Справа № 369/14157/24
Провадження № 2-др/369/119/25
10.09.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Фінагеєвій І.О.,
за участю секретаря Іларіонова І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кван Кепітал» - адвоката Сучкової Тетяни Євгеніївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №369/14157/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кван Кепітал» про захист прав споживачів, -
У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебувала цивільна справа №369/14157/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кван Кепітал» про захист прав споживачів.
17 червня 2025 року представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кван Кепітал» - адвокат Сучкова Тетяна Євгенівна звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.
Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Києво-Святошинського суду Київської області від 09 червня 2025 року у справі №369/14157/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кван Кепітал» про захист прав споживачів було відмовлено.
При розгляді справи Адвокатське бюро «СУЧКОВА ТА ПАРТНЕРИ» надавало ТОВ «Кван Кепітал» правову допомогу на підставі Договору №02/01 про надання правової допомоги від 02 січня 2024 року. Відзив на позовну заву містив попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, що складались з витрат на професійну правничу/правову допомогу на суму: 45000,00 грн., а саме - гонорар АБ «СУЧКОВА ТА ПАРТНЕРИ» на суму: 45000,00 грн. Позивач в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України в Відзиві та Промові для дебатів зробив письмову заяву, що докази, щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має намір сплатити у зв'язку з розглядом справи будуть подані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, аналогічна заява здійснена під час дебатів.
За умовами Додаткової угоди №04/10 до Договору №02/01 про надання правової допомоги від 02 січня 2024 року від 02 жовтня 2024 року, укладеної між АБ «СУЧКОВА ТА ПАРТНЕРИ» та ТОВ «Кван Кепітал» Клієнт доручає, а Адвокатське бюро бере на себе зобов'язання, щодо надання правової допомоги, а саме судового супроводу під час розгляду Києво-Святошинським судом Київської області справи №369/14157/24.
Вартість послуг за надання правової правничої допомоги вказаної в п.1.2. Додаткової угоди становить 3% від остаточної ціни позову.
17 червня 2025 року між АБ «СУЧКОВА ТА ПАРТНЕРИ» та ТОВ «Кван Кепітал» складено Акт приймання-передачі виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги №02/01 від 02 січня 2024 року від 17 червня 2025 року. Всього Бюро надано, а Клієнтом прийнято правову допомогу на суму: 33 252,86 гривень.
Як зазначає представник відповідача, розмір витрат на оплату послуг АБ «СУЧКОВА ТА ПАРТНЕРИ» на суму 33 252,86 гривень є співмірним із: складністю справи та виконаних бюро/адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони позивача.
Крім того, зазначила, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області ухвалено 09 червня 2025 року. Сторони не були на проголошенні вступної та резолютивної частини, яку було надіслано в підсистему електронний суд 11 червня 2025 року. Останнім днем подачі заяви був 16 червня 2025 року. Проте з 13 червня 2025 року по 16 червня 2025 року адвокат Сучкова Т.Є. перебувала у відрядженні в м. Львові. Строк на подання заяви на ухвалення додаткового рішення пропущено на 1 день з поважних причин, що лежали поза волею представника ТОВ «Кван Кепітал».
У зв'язку із викладеним, представник відповідача просила суд визнати причину пропуску строку поважною та поновити процесуальний строк на подання доказів понесення витрат на правову допомогу та заяви на ухвалення додаткового рішення, ухвалити додаткове рішення у справі № 369/14157/24 та стягнути з ОСОБА_1 користь ТОВ «Кван Кепітал» 33 252,86 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
25 червня 2025 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Остапенка Євгена Сергійовича надійшли заперечення в яких останній просив суд у задоволенні заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на професійну правову допомогу відмовити, у зв'язку із пропуском процесуального строку на подання такої заяви.
Згідно з ч. 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, подану заяву про стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В порядку п. 8 ст. 141 ЦПК України представник відповідача до закінчення судових дебатів у справі зробила відповідну письмову заяву про те, що протягом 5 днів від дати ухвалення рішення нею будуть подані відповідні докази на підтвердження понесених витрат.
Так, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 червня 2025 року по справі № 369/14157/24 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кван Кепітал» про захист прав споживачів було відмовлено.
17 червня 2025 року представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кван Кепітал» - адвокат Сучкова Тетяна Євгенівна звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.
Оскільки із даною заявою про ухвалення додаткового рішення представник відповідача звернулася лише 17 червня 2025 року, останньою пропущено строк для подання доказів на підтвердження понесених витрат.
У своїй заяві адвокат Сучкова Тетяна Євгенівна просила поновити пропущений строк, посилаючись на поважність причин його пропуску. Так, зазначила, що з 13 червня 2025 року по 16 червня 2025 року адвокат Сучкова Т.Є. перебувала у відрядженні в м. Львові, на підтвердження чого надала суду Наказ № 12/06 виданий 12 червня 2025 року керуючим АБ «СУЧКОВА ТА ПАРТНЕРИ» Сучковою Т.Є.
Оцінюючи поважність причин пропуску строку, суд враховує наступне.
Статтею 126 ЦПК України встановлено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1, 5-8 ст. 127 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Аналіз змісту наведеної норми дає підстави для висновку, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для представника відповідача чи відповідача подати до суду певний процесуальний документ у встановлений законом строк. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.
Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Так, дослідивши подані представником відповідача докази, якими вона обґрунтовує поважність причин пропуску процесуального строку на подання відповідних доказів, суд приходить до висновку, що Наказ № 12/06 виданий 12 червня 2025 року керуючим АБ «СУЧКОВА ТА ПАРТНЕРИ» Сучковою Т.Є. не є належним доказом, який би підтверджував поважність пропуску такого строку, оскільки останній складений самим представником відповідача, а по суті наказ про відрядження є лише рішенням про направлення працівника у відрядження. Водночас доказів, які б підтверджували саме перебування представника відповідача у відрядженні (квитки, акти виконаних робіт, докази перебування в готелі, звіт про витрати під час відрядження тощо) суду надано не було, а відтак і поважність пропуску процесуального строку на подання доказів представником відповідача доведено не було.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В рішенні ЄСПЛ «Устименко проти України» судом було наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд.
Безпідставне поновлення процесуального строку є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 755/5323/16-ц та у постанові від 16 грудня 2019 року у справі № 286/1130/13-ц.
Відмова суду у поновленні встановленого законом процесуального строку ґрунтується на законі та переслідує легітимну мету, а також має розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами і поставленою метою та не суперечить принципу рівності сторін. Таким чином, у передбачений частиною 8 статті 141 ЦПК України строк докази понесених відповідачем витрат на правничу допомогу суду надані не були, такі докази надійшли до суду лише 17 червня 2025 року.
Відповідно до приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Так згідно п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий … розгляд його справи упродовж розумного строку … судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя, в тому числі щодо виконання судового рішення, як завершальній стадії судового розгляду. При цьому Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Водночас ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, неодноразово наголошував, що право на доступ до правосуддя, закріплене у ст. 6 Конвенції, не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашінгдейн проти Великої Британії», рішення від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України»).
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (п.27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року «Трух проти України»).
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, буде порушувати законні права та інтереси сторін і суперечити принципам рівності сторін та юридичної визначеності (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України»).
Аналіз наведених рішень ЄСПЛ свідчить про те, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує справедливий судовий розгляд не тільки позивачу, а й іншій стороні - відповідачу, в тому числі при вирішенні питання про поновлення строків для вчинення процесуальних дій.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Аналогічні висновки містяться в ухвалах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 753/17563/19 та від 23 грудня 2020 року у справі № 557/94/19.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Зі змісту абзацу 3 ч. 8 ст. 141 ЦПК України вбачається, що у разі неподання стороною доказів на підтвердження понесених судових витрат протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Враховуючи наведені обставини, клопотання представника відповідача про поновлення процесуального строку на подання доказів понесених витрат з надання правничої допомоги у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кван Кепітал» про захист прав споживачів, задоволенню не підлягає, а заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кван Кепітал» - адвоката Сучкової Тетяни Євгеніївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 369/14157/24, слід залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 126,127, 270, 353 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кван Кепітал» - адвоката Сучкової Тетяни Євгеніївни у частині поновлення процесуального строку на подання доказів понесення витрат на правову допомогу у цивільній справі №369/14157/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кван Кепітал» про захист прав споживачів, - відмовити.
Заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кван Кепітал» - адвоката Сучкової Тетяни Євгеніївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №369/14157/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кван Кепітал» про захист прав споживачів, - залишити без розгляду.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА