12 вересня 2025 рокуСправа №160/22396/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлені листом № 0400-010307-8/119469 від 20 червня 2025 року, щодо відмови з 03 лютого 2025 року у зарахуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до страхового стажу для обчислення пенсії в подвійному розмірі періоду роботи 10.07.2013 по 30.11.2016 згідно довідки № 9203 від 23.11.2021 відповідно до статті 60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та щодо не проведення перерахунку пенсії за віком шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення її пенсії за (за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн.) на коефіцієнти збільшення 1,14; 1,197; 1,0796 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:
з 03 лютого 2025 року зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до страхового стажу для обчислення пенсії періоду роботи з 10.07.2013 по 30.11.2016 в подвійному розмірі відповідно до статті 60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»;
з 03 лютого 2025 року перерахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком із зарахуванням до страхового стажу для обчислення пенсії періоду роботи з 10.07.2013 по 30.11.2016 в подвійному розмірі відповідно до статті 60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та виплатити її з урахуванням раніше виплачених сум;
з 03 лютого 2025 року перерахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення його пенсії (за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн.) на коефіцієнти збільшення 1,14; 1,197; 1,0796 та виплатити її з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує з грудня 2021 року пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Звернувшись через адвоката з листом до відповідача, щодо зарахування спірного стажу у подвійному розмірі та індексації пенсії, позивачці стало відомо, що періоду роботи з 10.07.2013 по 30.11.2016 не зараховано у подвійному розмірі до страхового стажу для обчислення пенсії. А також, головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не проведено індексацію її пенсії належним чином, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати по Україні, який враховується при обчисленні його пенсії на коефіцієнти збільшення 1,14, 1,197, 1,0796. Вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у зв'язку з чим представник позивача звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
12 серпня 2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
28 серпня 2025 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування своєї позиції зазначили, що ОСОБА_1 , з 17.12.2021, відповідно до заяви поданої 09.12.2021, призначена пенсія за віком відповідно до Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 13.06.2025 Позивачем подано заяву про перерахунок пенсії відповідно до ст. 60 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення». Листом від 20.06.2025 за № 0400-010307-8/119469, Позивачу було відмовлено у проведенні перерахунку відповідно до ст. 60 Закону № 1788 Щодо зарахування стажу з 10.07.2013 по 30.11.2016 згідно довідки № 9203 від 23.11.2021 у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону № 1788: Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Згідно з абзацом 3 частини четвертої статті 24 Закону № 1058 пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 3 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Положення ст. 24 Закону № 1058 виключно відповідно до яких, починаючи з 01.01.2004 здійснюється обчислення стажу для призначення пенсії, не містять приписів щодо обчислення стажу в подвійному розмірі, зокрема і стажу роботи в Комунальному підприємстві “Дніпропетровська багатопрофільна клінична лікарня з надання психіатричної допомоги Дніпропетровської обласної ради». Оскільки, законодавством не передбачено обчислення пенсії в подвійному розмірі з 01.01.2004, періоди роботи з 10.07.2013 по 30.11.2016 зараховані в одинарному розмірі відповідно до статті 24 Закону № 1058 тому відсутні підстави для зарахування періоду роботи позивача після 01.01.2004 в подвійному розмірі. Крім того, зазначив, що При розрахунку розміру пенсії заявниці застосована середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за три роки 2018- 2020 роки,який склав - 9118,81 грн, відповідач зазначив, що з 1 березня 2025 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення у 2025 році» перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115. Загальний розмір пенсійної виплати на 01.03.2025 складає 4339,46 грн.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , з 17.12.2021, відповідно до заяви поданої 09.12.2021, призначена пенсія за віком відповідно до Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
13.06.2025 Позивачем подано заяву про перерахунок пенсії відповідно до ст. 60 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788).
Листом від 20.06.2025 за № 0400-010307-8/119469, Позивачу було відмовлено у проведенні перерахунку відповідно до ст. 60 Закону № 1788, посилаючись на те, що після набрання чинності Законом № 1058, тобто з 1 січня 2004 року, всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі, у подвійному розмірі обчислюються періоди роботи в зазначених відділеннях тільки для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, тому період роботи з 10.07.2013 по 30.11.2016 зараховано до загального страхового стажу в одинарному розмірі.
Крім того, зазначили, що при проведенні індексації пенсії згідно частини другої статті 42 Закону № 1058 з 01.03.2022 застосовувався показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки, за 2014 - 2016 роки із застосуванням коефіцієнтів збільшення в 1,17, 1,11, 1,11 та 1,14, який становив 6186,32 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14).
При проведенні індексації пенсії згідно частини другої статті 42 Закону № 1058 з 01.03.2023 застосовувався показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки, за 2014 - 2016 роки із застосуванням коефіцієнтів збільшення в 1,17, 1,11, 1,11, 1,14 та 1,197, який становив 7405,03 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197).
При проведенні індексації пенсії згідно частини другої статті 42 Закону № 1058 з 01.03.2024 застосовувався показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки, за 2014 - 2016 роки із застосуванням коефіцієнтів збільшення в 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796 який становив 7994,47 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796).
Враховуючи зазначене, проводити ОСОБА_1 перерахунок (індексацію) пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058 з урахуванням коефіцієнтів підвищення з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024 не було підстав.
Вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивача звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 24 Закону України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Таке правове регулювання визначає, що положення Закону №1788-ХІІ, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу), підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Відповідно до ст. 60 Закону №1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
При цьому, суд зазначає, що ст. 24 Закону №1058-IV не скасовує положення ст. 60 Закону №1788-ХІІ та не зупиняє її дію.
Зі змісту матеріалів справи, а саме згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 09.09.1989р. позивач з 10.07.2013 року по 30.11.2016 працювала на посаді медичної сестри, в обласному комунальному закладі «Психоневрологічний диспансер м. Кривій Ріг», повний робочий день, що підтверджується довідкою виданої КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР» № 9203 від 23.11.2021.
Отже, під час розгляду справи встановлено, що протягом спірного періоду позивач працювала у психіатричному закладі охорони здоров'я.
Крім того, відповідач роботу позивача у закладі охорони здоров'я, що надає право на зарахування стажу роботи у подвійному розмірі, у наданій відповіді під сумнів не ставив.
За правилами ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи у інфекційному закладі охорони здоров'я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Зазначені висновки узгоджуються з позицією, яку зазначено Верховним Судом у постановах від 11.02.2025 у справі №420/8637/24, від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 27.04.2023 у справі №160/14078/22, від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, у яких суди зробили висновок про правомірність зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону №1788-ХІІ періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01.01.2004, тобто після дати набрання чинності Законом №1058-IV.
При цьому, суд зауважує, що при розгляді цієї справи судом враховуються правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 689/872/17 та від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, яка, у силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковою для врахування та була викладена Верховним Судом пізніше ніж висновки зазначені у постановах від 11.10.2019 року у справі №329/553/17 та від 24.01.2019 року у справі №265/4648/14-а на яку посилається відповідач.
Відтак, суд робить висновок про протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що оформлена листом від № 0400-010307-8/119469 від 20 червня 2025 щодо зарахування позивачці періодів роботи з 10.07.2013 року по 30.11.2016 на посаді медичної сестри в обласному комунальному закладі «Психоневрологічний диспансер м. Кривій Ріг», до страхового стажу роботи у подвійному розмірі.
Натомість, аргументи відповідача про правомірність не зарахування позивачу до стажу спірних періодів роботи у подвійному розмірі є безпідставними.
Вирішуючи питання щодо проведення індексації пенсії на коефіцієнт збільшення 1,14, 1,197, 1,0796; та її виплату, суд виходить з такого.
Порядок проведення індексації та перерахунку пенсій щодо працюючих та непрацюючих осіб визначено статтею 42 Закону України №1058.
Так, для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (доходу) в Україні.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з календарними роками, що передували року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір такого збільшення визначається у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення визначеного абзацом другим цієї частини.
З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом Про державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють) (проводять діяльність пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.
Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах.
Постановою Кабінету Міністрів України №124 року від 20.02.2019 року затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Цим Порядком відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, що надійшли по 31 грудня року, що передує року, в якому проводиться перерахунок, крім тих, які на дату проведення перерахунку переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на умовах, визначених абзацом третім частини третьої статті 45 Закону (за зверненнями, які надійшли з 1 січня року, в якому провадиться перерахунок).
Згідно пункту 5 Порядку в 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Кожен наступний перерахунок у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
З 01 березня 2022 року відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" до пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2021 року включно, які не підвищуються з 1 березня 2022 року згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", встановлено щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135 гривень.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року за №118 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" з 1 березня 2022 року проведено перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році".
Перерахунок проведено з застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,140.
Відповідно до постанови №168 з 1 березня 2023 року до пенсій, призначених відповідно до Закону №1058 за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2022 включно, які не підвищуються з 1 березня 2023 року встановлено щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100 гривень, яка виплачується додатково до щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року №127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році" та пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Зазначені щомісячні доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З 1 березня 2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення у 2024 році" перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796.
Відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 185 до пенсій, призначених відповідно до Закону №1058 за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2023 року включно, які не підвищуються з 1 березня 2024 року згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону №1058, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", з 01 березня 2024 року встановлюється щомісячна доплата до пенсії в розмірі 100 гривень, яка виплачується додатково до щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" (до 135 гривень) та пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" (до 100 гривень), в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Зазначені щомісячні доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Судом з матеріалів справи вбачається наступне.
При проведенні індексації пенсії згідно частини другої статті 42 Закону № 1058 з
01.03.2022 застосовувався показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки, за 2014 - 2016 роки із застосуванням коефіцієнтів збільшення в 1,17, 1,11, 1,11 та 1,14, який становив 6186,32 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14).
При проведенні індексації пенсії згідно частини другої статті 42 Закону № 1058 з 01.03.2023 застосовувався показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки, за 2014 - 2016 роки із застосуванням коефіцієнтів збільшення в 1,17, 1,11, 1,11, 1,14 та 1,197, який становив 7405,03 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197).
При проведенні індексації пенсії згідно частини другої статті 42 Закону № 1058 з 01.03.2024 застосовувався показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки, за 2014 - 2016 роки із застосуванням коефіцієнтів збільшення в 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796 який становив 7994,47 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, пенсії, призначені відповідно до Закону № 1058 за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2024 року включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який використовувався для призначення/перерахунку їх пенсії, на коефіцієнт збільшення, зокрема, для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2021 році - 1,0575
Так, доплата позивачці становить: 135,00 грн. - надбавка 135 грн. на індексації 01.02.2022 року; 100,00 грн. - надбавка 100 грн. на індексації 01.03.2023 року; 100,00 грн. - надбавка 100 грн. на індексації 01.03.2024 року.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).
Так, принцип законодавчого визначення умов і порядку його здійснення, полягає у забезпеченні чітких, рівних та прозорих правил для всіх суб'єктів, що беруть участь у цій системі. Умови, права та обов'язки щодо пенсійного страхування встановлюються виключно законами України. Це забезпечує правову визначеність і недопущення свавільного регулювання.
При цьому цей принцип також передбачає рівність прав і гарантій, адже законодавство повинно гарантувати однакові умови участі в системі для всіх осіб, незалежно від їхнього соціального чи економічного статусу. Крім того, зазначений принцип загальнообов'язкового державного пенсійного страхування полягає у прозорості умов нарахування пенсій, обчислення страхового стажу, розміру внесків і виплат, що дає змогу громадянам чітко розуміти свої права та обов'язки.
Цей принцип правового регулювання також втілює принцип соціальної справедливості, адже законодавчо врегульовані умови покликані забезпечити справедливий розподіл пенсійних коштів між усіма учасниками системи, враховуючи сплачені внески та тривалість страхового стажу.
Принцип диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) спрямований на забезпечення соціальної справедливості та мотивації до участі в системі страхування.
Оскільки розмір пенсії прямо залежить від тривалості страхового стажу - чим довший стаж, тим вищий розмір пенсії. Це стимулює громадян працювати довше та сплачувати страхові внески протягом більшого періоду.
Крім того, пенсійні виплати обчислюються з урахуванням заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески. Більший розмір заробітної плати означає більший внесок до Пенсійного фонду України, що впливає на кінцевий розмір пенсії.
Таким чином, вказаний принцип стимулює громадян працювати офіційно, отримуючи легальну заробітну плату, з якої сплачуються страхові внески, адже це безпосередньо впливає на майбутні пенсійні виплати.
Отже, принцип диференціації розмірів пенсії залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати спрямований на створення прозорої, справедливої та економічно обґрунтованої пенсійної системи. Він забезпечує зв'язок між внесками, зробленими до Пенсійного фонду, і рівнем соціального забезпечення у пенсійному віці.
Таким чином, законодавче визначення умов і порядку загальнообов'язкового державного пенсійного страхування забезпечує передбачуваність, стабільність і довіру до пенсійної системи. Це є ключовою складовою соціального захисту населення.
Отже, абзац 1 в сукупності з абзацом 2 пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися відповідно до частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.
В іншому випадку, відповідно до частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституції України чи закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту кореспондує з принципом верховенства права.
При цьому дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію «якості закону».
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19).
У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Таким чином, при проведенні перерахунку пенсій призначених у 2020-2023 роках згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з щорічною індексацією збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Застосуванню також підлягають відповідні постанови Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» від 22 лютого 2021 року №127, «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16 лютого 2022 року №118, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року №168, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23 лютого 2024 року №185.
Порядок №124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020 року відповідно до частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» положень пункту 5 Порядку №124, є протиправним.
Враховуючи зазначене, абзац 1 в сукупності з абзацом 2 пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.
Застосовуючи наведені вище норми права, суд констатує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ПФУ здійснюючи перерахунок пенсії позивачу на підставі частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановивши позивачеві щомісячну доплату до пенсії у 2022 році - 135,00 грн., у 2023 році - 100,00 грн. у 2024 році -100,00 грн. замість застосування коефіцієнта збільшення 1,14, 1,197, 1,0796, відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, діяло не відповідно до вимог чинного законодавства.
Водночас суд наголошує на тому, що право громадян, пенсія яким призначена у 2020-2025 роках на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в здійсненні з 03 лютого 2025 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації пенсії за віком з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії в розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, і, як наслідок необхідності поновлення порушеного права позивача шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 03 лютого 2025 року з урахуванням індексації пенсії за віком з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії в розмірі 1,14, 1,197, 1,0796.
Приймаючи рішення по суті, суд враховує судову практику в аналогічних правовідносинах, яка викладена в постановах Верховного Суду від 27 січня 2025 року в справі №200/422/24, від 13 лютого 2025 року в справі №200/2123/24.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду з позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 3875,84 грн., що документально підтверджується квитанціями про сплату від 03.08.2025 року та від 11.08.2025 року.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 3875,84 грн.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлені листом № 0400-010307-8/119469 від 20 червня 2025 року, щодо відмови з 03 лютого 2025 року у зарахуванні ОСОБА_1 , до страхового стажу для обчислення пенсії в подвійному розмірі періоду роботи 10.07.2013 по 30.11.2016 згідно довідки № 9203 від 23.11.2021 відповідно до статті 60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та щодо не проведення перерахунку пенсії за віком шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення її пенсії за (за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн.) на коефіцієнти збільшення 1,14; 1,197; 1,0796.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 03 лютого 2025 року зарахувати ОСОБА_1 , до страхового стажу для обчислення пенсії періоду роботи з 10.07.2013 по 30.11.2016 в подвійному розмірі відповідно до статті 60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 03 лютого 2025 року перерахувати ОСОБА_1 , пенсію за віком із зарахуванням до страхового стажу для обчислення пенсії періоду роботи з 10.07.2013 по 30.11.2016 в подвійному розмірі відповідно до статті 60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та виплатити її з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 03 лютого 2025 року перерахувати ОСОБА_1 , пенсію за віком шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення його пенсії (за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн.) на коефіцієнти збільшення 1,14; 1,197; 1,0796 та виплатити її з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3875,84 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев