Провадження № 33/821/240/25 Справа № 703/5584/24 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Прилуцький В. О. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А. В.
05 вересня 2025 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника Гудзя О. С. на постанову Смілянського міськрайсуду Черкаської обл. від 19.03.2025 р., якою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Тернівка Черкаського
р-ну Черкаської обл., громадянин
України, військовослужбовець ВЧ
НОМЕР_1 , мол. сержант, проживає
АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та нього накладено адмінстягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 грн., -
Відповідно до постанови суду, 14.10.2024 р. о 1:20 год. в м. Сміла по вул. Соборна, 133 водій ОСОБА_1 керував автомобілем Renault PH? р/номер НОМЕР_2 ? з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме розширені зіниці очей, які не реагують на світло, бліда шкіра обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, захисник Гудзь О.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адмінправопорушення.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відеозапис, долучений до матеріалів справи, не відповідає критерію безперервності.
Під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння розуміється свідоме категоричне небажання особи пройти відповідний огляд, який базується на внутрішньому переконанні особи про відсутність мотивів пройти цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як в активній, так і в пасивній формі.
Відеозапис не містить будь-яких доказів, які б вказували на відмову ОСОБА_1 від проходження огляду, яка б проявилася у відповідних висловлюваннях, дії чи бездіяльності. На місці зупинки ОСОБА_1 неодноразово запитує працівників поліції про підстави та доцільність перевірки його на стан сп'яніння, а тому в матеріалах справи відсутні докази свідомого і категоричного небажання особи пройти відповідний огляд. Протокол про адмінправопорушення є засобом фіксації правопорушення та не містить доказів вчинення адмінправопорушення. Вважає, що склад правопорушення, що інкримінується ОСОБА_1 не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження по справі підлягає закриттю.
Наголошує, що працівники поліції озвучували, що ОСОБА_1 інкримінується керування транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, тоді як протокол складено за відмову від проходження огляду, тобто вказує на ознаки сп'яніння, що є підставою для проведення огляду в лікарні.
Правопорушник ОСОБА_1 належним чином та завчасно повідомлений про час та місце судового розгляду (а. пр. 72, 74, 76, 77). Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адмінправопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адмінвідповідальності, не є обов'язковою.
Правопорушник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилися, про дату і час судового засідання був повідомлений належним чином, тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без участі правопорушника.
Захисник Гудзь С.І. надав суду апеляційної інстанції заяву, в якій міститься клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі та участі ОСОБА_1 , в якій він підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, при цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.
Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав в повному обсязі.
Суд першої інстанції правильно встановив, що 14.10.2024 р. о 1:20 год. в м. Сміла по вул. Соборна, 133 водій ОСОБА_1 керував автомобілем Renauit PH, р/номер НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме розширені зіниці очей, які не реагують на світло, бліда шкіра обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та скоїв адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення підтверджується даними протоколу про адмінправопорушення серії ААД № 493723 від 14.10.2024 р. ( а. пр. 1), який складено уповноваженою посадовою особою, містить всі необхідні відомості та обставини вчинення правопорушення, сумніви чи зауваження до його змісту відсутні; направленням на огляд (а. пр. 3 ) та відеозаписами долученими до матеріалів справи про адмінправопорушення (а. пр. 7).
На переконання апеляційного суду вказані документи складені у відповідності до діючих нормативно-правових актів, які регулюють правові відносини та які є предметом судового розгляду.
На відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, який ретельно був досліджений судом першої інстанції та переглянутий судом апеляційної інстанції, зафіксовано, як 14.10.2024 р. автомобіль патрульної поліції вночі рухається в м. Сміла по вул. Соборна Черкаський обл. Автомобіль Renault PH, р/номер НОМЕР_2 , рухається назустріч поліцейському автомобілю. Автомобіль під керуванням працівника поліції здійснив маневр розвороту, догнав автомобіль Renault PH, р/номер НОМЕР_2 , та зупинив спеціальним сигналом.
Після зупинки з автомобіля виходить ОСОБА_1 у військовій формі, працівники поліції провели поверхневий огляд транспортного засобу, запідозрили водія ОСОБА_1 у керуванні автомобілем з ознаками наркотичного сп'яніння та з участю водія ОСОБА_1 почали виконувати процесуальні дії. Водій ОСОБА_1 відмовився він проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, що зафіксовано на відеозапису, долученому до матеріалів справи. Події, які мали місце 14.10.2024 р. за участю водія ОСОБА_1 , фіксувалися в хронологічній послідовності. На відеозаписі повно та безперервно зафіксовано відмову водія від проходження огляду для встановлення стану наркотичного сп'яніння - від повідомлення про причини зупинки, пропозиції пройти відповідний огляд, наслідки відмови від огляду до повідомлення про складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
На переконання апеляційного суду документи у справі складені у відповідності до діючих нормативно-правових актів, які регулюють такі правові відносини та які є предметом судового розгляду.
З наявного в матеріалах справи про адмінправопорушення відеозапису з нагрудних відео-камер, який був доданий до протоколу про адмінправопорушення працівниками поліції, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп'яніння. На відеозапису також зафіксовані дії, які передували до складання протоколу про адмінправопорушення та складання протоколу про адмінправопорушення. На відеозапису видно, що ОСОБА_1 перебуває поруч з автомобілем та ніяким чином не заперечує, що він є водієм цього автомобіля та керував ним безпосередньо перед тим, як почався відеозапис.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме порушення вимог п. 2.5 ПДР України, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, тому що працівники поліції встановили у нього ознаки наркотичного сп'яніння.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20.05.2010 р.).
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову щодо нього у зв'язку з порушеннями норм матеріального права є необґрунтованими та спростовуються дослідженими та наведеними в постанові суду першої інстанції доказами.
З матеріалів справи вбачається, що працівники поліції після зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та встановлення у нього ознак наркотичного сп'яніння виписали останньому направлення для проведення огляду до КНП «ЧОНД», але останній відмовився від проходження огляду.
Апеляційний суд наголошує, що через воєнний стан та вторгнення російських окупаційних військ, майже в усіх регіонах України з 25.02.2022 р. діє комендантська година та на час складання протоколу про адмінправопорушення комендантська година діяла і в Черкаській області з 00:00 до 4:00, під час якої заборонено пересування всіх осіб без спеціальної перепустки чи дозволу. ОСОБА_1 ці вимоги порушив.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена сукупністю доказів, вони є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами провадження.
ОСОБА_1 мав усвідомлювати та передбачати наслідки його дій під час керування транспортним засобом, можливість втратити право керування транспортним засобом в разі істотного порушення вимог ПДР України.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Постанову Смілянського міськрайсуду Черкаської обл. від 19.03.2025 р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Гудзя О.С. - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Белах А.В.