Номер провадження: 11-кп/813/2243/25
Справа № 947/32545/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
08.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши виділені матеріали кримінального провадження №22024101110000137 від 14.02.2024 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 29.07.2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України,
встановив:
На розгляді Київського районного суду м.Одеси перебуває кримінальне провадження №22024101110000137 від 14.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
Ухвалою місцевого суду задоволено клопотання прокурора та обвинуваченому ОСОБА_6 продовжений строк тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на 60 днів до 27.09.2025 року.
Мотивуючи прийняте рішення, суд зазначив, що стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які існували під час досудового розслідування та на даний час не відпали.
Не погоджуючись з ухвалою суду захисника ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Вимоги апеляційної скарги захисник мотивує тим, що стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, визначених п.п.1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Захисник звертає увагу, що ОСОБА_6 раніше не судимий, впливу на інших учасників кримінального провадження не вчиняв, не перешкоджав досудовому розслідуванню. Крім того захисник вважає, що не визначивши в даному кримінальному провадженні обвинуваченому заставу, суд порушив його право на справедливий судовий розгляд.
Іншими учасниками кримінального провадження ухвала суду не оскаржується.
Відповідно до вимог ст.422-1 КПК України (далі - КПК) розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Захисник та прокурор будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явились.
Захисник надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю
Обвинувачений ОСОБА_6 не звертався до апеляційного суду з клопотанням про забезпечення його участі в судовому засіданні.
За наведених обставин, враховуючи положення ч.4 ст.405, ч.4 ст.422-1 КПК апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників кримінального провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частиною 1 ст.404 КПК передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч.1 ст.370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Абзацом 2 ч.2 ст.392 КПК передбачено, що ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Як убачається з матеріалів провадження на розгляді в Київському районному суді м.Одеси знаходиться кримінальне провадження №22024101110000137 від 14.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
Відповідно до положень ст.331 КПК, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Оскарженою ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 29.07.2025 року ОСОБА_6 продовжений строк тримання піж вартою до 27.09.2025 року, оскільки суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1, 4 та 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки на теперішній час у даному кримінальному провадженні місцевим судом не здійсненні дії, що передбачені процедурою судового розгляду для повного, об'єктивного та всебічного дослідження всіх обставин справи.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за який у разі доведеності вини, йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна.
Беручи до уваги тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 , у разі доведеності його вини, апеляційний суд вважає, що на теперішній час продовжує існувати ризик того, що обвинувачений може здійснити спроби переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Слід зазначити, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, з 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, дію якого було продовжено до теперішнього часу.
Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки» № 2198-IX були внесені істотні зміни щодо запобіжних заходів. Зокрема, ст.176 КПК України було доповнено новою частиною 6 наступного змісту: «Під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини 1 цієї статті».
Пункт 5 ч.1 ст.177 КПК встановлює, що тримання під вартою є запобіжним заходом.
За таких обставин в умовах введеного на території України воєнного стану до ОСОБА_6 , який обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, може бути застосований лише найбільш суворий запобіжний захід у виді тримання під вартою і застосування до нього будь-яких інших альтернативних запобіжних заходів не допускається.
Продовжуючи застосування такого запобіжного заходу суд на законних підставах не визначив обвинуваченому, в якості альтернативного запобіжного заходу, розмір застави, оскільки у відповідності до вимог абз.3 п.5 ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст.109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437- 442-1 КК України.
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності апеляційний суд вважає, що на даному етапі судового розгляду лише запобіжний захід у тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігатиме існуючим ризикам.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК, які є перешкодою для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, не встановлено.
Пунктом 1 ч.3 ст.407 КПК встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу захисника без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 197, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 29.07.2025 року, якою в кримінальному провадженні №22024101110000137 від 14.02.2024 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжений строк тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4