Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 вересня 2025 року Справа№200/2517/25
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (письмове провадження) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4),
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 14 березня 2025 року №104450014300 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 06 березня 2025 року із зарахуванням: до страхового та пільгового стажу за Списком №1, постановою №202 період роботи з 30.08.1993 по 09.01.1995 (гірничим робітником по ремонту гірничих виробок); до пільгового стажу за провідними професіями періоди роботи: з 16.01.1995 по 11.08.1995 (прохідником), з 13.10.2004 по 02.12.2004 (учнем гірничого робітника очисного вибою), з 01.01.2005 по 31.05.2005 (гірничим робітником очисного вибою); до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 29.12.2005 по 31.12.2009 (гірничим робітником підземним); до пільгового стажу за Списком №1, постановою №202 періоди роботи: з 01.09.2009 по 11.07.2017 (гірничим робітником підземним по ремонти гірничих виробок), з 14.11.2019 по 30.12.2019, з 01.04.2020 по 25.04.2020, з 24.05.2020 по 12.07.2020, з 04.06.2022 (гірничим робітником підземним по ремонти гірничих виробок); до страхового стажу період роботи з 01.02.2025 по 05.03.2025.
09 квітня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
05 травня 2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.
09 травня 2025 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.
Суд дослідивши матеріали справи встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 20453063, адреса зареєстрованого місцезнаходження: пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, організаційно-правова форма - орган державної влади.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що 06 березня 2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (Ірпінський відділ обслуговування громадян) із заявою, встановленого зразка, про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, яка була відпрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 14 березня 2025 року №104450014300 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком за Списком №1 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу із посиланням на те, що страховий стаж роботи складає 28 років 4 дні з врахуванням додаткових років роботи за Списком №1, пільговий стаж становить 9 років 8 місяців 3 дні, в тому числі 6 років 6 місяців 24 дні робота за Списком №1; 4 місяці 1 день - робота підземні, провідні професії, 2 роки 9 місяців 8 днів - роботи підземні за постановою №202.
До загального стажу роботи не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 з 30.08.1993 по 30.01.1995, з посиланням на те, що дата звільнення з роботи не відповідає даті заповнення трудової книжки.
Разом з тим, згідно з розрахунком стажу до спірного рішення, відповідач не зарахував періоди роботи: з 30.08.1993 по 09.01.1995 гірничим робітником по ремонту гірничих виробок З розряду з повним робочим днем в шахті на шахті ім. Ізотова (до страхового та пільгового стажу за постановою №202); з 16.01.1995 по 11.08.1995 прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті в Шахтобуд управлінні №2 Треста Горлівськвуглестрой Комбінату «Артемвугілля» (до пільгового стажу за провідними професіями); з 01.01.2005 по 31.05.2005 гірничим робітником очисного вибою (до пільгового стажу за провідними професіями); з 29.12.2005 по 31.12.2009 гірничим робітником підземним з повним робочим днем в шахті (до пільгового стажу за Списком №1); період роботи з 01.09.2009 по 11.07.2017 гірничим робітником підземним по ремонти гірничих виробок протиправно не зараховано до пільгового стажу за Постановою №202 Списком №1 (період частково зарахований за Списком №1); відповідачем вибірково зараховано до пільгового стажу за Списком №1, постановою №202 період роботи у ТОВ ДТЕК «Добропіллявугілля» ШУ «Добропільське» з 11.11.2019 по 25.01.2021, а саме не зараховано до пільгового стажу періоди: з 14.11.2019 по 30.12.2019, з 01.04.2020 по 25.04.2020, з 24.05.2020 по 12.07.2020, а також період роботи у ВП «Шахтоуправління «Добропільське» Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток»» - 04.06.2022; період роботи з 13.10.2004 по 02.12.2004 протиправно не зараховано до пільгового стажу за провідними професіями, оскільки в означений період ОСОБА_1 працював учнем гірничого робітника очисного вибою з повним днем під землею, та потім працював (з 03.12.2004 по 02.09.2005) гірничим робітником очисного вибою з повним днем під землею.
Крім того, станом на дату подання заяви про призначення пенсії позивач працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ПАК-Ю» (код СДРПОУ 42031848), проте у спірному рішенні зазначено, що заявник не працює, та страховий стаж зарахований лише по 31.01.2025.
Позивач вважає прийняте рішення неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та зазначає, що під час перевірки від сканованих поданих документів було встановлено, що станом на момент звернення позивач досяг 50 років. Страховий стаж заявника становить 28 років 00 місяців 4 дні, в тому числі пільговий стаж за Списком №1 становить 06 років 06 місяців 24 дні; роботи підземні, провідні професії - 04 місяці 01 день; роботи підземні, професії за пост. № 202.
За результатами розгляду документів доданих до заяви до загального стажу роботи не враховано періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 з 30.08.1993 р. по 30.01. 1995 р., оскільки дата прийняття на роботу 30.08.1993 року (запис № 2) не відповідає даті заповнення трудової книжки 16.02.1995 р. До пільгового стажу враховані всі періоди роботи згідно даних про спецстаж реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п. 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІУ, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області Рішенням №104450014300 від 14.03.20254 відмовило позивачу у призначені необхідного пільгового стажу на дату звернення.
Щодо не врахування до страхового стажу позивача періодів роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 з 30.08.1993 р. по 30.01.1995 р., відповідач зазначив, що дата первинного прийняття на роботу 30.08.1993 року (запис № 2) не відповідає даті заповнення трудової книжки 16.02.1995 р, що є порушенням Кодексу законів про працю України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року № 162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58.
Щодо зарахування до страхового стажу період роботи з 01.02.2025 по 05.03.2025, відповідач зазначив, що на момент подання заяви про призначення пенсії за віком згідно частини 2 статті 114 Закону №1058 (06.03.2025) даних про працевлаштування позивача в Головного управління не було, а в трудовій книжці, доданої до заяви запис про працевлаштування відсутній, до даного позову позивачем не надано доказів про працевлаштування.
Відповідач вказує на те, що коли в трудовій книжці немає відомостей, що підтверджують право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій (далі підприємства) або їх правонаступників. Коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці за Списками № 1 та № 2, такі довідки е необхідними, оскільки в трудових книжках не зазначається, в яких умовах працювали особи, та не вказується, чи були такі особи зайняті певними роботами або на певних виробництвах протягом повного робочого дня. Обов'язковість подання такої довідки під час звернення за пенсією за віком передбачена пп. «б» п. 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1.
Водночас, ніяких уточнюючих довідок щодо підтвердження пільгового стажу у спірний період позивачем до територіальних органів Пенсійного фонду не надавалось.
Відповідач зазначив, що до матеріалів справи також позивачем не надано жодних додаткових доказів на підтвердження пільгового стажу у період з 30.08.1993 по 09.01.1995, з 16.01.1995 по 11.08.1995, з 13.10.2004 по 02.12.2004, з 01.01.2005 по 31.05.2005; з 29.12.2005 по 31.12.2009; з 01.09.2009 по 11.07.2017, з 14.11.2019 по 30.12.2019, з 01.04.2020 по 25.04.2020, з 24.05.2020 по 12.07.2020, з 04.06.2022; страхового стажу період роботи з 01.02.2025 по 05.03.2025, отже всупереч обов'язку, встановленого частиною першою статті 77 КАС України, позивач не навів жодних аргументів та правого обґрунтування щодо вказаних обставин, не довів своє твердження належними та допустимими доказами.
У період з 12 травня 2025 року по 19 травня 2025 року, з 22 серпня 2025 року по 12 вересня 2025 року суддя знаходився у щорічній відпустці.
Рішення у справі прийнято у перший робочий день судді після відпустки.
Дослідивши надані сторонами докази на обґрунтування їх доводів, суд встановив наступне.
Згідно рішення про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 14.03.2025 № 104450014300, страховий стаж заявника становить 28 років 4 дні, за Сп № 1. пільговий стаж становить - 9р. 8м. 3 д., в тому числі 6 р. 6 м. 24 д. робота за Списком № 1; 4м. 1 д. - роботи підземні, провідні професії; 2р. 9м. 8д. - роботи підземні, професії за пост. № 202. Результати розгляду документів, доданих до заяви: до загального стажу роботи заявника не враховано періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 з 30.08.1993р. по 30.01.1995 р., оскільки дата звільнення з роботи не відповідає даті заповнення трудової книжки. До пільгового стажу роботи враховано всі періоди роботи згідно даних Державного реєстру загальнообов'язкового реєстру застрахованих осіб державного соціального страхування.
Згідно Форми РС-право від 14.03.2025:
- період роботи з 30.08.1993 року по 30.01.1995 року в переліку періодів стажу відсутній;
- період роботи з 16.01.1995 по 11.08.1995 року зараховано тільки до страхового стажу;
- період роботи з 13.10.2004 року по 02.12.2004 року, який у Формі РС-право охоплюється періодом з 01.01.2004 року по 02.12.2004 року, зараховано за Списком № 1 у одинарному розмірі;
- період роботи з 01.01.2005 року по 27.05.2005 року зараховано за Списком № 1 в одинарному розмірі;
- період роботи з 28.05.2005 року по 31.05.2005 року зараховано тільки до страхового стажу;
- період роботи з 15.09.2005 року по 28.12.2009 року зараховано за Списком № 1;
- період роботи з 29.12.2009 року по 31.12.2009 року до пільгового стажу не зараховано;
- заявлений позивачем період роботи з 01.09.2009 по 11.07.2017 (гірничим робітником підземним по ремонти гірничих виробок), охоплює періоди зазначені у Формі РС-право: 01.09.2009 року по 28.12.2009 року зараховано за Списком № 1, з 29.12.2009 по 31.12.2009 року зараховано тільки до страхового стажу; з 01.01.2010 року по 14.06.2010 року зараховано за Списком №1, 15.06.2010 року не зараховано; з 16.06.2010 року по 30.07.2010 року зараховано за Списком № 1; період з 31.07.2010 року по 19.08.2010 року зараховано тільки до страхового стажу; період з 20.08.2010 року по 31.12.2010 року зараховано за Списком № 1; період з 01.01.2011 року по 30.06.2014 року зараховано тільки до страхового стажу, відомості про роботодавця відсутні; відомості про період з 01.07.2014 року по 11.07.2017 року відсутні.
- період роботи з 14.11.2019 року по 30.12.2019 року зараховано тільки до страхового стажу;
- період роботи з 01.04.2020 року по 25.04.2020 року зараховано тільки до страхового стажу;
- період роботи з 24.05.2020 року по 12.07.2020 року зараховано тільки до страхового стажу;
- період роботи 04.06.2022 року (1 день) зараховано тільки до страхового стажу;
- період роботи з 01.02.2025 року по 05.03.2025 року до розрахунку стажу не включено.
Трудовий стаж позивача підтверджується даними паперовою трудової книжки НОМЕР_3 (дата заповнення 16 січня 1995 року), згідно записів:
- №№ 2-3 якої, в період з 30.08.1993 року по 30.01.1995 року позивач працював гірником з повним робочим днем в шахті ім. Н.А. Ізотова;
- №№ 4-6 якої, в період з 16.01.1995 по 11.08.1995 року позивач працював учнем прохідника підземного, прохідником з повним робочим днем на Комбінаті «Артемвугілля» Трест «Горлівськвуглебуд» Шахтобудівне управління № 2;
- №№ 14-17 якої, в період з 13.10.2004 по 02.12.2004 року позивач працював учнем гірника очисного вибою підземного, з 01.01.2005 по 31.05.2005 гірником очисного вибою підземним в ДП «Артемвугілля» СП Шахтобудівне управління ім. М.І. Калініна;
- №№ 19-25 якої, з 15.09.2009 по 11.07.2017 позивач працював гірником підземним з повни робочим днем у шахті в ДП «Артемвугілля» СП Шахтобудівне управління ім. М.І. Калініна;
- №№ 28-31 якої, з 11.11.2019 по 25.01.2021 року позивач працював гірником з ремонту підземних виробок з повним робочим днем у шахті в ВСП «Шахтоуправління Добропільське» ТОВ ДТЕК «Добропіллявугілля»;
- №№ 32-33 якої, з 26.01.2021 року по 01.07.2022 року позивач працював гірником з ремонту підземних виробок з повним робочим днем у шахті в ВП «Шахтоуправління Добропільське» ДП «Добропіллявугілля».
За даними ВІДОМОСТЕЙ ПРО ТРУДОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ З РЕЄСТРУ ЗАСТРАХОВАНИХ ОСІБ, з 24.07.2023 року позивач працює в ТОВ «ПАК-Ю», за даними форми ОК-5 страхові внески за позивача за лютий 2025 року сплачено, відомості за березень відсутні.
За даними Форми ОК-5 у розділі відомості по спеціальному стажу періоди роботи у 2004 та 2005 роках обліковані за кодом ЗПЗ013А1, ЗПЗ014А2, з грудня 2005 року по вересень 2014 року за кодом ЗПЗ013А1, з листопада 2019 року по 01.07.2022 року включно за кодом ЗПЗ014А1. При цьому, з кодом обліку КЗП084В1 обліковано 25 днів у квітні 2020 року та 6 днів у травні 2020 року.
Відповідно до п. 1 Додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454 (далі - Порядок №454):
- під кодом ЗПЗ013А1 обліковується спеціальний стаж працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, і за результатами атестації робочих місць;
- під кодом ЗПЗ014А1 обліковується спеціальний стаж працівників, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років;
- під кодом ЗПЗ014А2 обліковується спеціальний стаж працівників провідних професій: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, які безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників,- за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 31 березня 1994 року № 202;
- під кодом КЗП084В1 обліковуються простої: у порядку, визначеному колективним договором, власник або уповноважений ним орган у разі простою підприємства, установи, організації з не залежних від працівників причин може надавати відпустку без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням. До загального стажу роботи враховується весь період перебування у таких відпустках. До стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, зараховується лише місячний термін цієї відпустки в календарному році.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Отже, факт відмови в призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах через відсутність необхідного пільгового стажу, а також незарахування спірних періодів, підтверджуються відповідачем та відповідними доказами, тому встановлені обставини справи не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Згідно ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Відповідно до ч.ч. 3, 5, 6 ст. 114 Закону №1058-IV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
У разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення таких списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Щодо незарахування періоду з 30.08.1993 по 09.01.1995 року у наслідок недоліків трудової книжки суд зазначає наступне.
Спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України N 58 від 29.07.93 р. затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до п.п. 1.1., 1.5. Інструкції № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. N 301 (301-93-п) "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Пунктом 2.2. Інструкції № 58 визначено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно п.п. 2.3., 2.4. Інструкції № 58, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до п.п. 2.27., 4.1. Інструкції № 58, запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
Днем звільнення вважається останній день роботи.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
Відповідно до п.п. 2.6., 2.8. Інструкції № 58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
У даному адміністративному спорі відповідач піддав сумніву достовірність записів трудової книжки позивача через невідповідність фактичної дати звільнення даті заповнення трудової книжки, проте належність цього документу позивачу відповідачем не заперечується, в свою чергу, виявлені відповідачем недоліки не спотворюють змісту її записів, які не містять очевидних недоліків.
Суд наголошує, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов'язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 307/541/17 року, який виклав у постанові від 19.12.2019 року.
Поряд з цим, в постанові Верховного Суд від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 суд касаційної інстанції підтримав висновок, згідно якого, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, в свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення, неналежний порядок ведення та заповнення будь-якої документації з вини підприємства. Існуючий недолік не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист, що також відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 та від 06.03.2018, 29.03.2019, у справі № справа № 548/2056/16-а, у справі № 754/14898/15-а.
Дослідивши матеріали справи, обставини спірних правовідносин, доводи сторін, надавши оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що записи трудової книжки, якими посвідчено страховий стаж позивача не містять недоліків, через які неможливо встановити факт її належності позивачу та його роботи на відповідних посадах, у відповідному підприємстві, в зазначений період часу.
Водночас, несвоєчасне заповнення роботодавцем трудової книжки не може створювати перешкоди для реалізації позивачем його права на соціальне забезпечення.
Отже, доводи відповідача, що виявлені ним недоліки трудової книжки, які на його думку є підставою для неврахування спірного періоду роботи позивача, суд відхиляє як безпідставні.
Щодо незарахування до пільгового стажу позивача на підземних гірничих роботах періодів з 30.08.1993 року по 30.01.1995 року, з 16.01.1995 по 11.08.1995 року, 28.05.2005 року по 31.05.2005 року, з 29.12.2009 по 31.12.2009 року, з 31.07.2010 року по 19.08.2010 року, 01.01.2011 року по 30.06.2014 року, з 01.07.2014 року по 11.07.2017 року, з 14.11.2019 року по 30.12.2019 року, з 01.04.2020 року по 25.04.2020 року, з 24.05.2020 року по 12.07.2020 року, 04.06.2022 року суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 N 383 (далі - Наказ №383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками (36-2003-п), не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Згідно п. 10. Наказу №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання ст. 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердив Порядок № 637.
Згідно п. 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В п. 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до приписів п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Комплексний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці за Списками №№ 1 та 2, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є необхідними, якщо відповідний стаж підтверджується відомостями, зазначеними у трудовій книжці.
Такий висновок суду кореспондує позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 20.01.2021 року по справі №311/2865/13-а.
Дослідивши записи трудової книжки, суд встановив, що у періоди з 30.08.1993 року по 30.01.1995 року, з 16.01.1995 по 11.08.1995 року, 28.05.2005 року по 31.05.2005 року, з 29.12.2009 по 31.12.2009 року, з 31.07.2010 року по 19.08.2010 року, 01.01.2011 року по 30.06.2014 року, з 01.07.2014 року по 11.07.2017 року, з 14.11.2019 року по 30.12.2019 року, з 01.04.2020 року по 25.04.2020 року, з 24.05.2020 року по 12.07.2020 року, 04.06.2022 року позивач працював гірником, прохідником, гірником очисного вибою з повним робочим днем у шахті.
Водночас, періоди роботи з 29.12.2009 по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 14.06.2010 року, 15.06.2010 року, з 31.07.2010 року по 19.08.2010 року, з 01.01.2011 року по 30.06.2014 року, з 01.07.2014 року по 11.07.2017 зараховано тільки до страхового стажу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, до якого віднесено усіх робітників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах (1010100а).
Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року, затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, до якого віднесено усіх робітників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах (1.1а).
Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 461, затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, до якого віднесено працівників зайнятих повний робочий день на підземних роботах (1.1а).
Також суд зазначає, що до Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. N 202 (далі - Постанова № 202), віднесено усіх робітників, зайнятих протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівників і спеціалістів підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).
Поряд із цим, судом установлено, що професії, за якими працював позивач у періоди з 30.08.1993 по 09.01.1995, з 02.09.2009 року по 28.12.2009, з 29.12.2009 по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 14.06.2010 року, 15.06.2010 року, з 31.07.2010 року по 19.08.2010 року, 01.01.2011 року по 30.06.2014 року, з 01.07.2014 року по 11.07.2017 року, з 14.11.2019 року по 30.12.2019 року, з 24.05.2020 року по 12.07.2020 року, 04.06.2022 року (1 день) належать як до відповідних Списків № 1, так і до Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. N 202.
Проте, відповідачем у формі РС-право означені періоди обліковані тільки за Списком №1 або взагалі не обліковані як пільговий стаж.
Поряд із цим, судом установлено, що за даними Форми ОК-5 з кодом обліку КЗП084В1 (простій, відпустка без збереження заробітної плати) обліковано 25 днів у квітні 2020 року, що відповідає періоду з 01.04.2020 року по 25.04.2020 року, та 6 днів у травні 2020 року.
Щодо незарахування до пільгового стажу позивача періодів простою та відпусток без збереження заробітної плати суд зазначає наступне.
За приписами ст. 84 КЗпП України, у випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про відпустки", працівнику за його бажанням надається в обов'язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.
За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Як слідує зі ст. 4 Закону України "Про відпустки", відпустки без збереження заробітної плати є одними з видів відпусток.
Відповідно до статей 25 та 26 Закону України "Про відпустки" відпустки без збереження заробітної плати надаються в обов'язковому порядку, або за згодою сторін.
Поряд з цим, в листі Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 р. № 713/039/161-16 надано роз'яснення в якому зазначено, що відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.
У постанові від 19.03.2019 у справі № 295/8979/16-а Верховний Суд, між іншим, зазначив, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році.
З матеріалів адміністративної справи суд встановив, що відповідачем періоди простоїв та безоплатних відпусток не зараховано без зазначення будь-яких причин, водночас суд констатує, що відповідач не скористався повноваженнями, наданими йому положеннями ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV щодо витребування відповідних документів від підприємств-роботодавців позивача.
На думку суду, відмовляючи у зарахуванні до пільгового стажу особи періодів простою та відпусток без збереження заробітної плати орган ПФУ має обчислити кількість таких днів, з'ясувати наявність зв'язку з виробничою необхідністю і тільки потім приймати рішення щодо їх зарахування/незарахування.
Враховуючи викладене, висновки відповідача про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 1 та Постановою № 202 періодів простою та відпусток без збереження заробітної плати є передчасними та виснуваними за неповного з'ясування обставин.
Відтак, вказані періоди з 30.08.1993 по 09.01.1995, з 02.09.2009 року по 28.12.2009, з 29.12.2009 по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 14.06.2010 року, 15.06.2010 року, з 31.07.2010 року по 19.08.2010 року, 01.01.2011 року по 30.06.2014 року, з 01.07.2014 року по 11.07.2017 року, з 14.11.2019 року по 30.12.2019 року, з 24.05.2020 року по 12.07.2020 року, 04.06.2022 року (1 день) протиправно не зараховані відповідачем до пільгового стажу позивача як за Списком № 1, так і за Постановою 202 за даними трудової книжки, окрім періодів простою та відпусток без збереження заробітної плати, природу яких відповідачем не встановлено та належної оцінки яким не надано.
Також суду звертає увагу відповідача, що у випадку наявності сумнівів у достовірності наданих відомостей, або необхідності надання додаткових документів відповідач мав скористатись своїм правом на витребування таких документів у роботодавця позивача відповідно до приписів ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV, чи запропонувати позивачу надати такі документи відповідно до п. 4.2. розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1, чого відповідачем зроблено не було.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року №227/516/17, від 18.11.2022 у справі № 560/3734/22.
Відповідно ч. 5 ст. 114 Закону №1058-IV, у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Відповідно до Роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбаченим статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працівникам, зайнятим на підземних роботах та у металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але не відпрацювали повного стажу, передбаченого зазначеною статтею, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної роботи та роботи у металургії із зарахуванням до стажу: кожного повного року роботи гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого прокату за 1 рік 3 місяці; кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.
Виходячи з системного тлумачення викладених норм, робота на провідних професіях (гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин) встановлює більш пільгові умови призначення пенсії ніж робота за іншими професіями, передбаченими Списком №1, Постановою № 202.
Судом установлено, що позивач у періоди з 16.01.1995 по 11.08.1995, з 13.10.2004 по 02.12.2004, з 01.01.2005 по 31.05.2005 працював прохідником, учнем гірника очисного вибою, гірником очисного вибою, тобто за професіями, які віднесено до провідних.
Виходячи зі змісту позовних вимог позивач вважає, що відповідачем протиправно не зараховано у кратному обчисленні 1,25 ці періоди його роботи, що підтверджується формою РС-право.
Ураховуючи зміст Роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбаченим статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для переведення пільгового стажу за провідною професією до пільгового стажу за Списком № 1 або Постановою № 202, необхідно кількість повних років за провідною професією помножити на 1,25.
За приписами ч. 5 ст. 114 Закону №1058-IV, при призначенні пенсії на підставі ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, періоди, визначені ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV підлягають зарахуванню до пільгового стажу визначеного 2 ст. 114 Закону №1058-IV на більш пільгових умовах.
Однак судом установлено, що зазначені вище періоди обліковані у одинарному розмірі (без застосування кратності).
Щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.02.2025 року по 05.03.2025 року суд зазначає, що згідно наявної у матеріалах адміністративної справи форми ОК-5, яка датована 24.03.2025 року, страхові внески за лютий 2025 роботодавцем сплачено.
Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону №1058-IV, персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Приписами ч. 2 ст. 21 Закону №1058-IV передбачено, що на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.
Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 21 Закону №1058-IV, персональна електронна облікова картка застрахованої особи повинна містити такі відомості в частині персональної електронної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат:
- код згідно з ЄДРПОУ або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки та офіційно повідомили про це відповідний податковий орган і мають відмітку в паспорті) страхувальника (платника);
- рік, за який внесено відомості; розмір страхового внеску за відповідний місяць;
сума сплачених страхових внесків за відповідний місяць;
- страховий стаж;
- кількість відпрацьованих застрахованою особою календарних днів (годин) за відповідний місяць;
- ознака особливих умов праці, що дають право на пільги в системі пенсійного забезпечення;
- сума заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць.
Згідно ч. 5 ст. 21 Закону №1058-IV, персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
За такого законодавчого регулювання, позивач не може нести відповідальність за бездіяльність роботодавця щодо передачі необхідних відомостей обліку його страхового або пільгового стажу до органів Пенсійного фонду України, оскільки не приймає безпосередньої участі в цьому процесі і такі дії (бездіяльність) роботодавця від волевиявлення позивача не залежать.
Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від його фінансового стану.
Поряд з цим, несвоєчасне виконання роботодавцем обов'язку по своєчасній сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України фактично позбавило позивача соціальної захищеності, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування пенсійним органом до страхового стажу особи при призначенні пенсії періоду її роботи, відносно яких відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Вказаний висновок суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 30 липня 2019 року у справі № 373/2265/16-а.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.02.2025 по 05.03.2025 року, оскільки навіть за умови несплати роботодавцем за цей період страхових внесків за позивача при наявній інформації про його працевлаштування це не може бути підставою для не зарахування пенсійним органом до страхового стажу особи при призначенні пенсії періоду її роботи.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши обставини спірних правовідносин суд дійшов висновку, що розрахунок страхового та пільгового стажу наведений відповідачем в оскаржуваному рішенні здійснений з низкою порушень, а саме незарахування періодів до пільгового стажу за Списком № 1, а також не здійснення взаємозарахування таких періодів за Постановою № 202, а також провідних професій із застосуванням кратності, не надано оцінку періодам простою та відпустками без збереження заробітної плати.
Підсумовуючи аналіз правомірності рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу в контексті приписів ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем без використання в повній мірі наданих йому повноважень в частині витребування необхідних документів у роботодавця та позивача, без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання принципу пропорційності та з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивач і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, отже оскаржуване рішення відповідача не є таким, що прийнято з врахуванням принципів добросовісності та розсудливості.
Решта доводів та заперечень учасників справи, а також наданих ними доказів, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Поряд з цим, суд звертає увагу, що у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслив важливість принципу «належного урядування», що передбачає, що у разі, якщо мова йде про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб. Тобто, на державні органи покладено обов'язок запроваджувати внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».
Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Натомість вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Отже, лише за умови винесення вмотивованого рішення може забезпечуватися належний публічний та судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень.
Такі висновки суду кореспондують усталеній правовій позиції Верховного Суду, що викладена у численних постановах.
Враховуючи викладене та підсумовуючи висновки щодо правомірності оскаржуваного рішення відповідача, суд дійшов висновку про його протиправність та скасування.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту свого порушеного права, суд зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 дійшов висновку, згідно якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
В постанові від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21 Верховний Суд сформулював визначення «ефективного правосуддя» та зазначив, що комплексний аналіз приписів КАС України дає суду підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб'єктів. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Зазначені висновки також відповідають позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі №826/8844/16 та від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а.
В постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 7 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справі № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 3 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а, від 12 квітня 2018 року справі № 826/8803/15, від 21 червня 2018 року у справі №274/1717/17, від 14 серпня 2018 року у справі №820/5134/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №826/521/16, від 30 березня 2021 року у справі №400/1825/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 27 вересня 2021 року у справі № 380/8727/20 та від 22 вересня 2022 року у справі №380/12913/21 сформований висновок, згідно якого дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню шляхом: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 14 березня 2025 року №104450014300 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 06 березня 2025 року із зарахуванням: до страхового та пільгового стажу за Списком №1, постановою №202 періоду роботи з 30.08.1993 по 09.01.1995 (гірничим робітником по ремонту гірничих виробок); до пільгового стажу за провідними професіями періодів роботи: з 16.01.1995 по 11.08.1995 (прохідником), з 13.10.2004 по 02.12.2004 (учнем гірничого робітника очисного вибою), з 01.01.2005 по 31.05.2005 (гірничим робітником очисного вибою); до пільгового стажу за Списком №1, Постановою №202 періодів роботи: з 02.09.2009 року по 28.12.2009, з 29.12.2009 по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 14.06.2010 року, 15.06.2010 року (1 день), з 31.07.2010 року по 19.08.2010 року, 01.01.2011 року по 30.06.2014 року, з 01.07.2014 року по 11.07.2017 року, з 14.11.2019 року по 30.12.2019 року, з 24.05.2020 року по 12.07.2020 року, 04.06.2022 року (1 день) з урахуванням висновків суду викладених у рішенні; до страхового стажу період роботи з 01.02.2025 по 05.03.2025.
В задоволенні інших позовних вимог слід відмовити.
При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, згідно квитанції № 5FDL-9RT9-S88E від 30.03.2025 року.
Відповідно до ч.ч. 3, 8 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи викладене, суд стягує судовий збір в повному обсязі на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (ЄДРПОУ 20453063, адреса зареєстрованого місцезнаходження: пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 14 березня 2025 року №104450014300 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 06 березня 2025 року із зарахуванням: до страхового та пільгового стажу за Списком №1, Постановою №202 періоду роботи з 30.08.1993 по 09.01.1995 (гірничим робітником по ремонту гірничих виробок); до пільгового стажу за провідними професіями періодів роботи: з 16.01.1995 по 11.08.1995 (прохідником), з 13.10.2004 по 02.12.2004 (учнем гірничого робітника очисного вибою), з 01.01.2005 по 31.05.2005 (гірничим робітником очисного вибою); до пільгового стажу за Списком №1, Постановою №202 періоди роботи: з 02.09.2009 року по 28.12.2009, з 29.12.2009 по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 14.06.2010 року, 15.06.2010 року (1 день), з 31.07.2010 року по 19.08.2010 року, 01.01.2011 року по 30.06.2014 року, з 01.07.2014 року по 11.07.2017 року, з 14.11.2019 року по 30.12.2019 року, з 24.05.2020 року по 12.07.2020 року, 04.06.2022 року (1 день) з урахуванням висновків суду викладених у рішенні; до страхового стажу період роботи з 01.02.2025 по 05.03.2025.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (Одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 копійок.
Повний текст рішення складено та підписано 15 вересня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Кониченко