15 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/10295/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо невиплати ОСОБА_1 , середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні (несвоєчасна виплата індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 01.03.2018) з 20.02.2020 р. по 20.08.2020 р.;
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні (у зв'язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 01.03.2018) з 20.02.2020 р. по 20.08.2020;
3. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 20.02.2020 індексації грошового забезпечення у повному обсязі відповідно до абзаців 3, 4, 6, п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078;
4. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01.03.2018 по 20.02.2020 відповідно до абзаців 3, 4, 6, п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078 з врахуванням виплачених сум;
5. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нездійсненні ОСОБА_1 розрахунку розміру грошового забезпечення з 01.01.2020 по 20.02.2020 р. з врахуванням розміру прожиткового мінімуму опя працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020;
6. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення у період з 01.01.2020 по 20.02.2020 р. виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 з врахуванням вже виплачених сум;
7. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 , грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки, грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій та одноразової грошової допомоги при звільненні обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 на відповідні тарифні коефіцієнти;
8. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , грошову допомогу для оздоровлення за 2020 рік, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки, грошову компенсацію невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, одноразову грошову допомогу при звільненні обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 на відповідні тарифні коефіцієнти, з врахуванням вже виплачених сум;
9. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової допомоги для оздоровлення за 2014-2020 рр, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014-2019 роки, компенсації відпустки як учаснику бойових дій, компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, щомісячної додаткової грошової допомоги, передбаченої постановою КМУ №889 за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 з врахуванням індексації грошового забезпечення;
10. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2014-2020 рр. матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2014-2019 роки, компенсацію відпустки як учаснику бойових дій, компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку, щомісячну додаткову грошову допомогу, передбачену постановою КМУ №889 за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 з врахуванням індексації грошового забезпечення з врахуванням виплачених сум;
11. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого з 01.01.2016 по 20.02.2020, з якого ОСОБА_1 , нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні;
12. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з врахуванням у складі грошового забезпечення, виплаченого з 01.01.2016 по 20.02.2020 індексації грошового забезпечення з врахуванням виплачених сум;
13. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні до складу грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2014-18 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, виплачених ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової допомоги, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 № 889;
14. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2014-18 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні з врахуванням щомісячної додаткової грошової допомогу, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 № 889 з врахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позову зазначає, що проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 . За час проходження військової служби йому не нараховувалися та не виплачувалися належні за законодавством кошти, а саме: не нараховано і не виплачено суму індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 20.02.2020 та грошове забезпечення в період з 01.01.2020 по 20.02.2020 виплачувалося без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020. Внаслідок неправильного розрахування решта належних йому виплат була розрахована і виплачена у значно меншому розмірі. Також вказав, що за рішенням суду йому було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, при цьому, не виплачено середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.
Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому повністю заперечив проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що ст. 117 КЗпП не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати, а тому позовна заява про стягнення середнього заробітку задоволенню не підлягає. Стосовно решти позовних вимог зазначив, що і індексація, і грошове забезпечення у спірний період виплачувалося позивачу згідно норм чинного на той час законодавства, а тому відсутні підстави для їх перерахунку. З цієї ж причини не підлягає задоволенню позовна вимога щодо перерахунку виплачених при звільненні сум одноразової грошової допомоги, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, грошової компенсації невикористаної щорічної основної відпустки при звільненні з військової служби та грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій. У задоволенні позову просив повністю відмовити.
Ухвалою суду витребувано у відповідача належним чином завірену довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 за останні два місяці служби перед звільненням.
Вказані докази відповідач надав суду 07.07.2025.
З 07.07.2025 по 03.08.2025 суддя Чернова Г.В. перебувала у основній щорічній відпустці.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 20.02.2020 був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Під час проходження військової служби відповідач не правильно розраховував і виплачував позивачу грошове забезпечення, індексацію, а також не здійснив повний розрахунок із позивачем при звільненні. Крім того, не виплатив середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, виплативши індексацію грошового забезпечення за рішенням суду лише 25.04.2024.
Позивач звертався до відповідача із заявами про перерахунок і виплату грошового забезпечення, а також про стягнення середнього заробітку, проте отримав відмову, що спонукало його звернутися з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Стосовно наявності у позивача права на середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні (несвоєчасна виплата індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 01.03.2018) з 20.02.2020 р. по 20.08.2020 р., суд зазначає таке.
За загальним правилом, пріоритетними для застосування є норми спеціального законодавства, а приписи трудового законодавства застосовуються у тому випадку, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.
Питання проходження військової служби регулюється спеціальним законодавством. Соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей регулюється Законом України від 20 грудня 1999 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Однак, ні Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ні іншими нормативно-правовими актами, які регулювали питання прийняття, проходження та звільнення з військової служби, не врегульовані питання порушення строків проведення розрахунків при звільненні військовослужбовців, а також наслідків такого порушення.
Слід зауважити, що положення трудового законодавства (у тому числі й Кодексу законів про працю) не поширюються на правовідносини, що виникають при визначенні норм оплати грошового забезпечення військовослужбовців, порядку такого грошового забезпечення, оскільки такі врегульовані спеціальним законодавством. Разом із тим, спеціальне законодавство, яким визначено порядок, умови, склад, розміри грошового забезпечення військовослужбовців, не врегульовує відносини, що пов'язані із затримкою розрахунку при звільненні військовослужбовців з лав Збройних Сил України, відповідальності за затримку розрахунку при такому звільненні. Відтак, в такому разі, відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України, застосуванню підлягають положення Кодексу законів про працю України.
За приписами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Частиною 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Відповідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП України визначено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За такого правового врегулювання, передбаченого частиною 1 статті 117 КЗпП України, обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України.
Таким чином, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, яка спрямована на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, але не більш як за шість місяців.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 у справі №240/38856/21 позивачу було нараховано індексацію грошового забезпечення та компенсацію втрати частини доходу у сумі 131 950,68 грн., яку виплачено 25.04.2024.
Позивач просить виплатити йому середній заробіток за шість місяців - з 20.02.2020 по 20.08.2020.
Згідно довідки про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 з 01.12.2019 по 31.01.2020 середньоденний заробіток становить 730,35 грн (30674,60 грн. : 42 р/д).
Отже, сума середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні (несвоєчасна виплата індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 01.03.2018) з 20.02.2020 по 20.08.2020 становить 730,35 грн. х 183 р/д = 133 654,05 грн.
Отже, позивач, не виплативши відповідачу середній заробіток за затримку розрахунку (індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018) при звільненні, який фактично відбувся 25.04.2024, вчинив протиправно, а тому в цій ачстині позов підлягає задоволенню.
Стосовно наявності у позивача права на індексацію грошового забезпечення за спірний період із врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, обчисливши щомісячний розмір індексації як різницю між сумою індексації, обчисленої в березні 2018 року із застосуванням індексів споживчих цін, що відповідають місяцю підвищення посадового окладу січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018року, суд зазначає таке.
Індексація заробітної плати - це механізм її підвищення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст.1 Закону №1282-XII). Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078 (надалі - Порядок № 1078). Розрахунок самої індексації, оскільки вона покликана захистити доходи населення від інфляції, ґрунтується на індексі споживчих цін (індексі інфляції), який щомісяця публікується Держстатом України.
Суд зазначає, що згідно вимог Закону №1282-XII та Порядку № 1078 для індексації заробітної плати необхідно визначити два показники: базовий місяць та коефіцієнт індексації.
Базовий місяць - це місяць останнього підвищення окладів.
Коефіцієнт індексації обчислюється на базі щомісячних індексів інфляції. Розрахунок ведеться зростаючим підсумком шляхом перемноження індексів інфляції (поділених на 100), починаючи з місяця, наступного за базовим до перевищення порогу індексації.
Суд погоджується із доводами відповідача, наведеними у відзиві, що відповідно до абзацу другого пункту 1-1 Порядку № 1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Згідно абзацу другого пункту 5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Суд враховує, що підвищення окладів (посадових та за військовим званням) для військовослужбовців, до яких відносився позивач, мало місце з 01.03.2018 згідно постанови КМ України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017 в редакції від 24.02.2018, що набрала чинності з 01.03.2018.
Таким чином, базовим місяцем для спірного обчислення є березень 2018 року, а розрахунок - з наступного за базовим.
За офіційними даними Державної служби статистики індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2018 року становив 101,1%, у квітні 2018 року - 100,8%, в травні 2018 року - 100,0%, в червні 2018 року - 100,0%, в липні 2018 року - 99,3%, в серпні 2018 року - 100,0%, у вересні 2018 року - 101,9%, в жовтні 2018 року - 101,7%.
Тобто, відповідно до офіційних даних поріг індексації в 103% було перевищено лише в жовтні 2018 року (100,8% х 100,0% х 100,0% х 99,3% х 100,0% х 101,9% х 101,7% та поділити на 100).
Приписами ст.3 Закону №1282-XII прямо зазначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до вимог пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
До матеріалів позову додано докази, з яких вбачається, що в період з 01.03.2018 по листопад 2018 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася і не виплачувалася, а в період з грудня 2018 по лютий 2020 року - виплачувалася, проте без зазначення базового місяця.
Зазначене дає право суду зробити висновок, що індексація грошового забезпечення позивача за спірний період проводилася неналежно.
Таким чином, право позивача на індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 20.02.2020 є порушеним та підлягає судовому захисту.
При визначенні судового захисту порушеного права позивача суд враховує, що в розумінні вимог ст.5 Закону №1282-XII та п.6 Порядку №1078 нарахування та виплата індексації віднесено до повноважень відповідача, а не суду.
Одночасно суд враховує, що приписами статі 2 Закону №1282-XII та пункту 4 Порядку №1078 прямо зазначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає (абзац п'ятий пункту 4 цього ж Порядку №1078).
Таким чином, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплаті йому індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 20.02.2020, зобов'язання нарахувати та виплатити таку індексацію грошового забезпечення.
Тобто, в цій частині позов також підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про правомірність застосування відповідачем положень постанови №704 при визначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальними) званням позивача і, як наслідок, інших складових грошового забезпечення суд зазначає таке.
Спірні правовідносини між сторонами з приводу державних гарантій військовослужбовцям щодо достатнього матеріального, грошового та інших видів забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII), в редакції що були чинні на день виникнення спору.
За приписами частини 2 статті 9 цього Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Як зазначено в частині 4 статті 9 цього Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Саме у відповідності до вказаних положень закону була прийнята постанова КМ України від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - постанова №704), яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
В первинній редакції постанови №704 пункт 4 був викладений в наступній редакції:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14."
Однак, вказаний пункт постанови №704 був змінений і викладений в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, що набрав чинності з 01.03.2018:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14."
Внесеними змінами була виключена вимога що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу повинні бути не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Не відображення таких змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, в п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 постанови №704 є виключно технічним недоліком і не може впливати на визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
З 20.05.2023 діє наступна редакція пункту 4 постанови №704:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
За змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року N 1774-VIII мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
За приписами частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Враховуючи наведене, з урахуванням частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 постанови №704 у спірних правовідносинах не належить застосовувати, як такі, що не відповідають вимогам Закону N 1774-VIII та Закону №2629-VIII.
Разом з тим суд враховує, що з набранням чинності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 про визнання протиправним та скасування п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" відновлено чинність пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в первинній редакції, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт, в тому числі постанова КМ України, втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Тобто, з 29.01.2020 по 19.05.2023 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить на 1 січня 2018 року - 1762 гривень, на 1 січня 2020 року - 2102 гривні, на 1 січня 2021 року - 2270 гривень; на 1 січня 2022 року - 2481 гривень, на 01 січня 2023 року - 2684 гривень.
Оскільки з 01 січня 2020 року збільшено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то в розумінні чинного п.4 постанови №704 це призводить до збільшення з 29.01.2020 розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та, як наслідок, інших складових грошового забезпечення, що вираховуються від розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням.
Вказане свідчить, що з 29.01.2020 збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня відповідного року) призводить до збільшення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, що слугує підставою для перерахунку такого грошового забезпечення за вказаний період, тобто відповідач при обрахуванні позивачу в періоди з 29.01.2020 по 19.02.2020 включно грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислювались шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, вчиняв протиправно.
Тобто відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.02.2020, виходячи з розмірів посадового окладу, розмірів окладу за військовим званням, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМ України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Таким чином, у цій частині позов підлягає частковому задоволенню та для захисту прав та інтересів позивача відповідача належить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.02.2020 включно, виходячи з розмірів посадовому окладу та розмірів окладу за військовим званням, які повинні обчислюватись шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМ України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
З цих же підстав як похідна підлягає до задоволення позовна вимога про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу грошову допомогу для оздоровлення за 2020 рік, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки, грошову компенсацію невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, одноразову грошову допомогу при звільненні обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 на відповідні тарифні коефіцієнти, з врахуванням раніше виплачених сум.
Щодо невключення до складу грошового забезпечення, з якого нараховувалися ОСОБА_1 грошова допомога для оздоровлення за 2014-2020 роки, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2014-2019 роки, компенсації відпустки як учаснику бойових дій, компенсації за невикористану щорічну відпустку, одноразової грошової допомоги при звільненні належних сум індексації та щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій", суд зазначає таке.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 (далі - Інструкція №260)
Відповідно до пп. 30.1- 30.3 Інструкції №260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік) або без вибуття у відпустку (за їх заявою протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
За приписами пп. 33.1- 33.3 Інструкції № 260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 7 листопада 2007 року "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (чинної до 28.02.2018) було установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (чинна на момент виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Постанова № 889) закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Підпунктами 1, 5 пункту 1 Постанови №889 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Згідно з п. 2 Постанови №889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Проте, з матеріалів справи не встановлено, що нарахування та виплату позивачу такої додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 здійснювались ОСОБА_1 протягом 2014-2020 років, а тому відсутні підстави для її врахування до складу грошового забезпечення, з якого проводився розрахунок допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань представник відповідача посилається на положення Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260.
Стосовно обчислення грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, із грошового забезпечення включаючи в таке отриману індексацію, суд вказує таке.
Пункт 2 частини 3 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України від 3 липня 1991 року № 282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1282-ХІІ).
Згідно статті 1 вказаного Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а також те, що здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого стаття 9 Закону №2011-ХІІ містить відсилочну норму, суд вважає, що механізм індексації має універсальний характер і питання її включення у довідку не регулюється положеннями Закону №2011-XII або Закону №2262-ХІІ.
Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2262-ХІІ та відповідних підзаконних нормативних актів, якими врегульовуються відносини щодо обчислення (призначення, перерахунку) пенсій військовослужбовцям та наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2011-ХІІ, яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року №2017-III, Закону №1282-ХІІ, та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №240/10130/19.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною грошового забезпечення.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку належних їм виплат.
Як встановлено матеріалами справи, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 у справі №240/38856/21, серед іншого, зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року. Таким чином, суд приходить до висновку, що індексація входить до складу грошового забезпечення, з якого має бути обрахована грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань саме за період її виплати - з 01.01.2016 по 01.03.2018.
А тому, з огляду на викладене, позовні вимоги в частині здійснення перерахунку та виплати грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у період з 01.01.2016 по 01.03.2018 із врахуванням в складі грошового забезпечення, з якого обчислюється такі виплати, індексації нарахованої у розмірах згідно судового рішення за справою №240/38856/21, задоволенню не підлягає.
Щодо можливості врахування індексації грошового забезпечення при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні, то суд зазначає таке.
Згідно з положеннями абз. 1, 2 пункту 5 розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (далі Порядок № 260) одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються звільненим із займаних посад щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою; які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних командирів (начальників) та тим, які до дня звільнення з військової служби були звільнені від посад (у тому числі у зв'язку зі скороченням штатних посад), щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою на день звільнення з військової служби з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Таким чином, одноразова грошова допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення, на яке має право військовослужбовець на день звільнення, та розраховується станом на момент звільнення за останньою посадою, яку займав військовослужбовець.
При цьому індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому індексація є невід'ємною складовою частиною сум грошового забезпечення.
Отже, враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, що забезпечує дотримання прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 638/5794/17, від 27.12.2019 у справі № 643/11749/17, предметом розгляду яких було, зокрема, включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, індексації грошового забезпечення.
Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24.10.2018 у справі № 820/3211/17, в якій за наслідками дослідження аналогічних обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що чинним законодавством передбачено єдине поняття грошового забезпечення військовослужбовців, відповідно до якого вираховуються і пенсійні виплати, і розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.
Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17.
Приймаючи у вказаній справі постанову від 06.02.2019, Велика Палата Верховного Суду акцентувала на тому, що при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення, як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що відповідач діяв неправомірно, обчисливши та виплативши позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні без врахування індексації грошового забезпечення, а тому з метою належного відновлення порушених прав позивача слід зобов'язати військову частину здійснити позивачу перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення нарахованої у розмірах згідно судового рішення за справою №240/38856/21 та з урахуванням раніше виплачених сум одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено правомірність своєї бездіяльності щодо невиплати позивачу середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні; ненарахування та невиплати індексації за період з 01.03.2018 по 20.02.2020; не перерахунку і невиплаті грошового забезпечення за період з з 29.01.2020 по 20.02.2020 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом України "Про Державний бюджет на 2020 рік" на 01.01.2020; невключення до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислені виплати у період з 01.01.2016 по 01.03.2018 індексації грошового забезпечення, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню на користь позивача в частині, пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме в сумі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 , середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні (несвоєчасна виплата індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 01.03.2018) з 20.02.2020 р. по 20.08.2020 р.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні (у зв'язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 01.03.2018) з 20.02.2020 р. по 20.08.2020 в сумі 133 654,05 грн.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 20.02.2020 індексації грошового забезпечення у повному обсязі відповідно до абзаців 3, 4, 6, п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01.03.2018 по 20.02.2020 відповідно до абзаців 3, 4, 6, п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078 з врахуванням виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нездійсненні ОСОБА_1 розрахунку розміру грошового забезпечення з 29.01.2020 по 20.02.2020 з врахуванням розміру прожиткового мінімуму опя працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення у період з 29.01.2020 по 20.02.2020 виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 з врахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 , грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки, грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій та одноразової грошової допомоги при звільненні обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 на відповідні тарифні коефіцієнти;
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , грошову допомогу для оздоровлення за 2020 рік, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки, грошову компенсацію невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, одноразову грошову допомогу при звільненні обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 на відповідні тарифні коефіцієнти, з врахуванням вже виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації відпустки як учаснику бойових дій, компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, які підлягали виплаті за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, з врахуванням індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 .
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації відпустки як учаснику бойових дій, компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, які підлягали виплаті за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, з врахуванням індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 .
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого з 01.01.2016 по 20.02.2020, з якого ОСОБА_1 , нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з врахуванням у складі грошового забезпечення, виплаченого з 01.01.2016 по 20.02.2020 індексації грошового забезпечення з врахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
15.09.25