Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 вересня 2025 року Справа№640/12490/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Деснянського районного суду міста Києва про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Позивач звернувся з позовом про визнання протиправною бездіяльності керівника апарату Деснянського районного суду м. Києва Лариси Зубець, яка полягає у ненаданні інформації на запит ОСОБА_1 від 01.08.2022 року зареєстрований за №21852, щодо набуття працівником Деснянського районного суду міста Києва Саламон О.Б. повноважень судді та зобов'язати надати ОСОБА_1 запитувану інформацію.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що в Деснянському районному суді м. Києва розглядається цивільна справа №754/8894/20 за його позовом до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», третя особа - Управління житлово-комунального господарства Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання ордеру недійсним та скасування свідоцтва про право власності. Позивач зауважив, що у серпні 2021 року у зв'язку із задоволенням самовідводу судді Грегуль О.В., справа була прийнята до провадження невідомої йому судді Саламон О.Б., яка розглядаючи справу одноособово, та відповідно до ч.2, ст. 15 Закону України від 02.06.2016 №1402-1Х «Про судоустрій і статус», діючи як суд - на підтвердження повноважень судді не надала жодних доказів. З 10.04.2022 Деснянський районний суд м. Києва продовжив свою роботу, що підтверджується судовою повісткою від 13.04.2022 у справі №754/8894/20, якою його як позивача Деснянським районним судом м. Києва було викликано на 02.06.2022 на судове засідання у цій цивільній справі. Позивач зазначив, що в засіданні 02.06.2022 невідома йому особа, що була без мантії виступала адвокатом відповідача, і знову відмовилась надати докази відповідних повноважень на здійснення правосуддя. Позивач зауважив, що у відповідності до ст.51 Закону України №1402 встановлено, що судді мають посвідчення, зразки яких затверджуються Радою суддів України. Особа, призначена на посаду судді, набуває повноважень судді після складення присяги судді. Позивач закцентував на тому, що справа за його позовом розглядається очевидно не суддею та відповідно не судом визначеним ч.1, ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини (995_004), ним спочатку до ДСА України (територіальне управління в м. Києві), а потім на підставі відповіді ДСА - до Деснянського районного суду м. Києва, було подано запит від 01.08.2022 про надання інформації: чи набула Саламон О.Б. повноважень судді, у встановленому законом порядку, тобто в порядку Закону України від 02.06.2016 №1402-ІХ «Про судоустрій і статус суддів». Проте у відповідь отримав відмову від 02.08.2022, у зв'язку з чим за захистом порушеного права вимушений звернутись до адміністративного суду. Позивач зауважив, що відмовляючи в наданні інформації, яка необхідна для здійснення правосуддя відповідач послався на особливості організації кадрового діловодства та архівного зберігання кадрових документів, у період дії воєнного стану відповідно до ч.6 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та рішення Ради Суддів України №11 від 25.03.2022 вказавши, що інформація, про те, чи являється особа Саламон О.Б. суддею (яка розглядає мій позов) буде розглянута після закінчення дії воєнного стану в Україні. Позивач вважає таку відмову в запиті - протиправною бездіяльністю відповідача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
На підставі п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825 (в редакції Закону № 3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа № 640/12490/22 передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену справу було передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Голошивець І.О.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.04.2025 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Деснянського районного суду міста Києва про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити дії прийнято до свого провадження.
Відповідно до приписів ч.2 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.04.2025 року позовну заяву було залишено без руху та встановлений позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
25.04.2025 року позивачем недоліки позовної заяви були усунені.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2025 року продовжено розгляд справи №640/12490/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Деснянського районного суду міста Києва про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити дії. Розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про продовження розгляду справи надати суду відзив на позовну заяву та усіх наявних доказів на підтвердження зазначеного у ньому. Роз'яснено відповідачу, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.05.2025 року визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Донецького окружного адміністративного суду Голошивця І.О. Заяву про відвід судді Голошивця І.О. у справі № 640/12490/22 у порядку, визначеному частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, передати для визначення судді, який буде розглядати заяву про відвід.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.05.2025 року відповідно до якої суддею Льговською Ю.М. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Донецького окружного адміністративного суду Голошивця І.О. відмовлено.
Позивач та відповідач про продовження розгляду справи були повідомлені судом належним чином, про що свідчить наявність у них реєстрації кабінету електронного суду де в графі «доставлено» зазначено - 28.04.2025.
Відповідачем на адресу суду не було надано відзив на позовну заяву.
Відповідно до приписів ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до приписів ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
З урахуванням вищезазначеного, суд вирішив розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві із запитом, в якому просив надати йому копію присяги судді Деснянського районного суду міста Києва Саламон Ольги Броніславівни.
Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в місті Києві було надано відповідь від 01.06.2022 року №4-604/22 наступного змісту: - «26 травня 2022 року до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві (далі - Управління) надійшов Ваш запит від 25.05.2022 щодо надання копії присяги судді Деснянського районного суду міста Києва Саламон Ольги Броніславівни . Повідомляємо, що присяга судді є частиною особової справи судді, що формується, ведеться та зберігається службою управління персоналом Деснянського районного суду міста Києва. Порушене у Вашому запиті питання виходить за межі повноважень Управління, визначених Положенням про Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, затвердженого Головою Державної судової адміністрації України від 25 вересня 2015 року. У процесі виконання своїх обов'язків, Управлінням не було створено чи отримано оригіналу присяги судді Деснянського районного суду Саламон О.Б., щоб надати Вам копію. Звертаємо увагу, що нормами Закону України «Про звернення громадян», який став підставою Вашого звернення до Управління, в порівнянні із Законом України «Про доступ до публічної інформації» не передбачено направлення запиту належному розпоряднику інформації. З огляду на зазначене, пропонуємо Вам звернутися до Деснянського районного суду міста Києва із відповідним запитом.».
З урахуванням вищенаведеного, позивачем було надіслано запит до Деснянського районного суду, сформованого засобами зареєстрованого кабінету «Електронний суд» 01.08.2022 року, в якому позивач просив: - «Керуючись ст. 3, 4, 5, 19, 20 Закону України 2939-VI «Про доступ до публічної інформації», прошу в п'ятиденний термін (до 05.08.2022 включно) надати інформацію: чи набула Саламон Ольга Брониславівна , що призначена на посаду судді Деснянського районного суду міста Києва повноважень судді, у визначеному чинним (діючим) законодавством порядку, тобто в порядку Закону України від 02.06.2016 №1402-ІХ «Про судоустрій і статус». Запитувану інформацію прошу надіслати поштою, або на електронну адресу заявника - artvv@ukr.net».
Деснянським районним судом міста Києва від 02.08.2022 року за вих.№6/21/2022 було надано відповідь на запит позивача, наступного змісту: - «Деснянський районний суд міста Києва на Ваш інформаційний запит щодо складання суддею Саламон О.Б. присяги судді, який зареєстровано за № 21852 від 01.08.2022 року, ПОВТОРНО повідомляє, що у зв'язку з особливостями організації кадрового діловодства та архівного зберігання кадрових документів у період дії воєнного стану, відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та на виконання рішення Ради суддів України №11 від 25 березня 2022 року, буде розглянуто після закінчення дії воєнного стану в Україні, який запроваджено 24 лютого 2022 року Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.».
Позивач звертаючись до суду з цим позовом просив:
- визнати протиправною бездіяльність керівника апарату Деснянського районного суду м. Києва Лариси Зубець, яка полягає у ненаданні інформації на запит позивача від 01.08.2022 зареєстрований за №21852, щодо набуття працівником Деснянського районного суду міста Києва Саламон О.Б. повноважень судді, та зобов'язати надати ОСОБА_1 запитувану інформацію.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI від 13.01.2011 (далі - Закон № 2939-VI).
Частиною 1 статті 1 Закону № 2939-VI визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
В силу приписів статті 14 Закону № 2939-VI, розпорядники інформації зобов'язані: оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; вести облік запитів на інформацію; визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача (ч.ч. 1-3 ст. 19 Закону № 2939-VI).
Із матеріалів справи судом встановлено, що надання відповіді на скерований ОСОБА_1 запит на отримання публічної інформації від 01.08.2022 відстрочено відповідачем до закінчення воєнного стану в України.
Оцінюючи обґрунтованість встановлення відстрочки для надання відповіді на інформаційний запит, суд виходить з такого.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Згідно зі ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Таким чином, право звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів не може бути обмежене за умови введення воєнного стану.
Відповідно до ч.ч. 6, 7 Закону № 2939-VI, відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
У рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку; причини, у зв'язку з якими запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк; строк, у який буде задоволено запит; підпис.
У силу приписів п. 1 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності зупиняється якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила).
Вказаною нормою Цивільного кодексу України надано визначення поняття «непереборної сили».
Із рішення № 11 від 25.03.2022 Ради суддів України слідує, що обставинами непереборної сили - надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, зокрема загроза війни, збройний конфлікт, ворожі атаки, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна тощо.
Суд вважає зазначити правові висновки, які були зазначені Верховним Судом під час розгляду справи №380/7189/22 від 04.05.2023 року: - «11. Закон України від 13.01.2011 №2939-VI «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
12. Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (частина перша статті 2 Закону №2939-VI).
13. Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
14. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
15. Частиною другою статті 19 Закону №2939-VI передбачено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
16. За правилами, встановленими у частинах першій і четвертій статті 20 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження.
17. У силу вимог частини шостої статті 22 Закону №2939-VI відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
18. У рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку; 3) причини, у зв'язку з якими запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк; 4) строк, у який буде задоволено запит; 5) підпис (частина сьома статті 22 Закону №2939-VI).
19. Таким чином, Закон №2939-VI пов'язує можливість відстрочки в задоволенні запиту на інформацію з настанням обставин непереборної сили, які унеможливлюють надання запитуваної інформації у встановлені цим Законом строки.
20. У чинному законодавстві України визначення поняття непереборної сили міститься у частині першій статті 263 Цивільного кодексу України, згідно з якою непереборною силою є надзвичайна та невідворотна за даних умов подія, а також в частині другій статті 218 Господарського кодексу України, яка під непереборною силою розуміє надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності.
21. Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України від 02.12.1997 №671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
22. Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що наведені у частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» обставини непереборної сили є форс-мажорами, які унеможливлюють виконання зобов'язань суб'єктами господарювання. Однак такі обставини не є обставинами непереборної сили в контексті застосування положень Закону №2939-VI.
23. Проте такий висновок судів попередніх інстанцій жодним чином не обґрунтований, адже суди не зазначили, в чому полягає відмінність дефініції поняття непереборної сили, що застосовується в нормах приватного права, від аналогічного поняття, що застосовується в нормах публічного права, та в якій частині перелічені у частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» обставини непереборної сили, які за своїм характером відповідають ознакам надзвичайності й невідворотності, суперечать положенням Закону №2939-VI.
24. Натомість єдиний підхід законодавця до визначення обставин непереборної сили, що застосовується в актах законодавства України, дає колегії суддів підстави для висновку про можливість застосування положень частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» щодо переліку форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у контексті застосування частини шостої статті 22 Закону №2939-VI щодо умови для відстрочки в задоволенні запиту на інформацію.
25. Таким чином, зазначені в частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» події, зокрема, такі як збройний конфлікт, ворожі атаки, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна тощо є надзвичайними та невідворотними обставинами (обставинами непереборної сили), що відповідно до частини шостої статті 22 Закону №2939-VI можуть зумовлювати відстрочку в задоволенні запиту на інформацію.
26. Виходячи з цього, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що введений в Україні воєнний стан згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 не є обставиною непереборної сили в розумінні частини шостої статті 22 Закону №2939-VI.
27. Водночас колегія суддів враховує, що відповідно до положень частини третьої статті 34, частини другої статті 64 Конституції України, статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до інформації в умовах воєнного стану може підлягати обмеженням, перш за все, для захисту інтересів національної безпеки та територіальної цілісності держави.
28. При цьому на можливість належного опрацювання запитів і надання запитуваної інформації впливають заходи, передбачені, зокрема, статтею 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», що їх вживають органи державної влади, органи місцевого самоврядування та інші розпорядники публічної інформації в умовах правового режиму воєнного стану, тому своєчасність розгляду запитів на публічну інформацію може залежати від багатьох чинників, зокрема, адресата, якому надісланий запит, режиму його роботи та наявності технічних можливостей опрацьовувати кореспонденцію (засобів комунікації, інтернету), наближення установи до місць проведення бойових дій, характеру запитуваної інформації тощо.
29. Як убачається з матеріалів справи, в листі Печерського районного суду міста Києва від 20.04.2022 №847/22 не зазначено конкретних причин, зумовлених введеним в Україні воєнним станом, у зв'язку з якими запит позивача на інформацію не міг бути задоволений у встановлений законом строк. Водночас відповідач відстрочив надання відповіді на запит до закінчення строку дії воєнного стану в Україні, посилаючись на рішення Ради суддів України від 25.03.2022 №11, яким судам в інтересах національної безпеки було рекомендовано тимчасово відстрочити до закінчення строку дії воєнного стану в Україні надання відповідей на запити про публічну інформацію, що надійшли з початку введення воєнного стану в України - 24 лютого 2022 року.
30. За таких мотивів прийнятого відповідачем рішення та зважаючи на продовження роботи Печерського районного суду міста Києва в умовах воєнного стану, змісту інформаційного запиту, який стосувався відкритої інформації щодо обрання голови цього суду, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що застосування відповідачем у цьому випадку інструменту відстрочки на весь час дії воєнного стану в Україні, з урахуванням загальної рекомендації судам, висловленої Радою суддів України на початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, не було виправдано причинами, що об'єктивно унеможливлювали надання запитуваної інформації у встановлений законом строк або становили загрозу національній безпеці.».
Відповідно до приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд не вбачає підстав для відступу від вищезазначених висновків та має зазначити, що у випадку даних спірних правовідносин, які стали підставою для розгляду справи №640/12490/22 суд має констатувати, що Деснянський районний суд міста Києва продовжує роботу в умовах воєнного стану та з урахуванням змісту запиту позивача де він просить надати йому інформацію з приводу того, - «чи набула Саламон Ольга Броніславівна , що призначена на посаду судді Деснянського районного суду міста Києва повноважень судді, у визначеному чинним (діючим) законодавством порядку, тобто в порядку Закону України від 02.06.2016 №1402-ІХ «Про судоустрій і статус суддів».
Суд вважає за необхідне зазначити, що за посиланням на сайт Деснянського районого суду міста Києва - https://ds.ki.court.gov.ua/sud2603/publicinfo/biografinfo/Salamon, зазначено, що за довідкою згідно записів трудової книжки Саламон Ольга Броніславівна з 06.2006 є суддею Деснянського районного суду міста Києва.
Тобто з урахуванням наведеного вищезазначена інформація опублікована як публічна інформація на сайті Деснянського районного суду міста Києва.
Варто зазначити, що в даному запиті від 01.08.2022 року позивач просить тільки надати йому інформацію щодо призначення на посаду та не вимагає надати йому іншої інформації стосовно судді.
Щодо зазначеного позивачем у тексті його запиту, а саме: - «З 30 вересня 2016 року організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначено Законом України від 02.06.2016 №1402-ІХ «Про судоустрій і статус суддів». Статтею 57 вказаного закону визначено, що особа, призначена на посаду судді, набуває повноважень судді після складення присяги судді такого змісту: «Я, (ім'я та прізвище), вступаючи на посаду судді, урочисто присягаю Українському народові об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов'язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя».», суд має зазначити наступне.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна інформація; таємна інформація, службова інформація.
Згідно зі статтею 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» особа, призначена на посаду судді, набуває повноважень судді після складення присяги судді. Текст присяги підписується суддею і зберігається в його суддівському досьє.
Слід зауважити, що у відповідності до Рішення ради суддів України від 04.02.2016 року №5 Порядок формування, ведення, обліку та зберігання особових справ суддів, визначає:
1.1 Порядок формування, ведення, обліку та зберігання особових справ суддів (далі - Порядок) розроблено відповідно до вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з метою вдосконалення організації діяльності судів в частині кадрового забезпечення суддів.
1.2. Цей Порядок визначає вимоги щодо формування, ведення, обліку та зберігання особових справ суддів (далі - особова справа), а також перелік документів, що складають особову справу.
1.3. В особовій справі зберігається інформація щодо призначення судді на посаду, обрання, переведення, звільнення, складення суддею присяги, містяться біографічні та інші дані про суддю.
1.4. Формування, ведення, облік та зберігання особових справ здійснюються відповідним структурним підрозділом апарату суду або відповідальною особою, яка здійснює ведення кадрової роботи в суді (далі - відповідальний працівник), про що зазначається в посадовій інструкції або в положенні про структурний підрозділ.
1.5. Особова справа судді ведеться також в електронному вигляді з використанням єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи обліку кадрів.
2.1. Датою початку формування особової справи є дата видання наказу головою суду про зарахування судді до штату суду на підставі відповідного нормативного акта.
2.5. Після зарахування судді до штату суду до особової справи додаються:
- копія нормативного акта, на підставі якого суддя зараховується до штату суду;
- копія присяги судді;
- заява судді про зарахування до штату суду;
- копія наказу про зарахування до штату суду;
- заява судді про надання згоди на обробку його персональних даних;
- копії документів про надані пільги (у разі наявності);
- копії свідоцтва про шлюб, народження дитини, зміну ім'я, прізвища тощо;
- документи про зміну біографічних даних;
- копія посвідчення судді;
- копія наказу про встановлення доплати за вислугу років.
5.1. Відповідальність за формування, ведення, облік та зберігання особових справ суддів покладається на керівника апарату відповідного суду.
5.2. Особові справи є документами для службового користування і мають зберігатися в належним чином оснащених шафах або сейфах у порядку, визначеному чинним законодавством України.
5.3. Відповідальний працівник відповідно до вимог статті 10 Закону України "Про захист персональних даних" не має права розголошувати будь-яку інформацію щодо персональних даних судді.
З урахуванням вищезазначеного, суд має навести наступний висновок, що відповідач мав надати інформацію на запит позивача від 01.08.2022 року щодо призначення Саламон О.Б. на посаду судді Деснянського районного суду міста Києва без надання інформації, що міститься в особовій справі судді та є інформацією для службового користування.
У відповідності до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням наведеного, суд вирішив визнати протиправними дії Деснянського районного суду міста Києва щодо відмови у наданні позивачу інформації на його запит від 01.08.2022 року, та як похідна вимога, зобов'язати відповідача повторно розглянути запит позивача від 01.08.2022 року та надати інформацію з приводу порушених у ньому питань з урахуванням висновків суду по цій справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно із ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з вимогами ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Докази, подані позивачем, переконують у частковій обґрунтованості позовних вимог.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, письмові доводи сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду із цим позовом у повному розмірі.
Судом встановлено, що позивач за подання даної позовної заяви сплатив 992,40 грн. судового збору, що підтверджується квитанцією від 30.08.2022.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Деснянського районного суду міста Києва (адреса: 02225, м. Київ, пр-т. Маяковського, буд.5-В, ЄДРПОУ: 02896779) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Деснянського районного суду міста Києва (ЄДРПОУ: 02896779) щодо відмови у наданні ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) інформації на його запит від 01.08.2022 року.
Зобов'язати Деснянський районний суд міста Києва (ЄДРПОУ: 02896779) повторно розглянути запит ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) від 01.08.2022 року та надати інформацію з приводу порушених у ньому питань з урахуванням висновків суду по цій справі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Деснянського районного суду міста Києва (адреса: 02225, м. Київ, пр-т. Маяковського, буд.5-В, ЄДРПОУ: 02896779) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 коп.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 15 вересня 2025 року.
Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець