Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 вересня 2025 року Справа№200/6215/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області, в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.07.2025 №262440025285 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення за її призначенням, а саме з 27.06.2025, зарахувавши до його страхового стажу періоди його роботи з 01.09.1981 по 05.07.1988, з 15.12.1991 по 26.08.2000, з 27.08.2000 по 24.12.2002, з 01.01.2003 по 31.03.2003, з 01.06.2003 по 31.10.2004, з 20.11.2004 по 25.10.2006, з 22.11.2006 по 31.08.2007, з 01.11.2007 по 21.11.2015, з 01.12.2016 по 04.12.2016 та з 24.08.2017 по 31.08.2017.
В обґрунтування позову вказано, що ОСОБА_1 звернувся 27.06.2025 до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії.
Рішенням від 04.07.2025 №262440025285 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовлено в призначенні пенсії позивачу, оскільки він не набув необхідного стажу, одночасно відповідачем не зарахована частина стажу.
Вважаючи такі висновки органу пенсійного фонду протиправними, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.08.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази у відповідача, яких, на думку суду, не вистачало для всебічного та об'єктивного розгляду справи.
У встановлений судом строк, відповідачем надано відзив на позовну заяву, де зазначено таке.
27.06.2025 ОСОБА_1 повторно звернувся засобами вебпорталу електронних послуг до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заяву від 27.06.2025 було опрацьовано за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 №339/35961, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.06.2025 про призначення пенсії за віком, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 04.07.2025 № 262440025285 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік.
Згідно диплому від 05.07.1988 серії НОМЕР_1 , позивач навчався у Молдові (Кішеневський політехнічний інститут з 01.09.1981 по 05.07.1988).
Також позивач відповідно записів трудової книжки НОМЕР_2 працював у Молдові з 12.12.1991 по 26.08.2000.
Постановою КМУ від 16.05.2025 № 562 «Про деякі питання обчислення страхового стажу» затверджено «Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу».
Позивачем, ОСОБА_1 при призначенні пенсії не надавалися документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат, або інформація про неможливість отримання відповідних документів.
Отже, відсутні підстави для зарахування періоду навчання з 01.09.1981 по 05.07.1988 та періоду роботи з 12.12.1991 по 31.12.1991 в іншій державі.
Період роботи з 12.12.1991 по 26.08.2000 не підлягає зарахуванню, оскільки відповідно до запису № 4 трудової книжки позивача НОМЕР_2 наявне виправлення в даті наказу про звільнення № 48-1 ВТ, запис про звільнення завірений печаткою на іноземній мові, яка потребує перекладу, засвідченого нотаріальною конторою. Зазначене порушує Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110.
За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб), де відсутні відомості про нарахування заробітної плати.
З огляду на зазначене, відповідач вважає, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах норм чинного законодавства України, і, як наслідок - не підлягають задоволенню
Стосовно визначених позивачем, як спірні періодів з 27.08.2000 по 24.12.2002, з 01.01.2003 по 31.03.2003, з 01.06.2003 по 31.10.2004, з 20.11.2004 по 25.10.2006, з 22.11.2006 по 31.08.2007, з 01.11.2007 по 21.11.2015, з 01.12.2016 по 04.12.2016 та з 24.08.2017 по 31.08.2017 відповідач у спірному рішення не зазначив ніяких конкретних обґрунтувань та не надав заперечень.
Фактичні обставини, встановлені судом у справі, такі.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
27.06.2025 ОСОБА_1 повторно звернувся засобами вебпорталу електронних послуг до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності та за результатами розгляду заяви Головним управління Пенсійного фонду України у Донецькій області винесено рішення про відмову у призначені пенсії від 04.07.2025 № 262440025285 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік.
До заяви про призначення пенсії позивачем надано документи за таким переліком:
диплом від 05.07.1988 серії НОМЕР_1 , де вказано, що позивач навчався в Молдові (Кішеневський політехнічний інститут з 01.09.1981 по 05.07.1988);
довідка №15 від 25.10.2006, видана ДП «Світ» ЄДРПОУ 25568055, де вказано, що ОСОБА_1 працював в ДП «Світ» на посаді начальника відділу сбуту з 01.06.2003 по 25.10.2006;
довідка №14-л від 31.05.2003, видана ТОВ «Нові технології» ЄДРПОУ 31462510, де вказано, що ОСОБА_1 працював в ТОВ «Нові технології» на посаді комерційного директора з 01.01.2003 по 31.05.2003;
довідка №24/1/12/02 видана Индивідуальне підприємство «Владимир Лакиза» видана ОСОБА_1 в тому що він з 02.08.1995 по 24.12.2002 працював на посаді директора;
довідка №7 від 15.11.2015, видана ТПП «Укруніверсалсервіс» ЄДРПОУ 25395784, де вказано, що ОСОБА_1 працював на посаді заступника директора з 01.11.2006 по 11.11.2015;
трудова книжка серії НОМЕР_2 , де наявні наступні записи про трудову діяльність, розміщені на сторінках 2-3, 4-5:
запис №1 учеба в Кішеневском политехническом институте с 01.09.1981 по 05.07.1988 (диплом от 05.07.1988 серии НОМЕР_1 );
запис №2 12.12.1991 создание индивидуального предприятия «VLADIMIR LACHIZA» приказ от 12.12.1991 №01.-А;
запис №3 вступил в должность директора индівидуального предприятия приказ от 15.12.1991 №03-АВ;
запис №4 26.08.2000 уволен по собственному желанию с должности директора предприятия ст. 38 КЗОТ Молдови Приказ №48-1ВТ от 26.08.2000 (має виправлення);
запис №5 закритие индивидуального предприятия «VLADIMIR LACHIZA».
Сторінка довідка 6-7 записів не має.
Суду позивачем надана фотокопія трудової книжки серії НОМЕР_2 , де наявні всі вищевказані записи.
Разом із тим, на сторінці 6-7 наявні записи:
№6 06.05.2025 запись по номеру 4 недействительна. ОСОБА_2 бухгалтер (підпис) без зазначення прізвища ім'я по батькові.
№7 26.05.2000 уволен по собственному желанию с должности директора предприятия ст. 38 КЗОТ Молдови Приказ №48-1ВТ от 26.08.2000 ОСОБА_3 (підпис) без зазначення прізвища ім'я по батькові.
Відповідно до наданих документів до страхового стажу відповідач не зарахував періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 :
період навчання в Молдові з 01.09.1981 по 05.07.1988 відповідно до диплома НОМЕР_1 від 05.07.1988, оскільки період навчання перевищує встановлений термін 5 років та відсутні документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат, або інформація про неможливість отримання відповідних документів.
період роботи в Молдові з 12.12.1991 по 31.12.1991, оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення та відсутні документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат, або інформація про неможливість отримання відповідних документів.
При цьому в оскаржуваному рішенні наголошено, що вищевказані періоди стажу можливо зарахувати з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2025 року №562 «Деякі питання обчислення страхового стажу».
Період роботи в Молдові з 01.01.1992 по 26.08.2000, оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення та запис завірений печаткою на іноземній мові, яка потребує перекладу, засвідченого нотаріальною конторою.
Згідно розрахунку РС - право зарахованими є періоди з 01.11.2004 по 19.11.2004, з 01.11.2006 по 21.11.2006, 01.09.2007 по 31.10.2007, з 16.12.2015 по 31.05.2016, з 05.11.2016 по 13.08.2017 згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За встановлених фактичних обставин правова позиція суду обґрунтована таким.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV), який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Оскільки і Закон №1058-IV, і Закон України "Про пенсійне забезпечення" регулюють одні й ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні, за загальним правилом, мають норми Закону №1058-IV, як спеціального акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України Про пенсійне забезпечення" підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання приписами Закону №1058-IV.
Відповідно до статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За приписами частини першої статті 9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Статтею 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Визначення поняття "трудовий стаж" чинне законодавство не містить, однак з аналізу норм Закону №1058-IV можна дійти висновку, що це періоди офіційної трудової діяльності особи до 01.01.2004, що підтверджуються записами у трудовій книжці.
При цьому періоди трудової діяльності до 01.01.2004, які зараховуються до страхового стажу, визначаються законодавством, яке діяло до прийняття Закону №1058-IV, а саме - статтею 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
Тобто, весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, враховується до страхового стажу на умовах раніше діючого законодавства, а з 01.01.2004 - до страхового стажу зараховуються лише ті періоди, протягом яких сплачувалися страхові внески, і в розмірах пропорційно сплаченим внескам.
Статтею 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Предмет спору у цій справі зводиться до встановлення обставин правомірності рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії за віком, яке вмотивоване посиланням на обставини відсутності необхідного страхового стажу.
Відповідно до статті 48 КЗпП України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеним нормам відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (надалі - Порядок №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
Відповідно до пункту 3 зазначеного Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, законодавець визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Однією з підстав для відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1981 по 05.07.1988 та періоду роботи з 12.12.1991 по 31.12.1991, було те, що період навчання перевищує встановлений термін 5 років та відсутність документів, виданих органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат, або інформація про неможливість отримання відповідних документів. При цьому відповідачем зазначено, що вказаний період стажу можливо зарахувати з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2025 року №562 «Деякі питання обчислення страхового стажу».
Стосовно посилань відповідача на постанову КМУ від 16.05.2025 №562, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2025 №562 у разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.
До надходження відповідних документів до територіального органу Пенсійного фонду України пенсія особі обчислюється без урахування періодів трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, крім випадків відсутності можливості здійснення обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави та документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.
Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія (пункт 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1).
Отже, відповідач міг скористатись зазначеним механізмом та повідомити позивача про недостатність документів, необхідних для прийняття рішення по суті заяви. Вказане стосується також періоду роботи в Молдові з 01.01.1992 по 26.08.2000, в частині, повідомлення позивача про необхідність надання перекладу, засвідченого нотаріальною конторою.
Стосовно періодів з 01.01.2004, то з цього часу набрали чинності положення Закону №1058-ІV і саме з цього часу законом передбачено обчислення пенсій за віком за даними, накопиченими на кожну застраховану особу в електронних базах даних системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відповідно до звітів роботодавців, а саме за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
У розумінні статті 1 названого Закону страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно з частиною другою статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Частинами шостою, дев'ятою, десятою статті 20 Закону №1058-IV визначено, що страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави для висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки (зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення).
Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї страхових внесків, не повинна порушувати законні права та інтереси застрахованої особи, зокрема, право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Така правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а, від 30.09.2019 у справі №414/736/17, від 20.03.2019 та залишається незмінною на даний час.
Повертаючись до спірних правовідносин у цій справі, суд зазначає, що положення Закону №1058-ІV набрали чинності з 01.01.2004 і саме з цього часу законом передбачено обчислення пенсій за віком за даними, накопиченими на кожну застраховану особу в електронних базах даних системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відповідно до звітів роботодавців, а саме за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Тому період до 01.01.2004 підлягає до зарахування до страхового стажу незалежно від сплати страхових внесків при умові підтвердження трудової діяльності належними та допустимими доказами.
У відомостях Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 за періоди з 01.01.2004 по 31.10.2004, з 20.11.2004 по 25.10.2006, з 22.11.2006 по 31.08.2007, з 01.11.2007 по 21.11.2015, з 01.12.2016 по 04.12.2016 та з 24.08.2017 по 31.08.2017 частково відсутня інформація про нарахування роботодавцями заробітної плати, а також відсутні відомості про сплату підприємствами (підприємцями)-страхувальниками страхових внесків за позивача, у зв'язку з чим позивачу частково зараховано спірні періоди після 01.01.2004 до страхового стажу, а саме з 01.11.2004 по 19.11.2004, з 01.11.2006 по 21.11.2006, 01.09.2007 по 31.10.2007, з 16.12.2015 по 31.05.2016, з 05.11.2016 по 13.08.2017, зокрема в тій частині де наявна інформація про нараховану заробітну плату та сплачені внески..
Варто зазначити, що трудова книжка, не містить записів про прийняття на роботу, інших належних доказів, які підтверджували б нарахування заробітної плати позивачу чи сплати страхових внесків страхувальником у цей період матеріали справи не містять.
Отже в цій частині вимог про зарахування страхового стажу слід відмовити.
Доводи позивача про те, що він не несе відповідальності за сплату страхових внесків роботодавцем, суд вважає недоречними, бо у даному випадку відсутні відомості, що роботодавцем такі страхові внески взагалі нараховувалася працівнику при виплаті заробітної плати. Лише за умови нарахування заробітної плати працівнику і, відповідно, визначення страхових внесків, але не перерахування таких до бюджету, можна говорити про зарахування страхового стажу працівника.
При цьому позивач не позбавлений права надалі, у разі зібрання належних і допустимих доказів про те, що у спірний період йому дійсно нараховувалася і виплачувалася заробітна плата (податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого поданих підприємствами до контролюючого органу про нарахування доходу позивачу за спірні періоди, відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків позивачу з інформацією про виплачений дохід), проте роботодавцем не сплачувалися страхові внески, звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду України для перерахунку стажу.
Стосовно не врахування до стажу періодів з 27.08.2000 по 24.12.2002, з 01.01.2003 по 31.03.2003, з 01.06.2003 по 31.12.2003.
Трудова книжка не містить записів про трудову діяльність позивача у вищевказані спірні періоди
Як вже зазначалось судом у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи п. 3 Порядку №637).
Позивач до заяви про призначення пенсії надав довідки: №24/1/12/02 видана Индивідуальне підприємство «Владимир Лакиза» видана ОСОБА_1 в тому що він з 02.08.1995 по 24.12.2002 працював на посаді директора, №15 від 25.10.2006 видана ДП «Світ» ЄДРПОУ 25568055, де вказано, що ОСОБА_1 працював в ДП «Світ» на посаді начальника відділу сбуту з 01.06.2003 по 25.10.2006, №14-л від 31.05.2003 видана ТОВ «Нові технології» ЄДРПОУ 31462510, де вказано, що ОСОБА_1 працював в ТОВ «Нові технології» на посаді комерційного директора з 01.01.2003 по 31.05.2003. Відомостей про надання оцінки інформації, що вказана у довідках, оскаржуване рішення не містить.
Відносини з приводу правил та процедур звернення громадян за призначенням пенсії визначені приписами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1; далі за текстом - Порядок №22-1), п.п.1.1 Розділу І якого визначено форму звернення зацікавленої особи, а нормами Розділу ІІ визначено обсяг матеріалів звернення зацікавленої особи.
Проте, у даному конкретному випадку у межах спірних правовідносин саме такий стан виконання суб'єктом владних повноважень власних процесуальних обов'язків не має жодного юридичного значення, оскільки згідно з ч.3 ст.44 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Аналогічні вимоги до реалізації владної управлінської функції суб'єкта владних повноважень з приводу вчинення управлінських волевиявлень стосовно призначення громадянам пенсій сформульовані як у п.1.8 Розділу І Порядку №22-1 (де указано, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія), так і у п.4.2 Розділу IV Порядку №22-1 (де указано, що працівник пенсійного органу повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Також аналогічні вимоги до функціонування пенсійних органів сформульовані у п.п.2 п. 6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за № 28-2, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.0.12015 за № 40/26485) де указано, що Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.
З наведеного слідує, що законодавець одночасно, як наділив органи системи ПФУ правом на перевірку відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, так і обтяжив обов'язком витребування недостатніх відомостей і документів.
Суд вважає, що таке тлумачення змісту обов'язку суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах є цілком релевантним правовим висновкам постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 та постанови Верховного Суду від 08.02.2021р. у справі № 487/68/17.
Відтак, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів, відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності.
Доказів того, що відповідач таким правом скористалося суду не надано.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення, ухваленого з підстав недосягнення пенсійного віку передбаченого ст. 26 Закону №1058-IV, та допущена бездіяльність щодо розгляду поданої заяви на предмет призначення пенсії за віком.
Суд також вдруге наголошує увагу відповідача на тому, що згідно з п. 1.8 Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Отже, відповідач міг скористатись зазначеним механізмом та повідомити позивача про недостатність документів, необхідних для прийняття рішення по суті заяви.
Окрім цього, суд наголошує, що відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
У вказаному випадку, відповідач розглядаючи заяву позивача, мав достатні повноваження для вжиття заходів, спрямованих на отримання необхідних відомостей.
Проте, відповідач не надав докази вчинення ним, як органом, якому визначено опрацювання заяви позивача про призначення пенсії, будь-яких дій для отримання необхідних документів для прийняття рішення по суті заяви позивача у цій частині.
Окрім того, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що витребування, перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. Неможливість пенсійного органу скористатись правом на перевірку таких документів не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на соціальний захист та пенсійне забезпечення.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити пенсію та зарахувати до стажу періоди згідно поданих документів, то така задоволенню не підлягає, оскільки є передчасною та буде наслідком втручання у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду.
Верховний Суд у постанові від 10.05.2024 у справі №580/3690/23 дійшов висновку, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення або вчинив бездіяльність за наслідками звернення особи, але таке рішення чи вчинена бездіяльність визнані судом протиправними з огляду на невідповідність чинному законодавству, то суд, як виняток, за відсутності сумнівів у тому, що суб'єктом звернення (позивачем у справі) дотримано усіх визначених законом умов для отримання позитивного результату за наслідками розгляду його звернення та за умови відсутності у суб'єкта, що уповноважений прийняти відповідне рішення за наслідками звернення позивача, дискреції (можливості на власний розсуд визначити зміст рішення та обрати на підставі поданих позивачем документів один з варіантів дій), вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.
Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 зазначено, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду.
З врахуванням наведеного, суд висновує, що рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком є протиправним, а тому таке підлягає скасуванню.
З метою належного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення з врахуванням правової оцінки суду, наданої у рішенні, стосовно розгляду заяви на предмет призначення пенсії за віком та відомостей отриманих внаслідок здійснення владної управлінської функції суб'єкта владних повноважень стосовно призначення громадянам пенсій в частині отримання додаткових документів, передбачених законодавством яких не вистачає для призначення пенсій.
На підставі викладеного, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.
Судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. (ч. 8 ст. 139 КАС України).
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області (84116, Донецька область, місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №262440025285 від 04.07.2025 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки суду наданої у рішенні, стосовно розгляду заяви на предмет призначення пенсії за віком та відомостей отриманих внаслідок здійснення владної управлінської функції суб'єкта владних повноважень стосовно призначення громадянам пенсій в частині отримання додаткових документів, передбачених законодавством, яких не вистачає для призначення пенсій.
В іншій частині відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області (84116, Донецька область, місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 15.09.2025.
Суддя І.В. Буряк