15 вересня 2025 рокусправа № 380/9218/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка), від імені якої діє представник Шубак О.І., звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 4636/13-01-07-09 від 07 лютого 2024 року.
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 07.02.2024 ГУ ДПС у Львівській області винесло податкове повідомлення-рішення №4636/13-01-07-09, яким ОСОБА_1 визначено штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 58189 грн. за порушення п. 1, 2, 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Доводи позивачки зводяться до такого: - інформація з СОД РРО не може використовуватися податковим органом як доказ вчинення правопорушення під час проведення фактичної перевірки; - акт перевірки не містить належних доказів вчинення правопорушень, передбачених частинами 1 та 7 статті 17 Закону; - оскаржуване рішення складено за декількома окремими штрафними санкціями та не містить опису правопорушення, розрахунку штрафних санкцій, змісту виявлених правопорушень; - склад правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 17 Закону, не містить відповідальності за «надання розрахункових документів не відповідної форми»; - наказ про проведення перевірки не містить підстави її проведення; - оскаржуване рішення складено за декількома окремими штрафними санкціями, та не містить опису правопорушення, розрахунку штрафних санкцій, змісту виявлених правопорушень.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що матеріалами перевірки (фіскальними чеками та реєстрами чеків) підтверджуються обставини реалізації позивачем алкогольних напоїв під час якої видавались чеки невстановленого зразка: 1) без коду УКТ ЗЕД (чек №1563 від 09.10.2023 р. на реалізацію пива тетерів вишня 1,2 1 пляшка по ціні 62,00 грн.), 2) у чеках відсутні обов'язкові реквізити - цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (за період з 01.03.2023 по 05.01.2024 на загальну суму 35374,00 грн. (з чека від 01.03.2023 №605 на суму 88,00 грн. до чека від 05.01.2024 №1885 на суму 114,00 грн.) Контролюючим органом правомірно застосовано фінансову санкцію у податковому повідомленні-рішенні від 07.02.2024 № 4636/13-01-07-09: 100 відсотків, оскільки перше таке порушення було виявлено при продажу 01.03.2023 на суму 28,00 грн. горілки шляхетної 0,1 л. 150 відсотків, товарів за кожне наступне вчинене порушення за період з 01.03.2023 по 05.01.2024 , які були виявлені при продажу алкогольних напоїв на суму 35374,00 грн. (з чека від 01.03.2023 № 605 на суму 88,00 грн. до чека від 05.01.2024 №1885 на суму 114,00 грн. Відтак, контролюючим органом, у відповідності до наведених норм, правомірно кваліфіковано дії позивача з проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій з порушенням режиму попереднього програмування найменування товарів без зазначення коду УКТ ЗЕД та видача чеку невстановленого зразка, зокрема, без цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку, як порушення п.1 та п.7 ст.17 Закон України № 265/95-ВР у податковому повідомленні-рішенні від 07.02.2024 № 4636/13-01-07-09 із застосуванням передбачених цими нормами фінансових санкцій. Звертає увагу суду, що єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює. Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.
Суд дослідив аргументи сторін, наведені в заявах по суті спору, долучені до матеріалів справи докази та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
Головне управління ДПС у Львівській області на підставі наказу №113-ПП від 10.01.2024 «Про проведення фактичної перевірки» та направлень №225 та №224 від 15.01.2024 на підставі статті 20 та підпунктів 80.2.2. пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України 18.01.2024 здійснило фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 щодо дотримання порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору (а.с. 17-18).
За результатами здійсненої фактичної перевірки ГУ ДПС у Львівській області склало акт №2167/13/15/РРО/ НОМЕР_1 від 18.01.2024 з додатками (а.с.19-23), відповідно до висновків якого встановлено порушення: - п. 1, 2 статті 3, п. 11 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями). Фактичною перевіркою встановлено:
«1. порушення порядку проведення розрахунків, а саме проведення розрахункових операцій із зазначенням коду товарів згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів, а саме пиво тетерів вишня 1,2 1 пляшка по ціні 62,00 грн без коду УКТ ЗЕД чек №1563 від 09.10.2023 р.
2. проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій фіскальний номер РРО 3001017361 з видачею фіскальних чеків не встановленої форми та зразка на суму 35 402,00 грн. (в тому числі перший чек №602 від 01.03.2023 на суму 28,00 грн. горілка шляхетна 0,1 л.) в фіскальних чеках відсутні обов'язкові реквізити - цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку).».
07.02.2024 ГУ ДПС у Львівській області прийняло податкове повідомлення-рішення №4636/13-01-07-09 (а.с. 11) про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 58189 грн. за порушення п. 1, 2, 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг №265/95-ВР від 06 липня 1995 р., а саме надання розрахункових документів не відповідної форми, порушення режиму програмування із зазначенням коду УКТ ЗЕД, за період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення відповідно до ст. 102 Податкового кодексу України (далі - ПКУ).
16.02.2024 ФОП ОСОБА_1 подала скаргу на податкове повідомлення-рішення від 07.02.2024 № 4636/13-01-07-09, але рішенням ДПС України від 17.04.2024 № 11075/6199-00-06-03-02-06 скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення від 07.02.2024 № 4636/13-01-07-09 - без змін (а.с. 14-15).
При прийнятті рішення суд керується такими мотивами щодо оцінки спірних правовідносин через призму застосовних норм права:
І. щодо аргументів позивача про те, що наказ про проведення перевірки не містить підстави її проведення:
відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПКУ контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПКУ встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до наказу № 113-ПП від 10.01.2024 відповідач призначив фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПКУ (а.с.17 зворот).
Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПКУ. Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПКУ фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: 80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Статтею 81 ПКУ передбачені умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок, відповідно до якої посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, належним чином оформлених документів: направлення на проведення такої перевірки: службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Отже, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за умови наявності у контролюючого органу інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків податкової дисципліни у сферах здійснення розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Відповідно до матеріалів справи суд встановив, що фактична перевірка проведена на підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області № 113-ПП від 10.01.2024.
Листами ДПС України від 26.07.2023 №18067/7/99-00-07-04-02-07, від 13.12.2023 №31363/7/99-00-07-04-02-07 щодо аналізу справляння акцизного податку (серед яких ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) Додаток 4 до листа (а.с. 74)), якими зобов'язано територіальні органи ДПС провести до перевірочний аналіз діяльності суб'єктів господарювання, організувати та провести фактичні перевірки.
Отже, вказаний лист у розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України є інформацією, яка дає достатні підстави для призначення та проведення фактичної перевірки. Та обставина, що в наказі про призначення перевірки не наведено деталізації підстави її призначення за їх фактичного існування, а також з урахуванням вказаної контролюючим органом правової підстави (підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України) призначення цієї перевірки є законним та обґрунтованим рішенням. Таким чином, суд дійшов висновку, що контролюючий орган не допустив порушення процедури призначення та початку проведення фактичної перевірки. Отже доводи позивачки в цій частині є помилковими.
Такі висновки суду відповідають висновку, висловленому Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23.
ІІ. Щодо аргументів позивачки про те, що інформація із СОД РРО не може використовуватися податковим органом як доказ вчинення правопорушення під час проведення фактичної перевірки:
У цій справі, ГУ ДПС у Львівській області встановило порушення вимог пунктів 1,2,11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» які описані у акті перевірки, саме на підставі даних СОД РРО.
Позивачка стверджує, що використання самих лише даних СОД РРО при проведенні фактичної перевірки є порушенням статті 75 ПК України. Стверджує, що перевірка, результати якої базуються виключно на підставі даних СОД РРО є камеральною, а не фактичною.
Так, згідно зі статтею 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є державною власністю. Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, в порядку інформаційної взаємодії відповідно до пункту 41.2 статті 41 цього Кодексу.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.
Відповідно до п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: податкова інформація.
Згідно з пунктом 7 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані: подавати до контролюючих органів звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку. Суб'єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій, повинні подавати до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані.
Як визначено статтею 2 Закону №265/95-ВР електронна копія розрахункового документа - ідентична копія (у формі електронних даних) розрахункового документа, створеного реєстратором розрахункових операцій, яка міститься на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані, та/або створена програмним реєстратором розрахункових операцій у електронній формі, що може використовуватися контролюючими органами як податкова інформація та під час проведення перевірок платників податків; електронна копія фіскального звітного чека - ідентична копія (у формі електронних даних) фіскального звітного чека, створеного реєстратором розрахункових операцій та/або програмним реєстратором розрахункових операцій, що може використовуватися контролюючими органами як податкова інформація та під час проведення перевірок платників податків; електронна копія фіскального звіту ідентична копія (у формі електронних даних) фіскального звіту, створеного реєстратором розрахункових операцій та/або програмним реєстратором розрахункових операцій, що може використовуватися контролюючими органами як податкова інформація та під час проведення перевірок платників податків.
За змістом абзацу другого цього пункту суб'єкти господарювання, які використовують РРО, повинні подавати до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані.
Механізм передачі електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків РРО дротовими або бездротовими каналами зв'язку до органів державної податкової служби для суб'єктів господарювання, що використовують РРО, врегульований Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 2012 року № 1057, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2012 року № 1743/22055.
Відповідно до положень пункту 1.2 цього Порядку: система зберігання і збору даних РРО (далі - СЗЗД РРО) - система, призначена для збору даних РРО до бази даних системи обліку даних РРО, для реалізації якої використовується зазначена технологія; система обліку даних РРО (далі - СОД РРО) - програмно-апаратний комплекс, розміщений в центральному органі ДПС, що використовує інформацію, яка збирається за допомогою СЗЗД РРО.
За змістом пункту 1.5 Порядку суб'єкти господарювання, які використовують РРО, що створюють контрольну стрічку в електронній формі (КСЕФ), та/або електронні контрольно-касові реєстратори, що створюють контрольну стрічку в друкованому вигляді, повинні забезпечити передачу до сервера обробки інформації електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці у пам'яті РРО або в пам'яті модемів, які до них приєднані.
Як передбачено підпунктом 6.1 Порядку СОД РРО складається із сервера авторизації, сервера додатків та бази даних, а за змістом підпункту 6.4.2 база даних, містить пакет даних РРО (набір даних, що генеруються РРО в електронному вигляді), що були отримані від РРО, у відкритому вигляді.
Отже, за загальним правилом, інформація, яка надійшла до податкового органу з РРО, має відповідати даним розрахункових документів, які були створені РРО в місцях продажу.
Щодо використання даних СОД РРО як доказу вчинення правопорушення під час проведення фактичної перевірки, то суд на підставі частини 5 статті 242 КАС України ВРАХОВУЄ висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.08.2025 року у справі № 280/6835/23, такого змісту:
«Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.
При цьому використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.
Виходячи з наведеного колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач в межах цієї справи під час проведення фактичної перевірки, мав правову можливість використовувати податкову інформацію яка міститься в СОД РРО, зокрема щодо перевірки наявності (відсутності) цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, інформація та дані якої є фактичним відображенням (дублюванням) розрахункових операцій проведених позивачем у відповідний перевіряємий період.»
Суд також враховує, що суб'єкт господарювання мав можливість під час перевірки чи при підготовці позову до суду роздрукувати з фіскальної пам'яті РРО будь-який розрахунковий документ, якби ставив під сумнів достовірність доказів, отриманих контролюючим органом з СОД РРО. Разом з тим, позивач не оспорює достовірність копій фіскальних чеків, отриманих контролюючим органом з СОД РРО, а також не надав альтернативних копії з фіскальної пам'яті РРО.
Отже, інформація із СОД РРО може бути самостійною підставою для висновків про порушення податкового законодавства під час проведення фактичної перевірки, у тому числі за попередні періоди, зокрема щодо перевірки наявності (відсутності) цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, перевірки режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, оскільки інформація із СОД РРО повністю відповідає даним розрахункових документів, які були створені РРО в місцях продажу товару. Позивачка альтернативних доказів не надала. Тому її твердження про недопустимість даних СОД РРО як доказів є голослівними та помилковими.
ІІІ. Щодо тверджень позивачки про те, що склад правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 17 Закону, не містить відповідальності за «надання розрахункових документів не відповідної форми», то суд керується такими мотивами:
матеріалами перевірки (фіскальними чеками та реєстрами чеків) встановлено реалізацію позивачем алкогольних напоїв:
1) з використанням РРО, що не містило коду УКТ ЗЕД для товару «пиво тетерів вишня 1,2» (підтверджується чеком №1563 від 09.10.2023 р. на реалізацію 1 пляшки по ціні 62,00 грн., а.с. 23 зворот);
2) з видачею чеки невстановленого зразка, оскільки такі не містили цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (за період з 01.03.2023 по 05.01.2024 на загальну суму 35374,00 грн., починаючи з чека від 01.03.2023 № 605 на суму 88,00 грн. до чека від 05.01.2024 №1885 на суму 114,00 грн.; а.с. 23, 27зворот- 41).
Відповідно до розрахунку (а.с. 25), контролюючий орган застосував штрафні санкції за порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 та 11 статті 3 Закону України № 265/95-ВР на підставі пунктів 1, 7 статті 17 Закону України № 265/95-ВР.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України від 06.07.1995 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
За визначеннями, наведеними у статті 2 Закону № 265/95-ВР, реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо. Розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Відповідно до вимог пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти) […];
11) проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.
Відповідно до статті 2 Закону № 265/95-ВР розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Таким чином, суб'єкти господарювання зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
У пункті 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у розмірі триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
ІІІ.а. Суд звертає увагу, що позивачка не заперечує та не спростовує встановленого контролюючим органом факту - відсутність коду УКТЗЕТ товару «пиво тетерів вишня» у базі програмованих товарів РРО, що використовувалася для продажу цього товару. Суд дослідив долучені до матеріалів справи докази та встановив, що позивачка ФОП ОСОБА_1 здійснила продаж алкогольного напою, а саме пива тетерів вишня 1,2 1 пляшка по ціні 62 грн., без використання режиму програмування підакцизного товару із зазначенням коду з УКТЗЕД, що підтверджується чеком № 1563 від 09.10.2023 (а.с. 23 зворот), що є порушенням пункту 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР, відповідальність за яке встановлена у пункті 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
ІІІ.б. До позивачки застосована штрафна санкція на підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, з огляду на висновок контролюючого органу про те, що в період з 01.03.2023 по 05.01.2024 ФОП ОСОБА_1 за місцем проведення фактичної перевірки надавала покупцям документи, які контролюючий орган не розцінює як розрахункові з тих мотивів, що такі не містять обов'язкового реквізиту - цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (рядок 9) на загальну суму 35374,00 грн. (починаючи з чека від 01.03.2023 № 605 на суму 88,00 грн. до чека від 05.01.2024 №1885 на суму 114,00 грн., а.с. 23, 27зворот- 41).
У свою чергу позивачка не заперечує факту відсутності у чеках цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, проте стверджує, що відповідач неправильно застосував до неї санкції на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, оскілки вважає, що диспозиція цієї норми не містить відповідальності за надання розрахункових документів невідповідної форми.
Оцінюючи ці аргументи позивачки суд враховує, що Верховний Суд вже неодноразово у своїх постановах від 07.08.2025 у справі № 280/6835/23, від 06.02.2025 у справі №120/11036/23 здійснював аналіз норми пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР та сформував такі висновки щодо тлумачення та застосування цієї норми:
«Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. Перші два обов'язки суб'єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону №2 65/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.
Предметом доказування у справах, пов'язаних із притягненням суб'єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов'язує допущення порушення суб'єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.
У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.
У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у спірному випадку до позивача було застосовано штрафні санкції за невидачу відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункових операцій під час реалізації алкогольних напоїв на загальну суму 644774,71 грн (сума від реалізації підакцизного товару 402151,41 грн).
Позиція контролюючого органу полягає в тому, що було зафіксовано реалізацію товарів за готівкові кошти, при цьому розрахункові операції проведено без застосування РРО. Крім того, встановлено порушення при проведенні розрахункових операцій через РРО, а саме: невикористання режиму попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД, а також відсутність повної назви товару та зазначення кількісного об'єму тари підакцизного товару для його ідентифікації та обліку.
Абзацом дев'ятнадцятим статті 2 Закону № 265/95-ВР визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 265/95-ВР, форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21 січня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 220/28350.
Відповідно до пункту 1 розділу I Положення № 13, визначено форму і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов'язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.
Згідно з пунктом 2 розділу 2 Положення № 13 визначено обов'язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги), який повинен містити, в тому числі: код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).
Відповідно до підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 ПК України, марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в e-сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизу, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
За приписами пункту 226.7 статті 226 ПК України кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.
Аналіз податкового законодавства України свідчить про те, що маркування продукції маркою акцизного податку підтверджує сплату акцизу та легальність ввезення та реалізації на території України відповідних виробів.
Пунктом 3 розділу І Положення № 13 передбачено, що встановлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.
Отже, розрахунковим може вважатися лише документ, який відповідає вимогам зазначеного Положення. При цьому, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої є обов'язковим реквізитом фіскального касового чеку, а отже відсутність цього реквізиту у фіскальному чеку має кваліфікуватися як те, що такий документ не є розрахунковим.
Верховним Судом у постанові від 2 лютого 2023 року № 500/6845/21 сформовано правовий висновок, відповідно до якого за змістом норм Положення №13 необхідно розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення № 13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий. Відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб'єктом господарювання - платником акцизного податку, як назва податку, літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.
Відсутність обов'язкового реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб'єктом господарювання - платником акцизного податку, як код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону України № 265/95-ВР.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що у спірному випадку документи щодо реалізації алкогольних напоїв на загальну суму 644774,71 грн (сума від реалізації підакцизного товару 402151,41 грн) не можливо визнати розрахунковими, оскільки в них відсутній обов'язковий реквізит - цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої. Отже, контролюючим органом правильно кваліфіковано вказані обставини, як порушення пункту 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, що є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР.»
Отже, у вказаній постанові Верховний Суд дійшов таких висновків:
- предметом доказування у справах, пов'язаних із притягненням суб'єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов'язує допущення порушення суб'єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР;
- у випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту;
- розрахунковим може вважатися лише документ, який відповідає вимогам Положення № 13, тобто такий у якому зазначені всі обов'язкові реквізити передбачені цим Положенням;
- цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої є обов'язковим реквізитом фіскального касового чеку, а отже відсутність цього реквізиту у фіскальному чеку має кваліфікуватися як те, що такий документ не є розрахунковим;
- видача покупцеві документа щодо реалізації алкогольного напою без зазначення у ньому цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, слід кваліфікувати як невидачу розрахункового документа встановленої форми та зразка, що є порушенням пункту 2 статті 3 Закону України № 265/95-ВР, та підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР.
Таким чином, доводи позивачки про незастосовність штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, за умови відсутності у фіскальному чеку, виданому суб'єктом господарювання - платником акцизного податку, такого обов'язкового реквізиту як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, є помилковими та не доводять протиправності оскарженого рішення.
Відповідач доводить обґрунтованість своїх висновків, надаючи фіскальні чеки, отримані із СОД РРО у форматі таблиці (з розділами щодо дати і часу операції, локального номера документа, фіскального номера документа, загальної суми, штриховий код товару (містить цифрові значення), код товару згідно УКТЗЕД, найменування товару), в яких відсутнє цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (серія та номер МАП -Null, тобто не заповнене) за період із 01.03.2023 по 05.01.2024 на загальну суму 35374 грн. (а.с. 27 зворот - 41).
Позивач цю обставину не заперечує. Суд також враховує, що позивачка не надала жодних доказів на спростування обставин, викладених в Акті перевірки від 18.01.2024 №2167/13/15/РРО/3146310248, - до прикладу, альтернативних копій фіскальних чеків з фіскальної пам'яті РРО, що містили б цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (серію та номер МАП) за період із 01.03.2023 по 05.01.2024 на загальну суму 35374 грн.
Таким чином, видані позивачем документи щодо реалізації алкогольних напоїв на загальну суму 35374 грн. дійсно не містили обов'язкового реквізиту - цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку, а отже - не можуть вважатися розрахунковими документами. Тому контролюючий орган правильно кваліфікував вказані обставини як порушення пункту 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, що є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР.
ІІІ.в). Щодо аргументів позивачки про те, що відповідальність за відсутність обов'язкових реквізитів розрахункового документа, а саме цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, передбачена пунктом 7 статті 17 Закону №265/95-ВР, а не пунктом 1 цієї ж статті як визначив відповідач, то суд відхиляє такі як помилкові, з огляду на таке:
у пункті 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР відповідальність передбачена за використання для розрахункових операцій з продажу підакцизних товарів РРО, в якому відсутня або неправильно внесена інформація про кожен підакцизний товар із зазначенням його найменування, коду УКТЗЕД, ціни та кількості, оскільки такі протиправні дії унеможливлюють контроль за обігом підакцизних товарів. Водночас, відсутність у розрахунковому документі такого обов'язкового реквізиту, як цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (індивідуальний код, що присвоюється кожній одиниці товару шляхом позначення її МАП, що має унікальні серію та номер) слід кваліфікувати як невідповідність розрахункового документа встановленій формі, навіть за умови правильного програмування товару (зазначенням найменування, коду УКТЗЕД, ціни та кількості) у РРО.
Позивачка помилково ототожнює різні склади правопорушень: 1) використання для реалізації підакцизних товарів РРО за відсутності в ньому точного найменування та коду УКТЗЕД кожного підакцизного товару (пункт 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР); 2) продаж підакцизних товарів через РРО, в якому запрограмоване їх найменування та код УКТЗЕД, проте без введення штрихового коду акцизної марки, що повинна відображатися у виданому РРО чеку (істотний недолік, що призводить до невизнання розрахункового документа - пункт 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР).
ІІІ. г). Щодо аргументів позивачки про те, що: -оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте не за кожною окремою штрафною (фінансовою) санкцією, а стосується двох окремих штрафних санкцій передбачених пунктом 1 та пунктом 7 статті 17 Закону, не містить обставин вчинення правопорушення, які відображені в акті перевірки, період фінансового-господарської діяльності платника податків; - долучений до акта перевірки розрахунок штрафних санкцій не є належним розрахунком штрафних санкцій, оскільки не містить інформації, необхідної для визначення розміру штрафних санкцій:
Податкове повідомлення-рішення не повинно містити повний виклад обставин правопорушення чи повторювати зміст акта перевірки. Закон вимагає, щоб у податковому повідомленні-рішенні були зазначені: реквізити платника податків, сума грошового зобов'язання (або штрафних санкцій), правова підстава його застосування, посилання на акт перевірки. Обставини правопорушення, період діяльності платника та деталізований розрахунок санкцій містяться саме в акті перевірки та доданих матеріалах, які є підставою для прийняття ППР. Тому відсутність їх буквального відтворення в самому тексті ППР не свідчить про його незаконність і не є підставою для скасування. Крім того, ПК України не вимагає приймати окреме податкове повідомлення-рішення за кожним видом штрафної санкції. Суд звертає увагу, що у випадку встановлення декількох правопорушень за результатами однієї перевірки, то контролюючий орган правомірно відобразив їх в одному податковому повідомленні-рішенні, із посиланням на відповідні пункти статті 17 Закону № 265/95-ВР.
Щодо розрахунку штрафних санкцій, то такий відповідає вимогам закону, оскільки містить необхідні відомості для визначення розміру санкцій - посилання на виявлені порушення, норму закону, що передбачає відповідальність, та розмір застосованого штрафу. Водночас інформація, яку позивачка вважає «відсутньою», фактично міститься у самому акті перевірки та доданих матеріалах. Саме на їх основі контролюючий орган здійснив розрахунок. Тому доводи позивачки зводяться не до відсутності розрахунку як такого, а до незгоди з його результатом, що не свідчить про порушення форми чи неналежність документу.
За таких обставин суд дійшов висновку, що контролюючий орган правомірно кваліфікував дії позивачки з проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій з порушенням режиму попереднього програмування найменування товарів без зазначення коду УКТ ЗЕД та видачу чеків невстановленого зразка, зокрема, без цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку, як порушення пунктів 1,2 та 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР та застосував штрафні санкції передбачені у пунктах 1 та 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР. Отже, відповідач належним чином довів правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 4636/13-01-07-09 від 07 лютого 2024 року.
Підсумовуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог ФОП ОСОБА_1 , тому у їх задоволенні слід відмовити.
Враховуючи висновки суду по суті спору, понесені позивачкою судові витрати не відшкодовуються та покладаються на неї. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, що підлягають розподілу.
Керуючись ст.ст. 19-20,90,139,229,241-246,250,251,255,295 КАС України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Понесені позивачкою судові витрати покласти на неї.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович