15 вересня 2025 року справа №640/21266/20
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368; 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначені з 22.05.2020 року ОСОБА_1 пенсію державного службовця відповідно до п. 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII шляхом зарахування до стажу державної служби періоди роботи в податковій службі з 26.03.1997 року по 23.10.2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити з 22.05.2020 ОСОБА_1 пенсію державного службовця відповідно до п. 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII шляхом зарахування до стажу державної служби періоди роботи в податковій службі з 26.03.1997 року по 23.10.2019 року з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 04.08.2020 року № К 4337/26-97-08 та від 04.08.2020 року № К 4336/26-97-08.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що відмова відповідача щодо призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, з тих підстав, що період роботи у державній податковій службі на посадах, за якими присвоюється спеціальне звання, до 20-річного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право призначення пенсії державного службовця незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку, не зараховується, порушує її права на пенсійне забезпечення. Вважає такі дії відповідача протиправними та просить зобов'язати відповідача зарахувати до стажу державної служби період її роботи в органах державної податкової служби з 26.03.1997 по 23.10.2019.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2020 відкрите провадження в адміністративній справі.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи № 640/21266/20 до Київського окружного адміністративного суду.
За результатом автоматизованого розподілу, справу № 640/21266/20 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року адміністративна справа № 640/21266/20 прийнята до провадження, справу визначено розглядати одноособово суддею Панченко Н.Д. за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
ГУПФУ в м. Києві подано відзив на позов, у якому відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що у позивача недостатньо стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дають право на призначення пенсії державного службовця незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку, оскільки відповідні періоди роботи позивача в органах державної податкової служби до вказаного стажу не зараховуються, оскільки не віднесені до категорії посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , який виданий Московським РУГУ МВС України 27.10.2001.
Як убачається з матеріалів справи, у зв'язку із досягненням пенсійного віку, позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». До вказаної заяви нею було подано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, подання, трудову книжку, довідку про складові заробітної плати, довідку про складові заробітної плати, наказ ГУ ДФС у м. Києві, довідку із СПОВ про заробітну плату.
Судом встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило позивачці у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Листом від 12.08.2020 №2600-0314-8/112458 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві позивачці повідомило, що згідно з записами трудової книжки з 26.03.1997 по 23.10.1997 позивачка працювала в Державній фіскальній службі України - Головному управлінні ДФС у м. Києві, з 01.09.1997 їй було присвоєно спеціальне звання - інспектора податкової служби, що не належить до посад, віднесених до категорій державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 №3723-XII. Тому для зарахування періоду роботи з 26.03.1997 по 23.10.2019 до категорії державної служби немає підстав.
Відповідно до записів трудової книжки позивачки обіймала наступні посади:
з 26.03.1997 по 31.03.1998 - старшого державного податкового інспектора відділу державного реєстру фізичних осіб управління інформатизації Державної податкової адміністрації у Печерському районі м. Києва;
з 01.04.1998 по 07.02.1999 - старшого державного податкового інспектора відділу державного реєстру фізичних осіб Державної податкової адміністрації у Печерському районі м. Києва;
з 08.02.1999 по 26.12.1999 - старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу валютного контролю управління по контролю в сфері ЗЕД та оподаткування нерезидентів;
з 27.12.1999 по 09.05.2000 - головного державного податкового ревізора-інспектора відділу валютного контролю управління по контролю в сфері ЗЕД та оподаткування нерезидентів Державної податкової адміністрації у Печерському районі м. Києва;
з 10.05.2000 по 31.10.2002 - головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за валютними операціями управління валютного контролю Державної податкової адміністрації у Печерському районі м. Києва;
з 01.11.2002 по 18.08.2005 - головного державного податкового ревізора-інспектора відділу валютного контролю управління по контролю в сфері ЗЕД управління податкового аудиту та валютного контролю Державної податкової адміністрації у Печерському районі м. Києва;
з 19.08.2005 по 16.01.2007 - головного державного податкового ревізора-інспектора сектору контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва;
з 17.01.2007 по 24.02.2008 - головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за операціями у сфері ЗЕД управління контролю за фінансовими операціями у сфері ЗЕД Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва;
з 25.02.2008 по 29.02.2012 - заступника начальника відділу контролю за операціями у сфері ЗЕД управління контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД ;
з 01.03.2012 по 19.07.2012 - головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за операціями у сфері ЗЕД управління податкового контролю за операціями у сфері ЗЕД Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС;
з 20.07.2012 по 31.01.2013 - заступника начальника відділу контролю за операціями у сфері ЗЕД управління податкового контролю Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС;
з 01.02.2013 по 13.06.2013 - головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за операціями у сфері ЗЕД управління податкового контролю Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС;
з 14.06.2013 по 23.01.2014 - головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за валютними операціями у сфері ЗЕД управління податкового аудиту ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві;
з 24.01.2014 по 10.04.2014 - заступника начальника відділу контролю за валютними операціями та операціями у сфері ЗЕД управління податкового аудиту ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві;
з 11.04.2014 по 26.03.2015 - начальника відділу контролю за валютними операціями та операціями у сфері ЗЕД управління податкового аудиту ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві;
з 27.03.2015 по 20.11.2015 - начальника відділу контролю за валютними операціями у сфері ЗЕД управління податкового аудиту ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві;
з 23.11.2015 по 14.01.2016 - заступника начальника відділу контролю за операціями у сфері ЗЕД управління фінансового контролю та операцій у сфері ЗЕД Головного управління ДФС у м. Києві;
з 15.01.2016 по 23.11.2016 - заступника начальника відділу перевірок ЗЕД у сфері матеріального виробництва управління фінансового контролю у сфері ЗЕД Офісу аудиту Головного управління ДФС у м. Києві;
з 24.11.2016 по 20.08.2017 - заступника начальника відділу перевірок ЗЕД у сфері матеріального виробництва управління фінансового контролю та операцій у сфері ЗЕД Офісу аудиту Головного управління ДФС у м. Києві;
з 21.08.2017 по 23.10.2019 - начальника відділу перевірок ЗЕД у сфері матеріального виробництва управління фінансового контролю та операцій у сфері ЗЕД Офісу аудиту Головного управління ДФС у м. Києві;
Крім цього записами у трудовій книжці позивачки підтверджується наступне:
26.03.1997 прийнято Присягу державного службовця;
01.09.1997 присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової служби III рангу»;
01.09.2000 присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової служби II рангу»;
01.10.2004 присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової служби I рангу»;
14.06.2013 присвоєно 13 ранг державного службовця;
30.12.2013 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи III рангу».
Вважаючи свої права порушеними, позивачка звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення N 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється Законом України Про державну службу в редакції Закону від 16 грудня 1993 року N 3723-XII (далі Закон N 3723 XII).
З 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України Про державну службу від 10 грудня 2015 року за N 889-VIII, за змістом якого, пенсійне забезпечення державних службовців регулюється статтею 90 та пунктом 10 та 12 Прикінцевих положень цього Закону.
Статтею 90 Закону України Про державну службу від 10 грудня 2015 року N 889-VIII визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Водночас, відповідно до пункту 10 Прикінцевих положень Закону України Про державну службу в редакції від 10 грудня 2015 року N 889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, стаття 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України Про державну службу в редакції від 10 грудня 2015 року N 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, у випадку відсутності в особи стажу, визначеного підпунктами 10 та 12 Прикінцевих положень Закону України Про державну службу від 10 грудня 2015 року N 889-VIII, пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Водночас, за умов наявності в особи стажу понад 10 чи 20 років, в сукупності з дотриманням інших вимог, визначених пунктами 10 та 12 зазначеного закону, у такої особи виникає право на одержання пенсії державного службовця.
Згідно з частиною 1 статті 37 Закону N 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Окрім того, необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом N 889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом N 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, право на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу від 16 грудня 1993 року N 3723-XII після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України N 3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень України Про державну службу від 10 грудня 2015 року N 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом N 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону N 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України N 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону N 3723-XII вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі N 822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі N 687/545/17.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовлено у призначенні пенсії державного службовця, відповідно до Закону України Про державну службу, оскільки у позивача відсутній необхідний стаж державної служби.
Щодо вимоги позивача зарахувати до стажу державної служби період перебування на посадах з 26.03.1997 року по 23.10.2019 в органах державної податкової служби, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону N 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону N 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону N 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Стаття 25 Закону України Про державну службу від 16.12.93 N 3723-XII (далі - Закон N 3723-XII) визначала класифікацію посад державних службовців, основними критеріями якої є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.
Частиною другою цієї ж статті закріплено сім категорій посад державних службовців, які вони могли обіймати у відповідних державних органах.
Згідно з частиною третьої статті 25 Закон N 3723-XII віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
Відповідно до статті 37 Закону N 3723-XII (у редакції на час набрання чинності Законом N 889-VIII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частиною першою статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на часу досягнення зазначеного віку.
Згідно з частиною 18 статті 37 Закону N 3723-XII період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону N 3723-XII після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 вказаного Закону та Прикінцевих та перехідних положень Закону N 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону N 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби визначаються Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.94 N 283 (далі - Порядок N 283, чинний до 01.05.2016).
Згідно з пунктом 2 Порядку N 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби.
Порядок N 283 втратив чинність 01.05.2016 у зв'язку з затвердженням Постановою Кабінету Міністрів України 25.03.2016 N 229 нового Порядку обчислення стажу державної служби (далі - Порядок N 229).
Отже, стаж державної служби до 01.05.2016 обчислюється відповідно до Порядку N283, а після 01.05.2016 відповідно до Порядку N 229.
Згідно з пунктом 4 Порядку N 229 стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 N 889-VIII. До стажу державної служби зараховуються, зокрема час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Відповідно до пункту сьомого частини другої статті 46 Закону N 889-VIII до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Отже, і Порядком N 283, чинним до 01.05.2016, і діючим Порядком N 229 передбачено зарахування до стажу державної служби часу перебування на посадах на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону N 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Аналогічні положення містяться у пункті 6 Порядку N 229.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України Про державну податкову службу в Україні від 04.12.90 N 509-XII (далі Закон N 509-XII), а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (далі - Податковий кодекс).
Згідно з частинами першою та п'ятою статті 15 Закону N 509-XII посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством фінансів України.
Правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України Про державну службу.
В постанові від 22.10.2013 у справі N 21-340а13 Верховний Суд України вказав, що аналіз положень статті 37 Закону N 3723-XII, Закону України Про державну податкову службу в Україні від 04.12.90 N 509-XII дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону N 3723-XII.
Такий правовий висновок підтримано в подальшому Верховним Судом у постановах від 03.07.2018 у справі N 586/965/16-а та від 18.03.2021 у справі N 500/5183/17.
Пунктом 342.4 статті 342 Податкового кодексу встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Згідно з пунктом 342.6 статті 342 Податкового кодексу правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України Про державну службу та іншими законами.
Посадовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій присвоюються спеціальні звання. Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України (пункт 343.2 статті 343 Податкового кодексу).
Відповідно до положень статті 344 Податкового кодексу пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України Про державну службу.
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України Про державну службу незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону N 3723-XII.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 26.03.1997 року по 23.10.2019 працювала в органах державної податкової служби, що підтверджується відповідними записами трудової книжки.
Вказане зумовлює висновок суду про те, що періоди роботи позивачки в органах державної податкової служби з 26.03.1997 року по 23.10.2019 зараховуються до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону N 3723 XII.
Тому, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання призначити та виплатити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 04.08.2020 року № К 4337/26-97-08 та від 04.08.2020 року № К 4336/26-97-08, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач у відповідь на заяву позивача вказав на відсутність правових підстав для призначення пенсії. Відтак, спору щодо врахування довідок, у цій справі, не існує, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині будуть порушені.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити, як передчасної.
Аналогічний правовий висновок викладено у рішенні Верховного Суду від 14.09.2020 у зразковій справі N 560/2120/20, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021.
Стосовно позовної вимоги призначити пенсію суд зазначає наступне.
Відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року у справі № 640/5037/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні з 27.11.2019 позивачці пенсію державного службовця відповідно до п. 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII шляхом зарахування до стажу державної служби періоди роботи в податковій службі з 26.03.1997 по 23.10.2019.
Визнано протиправним та скасоване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03.12.2019 № 262140002569 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 ».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України м. Києва повторно розглянути заяву позивачки від 27.11.2019 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» додані до неї документи та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
В іншої частини позову відмовлено.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено судом із рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у справі №640/11172/22 (набрало законної сили 09 грудня 2024 року), на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року у справі № 640/5037/20 відповідачем з 27.11.2019 призначено позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Відповідно, призначати зазначену пенсію з більш пізньої дати не матиме наслідком ефективний захист порушених прав позивачки.
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу державної служби період її роботи в органах державної податкової служби з 26.03.1997 року по 23.10.2019 та перерахувати її пенсію державного службовця.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в сумі 840,80 грн згідно з квитанцією від 04.09.2020 року № 0.0.1824619830.1, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) щодо відмови при призначенні пенсії зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) періоди роботи в податковій службі з 26.03.1997 року по 23.10.2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) перерахувати з 22.05.2020 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) пенсію державного службовця шляхом зарахування до стажу державної служби періоду роботи у податковій службі з 26.03.1997 року по 23.10.2019 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 15.09.2025.
Суддя Панченко Н.Д.