Номер провадження: 33/813/1832/25
Номер справи місцевого суду: 947/24625/25
Головуючий у першій інстанції Чаплицький В. В.
Доповідач Громік Р. Д.
15.09.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Громік Р.Д., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника Некришева Євгенія Андрійовича, який діє в інтересах Департаменту патрульної поліції, на постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 31 липня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,
Постановою судді Київського районного суду м. Одеси від 31 липня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого ним адміністративного правопорушення і оголошено йому усне зауваження. В силу ч. 2 ст. 284 КУпАП провадження відносно ОСОБА_1 у вчиненому ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, закрито.
Не погодившись з даною постановою, 26 серпня 2025 року представник Некришев Є.А., який діє в інтересах Департаменту патрульної поліції, засобами поштового зв'язку, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 31 липня 2025 року, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.
Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Київського районного суду м. Одеси від 31 липня 2025 року, мотивуючи поважністю пропуску строку на апеляційне оскарження тим, що про існування постанови скаржнику стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень під час моніторингу справ, які перебувають в провадженні скаржника, а забезпечення загального доступу до тексту постанови надано 04 серпня 2025 року.
Вивчивши матеріали справи та апеляційну скаргу, вважаю, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, за наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Зі змісту клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження випливає, що причини пропуску строку на подання апеляційної скарги є необґрунтованими, виходячи з наступного.
Суд апеляційної інстанції не може погодитися з твердженням скаржника про те, що поважність пропуску строку на апеляційне оскарження пов'язана з тим, що про існування постанови скаржнику стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень під час моніторингу справ, які перебувають в провадженні скаржника, а забезпечення загального доступу до тексту постанови надано 04 серпня 2025 року з огляду на таке.
Розгляд справи відбувся 31 липня 2025 року.
Отже, початок строку апеляційного оскарження слід рахувати з 01 серпня 2025 року, останній день якого припадає на вихідний день 10 серпня 2025 року, а тому останнім днем для подання апеляційної скарги є перший робочий день, а саме 11 серпня 2025 року.
Дійсно відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень постанова судді Київського районного суду м. Одеси від 31 липня 2025 року була оприлюднена на сайті реєстру 04 серпня 2025 року, проте апеляційна скарга подана засобами поштового зв'язку лише 26 серпня 2025 року, тобто з пропуском десятиденного строку навіть з дати опублікування постанови у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Крім того положення ст. 294 КУпАП пов'язують обчислення строку на оскарження з днем винесення постанови суду першої інстанції, а не з днем отримання тексту постанови апеляційного суду або датою опублікування тексту постанови в загальному доступі, а, відтак, посилання на дату опублікування тексту постанови в загальному доступі не може бути достатньою підставою для поновлення строку на її оскарження.
Таким чином, посилання скаржника про те, що про існування постанови скаржнику стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень під час моніторингу справ, які перебувають в провадженні скаржника, не є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2010 року у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Також в рішенні «Пономарьов проти України» суд звернув увагу на те, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип правової визначеності, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Таким чином Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні вважає, що поновлення судом пропущеного строку без наведення обґрунтованих причин порушує принцип правової визначеності, зокрема порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. При цьому під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
У зв'язку з викладеним, апеляційний суд дійшов висновку, що поважні причини поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні, тому немає підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Київського районного суду м. Одеси від 31 липня 2025 року та апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
У задоволенні клопотання представника Некришева Євгенія Андрійовича, який діє в інтересах Департаменту патрульної поліції, про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Київського районного суду м. Одеси від 31 липня 2025 року відмовити.
Апеляційну скаргу представника Некришева Євгенія Андрійовича, який діє в інтересах Департаменту патрульної поліції, на постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 31 липня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, - повернути особі, яка її подала, разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Копію постанови та апеляційну скаргу, разом з усіма доданими до неї матеріалами негайно надіслати особі, яка її подала.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік