м. Вінниця
15 вересня 2025 р. Справа № 120/9686/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивачка) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідач) із позовом. в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати п.1 наказe №717 від 02.08.2021 р. “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » із змінами внесеними наказом №719 від 04.08.2021 р.;
- визнати протиправним та скасувати наказ №191-о від 05.08.2021 р. “Про звільнення ОСОБА_1 » ;
- визнати протиправним та скасувати наказ №195-о від 09.08.2021 р. “Про звільнення ОСОБА_1 » ;
- поновити на посаді старшого державного ревізора - інспектора Вінницького відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків;
- стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 05.08.2021 р. по день фактивного поновлення на роботі;
- стягнути моральну шкоду в сумі 90 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка відповідно до спірних наказів була притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади державної служби та, в подальшому, звільнена з посади старшого державного ревізора.
Представник позивачки вважає, що при розгляді дисциплінарного провадження дисциплінарною комісією порушені вимоги Закону України «Про державну службу» та Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039. Зокрема, вказує на те, що порушені строки формування дисциплінарної справи та, всупереч вимогам статті 75 Закону України «Про державну службу», не було належним чином відібрано пояснень з приводу обставин, які стали підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Також представник вказує на те, що робоча група обмежилась лише викладенням в акті від 14.06.2021 р. обставин зазначених в ухвалі Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18.05.2021 р. про відсторонення, однак детальної перевірки не проведено.
Представник позивачки вважає безпідставними та бездоказовими висновки дисциплінарної комісії про допущені порушення, оскільки відносно позивачки відсутній обвинувальний вирок на момент прийняття спірних рішень.
За таких обставин просить позов задовольнити.
Ухвалою від 25.08.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та визначено провести розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
14.09.2025 р. надійшов відзив, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову та вказав, що за наслідками проведення дисцплінарного провадження встановлено вчинення позивачкою дисциплінарного проступку, а отже накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності є правомірними та не підлягають скасуванню.
20.09.2021 р. надійшла відповідь на відзив, в якій представник вкотре зазначии про допущення при здійсненні дисциплінарного провадження низки вимог Порядку №1039.
23.09.2021 р. надійшли заперечення на відзив, в яких вказано , що жодних порушень при здійсненні відносно позивачки дисциплінарного провадження допущено не було, що підтверджується долученими відповідачем доказами. Також просив зменшити витрати на правничу допомогу.
Ухвалою від 09.10.2021 р. зупинено провадження у справі та відмовлено в задоволенні клопотання про проведення судового засідання із викликом.
Ухвалою від 05.06.2025 р. провадження у справі поновлено.
Ухвалою від 07.08.2025 р. відмовлено в залученні співвідповідача та витребувано додаткові докази.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив наступне.
17.05.2021 р. в.о. начальника відділу з питань запобігання та виявлення корупції ГУ ДПС у Вінницькій області подано доповідну записку начальнику ГУ ДПС у Вінницькій області щодо призначення перевірки щодо встановлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного правопорушення у сфері службової діяльності.
На підставі доповідної записки керівником ГУ ДПС у Вінницькій області видано розпорядження від 18.05.2021 №17-р «Про проведення перевірки».
За наслідком перевірки складено акт від 14.06.2021 р., в якому процитовано зміст ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18.05.2021 р. , зокрема про те, що ОСОБА_1 , як посадова особа контролюючого органу, відповідно до посадової інструкції державного службовця старшого державного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб Вінницького управління податкового адміністрування будучи наділеною правом проводити камеральні перевірки підконтрольних їй платників податків та вирішувати питання про застосування до них штрафних санкцій в разі порушення ними податкового законодавства, а також здійснювати сервісне обслуговування платників, маючи корисливий мотив та з метою поліпшення свого майнового становища, приблизно у лютому 2020 (точна дата слідством не встановлена), вирішила одержати неправомірну вигоду в завуальованій формі від суб'єкта господарювання, якого вона обслуговує, за надання консультацій щодо правильного та вчасного подання податкової звітності, завчасне попередження про необхідність подачі декларацій та про своєчасність внесення відповідних коригувань до вже поданих податкових декларацій, з метою уникнення негативних наслідків для суб'єкта господарювання у вигляді нарахування штрафних санкцій та, відповідно, проведення камеральних перевірок без виявлення порушень щодо них у подальшому.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди у завуальованій формі, маючи корисливий мотив та з метою поліпшення свого майнового становища, у лютому 2020 (точна дата слідством не встановлена), ОСОБА_1 , діючи умисно, після знайомства в телефонному режимі із бухгалтером ПВМП «Горняк» (ЄДРПОУ 13307800) ОСОБА_2 та налагодження з нею довірливих стосунків, надала останній консультації щодо правильності оформлення звітних документів, оформлення та подачі податкової звітності, після чого, являючись повністю забезпеченою канцелярськими засобами та товарами для здійснення своєї службової діяльності упродовж декількох днів у месенджері «Вайбер» надіслала ОСОБА_2 текстове повідомлення з проханням про надання їй грошових коштів на канцелярські товари у невизначеній сумі, шляхом переказу на банківський картковий рахунок, зазначений у цьому ж повідомленні. Як встановлено слідством банківський картковий рахунок ПАТ «КБ Приватбанк» належить ОСОБА_1 ..
Виконуючи незаконне прохання ОСОБА_3 щодо перерахунку на зазначений нею картковий рахунок грошових коштів у невизначеній сумі ОСОБА_2 , усвідомлюючи протиправність прохання, однак маючи на меті в подальшому отримувати консультаційну допомогу від старшого державного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб Вінницького управління податкового адміністрування ОСОБА_1 щодо правильного та вчасного подання податкової звітності та не бажаючи настання негативних наслідків для підприємства, 27.02.2020 о 16 год. 09 хв. перерахувала на картковий рахунок належний ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 300 гривень.
Після отримання вказаних грошових коштів, ОСОБА_1 , усвідомлюючи їх отримання в якості неправомірної вигоди розпорядилася ними на власний розсуд.
Також з метою повторного отримання неправомірної вигоди від суб'єктів господарювання, яких вона обслуговує у завуальованій формі, маючи корисливий мотив та з метою поліпшення свого майнового становища, орієнтовно 25.03.2020, після тривалого спілкування та налагодження довірливих стосунків, ОСОБА_1 зателефонувала до бухгалтера ТОВ «Мінерал СГ» (ЄДРПОУ 41503777) ОСОБА_8 , якій повідомила, що під час подання чергової декларації по податку на додану вартість допущено помилки та їх необхідно виправити, шляхом подання уточнюючої декларації. В ході телефонної розмови виявлені в поданій бухгалтером декларації помилки були усунуті, після чого у месенджері «Вайбер» ОСОБА_1 надіслала ОСОБА_4 текстове повідомлення з проханням про надання їй допомоги на канцелярські потреби.
Таким чином, ОСОБА_1 , підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України - одержання службовою особою, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.
Відтак, ОСОБА_1 допущено порушення Присяги державного службовця, вимог ст . 8 Закону України “Про державну службу», ст.22, 24 Закону України “Про запобігання корупції», п. 3.1, 3.6 розділу 3 Правил етичної поведінки в органах Державної податкової служби України», затвердженого наказом ДПС України від 02.09.2019 р. №52, зокрема остання не вжила заходів щодо запобігання корупційним та пов'язаним з корупцією правопорушеннями, обмежень стосовно використання службових повноважень в частині отримання неправомірної вигоди, про пропозицію неправомірної вигоди не повідомила керівника.
Наказом №676 від 09.07.2021 р. “Про порушення дисциплінарного провадження», відповідно до якого порушено дисциплінарне провадження стосовно позивачки, утворено дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарної справи для здійснення дисциплінарного провадження та встановлено строки її роботи.
З матеріалів справи також слідує, що 14.07.2022 позивачці вручено запрошення на засідання та запропоновано надати пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження.
19.07.2021 р. ознайомилась із матеріалами дисциплінарної справи.
20.07.2021 р. складено акт про відмову від надання пояснень.
Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарної справи 23.07.2021 внесено начальнику ГУ ДПС у Вінницькій області подання, в якому сформульовано висновок, що в діях ОСОБА_1 наявні порушення Присяги державного службовця, вимог ст . 8 Закону України “Про державну службу», ст.22, 24 Закону України “Про запобігання корупції», п. 3.1, 3.6 розділу 3 Правил етичної поведінки в органах Державної податкової служби України» , затвердженого наказом ДПС України від 02.09.2019 р. №52 та рекомендовано звільнити позивачку.
27.07.2021 р. надійшли пояснення позивачки до ГУ ДПС у Вінницькій області.
На підставі вказаного подання наказом ГУ ДПС у Вінницькій області №717 від 02.08.2021 р. притягнуто позивачку до дисциплінарної відповідальності відповідно до ст. 64-69, 77 Закону України “Про державну службу» та застосовано винятковий вид дисциплінарного стягнення звільнення з посади державної служби .Наказом № 719 від 05.08.2021 р. внесено зміни в даний наказ в частині посади позивачки.
Наказами №191-о від 05.08.2021 р. та №195-о від 09.08.2021 р. звільнено ОСОБА_1 з посади
Не погоджуючись із цими наказами позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889-VIII).
Згідно приписів статті 1 Закону №889-VIII державна служба це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Відповідно до статті 64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною першою статті 65 Закону №889-VIII передбачено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Відповідно до частини другої вказаної статті дисциплінарним проступком є :
1) порушення Присяги державного службовця;
2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;
3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;
4) дії, що шкодять авторитету державної служби;
5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;
6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;
7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення;
8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;
9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;
10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;
11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;
12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення;
15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.
Частиною першою статті 66 Закону №889-VIII передбачено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
Відповідно до частин п'ятої, сьомої статті 66 Закону №889-VIII звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону.
Отже, як видно особа може бути звільнена з посади з підстав вчиненя дисциплінарних проступкків порушення Присяги державного службовця, вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення, використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб, подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби, неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення, поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 68 Закону №889-VIII дисциплінарні провадження ініціюються суб'єктом призначення. Для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (частина перша статті 69 Закону № 889-VIII).
Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення (частина десята статті 69 Закону № 889-VIII).
Згідно з частиною першою статті 74 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця (частина друга статті 74 Закону №889-VIII).
Статтею 67 Закону № 889-VIII передбачено, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати, зокрема, настання тяжких наслідків або заподіяння збитків внаслідок вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Закону № 889-VIII рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.
У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення.
Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
Статтею 71 Закону №889-VIII визначено, що порядок здійснення дисциплінарного провадження, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Процедура здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців встановлена Порядком здійснення дисциплінарного провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039 (далі - Порядок №1039), пунктом 4 якого визначено, що дисциплінарне провадження розпочинається з моменту прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження та завершується прийняттям рішення про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.
Відповідно до пункту 25 Порядку №1039, а також частини другої статті 73 Закону №889-VIII дисциплінарна справа повинна містити: дату і місце її формування; підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та/або акт про відмову від надання таких пояснень; пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.
Згідно з пунктом 27 Порядку №1039 дисциплінарна справа формується з урахуванням вимог порядку обліку та роботи з дисциплінарними справами, затвердженого НАДС. Тривалість формування дисциплінарної справи не може перевищувати 20 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений міністром або суб'єктом призначення, але не більш як до 30 календарних днів.
Формує дисциплінарну справу та здійснює її підготовку до розгляду дисциплінарною комісією доповідач. Доповідачем може бути будь-який член дисциплінарної комісії. Під час здійснення підготовки справи до розгляду доповідач, зокрема, забезпечує збирання документів та матеріалів, необхідних для формування дисциплінарної справи, формує дисциплінарну справу, забезпечує отримання пояснення від державного службовця, доповідає на засіданні дисциплінарної комісії, вчиняє інші дії, необхідні для здійснення дисциплінарного провадження (пункт 29 Порядку №1039).
Зі змісту положень вищевказаних норм законодавства слідує, що дисциплінарне провадження складається із таких стадій: 1) прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; 2) формування дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи дисциплінарною комісією із наданням пропозицій керівнику; 4) прийняття керівником на підставі пропозиції комісії рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття провадження.
При цьому, на виконання частини другої статті 73 Закону №889-VIII та пункту 25 Порядку №1039 на стадії формування дисциплінарної справи доповідач повинен отримати від державного службовця, щодо якого порушене дисциплінарне провадження пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, а також пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень та підготувати подання з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку.
Також пунктом 31 Порядку № 1039 встановлено, що Комісія, дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати таке пояснення у письмовому вигляді. Державний службовець має право: бути присутнім на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; знайомитися з матеріалами дисциплінарної справи відповідно до статті 76 Закону №889-VIII, у тому числі в установленому законом порядку запитувати та отримувати відповідні документи, їх копії; надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; заявляти клопотання про необхідність одержання і долучення до матеріалів дисциплінарної справи нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, яким можуть бути відомі обставини справи; користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника. Державний службовець користується іншими правами, встановленими Конституцією та законами України.
Крім цього, відповідно до пункту 32 Порядку №1039про дату, час і місце засідання Комісії, дисциплінарної комісії державному службовцю повідомляється шляхом вручення інформації чи документів або надсилання їх поштою за адресою місця проживання/перебування чи на його адресу електронної пошти, або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку за наявними в особовій справі контактними даними. Таке повідомлення здійснюється не менш як за п'ять календарних днів до дня проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії. У разі коли державний службовець не прибув на засідання або не повідомив про поважні причини своєї відсутності, а також не надав письмові пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, Комісія, дисциплінарна комісія складає акт про відмову від надання пояснень. Відсутність державного службовця на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження.
Згідно із частиною другою статті 73 Закону та пунктом 25 Порядку № 1039 дисциплінарна справа повинна містити, зокрема, пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та/або акт про відмову від надання таких пояснень.
Згідно із абзацом сьомим пункту 32 Порядку № 1039 у разі коли державний службовець не прибув на засідання або не підключився до засідання дистанційно у випадках, передбачених абзацами першим і другим пункту 19-1 цього Порядку, і не повідомив про поважні причини своєї відсутності, а також не надав письмових пояснень щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, Комісія, дисциплінарна комісія складає акт про відмову від надання пояснень.
Суд зазначає, що законодавством передбачено (гарантовано) для державного службовця (стосовно якого порушено дисциплінарне провадження) право на надання пояснень як дисциплінарній комісії (пункт 31 Порядку № 1039 так і суб'єкту призначення (пункт 35 Порядку № 1039, стаття 75 Закону), а також право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи (пункти 311, 312 Порядку №1039, статті 74, 76 Закону).
Проте, позивачка не надала пояснень, хоча й ознайомилася з матеріалами дисциплінарного провадження.
Так, судом встановлено, що позивачка отримала лист про запрошення на засідання 14.07.2021 р..
Також суд зауважує, що в матеріалах справи (т. 1 арк.157 ) наявні пояснення від 16.06.2021 р., в яких вказано, що ОСОБА_1 відмовляється від надання пояснень.
Окрім того, на засідання, що призначено на 20.07.2021 р. позивачка не з'явилась, відтак, складено акт про відмову в наданні пояснень.
Що ж до аргументів позивачки, що 19.07.2021 р. нею направлено клопотання про перенесення розгляду дисциплінврної справи, то в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що дане клопотання доставлено до початку засідання комісії.
Окрім того, суд вказує, що в матеріалах справи (арк. 162 т.1) на заяві від 16.07.2021 р. позивачка вказала, що ознайомилась в повному обсязі із матеріалами дисциплінарної справи, відтак, аргументи наведені в позові стосовно надання лише частково документів не знайшли свого підтвердження.
Відтак, в ході розгляду справи не підтверджено належними доказами факт порушення відповідачем вимог Порядку №1039 щодо процедуру розгляду дисциплінарної справи..
Відповідного до абзацу восьмого пункту 32 Порядку № 1039 відсутність державного службовця на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження.
Згідно із пунктом 35 Порядку № 1039 одночасно із внесенням суб'єкту призначення пропозиції (подання) державному службовцю повідомляється про дату внесення суб'єкту призначення такої пропозиції (подання) та необхідність надання ним письмового пояснення суб'єкту призначення відповідно до статті 75 Закону.
У разі ненадання державним службовцем письмового пояснення особисто або шляхом надсилання листа на офіційну електронну адресу відповідного державного органу не пізніше ніж як за два календарних дні до закінчення строку прийняття суб'єктом призначення рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження державний службовець вважається таким, що відмовився від надання письмового пояснення.
Таким чином, пункт 35 Порядку № 1039, частини перша та п'ята статті 77 Закону встановлюють «обов'язок» для дисциплінарної комісії внести подання саме суб'єкту призначення, а не державному службовцю.
За положеннями частини третьої статті 75 Закону відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.
Разом з тим, оцінюючи спірні накази щодо застосування до позивачки дисциплінарного стягнення у виді звільнення, суд вказує наступне.
Так, як видно із висновків комісії підставою для застосування дисциплінарного стягнення стала ухвала Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18.05.2021 р.
В свою чергу суд зауважує, що відносно позивачки на дату звільнення та й на дату прийняття рішення відсутній обвинувальний вирок щодо скоєння злочину передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, а саме, одержання службовою особою, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.
Більш того, ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12.05.2025 р. скасовано вирок відносно позивачки та закрито кримінальне провадження з підстав відсутності в діях позивачки складу кримінальних правопорушень.
За таких обставин наявність ухвали не може слугувати єдиною підставою для встановлення факту допущення позивачкою порушення в сфері корупції чи Присяги державного службовця.
Що ж до доводів відповідача про порушення позивачкою Присяги, то аналізуючи її текст, а саме: “"Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов'язки"», можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання. У зв'язку з цим, як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на неї обов'язкам.
Текст Присяги написаний чітко і зрозуміло, а її зміст за своєю суттю не може містити конкретні посилання на певні закони та їх норми, порушення яких могло б свідчити про порушення Присяги державним службовцем при виконанні своїх службових обов'язків. Вона має на меті в загальному порядку публічно зобов'язати публічну особу у своїй повсякденній діяльності керуватися виключно Конституцією та законами України, які, у свою чергу, уже мають більш конкретний зміст та зобов'язують таку особу дотримуватися певних правил, встановлених ними, або утримуватися від певних дій, які ними заборонені.
Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов'язання державного службовця.
Відповідний висновок міститься у рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року у справі № 2-рп/2011.
Таким чином, порушення Присяги слід розуміти як скоєння службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам.
На виконання покладеного на суб'єкта владних повноважень частиною другою статті 77 КАС України обов'язку доказування правомірності прийнятого ним рішення, зокрема, про звільнення особи за конкретною підставою, - має бути доведено обґрунтованість висновків про факт порушення службовцем саме прийнятої Присяги державного службовц, а не порушення службової дисципліни, позаяк не будь-яке порушення державним службовцем етичних, правових та службово-дисциплінарних норм поведінки утворює факт порушення Присяги.
Отже, звільнення за порушення Присяги державним службовцем може мати місце лише тоді, коли така особа скоїла проступок проти інтересів служби та який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього, як до "носія влади", що, як наслідок, призводить до приниження органу державної владии та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення прийнятої ним Присяги, за умов якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.
Отже, звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.
Зазначене міститься у постановах Верховного Суду, зокрема, від 19.12.2019 року у справі №1340/5975/18 та від 29.01.2020 року у справі №452/1661/16-а, та враховуються судом у силу частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Слід зазначити, що оскаржуване позивачем рішення не містить чіткого формулювання суті та обставин допущеного позивачем дисциплінарного проступку і зводиться фактично до рекомендацій комісії, яка вказала, що позивачка порушила Присягу.
В даному випадку відсутнє викладення об'єктивної сторони дисциплінарного проступку, а також обґрунтування обрання виду стягнення.
Загальне посилання у цьому рішенні на норми законодавства та рекомендації постійної комісії з питань прав людини, законності, депутатської діяльності, етики та регламенту, без зазначення конкретних дій позивача, які розцінені як дисциплінарний поступок, не розкриває змісту (об'єктивної сторони) вчиненого дисциплінарного проступку.
При цьому, відсутній будь-який документ, який містить і конкретизацію, в чому саме полягає порушення позивачки Присяги в частині усвідомлення високої відповідальності та вірного служіння громаді, неухильного дотримання Конституції України та законів України, сприяння втілення їх у життя, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, сумлінного виконання посадових обов'язків, крім загальних фраз про те, що позивач таким вчинком підриває авторитет податкового органу.
Крім того, варто звернути увагу на те, що хоча визначення виду дисциплінарного стягнення під час прийняття рішення суб'єктом призначення є його дискреційними повноваженнями, однак Європейський суд з прав людини виробив позицію, згідно з якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.
Таку позицію щодо меж дискреції суб'єкта владних повноважень неодноразово підтримувала Велика Палата Верховного Суду (зокрема у постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 9901/619/18 і від 04 лютого 2020 року у справі №П/9901/871/18), а також Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2020 року у справі №2040/7713/18 тощо.
В свою чергу, аналізуючи оскаржуване рішення на предмет його обґрунтованості, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, полягає у тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішення дотримано не було.
А отже накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення є протиправними та підлягають скасуванню.
При цьому, суд вказує, що скасуванню підлягає п. 1 наказу №717 від 02.08.2021 р., а не наказ із змінами внесеними наказом №719 від 04.08.2021 р., як просить позивачка, адже ці накази є окремими актами індивідуальної дії.
Як наслідок, слід поновити позивачку на посаді старшого державного ревізора - інспектора Вінницького відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків з 09.08.2021 р.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 371 КАС України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Таким чином, рішення у частині поновлення на посаді підлягає негайному виконанню.
Щодо вимоги позивачки про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Статтею 27 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100 визначено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до довідки ГУ ДПС у Вінницькій області середньоденна заробітна плата позивача склала 724,87 грн..
Час вимушеного прогулу позивача становить 1021 робочих днів, а саме з 10.08.2021 (наступний робочий день за днем звільнення) по 15.09.2025 року включно (день ухвалення судом рішення у справі), а сума, яку належить стягнути з відповідача на користь позивача, як середній заробіток за час вимушеного прогулу, становить 740 092,27 грн
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 371 КАС України рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно.
Таким чином, рішення у частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць (15 582, 26 грн.), підлягає негайному виконанню.
Надаючи правову оцінку позовній вимозі щодо стягнення на користь позивачки моральної шкоди у розмірі 90 000 грн, то суд вважає, що така задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.
Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52).
Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
У розвиток цих положень, у постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51).
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53).
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.03.2023 у справі №280/1530/20 у подібних правовіносинах, зазначено, що поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку згідно із загальними підходами до відшкодування моральної шкоди, що відповідатиме правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року в справі №750/6330/17.
Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин справи, що розглядається, суд звертає увагу на те, що позивач не довів, а суд не встановив, що негативні емоції позивача досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою. Відповідних доказів позивач не надав.
Оскільки позивачкою не доведено і не надано відповідних доказів заподіяння моральної шкоди, а також не наведено належних мотивувань, з яких вона виходила при визначенні розміру цієї шкоди, суд вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню. Зважаючи на вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги щодо відшкодування моральної шкоди.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивачки, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачкою у даній справі в сумі 1816,00 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 908 (за задоволену позовну вимогу немайнового характеру ).
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати п.1 наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області №717 від 02.08.2021 р. “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » .
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Вінницькій області №191-о від 05.08.2021 р. “Про звільнення ОСОБА_1 ».
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Вінницькій області №195-о від 09.08.2021 р. “Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого державного ревізора - інспектора Вінницького відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків з 10.08.2021 р.
Стягнути з Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 10.08.2021 р. по 11.09.2025 р. в сумі 740 092,27 грн., з вирахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів.
Допустити судове рішення до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого державного ревізора - інспектора Вінницького відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків та присудження виплати заробітної плати у межах сум стягнення за один місяць в сумі 15 582, 26 грн.
В іншій частині заявлених вимог , - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір 908 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (м. Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 7).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1 ) .
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул.Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця)
Повний текст рішення сформовано 15.09.25 р.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна