Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 вересня 2025 року Справа№200/8746/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним і скасування наказу та про стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якій просить:
- визнати протиправним, незаконним наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.03.2024 року № 86;
- скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.03.2024 року № 86 та залишити в силі первинну редакцію наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 17.11.2023 року № 321 в частині вислуги років військової служби позивача;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача завдану моральну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.
Ухвалою суду від 23.12.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог ухвали від 23.12.2024 позивачем було надано суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано, зокрема, копію оскаржуваного наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.03.2024 №86.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.12.2024 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, витребувано встановлені судом докази по справі. Вирішено ряд процесуальних питань, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
29.01.2025 відповідач надав відзив на позовну заяву та докази по справі.
30.01.2025 позивач надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву.
21.04.2025 позивач надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження з викликом сторін.
Ухвалами Донецького окружного адміністративного суду від 14.08.2025 відмовлено у задоволенні заяв та клопотань ОСОБА_1 про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, з викликом сторін. Витребувано у позивача визначені судом докази по справі.
18.08.2025 позивач надав до суду клопотання про долучення доказів по справі.
У період з 18.04.2025 року по 14.07.2025 року суддя Бабіч С.І. перебував на лікарняному та у щорічній відпустці.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що з 01.03.2022 по 15.06.2022 проходив військову службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді санітарного інструктора у званні солдат, а з 01.06.2022 у званні - молодший сержант. Наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 09.06.2022 №50 позивача призначено на посаду юрисконсульта юридичної служби Військової частини НОМЕР_2 та присвоєно звання «молодший лейтенант юстиції» (з урахуванням часу на переїзд, до безпосереднього виконання обов'язків у Військовій частині НОМЕР_2 приступив 17.06.2022), а також укладено контракт про проходження військової служби до оголошення демобілізації, з 04.07.2023 - присвоєно звання «лейтенант юстиції». Наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 12.07.2023 №97 позивача звільнено з посади юрисконсульта Військової частини НОМЕР_2 та призначено на посаду командиру взводу охорони роти охорони батальйону охорони Військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 05.08.2023 позивача виключено зі списків особового складу на підставі вищезазначеного наказу Голови Адміністрації Держспецтрансслужби від 12.07.2023. В період з 08.08.2023 по 17.11.2023 він проходив службу на посаді командира 1 взводу охорони 2 роти охорони НОМЕР_3 батальйону охорони Військової частини НОМЕР_1 . Наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 25.10.2023 №144 позивача звільнено з військової служби за станом здоров'я (у відставку) з виключенням з військового обліку. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.11.2023 №321 позивача виключено зі списків особового складу. Наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 29.11.2023 №160 поновлено на посаді юрисконсульта військової частини та звільнено у відставку з цієї посади.
Позивач зауважує, що в листопаді 2024 року, в ході розгляду судом справи №160/10209/24, він дізнався, що 26.03.2024 командиром військової частини винесено наказ №86, яким внесено зміни до наказу від 17.11.2023 №321 в частині вислуги років військової служби. Так, зменшено вислугу років військової служби з 11 років 10 місяців 23 днів на 01 рік 08 місяців 16 днів, що, в свою чергу, змінило розмір недонарахованої та невиплаченої позивачу одноразової грошової допомоги.
Позивач вважає такий наказ відповідача протиправним та таким, що суперечить нормам Конституції України та чинному законодавству. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У встановлений судом строк відповідачем надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. В обґрунтування доводів ним вказано, що 01.03.2022 ОСОБА_1 був призваний за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_1 та наказом від 01.03.2022 №6 командира Військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту (по стройовій частині) зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту ( НОМЕР_4 бригада охорони) і призначений на посаду санітарного інструктора 1 відділення охорони 4 взводу охорони 4 роти охорони НОМЕР_3 батальйону охорони. Календарна вислуга становила 00 років 00 місяців 01 день.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 у справі №160/20950/23 та у зв'язку з допущеними помилками щодо розрахунку розміру одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, строку військової служби у наказі командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.11.2023 №321, на підставі телеграми ГА ДССТ від 05.12.2023 №518/7.2/7-3/334 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.03.2024 №86 внесені зміни до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.11.2023 №321 про виключення зі списків Військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_1 , в тому числі, в частині підстав звільнення з військової служби, як військовослужбовця за контрактом - відповідно до пп. «б» (за станом здоров'я) п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» проведено коригування суми компенсації за невикористані дні відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби. Так, станом на листопад 2023 року вислуга років складала 11 років 10 місяців 23 дня за тарифним розрядом «12», де сума компенсації за невикористані дні відпустки була визначена у розмірі 49824,47 грн. Після коригування було перераховано розрахунок вислуги років, який склав - 01 рік 08 місяців 16 днів, та як наслідок була перерахована сума компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 43876,80 грн. за тарифним розрядом «16».
Крім того, відповідач зауважив, що в особовій справі позивача наявні документи щодо проходження ним державної служби в ГУНП у Донецькій області з 07.11.2015 по 29.01.2021, архівний витяг ГДА МОУ про безпосередню участь в Антитерористичній операції в період з 07.11.2015 по 30.04.2018, посвідчення учасника бойових дій. Згідно даних, що містяться в особовій справі позивача відсутні будь-які документи, що містять докази його перебування на посадах рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу. Також, відповідач зазначив, що згідно даних трудової книжки ОСОБА_1 29.01.2021 його було звільнено з державної служби за власним бажанням, а не переведено.
Позивач у відповіді на відзив на позовну заяву заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 , та має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .
Позивач проходив військову службу у підрозділах Державної спеціальної служби транспорту, зокрема, у Військовій частині НОМЕР_1 та Військовій частині НОМЕР_2 , у період з 01.03.2022 по 17.11.2023, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Відповідно до витягу з наказу Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (по особовому складу) від 25.10.2023 №144 лейтенанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров'я) на підставі пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.11.2023 №321 лейтенанта ОСОБА_1 з 17.11.2023 виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення. Вислуга років станом на 17.11.2023 склала: календарна - 06 років 11 місяців 07 днів; пільгова - 04 роки 11 місяців 16 днів; загальна - 11 років 10 місяців 23 дні.
Відповідно до витягу з наказу Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (по особовому складу) від 29.11.2023 №160: пункт 14 наказу Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 12.07.2023 №97 про звільнення ОСОБА_1 з посади юрисконсульта юридичної служби НОМЕР_7 полку охорони і призначення командиром взводу охорони роти охорони батальйону охорони НОМЕР_4 бригади охорони скасовано та поновлено на посаді юрисконсульта юридичної служби НОМЕР_7 полку охорони Військової частини НОМЕР_2 з 13.07.2023; пункт 29 наказу Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 25.10.2023 №144 про звільнення з військової служби позивача, як командира взводу охорони роти охорони батальйону охорони НОМЕР_4 бригади охорони, викладено в такій редакції: «відповідно до пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» лейтенанта юстиції ОСОБА_1 , юрисконсульта юридичної служби НОМЕР_7 полку охорони звільнити з військової служби у відставку за пунктом «б» (за станом здоров'я).».
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.03.2024 №86 внесені зміни до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.11.2023 № 321 про виключення зі списків Військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_1 та викладено в наступній редакції:
«3. Лейтенанта ОСОБА_1 , командира 1 взводу охорони 2 роти охорони НОМЕР_3 батальйону охорони Військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом Голови Адміністрації Держспецтрансслужби (по особовому складу) від 25 жовтня 2023 року №144, у відставку Збройних Сил України за підпунктом «б» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово - лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) вважати, що справи та посаду здав 17 листопада 2023 року і направити до ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 .
З 17 листопада 2023 року виключити зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.
Виплатити надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавку за вислугу років в розмірі 25%, щомісячну премію за особистий внесок в загальні результати служби в розмірі 480% посадового окладу за період з 01 по 17 листопада 2023 року у сумі 14 697 грн. 96 коп.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану» виплатити:
- за період виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) з наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури (у тому числі об'єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту) додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі у таких діях та заходах за період з 05 по 31 жовтня 2023 року, суму 26129 грн. 03 коп. Підстава - рапорт командира 2 батальйону від 31.10.2023 (вх.№396/152 від 04.11.2023).
Військовослужбовець ОСОБА_1 набув право на 50 (п'ятдесят) днів щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки та 28 (двадцять вісім) днів відпустки учасника бойових дій за 2022-2023 роки.
Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та відповідно до пункту 12 статті 12 розділу ІІІ Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту виплатити грошову компенсацію за 20 (двадцять) днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки та 28 (двадцять вісім) днів відпустки учасника бойових дій за 2022-2023 роки, у сумі 43 876 грн. 80 коп.
Виплатити компенсацію вартості за нестримане речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії. Служби безпеки. Служби зовнішньої розвідки. Державної прикордонної служби. Державної спеціальної служби транспорту. Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за нестримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2016 року №178, в сумі 2601 грн. 65 коп.
Виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби відповідно до пункту 1 Розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, в сумі 13711 грн. 50 коп.
Вислуга років станом на 17.11.2023 складає:
календарна - 01 рік 08 місяців 16 днів.
Постійним або службовим житлом за рахунок частини Держспецтрансслужби не забезпечувався.».
Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2024 вих.№29/988 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації лейтенант ОСОБА_1 дійсно в період з 26.03.2022 по 13.06.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, перебуваючи у Запорізькій області.
11.12.2024 Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту листом вих.№518/ВихЗВГ/1803 надала відповідь на звернення позивача №3-1896 від 25.11.2024 щодо проведення службової перевірки та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.03.2024 №86, в якій повідомило, що проведеною службовою перевіркою встановлено, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 26.03.2024 №86 виданий відповідно до повноважень командира військової частини, на підставі належних документів із врахуванням всіх даних, що містяться в особовій справі, та скасуванню не підлягає.
Позивач, не погодившись такими діями відповідача, звернувся з цим позовом до суду.
Судом встановлено, що відповідно до записів №48-54 трудової книжки серії НОМЕР_8 від 01.06.2001, на ім'я ОСОБА_1 , позивач:
- з 03.11.2015 по 06.11.2015 - працював на посаді спеціаліста ІІ категорії відділу юридичного забезпечення ГУ МВС України в Донецькій області;
- з 07.11.2015 по 29.01.2021 - працював на посадах спеціаліста відділу юридичного забезпечення, спеціаліста відділу правового забезпечення та звільнений за власним бажанням з ГУ НП в Донецькій області.
Згідно з довідкою Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 21.02.2021 вих.№566/02/12-2021 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України ОСОБА_1 дійсно в період з 07.11.2015 по 30.04.2018 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.
Статтею 19 Конституції України визначено, що державні органи, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи повинні діяти в межах, у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною четвертою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 3 Закону України «Про Державну спеціальну службу транспорту» передбачено, що правовими засадами діяльності Державної спеціальної служби транспорту є Конституція України, цей та інші закони України, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, накази та директиви Міністра оборони України, спільні накази Міністерства оборони України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури, а також накази та директиви начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, що регулюють відносини щодо планування застосування сил оборони та організації підготовки військ.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною першою статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.
Згідно з частиною третьою статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України військової служби визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до пунктів 6, 7 розділу І Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу». Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Відповідно до пункту 12 розділу І Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Як вбачається з відзиву на позовну заяву та жодним чином не заперечується позивачем, 01.03.2022 ОСОБА_1 був призваний за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_1 та наказом від 01.03.2022 №6 командира Військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту (по стройовій частині) зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту ( НОМЕР_4 бригада охорони) і призначений на посаду санітарного інструктора 1 відділення охорони 4 взводу охорони 4 роти охорони НОМЕР_3 батальйону охорони. Календарна вислуга становила 00 років 00 місяців 01 день.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, позивачем зазначене не оскаржується.
Водночас, як встановлено судом вище, відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.11.2023 №321 вислуга років позивача станом на 17.11.2023 склала: календарна - 06 років 11 місяців 07 днів; пільгова - 04 роки 11 місяців 16 днів; загальна - 11 років 10 місяців 23 дні.
Разом із цим, оскаржуваним наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.03.2024 №86 внесено зміни до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.11.2023 №321, в якому серед іншого зазначено, що вислуга років позивача станом на 17.11.2023 складає: календарна - 01 рік 08 місяців 16 днів.
Позивач, не погоджуючись із таким розрахунком вислуги років, зазначив, що на момент виключення його зі списків особового складу на 17.11.2023 в особовій справі позивача перебувала засвідчена належним чином копія архівного витягу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 23.11.2020 №179/1/2276, яким підтверджено участь позивача в Антитерористичній операції в період з 07.11.2015 по 30.04.2018. Також, в матеріалах особової справи позивача знаходилась копія трудової книжки позивача в частині проходження державної служби в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області за період з 07.11.2015 по 29.01.2021.
Крім того, позивач зауважив, що постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 не містить норму, що для включення до вислуги років військової служби повинна входити служба в Національній поліції лише на посадах рядового і начальницького складу, а також, що нормами абзацу 15 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 визначено, що до вислуги років військової служби входить служба в Національній поліції незалежно від переліку посад, та даний абзац не уточнює проходження служби в Національній поліції на посадах державних службовців чи рядового та начальницького складу.
У пункті 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Постанова №393), передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту; служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду; служба в Національній поліції.
Суд звертає увагу на те, що як видно з назви вказаної постанови, вона розповсюджується виключно на осіб, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262).
Згідно зі статтею 1-2 Закону № 2262 право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби):
а) особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу;
б) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань;
в) особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України;
г) особи начальницького і рядового складу державної пожежної охорони, особи начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України;
д) громадяни інших держав із числа військовослужбовців збройних сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства цих держав, які постійно проживають в Україні, і відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, їх пенсійне забезпечення здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої вони проживають;
е) особи, зазначені у статтях 3 і 4 цього Закону;
є) особи із числа військовослужбовців строкової служби та члени сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, у передбачених цим Законом випадках;
ж) державні службовці та працівники навчальних, медичних закладів та науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ України або поліції з числа колишніх працівників міліції, які станом на день опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ та мали календарну вислугу не менше п'яти років і продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ України або поліції (їх територіальних органах, закладах та установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах;
з) особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно з положеннями статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
Згідно зі статтею 102 Закону України «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до пункту 10 розділу ІІІ Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженого наказом МВС України №1235 від 23.11.2016 року, зареєстрованого у Мін'юсті України від 20.12.2016 №1668/29798, у випадку видання наказу про звільнення працівника зі служби в поліції в наказі органу поліції зазначаються стаж служби в поліції, вислуга років для призначення пенсії (у тому числі на пільгових умовах), необхідність виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати.
Як встановлено судом вище, відповідно до записів №48-54 трудової книжки серії НОМЕР_8 від 01.06.2001 позивач:
- з 03.11.2015 по 06.11.2015 - працював на посаді спеціаліста ІІ категорії відділу юридичного забезпечення ГУ МВС України в Донецькій області;
- з 07.11.2015 по 29.01.2021 - працював на посадах спеціаліста відділу юридичного забезпечення, спеціаліста відділу правового забезпечення та звільнений за власним бажанням з ГУ НП в Донецькій області.
Передбаченого Порядком підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженого наказом МВС України №1235 від 23.11.2016 року, зареєстрованого у Мін'юсті України від 20.12.2016 №1668/29798, наказу про звільнення позивача зі служби в поліції, в якому б зазначався його стаж служби в поліції, матеріали справи не містять.
Тобто, судом встановлено та підтверджується самим позивачем, що у періоди з 03.11.2015 по 06.11.2015 та з 07.11.2015 по 29.01.2021 позивач працював на посадах державної служби в ГУ МВС України в Донецькій області та ГУ НП в Донецькій області відповідно, а не на посадах рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу внутрішніх справ чи поліції, та не набув відповідного спеціального стажу служби в таких органах (пункт “б» статті 1-2 Закону № 2262).
У даному випадку, позивачем помилково ототожнюються поняття державної служби та служби в Національній поліції, що призвело до неправильного тлумачення останнім положень Постанови №393.
У той же час підпункт “ж» статті 1-2 Закону № 2262 Закону України до позивача також не може бути застосовано, оскільки станом на день опублікування Закону України "Про Національну поліцію"(який було опубліковано 6 серпня 2015 року) він не мав календарну вислугу не менше п'яти років, оскільки службу в органах внутрішніх справ розпочав лише з 03.11.2015 року.
Відтак, на позивача, як на державного службовця, в означені періоди роботи не розповсюджували дію норми Закону № 2262 та Постанови № 393. Отже, у відповідача були відсутні законні підстави для зарахування періодів роботи позивача на посадах державної служби в ГУ МВС України в Донецькій області та ГУ НП в Донецькій області до його календарної вислуги років з урахуванням положень Постанови №393.
Враховуючи вищезазначене, суд висновує, що відповідачем саме у наказі від 26.03.2024 №86 правильно розраховано календарну вислугу років позивача, тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування цього наказу та залишення в силі первинної редакції наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 17.11.2023 №321 в частині вислуги років військової служби позивача, задоволенню не підлягають, у зв'язку з їх безпідставністю та необгрунтованістю.
Відтак, також не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача завданої моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. яка є похідною.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підсумовуючи вищевикладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись статтями 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним і скасування наказу та про стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.
Повне судове рішення складено 15 вересня 2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч