12 вересня 2025 рокуСправа №160/20368/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/20368/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6, код ЄДРПОУ: 21295057) про визнання скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
14 липня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач), що надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", викладеному у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 04.06.2025 року № 046350019782 протиправними та скасувати рішенні про відмову у призначенні пенсії від 04.06.2025 року № 046350019782;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального та пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" період навчання в Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України з 01.09.2001 року по 23.05.2004 року, з 01.08.2004 року по 23.01.2005 року та з 19.04.2005 року по 30.06.2005 року, період проходження військової служби з 19.10.2006 року по 23.10.2007 року, період роботи з 19.10.2005 року по 20.10.2005 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.05.2025 року про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії. Позивач зазначає, що відповідач неналежним чином обчислив пільговий стаж позивача, безпідставно не зарахувавши до нього період навчання та період проходження військової служби.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/20368/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/20368/25, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження)
04 серпня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив на позовну заяву, який надійшов від представника відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що зарахування періодів навчання після 01.01.2004 року можливе лише за умови сплати страхових внесків. Враховуючи зазначене, до страхового стажу зараховано період навчання з 01.09.2001 по 31.12.2003. Також вказує, що технікум не відноситься до закладів професійної (професійно-технічної) освіти. Зарахувати до страхового стажу Позивача період проходження військової служби з 19.10.2006 по 23.10.2007 - немає підстав, оскільки довідка про нараховані суми грошового забезпечення за вказаний період не надавалася. Період роботи з 19.10.2005 року по 20.10.2005 року не зараховано, оскільки позивач фактично не виконував роботи визначені Списком №1.
11 серпня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач повторює доводи позовної заяви.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Рішенням відповідача від 04.06.2025 року №046350019782 позивачу відмовлено в призначенні пенсії через недостатність пільгового стажу. Підстави для незарахування періоду навчання, проходження військової служби та роботи не вказані.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) працівники, день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 101 Закону №1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Згідно п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Щодо періоду навчання у технікумі.
Позивач зазначав, що відповідач безпідставно не зарахував до його пільгового стажу періоди навчання з 01.09.2001 року по 23.05.2004 року, з 01.08.2004 року по 23.01.2005 року, з 19.04.2005 року по 30.06.2005 року у технікумі.
У формі РС право період з 01.09.2001 року по 31.12.2003 року обліковується як період навчання, однак не віднесено до навчання за фахом. Період з 01.01.2004 року по 23.05.2004 року відсутній. Період з 24.05.2004 року по 31.07.2004 року обліковано як пільговий стаж роботи, період з 01.08.2004 року по 23.01.2005 року відсутній. Період з 24.01.2005 року по 18.04.2005 року обліковано як пільговий стаж. Період 19.04.2005 року по 30.06.2005 року відсутній.
Відповідач зарахував до пільгового стажу позивача періоди проходження виробничої практики.
30 червня 2005 року позивачу Павлоградським технікумом Національного гірничого університету видано диплом молодшого спеціаліста серії НР №26967791 за спеціальністю «Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв», позивач здобув кваліфікацію гірничий технік-електромеханік.
Згідно додатку 02 С №861873 до диплому позивач навчався з 01.09.2001 року по 30.06.2005 року.
Цей же період навчання підтверджується записом №5 у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 .
Відповідно до запису №6 позивача 29.08.2005 року прийнято на посаду учня гірника підземного з повним робочим днем у шахті, а в подальшому направлено на курси підземних гірників та призначено на відповідну посаду (записи №7-8).
Згідно ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Спосіб встановлення роботи за здобутою спеціальністю визначено Верховним Судом у постанові Касаційного адміністративного суду від 11.07.2022 року у справі №160/6695/21
Так, Верховний Суд встановлював відповідність здобутої професії та роботи згідно Класифікатора професій (п. 24, 25 постанови) і встановивши різні підкласи висновував, що право на застосування відповідної пільги в особи відсутнє.
Позивач розпочав працювати після навчання на посаді «учень гірника підземного», а згодом - «гірник підземний», яка має Код КП 7111, код ЗКППТР 11717. В наявності і випуск Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників щодо цієї посади - №5, яка відносить посаду «гірник підземний» до робітників.
В свою чергу позивач закінчив навчання з кваліфікацією «гірничий технік-електромеханік», спеціальність - експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв.
Тобто, позивач здобув професію, яка змістовно належить до іншого коду КП - 3117 (або інші частково збіжні - 8119, 3113).
Отже, наявна розбіжність здобутої професії та роботи, до якої приступив позивач. При цьому законодавча пільга спрямована саме на осіб, які працюють безпосередньо по здобутій спеціальності.
Суд звертає увагу на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.06.2024 року у справі №280/9975/23. За змістом правозастосування особа, яка здобула спеціальність «Експлуатація і ремонт гірничого електромеханічного обладнання і автоматичних пристроїв» (повна тотожність спеціальності позивача) після навчання розпочала роботу на посадах: 1) учень електрослюсаря підземного дільниці з видобутку вугілля №1 з повним робочим днем); 2) електрослюсар підземний дільниці МДР ГШО-2 з повним робочим днем. Така послідовність здобуття спеціальності та роботи визнана підставою для застосування пільги.
Тобто, для здобутої позивачем спеціальності наступною роботою мала б бути робота згідно здобутої ним спеціальності, згідно наявного прикладу правозастосування такою роботою є посада електрослюсаря.
Окрім цього, суд звертає увагу, що позивач закінчив технікум та здобув кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст».
Згідно ст. 29 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 року №1060-XII (далі - Закон №1060-XII) на структура освіти включає:
- дошкільну освіту;
- загальну середню освіту;
- позашкільну освіту;
- професійно-технічну освіту;
- вищу освіту;
- післядипломну освіту;
- аспірантуру;
- докторантуру;
- самоосвіту.
Відповідно до ст. 30 Закону №1060-XII в Україні встановлюються такі освітні рівні:
- початкова загальна освіта;
- базова загальна середня освіта;
- повна загальна середня освіта;
- професійно-технічна освіта;
- базова вища освіта;
- повна вища освіта.
Частинами 1-2 ст. 40 Закону №1060-XII встановлено професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, перепідготовку, підвищення їх професійної кваліфікації.
Професійно-технічна освіта громадян здійснюється на базі повної загальної середньої освіти або базової загальної середньої освіти з наданням можливості здобувати повну загальну середню освіту.
Згідно з ч. 1, 6 ст. 41 Закону №1060-XII професійно-технічними закладами освіти є: професійно-технічне училище, професійно-художнє училище, професійне училище соціальної реабілітації, училище-агрофірма, училище-завод, вище професійне училище, навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат, інші типи закладів, що надають робітничу професію.
Випускникам професійно-технічних закладів освіти відповідно до їх освітньо-кваліфікаційного рівня присвоюється кваліфікація "кваліфікований робітник" з набутої професії відповідного розряду (категорії).
Випускникам вищих професійних училищ може присвоюватися кваліфікація "молодший спеціаліст"
Відповідно до ч. 1-3 ст. 43 Закону №1060-XII вищими закладами освіти є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.
Відповідно до статусу вищих закладів освіти встановлено чотири рівні акредитації:
перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі заклади освіти;
другий рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі заклади освіти;
третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) - інститут, консерваторія, академія, університет.
Вищі заклади освіти здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями:
молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші вищі заклади освіти першого рівня акредитації;
бакалавр - забезпечують коледжі, інші вищі заклади освіти другого рівня акредитації;
спеціаліст, магістр - забезпечують вищі заклади освіти третього і четвертого рівнів акредитації.
Пільга за ст. 38 Закону №103/98-ВР встановлює, що визначальною обставиною її застосування є навчання «у закладі професійної (професійно-технічної) освіти», а також що «перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців».
Відповідно, підлягає встановлення характеристика навчального закладу позивача, в т.ч. встановлення належності цього закладу до категорії «заклад професійної (професійно-технічної) освіти), оскільки законодавець пов'язав право на відповідну пільгу саме з категорією навчального закладу.
Перелік таких закладів визначався Законом №1060-XII протягом всього періоду навчання позивача. Застосування цього закону до обставин цієї справи обумовлено принципом прямої дії нормативно-правових актів у часті.
В свою чергу Закон №1060-XII не лише не відносив технікуми до категорії «заклади професійно-технічної освіти», а прямо визначав технікуми як заклади вищої освіти у ст. 43.
Суд вважає за необхідне застосувати і інший критерій визначення права на пільгу за ст. 38 Закону №103/98-ВР - результат навчання. Так, згідно ч. 6 ст. 41 Закону №1060-XII за результатом навчання у професійно-технічному закладі освіти присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» (і лише випускникам вищих професійних училищ присвоюється кваліфікація «молодший спеціаліст»). В свою чергу за загальним правилом згідно ч. 3 ст. 43 Закону 1060-XII технікуми здійснюють підготовку «молодших спеціалістів». А за змістом ч. 2 ст. 30 Закону 1060-XII «кваліфікований робітник» та «молодший спеціаліст» є різними та послідовними освітньо-кваліфікаційними рівнями.
Отже, технікуми на час навчання позивача належали до вищих закладів освіти, а за результатом їх закінчення надавався освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст», що є вищим ніж освітньо-кваліфікаційний рівень, що надавався професійно-технічними закладами освіти, які готували «кваліфікованих робітників».
Відповідні відмінності мають і документи про освіту, оскільки згідно ст. 16 Закону №103/98-ВР здобувачі професійно-технічної освіти отримують диплом «кваліфікованого робітника».
Слід відзначити, що навіть станом на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії згідно ст. 16 Закону №103/98-ВР випускнику закладу професійної (професійно-технічної) освіти, присвоюється освітньо-кваліфікаційний рівень "кваліфікований робітник".
Отже, ані станом на дату навчання, ані станом на дату звернення за призначенням пенсії позивач не міг вважатися таким, що коли-небудь навчався у «закладі професійної (професійно-технічної) освіти», оскільки в нього відсутній диплом про закінчення такого закладу, а наявний документ про освіту свідчить про закінчення закладу саме вищої освіти.
При цьому суд підкреслює, що необхідність належності закладу освіту до професійно-технічних передбачена як в Положенні №590, так і в Законі України «Про професійну (професійно-технічну) освіту». На противагу цьому позивач навчався в закладі вищої освіти.
Суд не заперечує можливість здобуття професійно-технічної освіти в технікумі в цілому, однак саме в юридичній ситуації позивача здобутий рівень освіти належить до вищої освіти, така належність існувала в т.ч. і в період навчання позивача.
Тотожне правозастосування здійснено Третім апеляційним адміністративним судом у постановах від 27.10.2022 році у справі №160/6484/22, від 15.09.2022 року у справі №160/25125/21, від 02.11.2021 року у справі №280/3592/21.
Також суд зауважує, що за ст. 18 Закону №103/98-ВР до професійно-технічних навчальних закладів належать також інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту.
Вказана норма права передбачає невичерпність переліку типів навчальних закладів, які належать до професійно-технічної освіти, в зв'язку з чим така належність має встановлюватися за змістовним критерієм. Таким критерієм може бути освітньо-кваліфікаційний рівень, який присвоюється по завершенню навчання у відповідному закладі. Однак, як вже вказав суд, позивачу присвоєно не такий освітньо-кваліфікаційний рівень, що присвоюється випускникам професійно-технічних закладів освіти («кваліфікований робітник»), тому навіть за таким критерієм спірна пільга не підлягає застосуванню до позивача.
Слід враховувати і правила формальної логіки, оскільки до невизначеної категорії «інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту» очевидно не може входити вищий заклад освіти, адже за ст. 29 Закону №1060-XII професійно-технічна освіта та вища освіта є різними структурними елементами освіти, при цьому технікуми віднесено статтею 43 Закону №1060-XII саме до вищих закладів освіти, які готують спеціалістів з вищим освітньо-кваліфікаційним рівнем, ніж «кваліфікований робітник».
Суд звертає увагу також на те, що попри відсутність відповідного обґрунтування в спірному рішенні відповідача пільги згідно законодавства застосовуються в разі наявності відповідних обставин, а не в зв'язку з тим, що орган державної влади не навів достатнього обґрунтування відсутності таких обставин. Відповідно, незалежно від обґрунтованості спірного рішення в цій частині позивач не може в зв'язку з цим набути право на те, на що немає права згідно законодавства.
Отже, йдеться про невідповідність здобутого рівня освіти та невідповідність здобутої спеціальності та наступної роботи.
Таким чином, в частині позовних вимог щодо періоду навчання належить відмовити.
Щодо періоду проходження військової служби.
Позивач заявляв відповідні вимоги за період з 19.10.2006 року по 23.10.2007 року.
У формі РС-право позивача цей період відсутній.
Згідно військового квитка позивача від 18.10.2006 року серії НОМЕР_3 позивач з 19.10.2006 року по 23.10.2007 року проходив строкову військову службу.
Відповідно до п. «в» ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Норми ч. 1 ст. 8 Закону №2011-ХІІ та ч. 1 ст. 2 Закону №2232-ХІІ передбачає право на зарахування військової служби до стажу особи, що в юридичній ситуації позивача наявне.
Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на відсутність будь-якого релевантного обґрунтування відповідачем незарахування цього періоду до пільгового стажу позивача, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо періоду з 19.10.2005 року по 20.10.2005 року.
У формі РС-право позивача цей період зараховано до пільгового стажу позивача за Списком №1.
Згідно наданої позивачем довідки від 20.05.2025 року №348 в цей період він здійснював «консультація та іспит в УКК», що передбачено Списком №1.
В спірному рішенні відповідач вказав, що цей період не зараховано через відсутність інформації про спуски.
Суд зауважує, що цей період жодним чином не виокремлено в трудовій книжці позивача, яка є основним джерелом відомостей про стаж особи, зазначено період з 01.09.2005 по 18.10.2005 - направлено на курси підземних гірників.
Щодо пільгової довідки від 20.05.2025 року №348 суд зауважує, що в ній також вказано, що позивач: виконував в гірничому виробництві ведення гірничих і інших видів робіт з метою видобутку вугілля підземним способом.
У розділі І Постанови №202 вказано, що до відповідних посад належать: Усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).
При цьому критично слід оцінити і сукупність обставин, яка передбачає належність періоду проходження курсів з 01.09.2005 року по 18.10.2005 року до посад згідно Постанови №202 та одночасне невключення до цих посад іспиту за підсумком таких курсів.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Подібне правозастосування здійснене Першим апеляційним адміністративним судом у постановах від 02.06.2025 року у справі №200/551/25, від 02.04.2025 року у справі №200/4934/24, від 28.02.2023 року у справі №200/14816/21.
Окрім цього, відсутність інформації у відповідача могла бути усунута і шляхом реалізації ним наявних повноважень на отримання інформації, чого відповідачем зроблено не було.
Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Суд зазначає, що задовольняє частково позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства та у спосіб, що забезпечить ефективний захист прав позивача.
Щодо розподілу судових витрат.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 968,96 грн, що підтверджується платіжним документом від 11.07.2025 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, протиправність рішення якого встановлена за результатом судового розгляду.
Судовий збір належить стягнути у повному розмірі, оскільки основна позовна вимога задоволена повністю.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі №640/9717/19.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6, код ЄДРПОУ: 21295057) про визнання скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 04.06.2025 року №046350019782, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV періоди проходження військової служби з 19.10.2006 року по 23.10.2007 року, період роботи з 19.10.2005 року по 20.10.2005 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 27.05.2025 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6, код ЄДРПОУ: 21295057) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968,96 гривень (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко