил №599, затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 №599, окремі документи щодо вартості перевезення надаються лише тоді, коли фрахт сплачується покупцем окремо і не включений до ціни товару. В даному випадку фрахт вже враховано в загальній вартості товару (CFR), що прямо випливає із змісту інвойсу та коносаменту. Тому вимога відповідача надати окремий документ з інформацією про вартість фрахту є необґрунтованою і не відповідає нормам МК України та міжнародним правилам Інкотермс 2010.
Щодо тверджень відповідача про факт зазначення торговельної марки «TBC» у пакувальному листі №197/05/2025 але її відсутність у рахунку-фактурі (інвойсі) та специфікації до контракту суд вважає не достатнім для сумнівів у правильності заявленої митної вартості товару або свідченням наявності будь-яких прихованих домовленостей. Відповідно до статей 53 та 58 Митного кодексу України, митна вартість товарів визначається за фактично сплаченою ціною, підтвердженою документами, що подаються у їх сукупності. Законодавство не встановлює обов'язковості зазначення торговельної марки саме в інвойсі чи специфікації, якщо ця інформація вказана в інших документах, наданих до митного оформлення. У даному випадку торгова марка «TBC» була належно зазначена у пакувальному листі, комерційній пропозиції продавця, а також у митній декларації (графа 31), що повністю відповідає вимогам митного законодавства щодо ідентифікації товару.
Щодо твердження відповідача про відсутність у комерційній пропозиції виробника окремих реквізитів, таких як детальний опис товару, посилання на зовнішньоекономічний контракт чи інвойс, а також періоду її дії суд зазначає, що стаття 53 Митного кодексу України не висуває жодних обов'язкових формальних вимог щодо змісту таких додаткових документів, дозволяючи їх подання у довільній формі. Суттєвим є те, що зазначена комерційна пропозиція отримана саме від виробника та містить ключові ідентифікаційні характеристики товару (найменування, модель, об'єм та потужність), які повністю відповідають фактично ввезеному товару та узгоджуються з даними інвойсу та інших основних документів. Також комерційна пропозиція була подана як додатковий (допоміжний) документ для підтвердження реального ринкового рівня цін, а не як первинний документ для визначення митної вартості. Отже, наведене зауваження митного органу є необґрунтованим і не може слугувати підставою для сумнівів у правильності заявленої митної вартості.
Щодо твердження відповідача відносно надання прайс-листа від продавця товару Alltag und Geratetechnik AG, а не від виробника «ZHISHAN MACHINERY (HUAIAN) CO., LYD.» то суд вважає це не свідчить про необ'єктивність наданих даних.
Відповідно до статті 53 МК України, декларант має право надавати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, при цьому закон не містить обов'язку подавати саме прайс-лист від виробника. При цьому, митному органу окремо подавалась комерційна пропозиція від виробника Zhishan Machinery (Huaian) Co., Ltd., що дозволяє повністю простежити ланцюг формування ціни від виробника до кінцевого імпортера.
Таким чином, посилання митного органу на невідповідність прайс-листа продавця вимогам об'єктивності є необґрунтованим і не може слугувати підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості товару.
Щодо аргументу митного органу про неналежність китайської митної декларації як доказу митної вартості товару суд вважає необґрунтованим з підстав того, що митна декларація країни відправлення (КНР) була подана як додатковий документ, а не як основний доказ митної вартості; відсутність перекладу китайської митної декларації не може вважатися недоліком, оскільки відповідно до ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу, зокрема, іноземною мовою міжнародного спілкування, якою є китайська мова, при цьому відповідач не використав своє право і не надав вимогу, щодо надання перекладу українською мовою. Крім того, окремої дати експорту чи відміток митних органів КНР не впливає на правдивість наданих відомостей; відмінність умов поставки (FOB у китайській декларації та CFR в інвойсі) обґрунтовано пояснюється тим, що швейцарська компанія Alltag und Geratetechnik AG є проміжним покупцем, який придбав товар у китайського виробника на умовах FOB і потім перепродав його Позивачеві вже на умовах CFR. Таким чином, наведені митницею формальні зауваження щодо китайської декларації не спростовують реальності експортної операції та правильності заявленої декларантом митної вартості товару, яка належним чином підтверджена іншими основними документами.
Відносно аргументу митного органу щодо непроведення експертом аналізу вартості подібних (аналогічних) товарів відповідно до Постанови КМУ №1440 суд вважає необґрунтованим з підстав того, що Експертний висновок №213/25 від 30.05.2025 подано як додатковий документ для підтвердження заявленої митної вартості, визначеної за основним методом по ціні договору. Постанова КМУ №1440 від 10.09.2003 застосовується виключно у разі визначення митної вартості резервними методами (аналогічних чи подібних товарів), коли неможливо застосувати метод за ціною договору. Однак експертом було чітко встановлено, що підстав для відмови від основного методу (ціни договору) немає, і саме тому аналіз ринку аналогічних товарів не проводився. Висновок експерта ґрунтується на документах, які повністю підтверджують реальність заявленої вартості конкретної поставки. Законодавство України не вимагає від експерта здійснювати додатковий аналіз аналогічних товарів або надавати додатки чи розрахунки, якщо митна вартість підтверджена первинними документами.
Крім цього суд враховує чисельну судову практику по вищевикладеним питанням, зокрема, постанову Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 809/278/17; постанову Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 813/1229/16; постанову Верховного суду від 02.07.2020 року у справі №803/916/17.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.
Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не зазначив про наявність жодних суттєвих розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум та проігнорував подані декларантом додаткові документи та пояснення.
Відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах є підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року у справі №820/307/17.
Одеською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.
Так, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі “Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України» Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер'їлдіз проти Туреччини).
За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.
З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
Митний орган зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення та картка відмови є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» є такими, що підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір всього в розмірі 5195,57 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №465 від 10.06.2025 (а.с.29).
Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 5195,57 грн.
Так, 30.06.2025 від представника позивача надійшло клопотання (вх. №65984/25) на виконання недоліків вказаних в ухвалі суду від 19.06.2025, з проханням стягнути витрати пов'язані з перекладом та нотаріальним посвідченням документів.
Відповідно до ч.6 ст.137 КАС України, розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
Положеннями ч.7 ст. 137 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч.8 ст.137 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем організовано здійснення перекладу документів з китайської мови.
Так, позивачем були понесені витрати у зв'язку із залученням перекладача у загальному розмірі 3000,00 грн.
Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат представником позивача надані наступні докази:
- рахунок-фактура №5710 від 26.06.2025;
- акт прийому-передачі виконаних робіт від 26.06.2025;
- платіжну інструкцію №1094 від 26.06.2025 на суму 3000грн.
З матеріалів справи вбачається, що переклад документів замовлений позивачем вже під час розгляду справи в суді першої інстанції та наданий до суду з метою доведення своєї позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов'язані з розглядом цієї справи.
Отже, суд вважає, що пов'язані з перекладом документів є судовими витратами у розумінні ст. 132 КАС України.
Таким чином, враховуючи надані позивачем докази понесення витрат на залучення перекладача, вимоги позивача в частині стягнення з Одеської митниці на користь позивача витрат, пов'язаних із залученням перекладача, у розмірі 3000,00 грн, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 80, 134, 142, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та визнання противоправною та скасувати картку відмови задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Одеської митниці №UA500020/2025/000165/2 від 06.06.2025.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів Одеської митниці № UA500020/2025/000272 від 06.06.2025.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» суму сплаченого судового збору у розмірі 5195,57 грн та витрати, пов'язані із залученням перекладача у розмірі 3000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 11, код ЄДРПОУ 40929000);
Відповідач - Одеська митниця (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21А, код ЄДРПОУ 44005631).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА