15 вересня 2025 рокуСправа №160/9917/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач-2), в якій позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.02.2025 № 047050030589 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» починаючи з 05.02.2025 та із зарахуванням періоду роботи з 13.06.2006 по 18.03.2008, з 19.03.2008 по 27.02.2009, з 10.03.2009 по 27.02.2010, з 28.02.2010 по 25.02.2011, з 26.02.2011 по 30.01.2012 та з 31.01.2012 по 26.08.2015;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», із зарахуванням роботи з 13.06.2006 по 18.03.2008, з 19.03.2008 по 27.02.2009, з 10.03.2009 по 27.02.2010, з 28.02.2010 по 25.02.2011, з 26.02.2011 по 30.01.2012 та з 31.01.2012 по 26.08.2015, починаючи з 05.02.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він 05.02.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ. За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області розглянуло вказану заяву та прийнято рішення від 13.02.2025 №047050030589 про відмову в призначені пенсії за вислугу років, у зв'язку із відсутністю необхідного стажу за вислугу років. За висновками відповідача-2 такий стаж становить 11 років 10 місяців 29 дні. Листом від 26.03.2025 №0400-010307-8/60969 відповідачем-1 повідомлено про відсутність підстав для зарахування до стажу періодів роботи на підприємствах, розташованих на території російської федерації, відповідно до довідки від 28.03.2023 №БМЦ-05-323/230, яка видана Державним унітарним підприємством міста Москви «Великого московського державного цирку на проспекті Вернадського», з 13.06.2006 по 18.03.2008, з 19.03.2008 по 27.02.2009, з 10.03.2009 по 27.02.2010, з 28.02.2010 по 25.02.2011, з 26.02.2011 по 30.01.2012 та з 31.01.2012 по 26.08.2015 через те, що Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, якою було передбачено зарахування для визначення права на пенсію трудового стажу громадянам держав - учасниць Угоди, набутого на території будь-якої із цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою. Позивач вважає вказане рішення незаконним та необґрунтованим, прийнятим усупереч положенням чинного законодавства, оскільки спірні періоди трудової діяльності належним чином підтверджені записами трудової книжки та довідкою від 28.03.2023 №БМЦ-05-323/230, тому просить задовольнити позовні вимоги, а порушені права відновити у спосіб, що заявлений.
Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/9917/25; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Цією ж ухвалою суду було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); розрахунок стажу на дату звернення із заявою про призначення пенсії від 05.02.2025, заяву від 05.02.2025 та всі долучені до неї документи.
Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд справи, що підтверджується доказами, наявним в матеріалах справи.
Відповідачем-2 подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає про непогодження з позовною заявою, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, виходячи з наступного. 05.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії за вислугу років. Заява та документи розглянуті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та прийнято рішення від 13.02.2025 №047050030589, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку із відсутністю необхідного спеціального стажу роботи на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років артистам. За результатами розгляду документів, доданих до заяви про призначення пенсії за вислугу років позивачем, встановлено: вік заявника - 43 роки; загальний страховий стаж заявника - 07 років 10 місяців 01 день; спеціальний стаж за вислугу років становить - 11 років 10 місяців 29 днів. До страхового стажу та стажу за вислугу років не зараховано: періоди роботи з 13.06.2006 по 18.03.2008, з 19.03.2008 по 27.02.2009, з 10.03.2009 по 27.02.2010, з 28.02.2010 по 25.02.2011, з 26.02.2011 по 30.01.2012 та з 31.01.2012 по 26.08.2015 згідно з наданої довідки від 28.03.2023 № БМЦ-05-323/230, виданої Державним унітарним підприємством міста москви «Великого московського державного цирку на проспекті Вернадського». Питання врахування періодів роботи в російській федерації після 1 січня 1991 року до стажу при призначенні пенсій на території України регулювалось нормами міжнародних угод, підписаних Україною та російською федерацією. Обчислення стажу здійснювалось згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність. 29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», яка набрала чинності 02.12.2022, тому пенсії громадянам, які працювали на території республік колишнього СРСР, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 року № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на територіях цих держав по 31.12.1991. Враховуючи викладене, зарахувати до страхового стажу та стажу за вислугу років ОСОБА_1 періоди роботи з 13.06.2006 по 18.03.2008, з 19.03.2008 по 27.02.2009, з 10.03.2009 по 27.02.2010, з 28.02.2010 по 25.02.2011, з 26.02.2011 по 30.01.2012 та з 31.01.2012 по 26.08.2015 відповідно наданої довідки від 28.03.2023 № БМЦ-05-323/230, виданої Державним унітарним підприємством міста москви «Великого московського державного цирку на проспекті Вернадського», на підприємствах, розташованих на території російської федерації, немає підстав.
На виконання вимог ухвали суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано витяг з електронної пенсійної справи позивача.
Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України НОМЕР_2 , виданого 02.03.2018, орган, що видав 1221; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
05.02.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.
За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення від 13.02.2025 №047050030589 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років.
Означене рішення відповідача-2 обґрунтоване наступним.
Вік заявника: 43 роки 04 місяця 00 днів. Загальний страховий стаж становить: 07 років 10 місяця 01 день. Стаж за вислугу років: 11 років 10 місяців 29 днів. Відповідно до пункту «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із змінами із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», який набув чинності з 01.01.2016 передбачено, що право на пенсію за вислугою років мають артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів при стажі творчої діяльності від 20 до 25 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583 (із змінами внесеними Постановою від 14.03.2018 року № 161) затверджено Перелік посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку. Згідно із зазначеним Переліком відповідно до пункту 1 право на пенсію за вислугу років мають за наявності стажу творчої діяльності на посадах, передбачених у цьому пункті, не менше 20 років: зокрема, артисти балету та балету на льоду; артисти цирків і концертних організацій: гімнасти, мотовелофігурісти, еквілібристи, балансери, акробати, наїзники, дресирувальники диких звірів, борці, клоуни (каверні), які виконують номери жанрів циркового мистецтва, що дають право на пенсію за вислугу років, силові жонглери, ліліпути-артисти всіх найменувань. Пенсія за вислугу років призначається та виплачується при звільненні з роботи. За доданими документами до страхового зараховано всі періоди.
Прийняте рішення: відмовити в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку із відсутністю необхідного спеціального стажу за вислугу років.
Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням особливостей трудової діяльності та перетину періодів (форма РС-право) номер ПС: 047050030589 на дату звернення 05.02.2025 страховий стаж позивача становить 7 років 10 місяців 1 день, до якого зараховано наступні періоди:
з 01.09.1996 по 25.06.1999 - навчання у вищих/середніх навчальних закладах - 2 роки 9 місяців 25 днів;
з 01.09.2000 по 30.09.2002 - 2 роки 1 місяць 0 днів;
з 15.10.2002 по 31.12.2003 - артисти (20 років) - 1 рік 2 місяці 17 днів;
з 01.01.2005 по 12.06.2006 - артисти (20 років) - 0 років 11 місяців 3 дні;
з 01.09.2015 по 31.12.2018 - артисти (20 років) - 0 років 6 місяців 1 день;
з 01.09.2019 по 28.02.2022 - артисти (20 років) - 0 років 2 місяці 12 днів;
з 01.04.2022 по 31.12.2024 - артисти (20 років) - 0 років 1 місяць 3 дні.
У листі від 26.03.2025 №0400-010307-8/60969 на адвокатський запит адвоката Хомича І. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу та стажу за вислугу років періодів роботи відповідно до довідки від 28.03.2023 №БМЦ-05-323/230, яка видана Державним унітарним підприємством міста Москви «Великого московського державного цирку на проспекті Вернадського», з 13.06.2006 по 18.03.2008, з 19.03.2008 по 27.02.2009, з 10.03.2009 по 27.02.2010, з 28.02.2010 по 25.02.2011, з 26.02.2011 по 30.01.2012 та з 31.01.2012 по 26.08.2015, оскільки з 13.03.1992 Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, якою було передбачено для зарахування для визначення права на пенсію трудового стажу громадянам держав - учасниць Угоди, набутого на території будь-якої із цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою. Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 Україна вийшла із зазначеної Угоди.
Не погодившись з рішенням відповідача-2 від 13.02.2025 №047050030589, а також з не зарахуванням до страхового стажу роботи періодів з 13.06.2006 по 18.03.2008, з 19.03.2008 по 27.02.2009, з 10.03.2009 по 27.02.2010, з 28.02.2010 по 25.02.2011, з 26.02.2011 по 30.01.2012 та з 31.01.2012 по 26.08.2015, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За змістом частини першої та другої статті 4 цього Закону законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон №2148-VIII, набрав чинності 11 жовтня 2017 року) доповнено пунктом 2-1 розділ XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV наступного змісту: особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
При цьому, абзацами 1, 2 пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції Закону №2148-VIII, передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Статтею 2 Закону №1788-ХІІ визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно зі статтею 7 Закону №1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Отже, за Законом № 1788-ХІІ призначається, зокрема, пенсія за вислугу років.
Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком (стаття 51 Закону №1788-ХІІ).
Згідно з частиною першою статті 52 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема: деякі категорії артистів театрів та інших театрально-видовищних підприємств і колективів відповідно до пункту «ж» статті 55.
Відповідно до пункту «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) право на пенсію за вислугу років мають: артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів при стажі творчої діяльності від 20 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VIII, набрав чинності 01.04.2015) статтю 55 Закону №1788-ХІІ викладено в новій редакції наступного змісту: право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «ж» вказаної статті мають артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів при стажі творчої діяльності від 20 до 35 років за переліком та у порядку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №911-VIII, набрав чинності 01.01.2016) внесено чергові зміни до статті 55 Закону №1788-ХІІ, зокрема, у пункті «ж» абзац перший доповнено словами та цифрами «але не раніше досягнення 55 років»; доповнено абзацами другим - четвертим.
Відповідно до пункту «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, в редакції Закону №911-VIII, право на пенсію за вислугу років мають артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів при стажі творчої діяльності від 20 до 35 років за переліком та у порядку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, але не раніше досягнення 55 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів:
які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацом першим цього пункту;
1971 року народження і старші за наявності стажу творчої діяльності, передбаченого абзацом першим цього пункту, та після досягнення ними віку, встановленого абзацами тринадцятим - двадцять п'ятим пункту «е» цієї статті.
Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту а статті 54, статті 55 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VІІІ і Законом №911-VIII.
Конституційний Суд України, приймаючи вказане рішення, виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пункті е, ж статті 55 Закону №1788-ХІІ - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.
Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 04 червня 2019 року при вирішенні питання про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту ж статті 55 Закону №1788-ХІІ необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ та Законом №911-VIII.
З огляду на викладене, враховуючи ту обставину, що позивач звернувся із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 05.02.2025, тобто після прийняття рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019, у спірних правовідносинах мають бути застосовані положення пункту «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якими передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів при стажі творчої діяльності від 20 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» затверджено, зокрема, Перелік посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку (далі - Перелік).
Так, згідно з пунктом 1 Переліку право на пенсію за вислугу років за наявності стажу творчої діяльності на посадах, передбачених у цьому пункті, не менше 20 років, мають артисти цирків і концертних організацій: гімнасти, мотовелофігуристи, еквілібристи, балансери, акробати, наїзники, дресирувальники диких звірів, борці, клоуни (коверні), які виконують номери жанрів циркового мистецтва, що дають право на пенсію за вислугу років, силові жонглери, ліліпути - артисти всіх найменувань.
За змістом статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
12.08.1993 Кабінетом Міністрів України постановою №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв'язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.
Відповідно до пункту 23 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 березня 2023 року у справі №360/4129/20, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05 березня 2024 року у справі № 500/5342/21, від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження спеціального стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач 05.02.2025 звернувся до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.02.2025 №047050030589 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугу років через відсутність спеціального стажу (за вислугу років) на дату звернення.
За розрахунком, наведеного в оспорюваному рішенні, а також з розрахунку стажу (форми РС-право) станом на дату звернення 05.02.2025 загальний страховий стаж становить 07 років 10 місяця 01 день, тривалість стажу за вислугу років - 11 років 10 місяців 29 днів.
У межах спірних правовідносинах позивачем заявлено позовні вимоги щодо рішення відповідача-2 від 13.02.2025 №047050030589 та щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 13.06.2006 по 18.03.2008, з 19.03.2008 по 27.02.2009, з 10.03.2009 по 27.02.2010, з 28.02.2010 по 25.02.2011, з 26.02.2011 по 30.01.2012 та з 31.01.2012 по 26.08.2015.
Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_3 від 04.09.2000, позивач з 13.06.2006 - прийнятий на посаду артиста-гімнаста 16 розряду ЕТС в номері «Гімнасти на турніках» (далі мовою оригіналу) Федерального унитарного Государственного унитарного предприятия города Москвы «Большой Московский государственный цирк на проспекте Вернадского» (запис №7); з 18.03.2008 - звільнений за ініціативою робітника (запис №8).
Подальші записи трудової книжки серії НОМЕР_3 від 04.09.2000 датовані з 01.01.2019.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем разом із трудовою книжкою серії НОМЕР_3 до заяви про призначення пенсії надавалась також трудова книжка серії НОМЕР_4 .
Згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_4 від 19.03.2008, позивач з 19.03.2008 - прийнятий на посаду артиста-гімнаста 16 розряду ЕТС в номері «Гімнасти на турніках Н.Леонтьєва» (далі мовою оригіналу) Федерального унитарного Государственного унитарного предприятия города Москвы «Большой Московский государственный цирк на проспекте Вернадского» (запис №1); з 27.02.2009 - звільнений за закінченням строку трудового договору (запис №2); з 10.03.2009 - прийнятий на посаду артиста-гімнаста 1 категорії в номері «Гімнасти на турніках Н.Леонтьєва» (далі мовою оригіналу) Федерального унитарного Государственного унитарного предприятия города Москвы «Большой Московский государственный цирк на проспекте Вернадского» (запис №3); з 27.02.2010 - звільнений за закінченням строку трудового договору (запис №5); з 28.02.2010 - прийнятий на посаду артиста-гімнаста вищої категорії в номері «Гімнасти на турніках Н.Леонтьєва» (далі мовою оригіналу) Федерального унитарного Государственного унитарного предприятия города Москвы «Большой Московский государственный цирк на проспекте Вернадского» (запис №6); з 25.02.2011 - звільнений за закінченням строку трудового договору (запис №7); з 26.02.2011 - прийнятий на посаду артиста-гімнаста вищої категорії в номері «Гімнасти на турніках Н.Леонтьєва» (далі мовою оригіналу) Федерального унитарного Государственного унитарного предприятия города Москвы «Большой Московский государственный цирк на проспекте Вернадского» (запис №8); з 30.01.2012 - звільнений за закінченням строку трудового договору (запис №9);з 31.01.2012 - прийнятий на посаду артиста-гімнаста вищої категорії в номері «Гімнасти на турніках Н.Леонтьєва» (далі мовою оригіналу) Федерального унитарного Государственного унитарного предприятия города Москвы «Большой Московский государственный цирк на проспекте Вернадского» (запис №10); з 26.08.2015 - звільнений за закінченням строку трудового договору (запис №11).
Суд зазначає, що записи трудових книжок в частині спірних періодів оформлені у відповідності до вимог законодавства, містять номери та дати наказів про прийняття на роботу та звільнення, завірені підписом уповноважених осіб та печаткою підприємства.
При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудових книжок позивача в частині спірних періодів містять неправдиві або недостовірні відомості.
Зауважень щодо записів трудової книжки серії НОМЕР_3 та трудової книжки серії НОМЕР_4 в частині вказаних періодів відповідачем-2 не зазначено ані в оскаржуваному рішенні, ані у відзиві під час судового розгляду справи.
При цьому, відповідачем-2 жодним чином не обґрунтовано причин не врахування відомостей в трудових книжках в частині спірних періодів роботи позивача.
З урахуванням викладеного, а також записів в трудових книжках в частині спірних періодів у їх сукупності, підтверджено зайнятість позивача у період з 13.06.2006 по 18.03.2008, з 19.03.2008 по 27.02.2009, з 10.03.2009 по 27.02.2010, з 28.02.2010 по 25.02.2011, з 26.02.2011 по 30.01.2012 та з 31.01.2012 по 26.08.2015 артистом-гімнастом (далі мовою оригіналу) Федерального унитарного Государственного унитарного предприятия города Москвы «Большой Московский государственный цирк на проспекте Вернадского».
Щодо посилань відповідачів на те, що 29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», яка набрала чинності 02.12.2022, тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на територіях цих держав лише по 31.12.1991, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Частинами другою та третьою статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтва та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, рф, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та на час спірних відносин і розгляду справи не припинений та не скасований.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Ця постанова набрала чинності 02.12.2022.
Разом з цим, в силу положень частини другої статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Тож позиція відповідачів суперечить принципу верховенства права.
Припинення участі рф в Угоді, так само, як і прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 №1328 про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення не може бути підставою для відмови у зарахуванні стажу, набутого особою до ухвалення відповідних рішень.
За таких обставин, оскільки право позивача на обрахунок стажу при призначенні пенсії, набутого на території країни-учасниці Угоди, не може пов'язуватись з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з такою країною, оскільки у спірні періоди роботи позивача в російській федерації (що підтверджено записами трудових книжок) вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав. При цьому, суд зазначає, що за наявності чинних, у періодах роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не має нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні вказаних періодів роботи на території рф до стажу, що надає право на пенсійне забезпечення.
З огляду на викладене, відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивача з 13.06.2006 по 18.03.2008, з 19.03.2008 по 27.02.2009, з 10.03.2009 по 27.02.2010, з 28.02.2010 по 25.02.2011, з 26.02.2011 по 30.01.2012 та з 31.01.2012 по 26.08.2015, відповідач-2 діяв протиправно.
За змістом частин першої та другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, рішення відповідача-2 від 13.02.2025 №047050030589 не відповідає приписам частини другої статті 2 КАС України, є протиправним та підлягає скасуванню, тому з метою відновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача-2 зарахувати до страхового стажу вказаних спірних періодів його роботи.
Щодо позовних вимог про зобов'язання призначити пенсію за вислугу років, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Як вбачається з матеріалів справи, спір стосується наслідків розгляду відповідачем-2 заяви позивача від 05.02.2025 про призначення пенсії за вислугу років у вигляді рішення від 13.02.2025 №047050030589, яке скасовано судом як протиправне.
При цьому, судом зроблено висновок, що відмовляючи позивачеві в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 13.06.2006 по 18.03.2008, з 19.03.2008 по 27.02.2009, з 10.03.2009 по 27.02.2010, з 28.02.2010 по 25.02.2011, з 26.02.2011 по 30.01.2012 та з 31.01.2012 по 26.08.2015, відповідач-2 діяв протиправно, та зобов'язано зарахувати вказані спірні періоди роботи до страхового стажу.
Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Оскільки відповідачем-2 було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за вислугу року, водночас на час судового розгляду матеріали справи не містять доказів обрахунку страхового стажу з урахуванням зобов'язальних вимог суду, зважаючи на дискрецію пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу (в тому числі спеціального), необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача від 05.02.2025 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням зобов'язальних вимог суду та правової оцінки, наданої судом у рішенні, тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 судових витрат зі сплати судового збору в сумі 484,48грн., оскільки рішенням саме цього суб'єкта владних повноважень порушено права та інтереси позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 73-78, 90, 139 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, місцезнаходження: 61022, м. Харків, Майдан свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, місцезнаходження: 61022, м. Харків, Майдан свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх) від 13.02.2025 №047050030589 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, місцезнаходження: 61022, м. Харків, Майдан свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до страхового стажу періоди його роботи з 13.06.2006 по 18.03.2008, з 19.03.2008 по 27.02.2009, з 10.03.2009 по 27.02.2010, з 28.02.2010 по 25.02.2011, з 26.02.2011 по 30.01.2012 та з 31.01.2012 по 26.08.2015.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, місцезнаходження: 61022, м. Харків, Майдан свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) від 05.02.2025 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII з урахуванням зобов'язальних вимог суду та правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, місцезнаходження: 61022, м. Харків, Майдан свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова