Номер провадження: 33/813/1473/25
Номер справи місцевого суду: 496/7079/24
Головуючий у першій інстанції Пендюра Л. О.
Доповідач Громік Р. Д.
08.09.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д.
за участю секретаря Скрипченко Г.В.,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Біляївського районного суду Одеської області від 30 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №152592 від 17.10.2024 вбачається, що 17 жовтня 2024 року о 12 год 00 хв. на 452 км + 800 м автодороги М-05 сполучення «Київ-Одеса» ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford Fusion», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду у встановленому законодавством порядку, з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння, в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Біляївського районного суду Одеської області від 30 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
На дану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову судді та провадження закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального та матеріального права.
В доводах апеляційної скарги зазначено, що:
1) відеозапис є неналежним та недопустимим доказом, оскільки працівники поліції не вказали посилання на такий доказ в графі протоколу «до протоколу додається», а тому передавши цей диск до суду, працівники поліції фактично сфальсифікували справу;
2) працівниками поліції не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Ford Fusion», днз НОМЕР_1 ;
3) в ОСОБА_1 були відсутні будь-які ознаки наркотичного сп'яніння, крім того працівники поліції повідомили, що у ОСОБА_1 наявне виражене тремтіння пальців рук та бліда шкіра, що є ознаками алкогольного сп'яніння;
4) у зв'язку з встановленням ознак алкогольного сп'яніння працівники поліції були зобов'язані провести огляд за допомогою спеціального технічного приладу на місці зупинки, проте в порушення вимог Інструкції працівники поліції не провели такий огляд;
5) ОСОБА_1 не було роз'яснено порядок проходження огляду на стан сп'яніння;
6) ОСОБА_1 не було роз'яснено його права;
7) в працівників поліції були відсутні підстави для зупинки транспортного засобу «Ford Fusion», днз НОМЕР_1 ;
8) з боку працівників поліції здійснювався психологічний та маніпуляційний тиск на ОСОБА_1 , шляхом підбурювання та провокацій на відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння;
9) працівниками поліції порушені права ОСОБА_1 , які гарантовані Конституцією України та Європейською конвенцією з прав людини, а саме порушено право на особисту свободу та недоторканість, право на повагу до приватного життя, право знати причини втручання у свої права, право на правову визначеність та захист від свавілля, право на інформацію та доказову безпеку.
Про судове засідання, призначене на 08 вересня 2025 року, ОСОБА_1 та його представник були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи шляхом направлення:
- судової повістки SMS-повідомленням ОСОБА_1 , яка доставлена 01 вересня 2025 року о 11:36:22, шо підтверджується довідкою про доставку SMS (а.с.151);
- судової повістки в електронний кабінет ОСОБА_1 , яка доставлена 02.09.2025 о 08:36:49, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с.152);
- судової повістки на електронну адресу ОСОБА_1 , яка доставлена 01.09.2025 о 11:26:44, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.153);
- судової повістки в електронний кабінет адвокату Ковальову С.С, який діє в інтересах ОСОБА_1 , яка доставлена 02.09.2025 о 08:42:42, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с.154);
- судової повістки на електронну адресу адвокату Ковальову С.С, який діє в інтересах ОСОБА_1 , яка доставлена 01.09.2025 о 11:27:18, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.155).
Однак у судове засідання ОСОБА_1 та його представник не з'явилися, жодних заяв чи клопотань не подавали.
Крім того, постановою Одеського апеляційного суду від 01 липня 2025 року заяву адвоката Ковальова С.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке призначено на 07 липня 2025 року на 10 год. 15 хв. задоволено. Вирішено провести судове засідання, призначене на 07 липня 2025 року на 10 год. 15 хв., а також наступні судові засідання, в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «ВКЗ» (за посиланням на офіційному веб-порталі судової влади України vkz.court.gov.ua).
Згідно з ч. 1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною 2 статті 268 КУпАП визначено, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
Таким чином, враховуючи положення ст. 268 та ст. 277-2 КУпАП у разі належного повідомлення про дату, час та місце слухання справи, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не є обов'язковою, тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника.
Адвокатом Ковальовим С.С. 07 липня 2025 року до судового засідання надано наступні клопотання:
- про визнання недопустимими доказами у справі № 496/7079/24 відеофайли на DVD-диск (без ідентифікації);
- про призначення у справі судової відеотехнічної експертизи відеозвукозапису з бодікамер поліцейських доданого до матеріалів справи.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотань враховуючи таке.
Щодо клопотання про визнання недопустимими доказами у справі № 496/7079/24 відеофайли на DVD-диск (без ідентифікації).
За вимогами ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень КУпАП обставини, вказані у протоколі про адміністративне правопорушення, перевіряються у спосіб та в порядок, що встановлений ст.ст.251,252,280 КУпАП.
Відповідно до вимог ст.294 КУпАП апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що вказане клопотання було розглянуто судом першої інстанції - постановою судді Біляївського районного суду Одеської області від 31 січня 2025 року відмовлено захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . ОСОБА_2 в задоволенні клопотання про визнання відеофайлів на DVD-диску недопустимими доказами.
Звертаючись з клопотанням про визнання недопустимими доказами у справі №496/7079/24 відеофайли на DVD-диску в суді апеляційної інстанції, адвокат Ковальов С.С., який діє в інтересах ОСОБА_3 , не наводить підстав необґрунтованої відмови суду першої інстанції в задоволенні вищевказаного клопотання.
Щодо клопотання про призначення у справі судової відеотехнічної експертизи відеозвукозапису з бодікамер поліцейських доданого до матеріалів справи
За вимогами ст.280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень КУпАП обставини, вказані у протоколі про адміністративне правопорушення, перевіряються у спосіб та в порядок, що встановлений ст.ст.251,252,280 КУпАП.
Апеляційний суд зазначає, що адвокат Ковальов С.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувшись до суду апеляційної інстанції із вказаними клопотаннями, фактично не погоджується із встановленими судом фактичними обставинами, та не зазначає чому без призначення експертизи прийняття рішення у справі було неможливим.
Відповідно до вимог ст.294 КУпАП до повноважень суду апеляційної інстанції не належить функція збирання та встановлення доказів по справі, апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувались раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхиленням їх місцевим судом.
Апеляційний суд звертає увагу, що в суді першої інстанції адвокат Ковальов С.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , приймаючи участь у справі, не заявляв клопотання про призначення у справі судової відеотехнічної експертизи, а в апеляційному суді не наводились поважні причини неподання такого клопотання до місцевого суду.
Крім того в ході апеляційного розгляду справи з'ясовані обставини справи, які потребують правової оцінки, необхідності в призначення експертизи, не вбачається, а тому відсутні достатні підстави для задоволення клопотання.
На переконання апеляційного суду, в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення по суті апеляційної скарги.
За нормами КУпАП, суду належить вирішити правове питання щодо наявності або відсутності факту порушення Правил дорожнього руху України.
З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання призначення у справі судової відеотехнічної експертизи з огляду на положення ст.294 КУпАП.
Вивчивши доводи поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.2.9 а, 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі пунктів 2, 3 Розділу 1 Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/753 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного сп'яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість..
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також, бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначених вимоги ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Порядок оформлення та вимоги до оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення за ст.130 КУпАП врегульовано Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 №1395 (далі - Інструкція № 1395); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція №1452/735).
Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 7 розділу І Інструкції).
Судом першої інстанції правильно встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №152592 від 17.10.2024, в якому зафіксовано факт вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення та в якому ОСОБА_1 власноручно написав: «відмовився їхати на мед.огляд, бо поспішав»(а.с.1);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.5);
- відеозаписами долученими до матеріалів адміністративної справи (а.с. 6).
Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у сукупності, дійшов правильного висновку, що в діях ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності, вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, обставини правопорушення й вина правопорушника підтверджуються також зібраними в порядку ст. 251 КпАП України доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, яким зафіксоване місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення та сукупністю досліджених матеріалів, доданих до вказаного протоколу.
Суд першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення правильно враховував: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки - автомобіля.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що необхідним і достатнім адміністративним стягненням для правопорушниці буде штраф з позбавленням права керування транспортними засобами, з метою подальшого запобігання правопорушень та виховування особи в дусі дотримання «Правил дорожнього руху України».
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відеозапис є неналежним та недопустимим доказом, оскільки працівники поліції не вказали посилання на такий доказ в графі протоколу «до протоколу додається», а тому передавши цей диск до суду, працівники поліції фактично сфальсифікували справу, то суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити таке.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключного національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження.
Національний припис закону ст. 251 КУпАП встановлює абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі «будь - які фактичні дані».
Крім того, на відміну від правил кримінального провадження, КУпАП не містить критеріїв недопустимості доказів.
Частиною другою статті 30 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до статті 31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Дійсно, у графі 11 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №152592 від 17.10.2024 «до протоколу додається» зазначено направлення водія для проведення огляду на стан сп'яніння корінець (а.с.1).
Проте у графі 10 «технічний засіб відеозапису» зазначено портативні відеореєстратори 471326, 471950.
Враховуючи вищевикладене, не зазначення в графі 11 протоколу посилання на відеозаписи з портативних відеореєстраторів працівників поліції не можна вважати обставиною, яка є достатньою підставою для визнання цього джерела доказу неналежним та недопустимим, а тому доводи скаржника є безпідставними.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Ford Fusion», днз НОМЕР_1 , то апеляційний суд зазначає наступне.
Частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто для того, щоб притягнути особу до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, має бути встановлено дві обставини - керування транспортним засобом та перебування у стані, алкогольного, наркотичного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість.
Із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що події, що мали місце 17.10.2024 відбувалися на блокпосту, де було зупинено транспортний засіб «Ford Fusion», днз НОМЕР_1 , із розмови з водієм вищевказаного автомобіля ОСОБА_1 встановлено, що останній ще має їхати до селища Маяки та проходити прикордонну зону, а тому просить працівників поліції відпустити його, що зафіксовано на 00:32:58-00:33:22 хв (диск 1, запис з портативного відеореєстратора №471950 назва файлу «ЕПР1 152592 ОСОБА_1 , ст. 130»).
Крім того, на хронометражі відеозапису 00:27:55-00:32:05 хв (диск 1, запис з портативного відеореєстратора №471950 назва файлу «ЕПР1 152592 ОСОБА_1 , ст. 130») зафіксовано як ОСОБА_1 під час огляду транспортного засобу Ford Fusion», днз НОМЕР_1 самостійно відкриває усі двері транспортного засобу та надає доступ до багажніка автомобіля, а тому такі дії свідчать про те, що саме ОСОБА_1 є водієм транспортного засобу «Ford Fusion», днз НОМЕР_1 .
Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що події відбуваються на блокпосту на трасі 452 км + 800 м автодороги М-05 сполучення «Київ-Одеса» та на момент зупинки окрім ОСОБА_1 у салоні автомобіля інших осіб не було.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сукупність вищенаведених фактів дають змогу дійти висновку, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford Fusion», днз НОМЕР_1 , а тому посилання апелянта на те, що на момент зупинки автомобіля він не керував транспортним засобом є безпідставними та не приймаються судом апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції не може погодитися з доводами скаржника про те, що в ОСОБА_1 були відсутні будь-які ознаки наркотичного сп'яніння, крім того працівники поліції повідомили, що у ОСОБА_1 наявне виражене тремтіння пальців рук та бліда шкіра, що є ознаками алкогольного сп'яніння, враховуючи таке.
Пунктом 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п. 3 розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно з п. 4 розділу І Інструкції ознаками наркотичного сп'яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Дійсно деякі ознаки наркотичного та алкогольного сп'яніння є суміжними (порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці).
Однак аналіз вищевказаної норми дає підстави стверджувати, що працівник поліції самостійно на власний розсуд доходить висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо виду сп'яніння особи та необхідності проходження таким водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не може втручатися в аспекти внутрішнього переконання працівників поліції під час проведення огляду на стан сп'яніння в частині виявлення ознак такого сп'яніння та визначення виду сп'яніння, а тому вказане посилання скаржника є неспроможнім та не спростовує факту відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Суд апеляційної інстанції оцінює критично доводи скаржника про те, що у зв'язку з встановленням ознак алкогольного сп'яніння працівники поліції були зобов'язані провести огляд за допомогою спеціального технічного приладу на місці зупинки, проте в порушення вимог Інструкції працівники поліції не провели такий огляд, з урахуванням наступного.
Як вже було встановлено раніше, суд апеляційної інстанції не може втручатися в аспекти внутрішнього переконання працівників поліції під час проведення огляду на стан сп'яніння в частині виявлення ознак такого сп'яніння та визначення виду сп'яніння.
Із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що працівниками поліції неодноразово було повідомлено ОСОБА_1 щодо наявності в останнього ознак саме наркотичного сп'яніння (виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці, блідість обличчя) та запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, що зафіксовано на 00:32:17-00:32:34 хв, 00:32:49 хв 00:33:40-00:33:50 хв (диск 1, запис з портативного відеореєстратора №471950 назва файлу «ЕПР1 152592 ОСОБА_1 , ст. 130»).
Порядок проведення огляду на стан сп'яніння регулюється ст. 266 КУпАП.
Процедура огляду встановлюється такими підзаконними нормативними актами, які прийняті на виконання ст. 266 КУпАП і деталізують норми цієї статті: Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (надалі Порядок №1103); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 (надалі Інструкція № 1452/735).
Ці нормативно-правові акти передбачають два види огляду: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу і лікарем закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п.12 розділу II Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» чітко передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп'яніння, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
У пункті 4 розділу I Інструкції № 1452/735 перелічені такі ознаки наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Тобто, законодавством чітко передбачено, що огляд на стан наркотичного сп'яніння проводиться виключно в закладі охорони здоров'я, при цьому, поліцейські зобов'язані забезпечити направлення водія до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Отже, поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані наркотичного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Таким чином, працівники поліції діяли в межах Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а тому відсутні підстави для визнання огляду таким, що проведення поза межами вимог законодавства.
Щодо доводів скаржника про те, що ОСОБА_1 не було роз'яснено порядок проходження огляду на стан сп'яніння, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що працівники поліції пояснили ОСОБА_1 , що огляд на стан наркотичного сп'яніння проводиться в установленому законом порядку та запропонували проїхати здати аналізи, що зафіксовано на 00:32:17-00:32:34 хв, 00:32:49 хв 00:33:40-00:33:50 хв (диск 1, запис з портативного відеореєстратора №471950 назва файлу «ЕПР1 152592 ОСОБА_1 , ст. 130»).
Обґрунтування захисника Ковальова С.С. про те, що працівники поліції зазначали ОСОБА_1 виключно посилання «проїхати на Воробйова, 9», а так як ОСОБА_1 родом з Сумської області і не обізнаний про медичні заклади м. Одеси, спростовуються матеріалами справи, оскільки на хронометражі відеозапису 00:33:18 хв, 00:33:31 хв сам ОСОБА_1 зазначив, що знає про цю процедуру.
Таким чином, доводи про нероз'яснення ОСОБА_1 , порядку проходження огляду на стан сп'яніння є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Доводи про те, що ОСОБА_1 не було роз'яснено його права спростовуються матеріалами справи, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №152592 від 17.10.2024 в графі 13 «підпис особи, якій роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 63Конституції України, ст. 268 КУпАП та яка ознайомлена з місцем та часом проведення розгляду справи» наявний підпис ОСОБА_1 , що свідчить про ознайомлення останнього з його правами. Крім того, на хронометражі відеозапису 00:41:18-00:41:38 хв працівники поліції зачитали ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП (диск 1, запис з портативного відеореєстратора №471950 назва файлу «ЕПР1 152592 ОСОБА_1 , ст. 130»).
Доводи апелянта про відсутність причини зупинки не впливають на правильність висновків щодо наявності складу адміністративного правопорушення. Слід зазначити, що з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, не згода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, і такий обов'язок не впливає на причину зупинки. Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з'ясувалось, що водій перебував з ознаками сп'яніння, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов'язку виконання вимог п.2.5 ПДР України. Матеріали справи не містять даних про оскарження ОСОБА_1 у встановленому порядку дій працівників поліції. Крім цього суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ОСОБА_1 було зупинено на стаціонарному блокпосту при в'їзді до м. Одеси.
Твердження захисника, що з боку працівників поліції здійснювався психологічний та маніпуляційний тиск на ОСОБА_1 , шляхом підбурювання та провокацій на відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, є безпідставними, оскільки з наявних відеозаписів не вбачається будь-яких дій працівників поліції щодо психічного тиску.
У даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння.
Крім того, матеріали справи не містять даних, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, чи захисник зверталися до правоохоронних органів з відповідними заявами про незаконність дій працівників поліції (вчинення психологічного тиску) або оскаржували їх дії у встановленому законом порядку. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, матеріали справи не містять.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що з відеозаписів вбачається, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 вели розмову спокійно, стримано, не вчиняли жодних дій щодо психологічного тиску на ОСОБА_1 та схилення останнього відмовитися проходити огляд на стан наркотичного сп'яніння.
Отже, твердження захисника щодо неправомірності дій працівників поліції не відповідають дійсності та є суб'єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу. Підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що з боку працівників поліції здійснювався психологічний тиск на ОСОБА_1 , є необґрунтованими та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Доводи скаржника про те, що працівниками поліції порушено права ОСОБА_1 , які гарантовані Конституцією України та Європейською конвенцією з прав людини, не є підставою для скасування рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності, за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Неправомірні дії працівників поліції можуть бути підставою для притягнення таких працівників до відповідальності. Проте матеріали справи не містять даних, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, чи захисник зверталися до правоохоронних органів з відповідними заявами про незаконність дій працівників поліції (вчинення психологічного тиску) або оскаржували їх дії у встановленому законом порядку
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно із ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007р., Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для скасування постанови судді Біляївського районного суду Одеської області від 30 травня 2025 року.
Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін .
Головуючий суддя Громік Р.Д. перебував у відпустці з 09 по 12 вересня 2025 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом, а тому повний текст судового рішення виготовлено 15 вересня 2025 року.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Біляївського районного суду Одеської області від 30 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення виготовлено 15 вересня 2025 року.
Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік