15 вересня 2025 року № 320/39294/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕРО АЛЬЯНС» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СТЕРО АЛЬЯНС» (далі по тексту також позивач, ТОВ «СТЕРО АЛЬЯНС», ідентифікаційний код: 36899502; адреса: 02094, місто Київ, б.Верховної Ради, будинок 22, квартира 43) з позовом до Київської митниці (далі по тексту також відповідач, ідентифікаційний код: ВП 43997555, адреса: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8А), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці від 21.09.2023 №№UA100380/2023/000254/2 про коригування митної вартості товарів.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що при митному оформленні товару за митною декларацією №23UA100380613334U4, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту).
Позивач стверджує, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.
Водночас, на думку позивача, митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів.
Також позивач наголошує на зазначенні відповідачем у спірному рішенні неправдивих даних про проведення консультацій з декларантом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 відкрито провадження у справі №320/39294/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що отримавши від позивача МД №23UA100380613334U4 встановлено, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті), а також щодо числових значень складових митної вартості та запропоновано надати пояснення та докази.
Відповідач стверджує, що за наслідками перевірки поданих позивачем документів, з урахуванням листа про неможливість подання інших додаткових документів, митницею відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості, а за наслідками проведеної з декларантом консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару митну вартість товарів за МД позивача було визначено за резервним методом, що, на думку відповідача, свідчить про правомірність вчинених ним дій та законність спірного рішення, просить в задоволенні позову відмовити.
Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СТЕРО АЛЬЯНС (місцезнаходження: 02094, місто Київ, б.Верховної Ради, будинок 22, квартира 43, ідентифікаційний код 36899502) зареєстровано в якості юридичної особи 19.04.2010, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зроблено запис № 1 297 145 0000 003625 від 14.05.2010.
Судом встановлено, що 04.08.2022 між позивачем (далі - покупець) та фірмою DIOL-CHEM Sp. z. o. o, Польща (далі - продавець) укладено контракт №003-2022 (далі - Контракт), відповідно до якого продавець продає, а покупець купує «товар» на умовах даного Контракту. Номенклатура, кількість, ціна, умови і терміни поставки, порядок розрахунків, строки відвантаження Товару вказуються в Інвойсах на кожну окрему партію товару (п. 1.1., 2.1, 3.1 Контракту).
Згідно із пунктами 3.2, 3.3, 3.4 Контракту оплата за Товар, що поставляється згідно даного Контракту, здійснюється в польських злотих на розрахунковий рахунок Продавця. В призначенні платежу Покупець обов'язково вказує Контракт (003-2022 від 04.08.2022р) номер/дату інвойса.
Продавець обов'язково відправляє Покупцеві разом з Товаром такі документи (п. 4.1. Контракту): Сертифікат походження; Паспорт якості Товару; Рахунок-фактура (інвойс);Вантажна митна декларація.
01.07.2023 продавцем було виписано рахунок-профору від 01.07.2023 №FV1/07/2023, за якою здійснюється поставка товару Solvent Nitro обсягом 23 000 кг, вартістю 2600 польських злотих за 1 тонну, а загальна вартість партії складає 59 800,00 польських злотих. Умови та терміни оплати - переказ коштів до 25.07.2023 на розрахунковий рахунок. Умови поставки - FCA. У цій же проформі Продавець декларує, що товар походить з Європейського Союзу.
19.07.2023 Позивачем здійснено оплату 59 800,00 польських злотих на розрахунковий рахунок Продавця, що підтверджується платіжною інструкцією від 19.07.2023 №14.
За умовами п. 3.1 Контракту, за фактом відвантаження товару асортимент, кількість і ціна можуть змінюватися (в залежності від наявності товару у продавця). Оскільки фактично було відвантажено не 23000 кг, а 23720 кг товару, Продавцем виставлено Позивачу рахунок-фактуру від 01.09.2023 №FV1/09/2023.
За рахунком-фактурою від 01.09.2023 №FV1/09/2023 здійснюється поставка товару Solvent Nitro обсягом 23 720 кг, вартістю 2600 польських злотих за 1 тонну, а загальна вартість партії складає 61 672,00 польських злотих. Умови та терміни оплати - переказ коштів до 19.09.2023 на розрахунковий рахунок. Умови поставки - FCA. У цьому ж інвойсі Продавець декларує, що товар походить з Європейського Союзу.
Залишок вартості товару у розмірі 1 872,00 польських злотих було фактично сплачено на розрахунковий рахунок Продавця 21.09.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №27.
Керуючись умова поставки FCA, за якою обов'язки щодо транспортування товару несе Позивач, ним у межах договору транспортного експедирування від 16.09.2023 №16.09.22, укладеного з ФОП ОСОБА_1 подано заявку від 29.08.2023 №571/1 на транспортування спірної партії товару.
01.09.2023 ФОП ОСОБА_1 надано довідку №01\09-1, відповідно до якої вартість транспортування спіної партії товару до митного кордону України (м. Кендзежин-Козле, Польща - м/п Краківець, Україна) складає 59 952,55 грн. Страхування вантажу не здійснювалось.
19.09.2023 ТОВ «СТЕРО АЛЬЯНС», користуючись послугами митного брокера, було заявлено до митного оформлення за ЕМД №23UA100380613334U4 товар №1 ««Органічний багатокомпонентний розчинник з назвою Solvent Nitro, не аєрозолі, являє собою прозору безбарвну рухливу рідину зі специфічним запахом, суміш ізо-пропанолу 39,70 мас.% (в основі, як компонент, що переважає по масі), метанолу - 32,32 мас. %, толуолу 18,60 мас.%, 1-метоксі-2-пропанолу 9,39 мас. %, наливом - 23720 кг. Виробник: Piotr Sawkiewicz SKPLUS. Торгівельна марка SKPLUS. Країна виробництва: EU», на умовах поставки FCA PL Kederzyn-Kozle, загальною вартістю 61 672,00 польських злотих з додаванням витрат на транспортування до митного кордону України - 59 952,55 грн.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №23UA100380613334U4 декларант додав передбачені статтею 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації та у картці відмови від 21.09.2023 № UA100380/2023/000840, виписаної відповідачем, а саме: сертифікат якості б/н від 01.09.2023; рахунок-фактура (інвойс) №FV1/09/2023 від 01.09.2023; автотранспортна накладна (CMR) №01/09/2023 від 01.09.2023; декларація про походження товару №FV1/09/2023 від 01.09.2023; висновок за результатами експертного дослідження СЛЕД Держмитслужби №142000-3104-0353 від 18.09.2023; довідка ФОП ОСОБА_1 , що підтверджує вартість транспортування №01\09-1 від 01.09.2023; зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів, подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №003-2022 від 04.08.2022; Заявка на транспортування №571/1 від 29.08.2023.
Митну вартість декларантом визначено за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору відповідно до ст. 58 МК України.
19.09.2023 декларантом подано до митниці листа про продовження митного оформлення, у зв'язку з бажанням надати додаткові документи.
З 19.09.2023 до 13 год. 32 хв. 20.09.2023 Позивачем додатково надіслано до ЕМД від 19.09.2023 №23UA100380613334U4 рахунок-проформу від 01.07.2023 №FV1/07/2023; платіжну інструкцію від 19.07.2023 №14; фактуру від 01.09.2023 №FV286/2023; митну декларацію країни відправлення від 01.09.2023 №23PL335010E821026; видаткові накладні та ТТН від 14.08.2023 №550, від 25.08.2023 №574; договір №16.09.22 від 16.09.2022 із ФОП ОСОБА_1 перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні та надання транспортно-експедиційних послуг.
Подання вищевказаних документів визнається Київською митницею та вищевказаний перелік документів також було надано Київською митницею до свого відзиву.
20.09.2023 о 20 год. 59 хв. відповідач направив до декларанта електронне повідомлення, у якому «з метою з'ясування питання щодо повноти та достовірності поданої інформації про ціну товару та всіх складових митної вартості відповідно до ч.2,3 ст.53, ст. 54 МК України повідомив про необхідність надання наступних додаткових документів протягом 10 календарних для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за наявності): транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів у відповідності до законодавства України, передбачені положеннями наказу №599; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення, з врахуванням ст.254 МК України; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість». Дане повідомлення отримане декларантом 20.09.2023 о 22 год. 42 хв.
21.09.2023, у відповідь на повідомлення, Позивач направив до митного органу лист №21092023, яким просив розглянути документи та прийняти рішення про підтвердження заявленої митної вартості без урахування термінів, визначених ч. 3 ст. 53 МК України.
Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а саме:
1) . В наданій декларантом платіжній інструкції в іноземній валюті №14 від 19.07.2023 оплата здійснена в розмірі 59 800,0 злотих (PLN), в гр. «призначення платежу» зазначено інвойс №1/07/2023 від 18.07.2023. Декларантом надана проформа від 18.07.2023 №1/07/2023 на суму 59 800 злотих (PLN).Згідно інформації в інвойсі від 01.09.2032 №FV1/09/2023 оплата за товар здійснюється банківським переказом до 19.09.2023 в розмірі 61 672,0 злотих, посилання на вищезазначену проформу в інвойсі відсутнє. Таким чином, надана до митного оформлення платіжна інструкція в іноземній валюті №14 від 19.07.2023 не дає можливості встановлення факту здійснення попередньої оплати даної поставки товару.
2) Декларантом заявлено митну вартість товарів на умовах поставки згідно з Інкотермс «FCA, Kederzyn-Kozle, Польща» без надання підтвердження витрат на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрат на страхування цих товарів та без урахування вимог положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення». Декларантом на підтвердження витрат по доставці товару надано довідку, що підтверджує вартість перевезення товару від 01.09.2023 №01/09-01 від ФОП ОСОБА_1 . Згідно з відомостями, наведеними в СМR від 01.09.2023 №01/09/2023, перевезення товарів здійснює «West - express LTD». Декларантом не надано документів, визначених законодавством України, згідно з якими між замовником та виконавцем погоджено витрати, пов'язані з транспортуванням вантажу, що підтверджує сумніви митного органу щодо не включення складових митної вартості до ціни товару у повному обсязі. Документів від безпосереднього перевізника не надано.
3) Копія митної декларації країни відправлення надана без зазначення умов поставки Товару.
Додатково декларантом подано документи не в повному обсязі, що вимагалися відповідно до розбіжностей, а також надано лист від 06.06.2023 про відсутність додаткових документів з проханням прийняття рішення про коригування митної вартості товарів без врахування 10-денного терміну.
За результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв'язку з відсутністю в декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно з положеннями глави 9 МК України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України), інформації щодо складових вартості товарів, наданої виробником, для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 МК України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно з положеннями статті 64 МК України.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2023/000840.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію від 21.09.2023 №23UA100380613446U4.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15), постановах Верховного Суду від 20.03.2020 у справі №480/4423/18, від 07.07.2023 у справі № 803/718/17, від 12.07.2023 у справі №380/6441/22, від 20.12.2023 №820/4357/18.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вказаний правовий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.001625, від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, адміністративне провадження № К/9901/45484/18, від 7 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625.
Суд зазначає, що надіслане митницею повідомлення про надання документів не містить інформації, що дозволяла б з'ясувати, які саме відомості про складові числового значення митної вартості відсутні або не підтверджуються поданими позивачем документами.
Вказані відповідачем у повідомленні недоліки та розбіжності не є такими, що мають вплив на правильність визнання митної вартості та не дають підстави для висновку про відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не може бути підставою для витребування у позивача додаткових документів.
Крім того, відповідач в електронному повідомленні зобов'язав позивача надати додаткові документи, проте, не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести митному органу правильність визначення митної вартості товару за основним методом.
Суд зазначає, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості
Так, у спірному рішенні відповідачем зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана у зв'язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах, поданих до митного оформлення, документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару.
Що стосується обставин не подання позивачем на вимогу митного органу витребуваних документів у повному обсязі, суд відмічає, що витребувані відповідачем документи частково були надані разом зі спірною митною декларацією, а частково не могли бути надані, як такі, що за умовами наданих документів складаються після випуску спірної партії товарів у вільний обіг.
Отже, на переконання суду, ТОВ «СТЕРО АЛЬЯНС, здійснюючи митне оформлення вантажу за спірною митною декларацією, надало митному органу повний перелік наявних у нього документів, визначений частиною другою статті 53 МК України, на підтвердження всіх складових митної вартості товару.
Суд критично ставиться до посилання відповідача на те, що в інвойсі від 01.09.2032 №FV1/09/2023 відсутні посилання на рахунок-проформу від 18.07.2023 №№1/07/2023, оскільки чинним законодавством України не визначено ані обов'язкової форми інвойсу, ані вимог щодо його змісту. Щодо посилань на невиконання вимог щодо передоплати товару до 19.09.2023 у розмірі 61672,00 злотих суд погоджується із доводами Позивача, що Строки оплати, умови оплати не є та не можуть бути ціноутворюючим фактором, а тому не впливають на рівень митної вартості.
Нормою статті 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною четвертою статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Відповідно до частини п'ятої статті 58 МК України «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною першою та другою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Сукупність наведених норм свідчить, що умови оплати товару не є ціноутворюючим фактором і не можуть свідчити про заниження митної вартості товару.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом у у постановах від 13 серпня 2020 року у справі № 815/3451/16, від 21 квітня 2021 року у справі № 815/3558/16, від 21 жовтня 2021 у справі №420/4820/19, від 08.07.2022 у справі №815/1718/16, від 16.09.2022 у справі №804/2708/18.
Інвойс є розрахунково-платіжним документом, в якому виставляються суми до сплати покупцю, та в наданих до митного оформлення інвойсах міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору. Інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою, є належним та допустимим засобом доказування митної вартості, якщо митний орган не доведе, що такий інвойс отримано з порушенням закону. Обґрунтовано визнано безпідставними посилання на окремі неточності в наданих позивачем до митного органу документах (відсутність ПІП особи, яка підписала інвойс; порушення строків здійснення оплати та відсутність відомостей про нарахування неустойки тощо), оскільки вказані неточності не впливають на числові показники митної вартості заявленого товару. Нарахування неустойки за порушення термінів оплати товару є правом сторони договору, нереалізація якого не може бути підставою для сумнівів у правильності визначення митної вартості товару за основним методом. Недотримання схеми оплати товару, встановленої умовами контракту, не є ціноутворюючим фактором на не може вплинути на формування митної вартості товарів.
Відповідні правові позиції підтримані Верховним Судом у постановах від 21 жовтня 2021 у справі №420/4820/19, від 12.07.2022 у справі №814/2172/16, від 16.09.2022 у справі №804/2708/18.
Позивачем до суду подано платіжну інструкцію від 21.09.2023 №27, за якою було здійснено доплату за товар у розмірі 1 872,00 злотих на підставі інвойсу від 01.09.2023 №FV1/09/2023. Фактично оплата здійснена вже після відмови Позивачу у визнанні заявленої митної вартості, у зв'язку із чим не могла бути подана до митного оформлення. Однак додатково підтверджує той факт, що фактично сплачена ціна повністю відповідає визначеній у інвойсі ціні, що підлягала сплаті.
Щодо посилань відповідача на неподання документів на підтвердження витрат на транспортування, навантаження/розвантаження спірних товарів та витрати на страхування, суд зауважує наступне.
Витрати на транспортування товару до митного кордону України, а також відсутність витрат на страхування товару було повно, достовірно та документально підтверджено позивачем наступними документами, поданими до митного оформлення: договором від 16.09.2022 №16.09.22 між Позивачем та ФОП ОСОБА_1 , як експедитором; заявкою ФОП ОСОБА_1 від 29.08.2023 №571\1 до Договору №16.09.22 від 16.09.2022; довідкою ФОП ОСОБА_1 від 01.09.2023 №01\09-01, якими також забезпечено ідентифікацію транспортного засобу, яким здійснювалось перевезення та констатовано, що страхування вантажу не здійснювалось.
Крім того, варто зазначити, що Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими наказом Мінфіну від 24.05.2012 р. № 599, на які посилається відповідач, встановлено лише ймовірні документи, перелік яких не є виключним, що підтверджується юридичною конструкцією «До зазначених документів можуть належати».
Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Оскільки ані МК України, ані іншими нормативно-правовими актами, в тому числі Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими наказом Мінфіну від 24.05.2012 р. № 599 не визначено виключний перелік та вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічна правова позиція висловена у п. 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, затвердженої Пленумом Вищого адміністративного суду від 13.03.2017 № 2 та підтримана неодноразово Верховним Судом у постановах від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, від 21.05.2021 у справі №820/2517/14, від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020, від 07.07.2023 у справі №803/718/17.
При цьому, безпосередньо у Правилах заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Мінфіну від 24.05.2012 р. № 599 вказано, що подаються документи від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, а не від безпосереднього перевізника, зазначеного у CMR, що свідчить про безпідставність вимог Відповідача про витребування документів від перевізника, з яким у Позивача немає договорів.
Враховуючи примірний перелік документів, визначений наказом №599, Позивачем надано документи, що повністю відповідають вимогам чинного законодавство, передбачені саме тими нормативно-правовими актами, на які посилається Відповідач, а саме надано додатково договір від 16.09.2022 №16.09.22, укладений з ФОП ОСОБА_1 як експедитором, за умовами якого саме експедитор є безпосереднім надавачем послуг у взаємовідносинах з Позивачем.
Оскільки оплата послуг з транспортування вантажу за п.5.1.3 Договору від 16.09.2023 №16.09.22 здійснюється в день розвантаження автомобіля, тобто після фактичного випуску у вільний обіг, позивачем надано до суду платіжні інструкції від 05.10.2023 №565, №171, від 29.09.2023 №160 про оплату рахунку ФОП ОСОБА_1 від 31.08.2023 №571, які підверджують заявлені у довідці та заявці транспортні витрати.
Суд критично ставиться до доводів митниці про необхідність підтвердження позивачем витрат на навантаження/розвантаження спірного товару та його страхування, оскільки заявленими умовами поставки FCA згідно Інкотермс, відповідальність та витрати за навантаження товару у місці продавця несе продавець за Контрактом.
Таким чином, безпосередньо зазначеними умовами поставки підвтерджується, що саме Продавець поніс витрати на завантаження та підотовку товарів до транспортування. Разом з тим, позивач самостійно не завантажував та не ніс жодних витрат, пов'язаних з таким завантаженням, оскільки всі ці витрати ніс безпосередньо продавець та вони включені до ціни товару на умовах поставки FCA, яка зазначена у інвойсі.
У довідці ФОП ОСОБА_1 від 01.09.2023 констатовано, що вантаж не страхувався, а відтак витребування страхових документів здійснюється без належних правових підстав.
При цьому, Верховним Судом неодноразово у постановах від 03.04.2018 у справі №809/322/17, від 07.10.2020 у справі №400/1090/19, у справі №803/1112/17 підтримано правову позицію, відповідно до якої якщо за твердженням декларанта, страхування товару не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.
Не заслуговують на увагу також доводи відповідача про те, що копія митної декларації країни відправлення надана без зазначення умов поставки товару, з огляду на те, митна декларація країни відправлення не є обов'язковим документом, що підтверджує заявлену митну вартість за ч. 2 ст. 53 МК України. Зазначена митна декларація країни-відправлення була оформлення митницею Європейського Союзу та стала підставою для випуску товарів у експорт, свідчить про правильність та повноту її заповнення, підтвердження всіх необхідних умов поставки. Київська митниця не навела жодної норми законодавства Європейського Союзу, яким би обов'язок наведення умов поставки у такій митній декларації належить позивачу.
При цьому, суд вказує, що Київська митниця, всупереч надання декларантом документів, які регламентовані частиною другою статті 53 МК України, витребувала у декларанта додаткові документи, які вже були надані останнім і в повній мірі підтверджували заявлену ним митну вартість товару.
Суд відмічає, що не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що ТОВ «СТЕРО АЛЬЯНС» було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих ним до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зі змісту спірного рішення слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена ТОВ «СТЕРО АЛЬЯНС» у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Матеріалами справи підтверджено подання позивачем разом з ЕМД №23UA100380613334U4 необхідних документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Отже, зазначені відповідачем у спірному рішенні обставини не можуть бути підставою для витребування додаткових документів, оскільки виключно на підставі частини третьої статті 53 МК України митний орган може витребувати додаткові документи.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Відповідна правова позиція неодноразово підтримана Верховним Судом у постановах від 07 грудня 2023 року у справі № 380/23618/21, від 15 серпня 2023 року у справі №810/2875/16, від 20 липня 2023 року у справі №640/22572/20.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
В контексті вищевикладених вимог, судом проаналізовано зміст графи 33 оскаржуваного рішення на виконання відповідачем вимог пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України та Правил заповнення Рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 в частині застосування другорядних методів визначення митної вартості та встановлено, що приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів за другорядним методом 2 г (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що не відповідає вимогам статті 55 Митного кодексу України.
Митну вартість товарів визначено із наступного розрахунку із зазначенням джерела інформації: 1,21 дол. США/кг (5,25 PLN злотих за кг) за МД від 12.09.2023 №23UA20923096575U4, без наведення будь-яких пояснень щодо характеристик товару, за якими, на думку відповідача, він є схожим зі спірним товаром, та без будь-яких пояснень щодо зроблених коригувань щодо обсягу партії, умов поставки тощо, незважаючи на імперативні норми, які зобов'язують надавати порівняння характеристик спірного товару із товаром, взятим для порівняння та коригування на обсяг партії, умови поставки.
Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об'єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів та не довів правомірності прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2684,00 грн згідно платіжної інструкції від 25.10.2023 №190, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці від 21.09.2023 №UA100380/2023/000254/2 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕРО АЛЬЯНС (місцезнаходження: 02094, місто Київ, б.Верховної Ради, будинок 22, квартира 43, ідентифікаційний код 36899502) судовий збір у розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці (ідентифікаційний код: ВП 43997555, адреса: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
рішення виготовлене та підписане 15.09.2025
Суддя Панченко Н.Д.