Справа № 359/1538/21
Провадження № 6/359/148/2025
15 вересня 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі
головую чого судді Муранової-Лесів І.В..
при секретарі Івковій Д.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в порядку ст.435 ЦПК України про відстрочення виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2023 року по цивільній справі №359/1538/21 запозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради, про відібрання і повернення дитини без позбавлення батьківських прав, -
встановив:
18.08.2025 в системі «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду із заявою у порядку ст.435 ЦПК України з проханням відстрочити виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29.03.2023 у справі №359/1538/21.
Обґрунтовуючи подану заяву ОСОБА_1 зазначив, що відповідно до рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2023 року було вирішено відібрати у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення батьківських прав.
Відповідно до вказаного рішення 07.02.2025 було видано виконавчий лист №359/1538/2, на підставі якого Бориспільським відділом державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) було відкрито виконавче провадження. Заявник звертає увагу, на те, що відповідно до правових висновків Верховного Суду при визначенні способів участі одного з батьків у вихованні дитини, яка перебуває за кордоном, суд може відстрочити виконання рішення до закінчення воєнного стану, передбачивши спілкування в режимі відеозв'язку, а також, що тимчасове проживання дітей за кордоном, з огляду на військовий стан в Україні, не суперечить інтересам дітей, сприятиме розширенню їхнього світогляду, добре позначиться на духовному та інтелектуальному розвитку. Зазначає, що з урахуванням введення воєнного стану в Україні, безпековою ситуацією, суди повинні оцінити не лише умови, які існували за місцем постійного проживання дітей в Україні, але і умови їх середовища за місцем тимчасового, але тривалого перебування, яке може сформувати стале середовище у малолітніх дітей з огляду на те, що перспективи повернення їх до постійного місця проживання в Україні на сьогодні неможливо визначити чи прогнозувати.
Акцентує увагу на тому, що дитина прижилася у новому середовищі в Німеччині, а саме, що неповнолітній ОСОБА_3 з 01 серпня 2022 року по теперішній час (майже три роки) проживає на території Федеративної Республіки Німеччина разом із батьком у статусі біженця. Про те, що він прижився у своєму новому середовищі в Німеччині свідчить: відвідування дошкільного навчального закладу, різноманітних гуртків, за дитиною здійснюється медичний догляд, у дитини є друзі, захоплення, дитина має сталі сімейні зв'язки, зміна її мови спілкування (володіє німецькою мовою на базовому рівні, достатньому для спілкування) та інші факти, які підтверджують, що дитина вважає своє місце проживання постійним, комфортним і місцем проживання своєї родини тощо.
Неповнолітній ОСОБА_4 соціально адаптувався до нових умов свого проживання, навчання, мови, цінностей, укладу життя, налагоджує нові зв'язки серед оточуючих, а отже, зміна таких умов для дитини може мати травматичний вплив.
А також вказує, що зважаючи на військовий стан в Україні, повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку для проживання та навчання, а також загрозу життю та здоров'ю малолітньої дитини у зв'язку з обстрілами території України зі сторони РФ.
Зокрема, зазначає, що відповідно до ст.ст. 3,12,13,20 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 р. зазначено вичерпний перелік обставин, за наявності яких суд має право відмовити в повернення дитини до місця постійного проживання, якщо в ході розгляду справи суд виявить, що існує серйозний ризик того, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку (п. «в» ч.1 ст.13).
Ухвалою судді Бориспільського міськраойнного суду Київської області Муранової-Лесів І.В. від 20.08.2025 було визнано необґрунтованим відвід судді, заявлений ОСОБА_1 (а.с.101-103).
Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Семенюти О.Ю. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді було відмовлено (а.с.105-107).
Ухвалою від 04.09.2025 заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду призначено до судового розгляду.
Ухвалою судді Бориспільського міськраойнного суду Київської області Муранової-Лесів І.В. від 12.09.2025 заяву ОСОБА_1 про відвід судді було залишено без розгляду (а.с.124-125).
Відповідно до ч.2 ст.435 ЦПК України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
За змістом абз.2 ч.2 вказаної статті якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
У призначене судове засідання учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Заяв та клопотань не найшло.
Неявка заявника та заінтересованих осіб, які повідомлені належним чином, не перешкоджає розгляду поданої заяви.
Встановлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2023 року було задоволено позов ОСОБА_2 та вирішено : відібрати у ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , (реєстраційний номер облікової катки платника податків - НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Суворівським РВУ МВС України в Херсонській області, 06.11.2000, закордонний паспорт НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання в Україні: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , паспорт НОМЕР_5 , виданий Деснянським РУ ГУ МВС України в м.Києві, 09.12.2003, зареєстроване місце проживання в Україні: АДРЕСА_1 ) малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (закордонний паспорт НОМЕР_6 ), без позбавлення батьківських прав (а.с.39-54).
Постановою Київського апеляційного суду від 27 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, вказане рішення Бориспільського міськраойнного суду Київської області залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 березня 2024 року залишено без змін.
07.02.2025 позивачем ОСОБА_2 отримано два виконавчих листи у вказаній цивільній справі (а.с.129).
Постановою державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському району Київської області Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) Применко А. відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа №359/1538/21, виданого 07.02.2025 Бориспільським міськрайонним судом Київської області про відібрання у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення батьківських прав (а.с.90-91).
Відповідно до абз. 1 ч.1 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до абз.1 ч.3 цієї статті підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
В силу вимог ч.ч.4,5 ст.435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Вищевказаним рішенням Бориспільського міськраойнного суду Київської області від 29 березня 2023 року було встановлено, що заявник ОСОБА_1 виїхав з на той час малолітнім сином до Німеччини, де вони були зареєстровані як біженці з України.
Проте, як зазначив Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2025 року повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши правову оцінку всім зібраним у справі доказам, вимогам та запереченням сторін за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_2 .. Судами були встановлені факти вчинення відповідачем перешкод у спілкуванні матері з малолітнім ОСОБА_3 , маніпулювання батьком дитиною при виконанні бажань сина під умовою відсутності матері біля нього, постійні сварки, конфлікти, у тому числі, із застосуванням фізичного та психічного насильства батьком до матері у присутності дитини протягом 2020-2021 років, що свідчить про негативні моральні якості відповідача, нав'язливе формування вкрай негативної думки про матір, вороже налаштування дитини проти матері, що, в свою чергу, вплинуло на психоемоційний стан малолітнього, тривалу (понад три роки) примусову ізоляцію дитини.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач ізолював дитину від матері ОСОБА_2 , внаслідок чого мати з лютого 2021 року позбавлена можливості брати участь у вихованні малолітнього ОСОБА_3 , безпосередньо з ним спілкуватися, піклуватися про його здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток.
Отже, та обставина, що відповідач вивіз сина ОСОБА_3 за кордон, де дитина перебуває з 2022 року, була досліджена судами трьох інстанцій та врахована при ухваленні та залишенні в силі рішення про задоволення позову про відібрання дитини у батька без позбавлення батьківських прав.
Рішення суду про відібрання дитини набрало законної сили 27 березня 2024 року, проте майже рік відповідачем не виконується.
Та обставина, що в Україні з 24 лютого 2022 року оголошено і по даний час триває воєнний стан, є загально відомою, не підлягає доказуванню та в силу вимог чинного законодавства не зупинення виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Будь-яких обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим заявником не зазначено.
Та обставина, що неповнолітній ОСОБА_3 прижився у новому середовищі в Німеччині, та вважає своє місце проживання постійним місцем проживання своєї родини, належним чином і не підтверджені та не можуть бути самостійною підставою для відстрочення виконання рішення суду про його відібрання у батька з наведених у рішенні суду підстав.
Посилання заявника на положення Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, зокрема ст.13 Конвенції, суд вважає безпідставними враховуючи наступне.
Так, за змістом ч.ч.1,2 вказаної ст.13 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей судовий або адміністративний орган запитуваної держави не зобов'язаний видавати розпорядження про повернення дитини, якщо особа, установа або інший орган, що заперечує проти її повернення, доведуть, що: a) особа, установа або інший орган, що піклуються про дитину, фактично не здійснювали права піклування на момент переміщення або утримування, або дали згоду на переміщення або утримування, або згодом дали мовчазну згоду на переміщення або утримування; або b) існує серйозний ризик того, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку.
Судовий або адміністративний орган може також відмовити в розпорядженні про повернення дитини, якщо виявить, що дитина заперечує проти повернення і досягла такого віку і рівня зрілості, при якому слід брати до уваги її думку.
Суд звертає увагу, що у даному випадку ОСОБА_1 , як боржником у виконавчому провадженні, подано заяву про відстрочення виконання рішення про відібрання у нього дитини, хоча таке рішення ухвалено судом у тому числі з урахуванням інтересів дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Твердження заявника, що переміщення дитини вчинено з мовчазної згоди ОСОБА_2 , суперечить фактичним обставинам справи, встановленим у цивільній справі №359/1538/21 за позовом ОСОБА_2 про відібрання сина, провадження у якій було відкрито до виїзду заявника з малолітнім сином за кордон.
Доводи заявника, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди, створить для дитини нетерпиму обстановку для проживання та навчання, а також несе загрозу життю та здоров'ю малолітньої дитини у зв'язку з обстрілами території України зі сторони РФ, на думку суду свідчать про бажання відповідача ухилитися від виконання рішення суду про відібрання дитини, оскільки оголошення воєнного стану в Україні та наявність обстрілів з боку РФ не спростовують висновків суду про наявність підстав для відібрання дитини у батька та не можуть бути безумовною підставою відстрочення виконання рішення суду. Крім того, мати дитини, ОСОБА_2 при підтримці держави не позбавлена можливості потурбуватися про безпечні умови для проживання і навчання неповнолітнього ОСОБА_3 .
Інших обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим в ході розгляду поданої заяви судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,359-261, 353, 435 ЦПК України суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 в порядку ст.435 ЦПК України про відстрочення виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2023 року по цивільній справі №359/1538/21 запозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради, про відібрання і повернення дитини без позбавлення батьківських прав, - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Бориспільський міськрайонний суд протягом п'ятнадцяти днів, який обчислюється з дня виготовлення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали виготовлений 15.09.2025.
Суддя І. В. Муранова-Лесів