Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 вересня 2025 року Справа№200/301/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), відповідно до якої просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 за підпунктом "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю матері із числа осіб, яка потребує постійного стороннього догляду;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю матері із числа осіб з інвалідністю, яка потребує постійного стороннього догляду та не має інших осіб, які можуть здійснювати догляд.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.01.2025 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, витребувано встановлені судом докази по справі. Вирішено ряд процесуальних питань.
22.01.2025 відповідач надав відзив на позовну заяву.
03.02.2025 представник позивача надав до суду докази по справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він проходить військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 .
10.09.2024 та 01.11.2024 засобами поштового зв'язку на відомі адреси Військової частини НОМЕР_1 направлялись рапорти про звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами. Проте, у зв'язку із відсутністю адресата такі поштові відправлення повернуто відправнику. Відтак, у зв'язку з тим, що відсутня фактична адреса місцезнаходження командування Військової частини НОМЕР_1 , 21.11.2024 клопотались перед Міністерством оборони України перенаправити командиру Військової частини НОМЕР_1 рапорт позивача про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами.
Позивач зауважує, що він неодноразово клопотав перед своїм командуванням щодо звільнення його з військової служби, у зв'язку із доглядом за важкохворими мамою та бабусею, однак командування йому відмовляло. 11.12.2024 відповідачем був надісланий лист-відповідь від 05.12.2024 №2/1125 на рапорт позивача про звільнення його з військової служби на підставі сімейних обставин, в якому зазначено, що позивач не має права на звільнення з військової служби у зв'язку з наявністю матері, яка є особою з III групою інвалідності, та відсутністю необхідних підтверджуючих документів.
Позивач вважає протиправною відмову відповідача у звільненні його з військової служби, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю, яка є інвалідом III групи та потребує постійного догляду. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У встановлений судом строк відповідачем надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. В обґрунтування доводів ним вказано, що позивач рапорт про звільнення з військової служби по команді не подавав. Разом з тим, відповідач зауважив, що Військовою частиною НОМЕР_1 отримано від Міністерства оборони України лист АБ «Вітошко та партнери» від 20.11.2024 №20-11/01 щодо розгляду рапорту позивача про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами, зокрема, у зв'язку з необхідністю здійснювати догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю ІІІ групи.
За наслідками розгляду вищезазначених документів відповідач надав АБ «Вітошко та партнери» відповідь, в якій серед іншого зазначив, що рапорт позивача від 04 серпня 2024 року про звільнення з військової служби, що надійшов від АБ «Вітошко та партнери», подано з порушенням підпорядкованості (не по команді) та не має оригіналів (або належним чином завірених копій) документів, що підтверджують підстави для звільнення. Кожному військовослужбовцю Військової частини НОМЕР_1 , у тому числі позивачу, забезпечено право із службових та особистих питань звернутися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Для звільнення з військової служби позивачу рекомендовано звернутись з рапортом про звільнення до свого безпосереднього командира (по команді). До рапорту необхідно додати документи, що підтверджують підстави для звільнення.
Крім того, відповідач зазначив, що згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №885185 від 15 вересня 2020 року ОСОБА_2 (мати позивача) є особою з інвалідністю ІІІ групи за загальним захворювання та не потребує постійного стороннього догляду. Звільнення з військової служби через сімейні обставини у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружина, який є особо з інвалідністю ІІІ групи діючим законодавством не передбачено.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом від 04.08.2024 наступного змісту:
«Даним рапортом доводжу до Вашого відома, що моя мати, ОСОБА_2 , потребує постійного стороннього догляду, відповідно до - довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ, №885185 від 15.09.2020; висновку лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" Деснянського району м.Києва від 07.07.2023; огляду сімейного лікаря Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" Деснянського району м.Києва від 05.07.2023; медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Моя матір має інвалідність 3 групи та через гіпертонічну хворобу серця, що призвело до інсульту та порушення мозкового кровообігу потребує постійного догляду.
Серед рідних в мене була також бабуся, ОСОБА_3 , яка мала онкозахворювання та ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, оскільки не було нікого щоб за нею здійснювати догляд.
Я, ОСОБА_1 , неодноразово клопотав перед своїм командуванням щодо звільнення мене з військової служби у зв'язку із доглядом за моїми важкохворими близькими людьми - мами та бабусі, однак в порушення ст.З Конституції України, якою передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, командування мені відмовляло.
Так як я не мав можливості здійснювати догляд за моєю покійною бабусею ОСОБА_3 , яка важко хворіла, оскільки командування відмовлялось звільняти мене зі служби, остання померла.
Як я зазначав вище, у мене лишилась важко хвора мати, яку нема кому доглядати, окрім мене. Як я, зазначав вище, ст. 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: ... 3) з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації:... г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):... у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Необхідність, щоб за матір'ю доглядав саме я, обумовлена тим, що крім мене, нікого більше немає щоб за нею доглядати. Це підтверджується копією нотаріально завіреною заявою моєї матері від 25.07.2023, посвідченою приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Грищенком В.В.
Бажання продовжувати військову службу я не маю.
Прошу звільнити мене з військової служби на підставі зазначених сімейних обставин.
Відповідно до п. 233 Указу Президента «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», зазначаю:
1. Підстави звільнення з військової служби - необхідність здійснення постійного догляду за хворою матір'ю ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії та лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, а також іншими медичними документами.
2. Думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю - не бажаю.
3. Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця - Броварський міський територіальний центр соціального обслуговування Броварського району Київської області, місцезнаходження: АДРЕСА_1 .».
До зазначеного рапорту додано наступні документи: нотаріально посвідчена копія паспорта ОСОБА_2 ; нотаріально посвідчена копія рнокпп ОСОБА_2 ; нотаріально посвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; нотаріально посвідчена копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 ; нотаріально посвідчена копія свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 ; нотаріально посвідчена копія заяви моєї матері від 25.07.2023, приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Грищенком В.В.; нотаріально посвідчена копія довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ, №885185 від 15.09.2020; нотаріально посвідчена копія висновку лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Деснянського району м.Києва від 07.07.2023; нотаріально посвідчена копія огляду сімейного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Деснянського району м.Києва від 05.07.2023; нотаріально посвідчена копія медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; нотаріально посвідчена копія паспорта ОСОБА_1 ; нотаріально посвідчена копія рнокпп ОСОБА_1 ; нотаріально посвідчена копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ; нотаріально посвідчена копія Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію зміни імені (прізвища, власного імені, по батькові) № НОМЕР_4 від 08.06.2023; нотаріально завірена копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , що підтверджується відповідачем та не є спірним питанням у справі.
10.09.2024 та 01.11.2024 засобами поштового зв'язку зазначений рапорт з доданими до нього документами направлявся цінними листами на адреси Військової частини НОМЕР_1 : « АДРЕСА_2 » та « АДРЕСА_3 » відповідно, що підтверджується описами вкладення поштового відправлення, фіскальними чеками АТ «Укрпошта» від 10.09.2024 та 01.11.2024, накладними АТ «Укрпошта» від 10.09.2024 та 01.11.2024.
21.11.2024 засобами поштового зв'язку зазначений рапорт з доданими до нього документами направлено Міністерству оборони України, що підтверджено описом вкладення поштового відправлення, фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 10.09.2024 та 21.11.2024, накладною АТ «Укрпошта» від 21.11.2024.
05.12.2024 Військової частини НОМЕР_1 листом вих.№2/1125 надала відповідь Адвокатському бюро «Вітошко та партнери» щодо розгляду рапорту головного сержанта ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, в якому зазначено наступне.
«Військовою частиною НОМЕР_1 отримано від Міністерства оборони України лист АБ «Вітошко та партнери» від 20.11.24 №20-11/01 щодо розгляду рапорту головного сержанта ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, зокрема, у зв'язку з необхідністю здійснювати догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю III групи.
За наслідками розгляду вищезазначених документів військова частина НОМЕР_1 має проінформувати АБ «Вітошко та партнери» про наступне:
За нормами статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 548-XIV, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 30.01.2024 № 40, (далі Інструкція з діловодства у Збройних Силах України), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, - звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Наведені вище положення передбачають право подання рапортів з питань, що виникають під час проходження військової служби.
Командир військової частини за результатами розгляду рапорту (заяви) військовослужбовця, зобов'язаний протягом місяця розглянути рапорт (заяву) військовослужбовця та надати відповідь по суті порушених питань.
При цьому командир має приймати рішення та діяти на власний розсуд одноосібно приймаючи відповідні рішення за рапортом військовослужбовця.
Підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби визначено статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992.
Згідно із частиною 7 статті 26 Закону №2232-ХІІ, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (надалі - Положення) право видавати накази по особовому складу надається командирам військових частин.
В силу пункту 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 року №170 (далі - Інструкція №170) визначає механізм реалізації - та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Згідно із абзацом 3 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Військова частина НОМЕР_1 має зазначити, що рапорт головного сержанта ОСОБА_1 від 04.08.2024 про звільнення з військової служби, що надійшов від АБ «Вітошко та партнери», подано з порушенням підпорядкованості (не по команді) та не має оригіналів (або належним чином завірених копій) документів, що підтверджують підстави для звільнення.
Кожному військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 , у тому числі головному сержанту ОСОБА_1 , забезпечено право із службових та особистих питань звернутися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Для звільнення з військової служби головному сержанту ОСОБА_1 рекомендовано звернутися з рапортом про звільнення до свого безпосереднього командира (по команді). До рапорту необхідно додати документи, що підтверджують підстави для звільнення.
Військова частина НОМЕР_1 вважає також за можливе додатково зазначити наступне:
Підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби визначено ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992.
Відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону, контракт припиняється, а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини, зокрема у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружина, який є особо з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення.
Відповідно до Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААБ № 885185 від 15.09.2020 ОСОБА_2 (мати головного сержанта ОСОБА_1 ) є особою з інвалідністю III групи за загальним захворювання та не потребує постійного стороннього догляду.
Звільнення з військової служби через сімейні обставини у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини, який є особо з інвалідністю III групи чинним законодавством не передбачено.
Потребу хворого у постійному сторонньому догляді визначають медико-соціальні експертні комісії через виключно високий ступінь втрати здоров'я, який спричиняє виникнення такої потреби (форма 157-1/0, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України 30.07.2012 №577). Ця норма стосується як людей І групи інвалідності категорії А, що фактично не здатні до самообслуговування, так і людей І групи інвалідності категорії В, які частково можуть обслуговувати себе. У всіх інших випадках потребу у постійному сторонньому догляді визначають лікуючі лікарі та лікарсько-консультативні комісії. їхні рішення повинні бути підтверджені відповідними висновками, зокрема: висновком про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма 080-4/о); висновком про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма 080-2/0) та висновком лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу, за формою затвердженого наказом МОЗ України від 31.07.2013 №667.
До рапорту не додано медичних документів за встановленою формою, що підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю (форма 080-4/о; форма 080-2/0; форма за наказом МОЗ №667 від 31.07.2013).
До рапорту головного сержанта ОСОБА_4 також не додано документів, що підтверджують відсутність в особи з інвалідністю інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, дітей у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків) та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.».
Зазначений лист Військової частини НОМЕР_1 від 05.12.2024 №2/1125 отримано позивачем 11.12.2024, що підтверджується копією поштового конверта (трек-номер 8412212603819) та роздруківкою «трекінг відстеження» з офіційного вебсайту АТ «Укрпошта», що не є спірним питанням у справі.
Позивач, не погоджуючись з такою відмовою відповідача, звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу вимог статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
За змістом частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який продовжено й на теперішній час.
Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, передбачені частиною п'ятою статті 26 Закону №2232-XII.
Суд зауважує, що сторонами не заперечується та не є спірним питанням у справі те, що позивач проходить військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 .
Так, відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, під час дії воєнного стану, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що під час дії воєнного стану підпунктом «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-XII передбачена можливість звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, зокрема, через сімейні обставини.
Позивач вважає, що у нього наявні підстави для звільнення з військової служби за вказаними приписами Закону №2232-XII, у зв'язку з чим позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з відповідним рапортом, а саме: 10.09.2024 та 01.11.2024 Адвокатським бюро «Вітошко та партнери» засобами поштового зв'язку рапорт позивача від 04.08.2024 з доданими до нього документами було направлено цінними листами на відомі адреси Військової частини НОМЕР_1 : « АДРЕСА_2 » та « АДРЕСА_3 ».
Не отримавши від відповідача жодної відповіді на означені листи, що останнім не заперечується, Адвокатське бюро «Вітошко та партнери» направило рапорт позивача від 04.08.2024 з доданими до нього документами на адресу Міністерства оборони України для подальшого перенаправлення командиру Військової частини НОМЕР_1 .
10.12.2008 Президент України Указом №1053/2008 затвердив Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення №1053/2008).
Пунктом 2 Положення №1153/2008 передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом.
Згідно з пунктом 233 Положення №1053/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Згідно зі статтею 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 30.01.2024 №40, (далі Інструкція №40), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
У свою чергу, подання рапорту «по команді», передбачає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання, та далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, не розгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Пунктом 2 Розділу І «Загальні положення» Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах, організаціях, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня 2015 року №1000/5, визначено, що служба діловодства - структурний підрозділ, що забезпечує реєстрацію, облік, організацію документообігу службових документів, зберігання документаційного фонду або його частини до передавання на зберігання до архіву установи, або відповідальна особа установи, на яку покладено виконання завдань і функцій цієї служби.
Пунктом 1 підрозділу 1 Розділу ІІІ, пунктом 5 підрозділу 2 Розділу ІІІ вказаних Правил, визначено, що служба діловодства здійснює первинне опрацювання документів, що надійшли до установи, їх попередній розгляд, реєстрацію, передачу керівництву на розгляд, передачу виконавцям. Після виконання документи долучаються до справ. Факт надходження документа до установи обов'язково фіксується шляхом проставлення на вхідних документах відмітки про його надходження до установи, яка проставляється від руки або за допомогою штампа, автоматичного нумератора на лицьовому полі у правому куті нижнього поля першого аркуша оригіналу документа. Елементами зазначеного реквізиту є скорочене найменування установи - одержувача документа, реєстраційний індекс, дата (у разі потреби - година і хвилини) надходження документа. У разі застосування автоматизованої системи реєстрації зазначена інформація наноситься за допомогою штрих-коду.
Як встановлено судом вище, Військовою частиною НОМЕР_1 отримано від Міністерства оборони України лист АБ «Вітошко та партнери» від 20.11.24 №20-11/01 щодо розгляду рапорту головного сержанта ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, зокрема, у зв'язку з необхідністю здійснювати догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю III групи.
Як слідує з матеріалів справи, Військова частина НОМЕР_1 , безпосередньо її командир, знаходиться в прямому підпорядкуванні Міністерства оборони України.
При цьому, наказ про звільнення позивача міг бути виданий та підписаний тільки командиром Військової частини НОМЕР_1 , який має право наказом по стройовій частині виключити військовослужбовців із списків військової частини, що не заперечується у даному випадку відповідачем.
Доказів реєстрації рапорту позивача від 04.08.2024, отриманого відповідачем через Міністерство оборони України, а також того, що такий рапорт передано командиру Військової частини НОМЕР_1 або «по команді» до безпосереднього начальника позивача, матеріали даної справи не містять, як і не містять доказів розгляду рапорту позивача по суті належним та уповноваженим на це суб'єктом.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що нерозгляд відповідачем рапорту позивача від 04.08.2024 про звільнення з військової служби у передбачений законом спосіб свідчить про вчинення протиправних дій.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.
Водночас, вирішуючи даний спір по суті, суд не надає правової оцінка наявності чи відсутності підстав для звільнення позивача з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-XII, оскільки за наслідками поданого позивачем рапорту від 04.08.2024 про звільнення з військової служби не було прийнято рішення у передбачений законом спосіб, у межах дискреційних повноважень, уповноваженим на це командиром.
Інші доводи сторін, викладені в заявах по суті, не впливають на правильність вирішення цього спору.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду по суті рапорту ОСОБА_1 від 04.08.2024 про звільнення з військової служби через сімейні обставини та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 від 04.08.2024 про звільнення з військової служби через сімейні обставини, з урахуванням правових висновків, викладених у даному рішенні.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить висновку про обґрунтованість пред'явленого позову та про задоволення позовних вимог, з урахуванням положень частини 2 статті 9 КАС України
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; рнокпп НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 04.08.2024 про звільнення з військової служби через сімейні обставини.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 від 04.08.2024 про звільнення з військової служби через сімейні обставини, з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні.
У решті позовних вимог - відмовити.
Повне судове рішення складено 25 вересня 2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч