ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" вересня 2025 р. справа № 300/5039/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатський бровар", ОСОБА_1 про обмеження виїзду за кордон,
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатський бровар", ОСОБА_1 про обмеження виїзду за кордон.
Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатський бровар" несплаченого протягом 240 календарних днів податкового боргу в сумі 974 474,17 грн.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.07.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
04.08.2025 від представника відповідача надійшла заява про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву.
18.08.2025 ОСОБА_1 від свого імені та від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатський бровар", подано відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що товариством оскаржуються в судовому порядку податкові повідомлення-рішення, зобов'язання за якими утворили податковий борг, наявність якого, в свою чергу, слугувала підставою для звернення до суду з даним позовом. Відтак, на даний час податковий борг не є узгодженим. Крім того, звертає увагу суду на ту обставину, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі 300/169/25, яким стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатський бровар" податковий борг у розмірі 1 079 534,89 грн., на даний час оскаржується товариством в апеляційному порядку.
Згідно наявної в матеріалах справи відповіді на відзив, представник позивача позовну заяву підтримує та зазначає про те, що на даний час рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі 300/169/25, яким стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатський бровар" податковий борг у розмірі 1 079 534,89 грн. є таким, що набрало законної сили. На підтвердження наявності податкового боргу у відповідача долучив довідку від 25.08.2025.
Представник відповідача та відповідач своїм правом на подання заперечення, не скористався.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатський бровар" зареєстроване як юридична особа з 06.03.2020 та перебуває на податковому обліку як платник податків в Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, керівником товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатський бровар" є Гнатушко Ганна Михайлівна (а.с.12-19).
Згідно з картки особового рахунку платника податків за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 974 474,17 грн, з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та податку на додану вартість (а.с.7).
Зазначена заборгованість утворилася в результаті не сплати у встановлений ПК України строк грошового зобов'язання та підтверджується рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №300/169/25 від 22.04.2025 про стягнення податкового боргу з ТОВ "Карпатський бровар" в розмірі 1 079 534,89 грн (а.с.9-11).
Відповідно до п. 59.5. ст.59 Податкового кодексу України контролюючим органом було сформовано податкову вимогу від 19.09.2024 за №0009249-1306-0919 на суму 2 750 988,34 грн. та надіслано поштою ТОВ "Карпатський бровар", яку отримано останнім 29.09.2024, що підтверджується листом АТ "Укрпошта" від 30.12.2024 (а.с.5,6).
У зв'язку із непогашення заборгованості протягом 240 календарних днів з дати вручення податкової вимоги про сплату податкового боргу, позивач звернувся з цим позовом до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України керівнику ТОВ "Карпатський бровар" - Гнатушко Ганні Михайлівні.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регулює Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21 січня 1994 року № 3857-XII.
Верховною Радою України прийнято Закон України від 30 листопада 2021 року №1914-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" .
Згідно з нормами цього Закону з 1 січня 2022 року набирають чинності положення Закону у частині встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника платника податків - боржника за межі України.
Так, Законом внесено зміни, зокрема, до статей 14, 20, 87 та 91 Податкового кодексу України, статей 283 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 6 Закону України від 21 січня 1994 року №3857 - ХІІ "Про порядок виїзду з України i в'їзду в Україну громадян України".
Відповідно до статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли, зокрема він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв'язку з яким таке обмеження встановлюється.
Відповідні підстави для застосування тимчасового обмеження права керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента на виїзд з України відображені в пункті 87.13 статті 87 Податкового кодексу України (у редакції з 01.01.2022 із змінами внесеними Законом №1914-IX).
Так, у відповідності з пунктом 87.13 ст. 87 ПК України у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.
Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.
У разі запровадження тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України згідно з рішенням суду, яке набрало законної сили, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня з дня отримання рішення суду:
інформує про зазначене центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, в порядку обміну інформацією, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони державного кордону, що є підставою для скасування встановленого тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України;
розміщує відповідну інформацію в Реєстрі керівників платників податків - боржників.
Таким чином, застосування забезпечувального заходу у вигляді тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України можливе лише у випадку виникнення сукупності таких передумов:
- наявність у юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень;
- судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу;
- не сплата такого боргу протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги.
Пунктом 87.14 ст. 87 ПК України встановлено, що закінчення дії тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника здійснюється у разі погашення суми податкового боргу, зазначеної у рішенні суду, у зв'язку з якою було застосовано таке обмеження, або у разі отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про зміну керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника, або у разі початку судових процедур у справах про банкрутство стосовно такого боржника.
Як свідчать встановлені у даній справі обставини, згідно з картки особового рахунку платника податків на момент звернення позивача до суду з вказаним позовом за відповідачем рахувалась заборгованість у розмірі 974 474,17 грн, з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та податку на додану вартість, а станом на 25.08.2025 - у розмірі 849 439, 49 грн (а.с.7, 46).
Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази того, що станом на день звернення позивача до суду із даним позовом (16.07.2025), за відповідною юридичною особою обліковувався податковий борг, який протягом 240 календарних днів з дня вручення податкової вимоги, перевищував 1 мільйон гривень.
Враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів того, що станом на день звернення позивача до суду із даним позовом (18.08.2025) за ТОВ "Карпатський бровар" обліковувався податковий борг, який протягом 240 календарних днів з дня вручення податкової вимоги, перевищував 1 мільйон гривень, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування забезпечувального заходу у виді тимчасового обмеження керівника ТОВ "Карпатський бровар" у праві виїзду за межі території України.
Вказана правова позиція викладена судами у справі №120/2322/24 судами першої та апеляційної інстанції Верховним Судом, ухвалою від 09.04.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою податкового органу.
Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи представника відповідача щодо того, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі 300/169/25, яким стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатський бровар" податковий борг у розмірі 1 079 534,89 грн., на даний час оскаржується товариством в апеляційному порядку, спростовуються інформацією, яка міститься в системі "Діловодство спеціалізованого суду" про те, що вказане рішення набрало законної сили 30.06.2025, а 10.07.2025 Івано-Франківським окружним адміністративним судом за заявою позивача видано виконавчий лист.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).
Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні позову Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатський бровар" (код ЄДРПОУ 43553950, вул. Грушевського, 89-а, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300) ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про обмеження виїзду за кордон - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Матуляк Я.П.