Номер провадження: 22-ц/813/4655/25
Справа № 523/6316/24
Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В.
Доповідач Комлева О. С.
09.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
з участю секретаря Громовенко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2025 року, постановленого під головуванням судді Сувертак І.В., у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Північ Транс» до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування та збитків, які не покриваються страховим відшкодуванням, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -
У квітні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Північ Транс» (далі ТОВ «Північ Транс») звернулося до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (ТДВ «СК «Гардіан»), ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування та збитків, які не покриваються страховим відшкодуванням, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в якому з урахуванням збільшення позовних вимог просило:
- стягнути з ТДВ «СК «Гардіан» на користь ТОВ «Північ Транс» суму страхового відшкодування у розмірі 127400 грн.;
- стягнути з ТДВ «СК «Гардіан» на користь ТОВ «Північ Транс» понесені витрати з проведення оцінки колісного транспортного засобу у розмірі 6000 грн.;
- стягнути з ТДВ «СК «Гардіан» на користь ТОВ «Північ Транс» витрати повідомлення про проведення оцінки КТЗ у розмірі 126 грн.;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Північ Транс» матеріальні збитки у розмірі 45660 грн.;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Північ Транс» витрати повідомлення про проведення оцінки КТЗ у розмірі 126 грн.;
- вирішити питання про судові витрати.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 13 квітня 2021 року о 18:45, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Lexus GS300, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись за адресою м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, біля будинку 94, не був уважним, не слідкував за дорожньою обстановкою та її зміною, не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався дистанції, в наслідок чого скоїв зіткнення, з автомобілем марки MAN A21 реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був припаркований. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 16 червня 2021 року по справі №523/7135/21, визнано винним ОСОБА_1 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за ст. 124 КУпАП. Постанова суду набрала законної сили 30 червня 2021 року.
Згідно інформації з ЦБД МТСБУ цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Lexus GS300 р/н НОМЕР_1 на момент ДТП була забезпечена полісом ОСЦПВВНТЗ серії НОМЕР_3 виданого ТДВ «СК «Гардіан». На електронну адресу відповідача ТДВ «СК «Гардіан» 20.07.2022р. було надіслано повідомлення про ДТП, заяву про виплату страхового відшкодування разом з необхідним пакетом документів, однак відповідь на заяву позивачу надана не була.
На підставі замовлення позивача було складено звіт про оцінку колісного транспортного засобу MAN A21, р/н НОМЕР_2 № 0843-05-24 від 19.09.2024р. у відповідності до якого, вартість матеріального збитку завданого власнику ТЗ MAN A21 складає 173060,00 грн.
Оскільки, страхова сума (ліміт відповідальності) згідно полісу АР811539 виданого ТДВ «СК «Гардіан», за шкоду завдану майну складає 130 000,00 грн., сума франшизи, яка не сплачується страховиком складає 2 600 грн., то сума страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з відповідача ТДВ «СК «Гардіан» складає 127 400 грн. Через не направлення свого представника ТДВ «СК «Гардіан» для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, що передбачено п. 34.2. та 34.3. ст. 34 Закону № 1961-ІV, позивач вважає, що відповідач ТДВ «СК «Гардіан» повинен відшкодувати понесені витрати за складання звіту про оцінку колісного транспортного засобу у розмірі 6000 грн. та понесених витрат на повідомлення про проведення оцінки у розмірі 126,00 грн. В обґрунтування поважності підстав пропуску строків звернення позивачем до відповідача ТДВ «СК «Гардіан» із заявою про виплату страхового відшкодування позивач посилався на подане до страховика обґрунтування пропуску строків подання заяви про виплату страхового відшкодування від 14.07.2022р. (вих. № 282), у відповідності до якого позивач зазначав, що строк звернення був пропущений введенням на підприємстві карантинних обмежень та введення воєнного стану, що призвели до обмежень в роботі підприємства та подальшої неможливості вчасного подання документів. Право отримання страхового відшкодування позивач обґрунтовує тим, що у відповідності до свідоцтва про реєстрацію ТЗ позивач є співвласником транспортного засобу та наданими до матеріалів справи відповідей всіх співвласників про те, що вони не заперечують щодо виплати страхового відшкодування позивачу. В частині стягнення суми збитків з відповідача ОСОБА_1 позивач посилався на те, що сума збитків у розмірі 45660,00 грн., які не покриваються виплатою страхового відшкодування підлягають відшкодуванню саме винною особою.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2025 року позов ТОВ «Північ Транс» задоволений.
Стягнуто з ТДВ «СК «Гардіан» на користь ТОВ «Північ Транс» суму страхового відшкодування у розмірі 127400,00 грн., понесені витрати за проведення оцінки колісного транспортного засобу у розмірі 6000,00 грн., витрати за направлення повідомлення про проведення оцінки КТЗ у розмірі 126,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Північ Транс» матеріальні збитки у розмірі 45600 грн., понесені витрати за направлення повідомлення про проведення оцінки КТЗ у розмірі 126,00 грн.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням суду, ТДВ «СК «Гардіан» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивач подав заяву про страхове відшкодування після спливу річного строку з моменту ДТП, у зв'язку з чим у ТДВ «СК «Гардіан» були підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, про відмову якого позивач був повідомлений.
Також апелянт зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у разі пропуску річного строку на подання заяви про страхове відшкодування потерпілий має право звернутися із відповідним позовом до суду в межах строку загальної позовної давності, та при звернені до суду позивач має довести наявність обставин, що унеможливили подання заяви про страхове відшкодування протягом річного строку з дня ДТП, проте позивачем належним чином не обґрунтовані обставини звернення з заявою про страхове відшкодування.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 , представник ТОВ «Північ Транс» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність доводів апеляційної скарги, які не підтверджуються допустимими та належними доказами.
В судове засідання, призначене на 09 вересня 2025 року ОСОБА_1 не з'явився, був сповіщений належним чином (а.с. 204-205).
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з'явилися в судове засідання.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення Черняковського А.В., представника ТДВ «СК «Гардіан», Макаренка В.В., представника ТОВ «Північ Транс», перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 13 квітня 2021 року о 18:45, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Lexus GS300, р/н НОМЕР_1 , рухаючись за адресою: м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, біля будинку 94, не був уважним, не слідкував за дорожньою обстановкою та її зміною, не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався дистанції, в наслідок чого скоїв зіткнення, з автомобілем марки MAN A21, р/н НОМЕР_2 , який був припаркований. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 16 червня 2021 року по справі №523/7135/21, ОСОБА_1 визнано винним та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за ст. 124 КУпАП. Постанова суду набрала законної сили 30.06.2021 року.
На момент ДТП ТЗ Lexus GS300, р/н НОМЕР_1 був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/0811539 від 19.10.2020р. укладеного між ОСОБА_1 та страховиком ТДВ «СК «Гардіан».
Страхова сума згідно полісу № АР/811539 за шкоду завдану майну складає 130 000,00 грн.
Згідно п. 5 полісу № АР/811539 встановлено, що сума франшизи складає 2600,00 грн.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , наданого позивачем власником ТЗ MAN A 21, р/н НОМЕР_2 є ТОВ «Автобус 365». З особливих відміток вищезазначеного свідоцтва вбачається, що співвласниками ТЗ також є ПАТ «Північтранс», ТОВ «Дніпробас», ПАТ «БАП», ТОВ «ЛТГ Транс», ТОВ «Криворожтранс».
Також судом встановлено, що ТОВ «Північ Транс» є повним правонаступником усього майна, прав та обов'язків ПАТ «Північтранс».
На підтвердження права на отримання страхового відшкодування позивач надав до суду копії Договору користування, розпорядження та утримання транспортного засобу від 31.12.2020 року та листи співвласників ТЗ: ТОВ «Дніпробас», ТОВ «БАП», ТОВ «ЛТГ Транс», ТОВ «Криворожтранс» про те, що вони не заперечують в отриманні позивачем суми страхового відшкодування та проведення ремонтних робіт.
20.07.2022 року позивачем шляхом направлення на електронну адресу ТДВ «СК «Гардіан» та через відділення «Укрпошти» було надіслано: повідомлення про ДТП, заяву про виплату страхового відшкодування, виписка ТОВ «Північ Транс», витяг ТОВ «Північ Транс», витяг ЦБД МТСБУ на поліс № АР/811539, посвідчення водія ОСОБА_3 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 , копія договору № 6137/ПТ/30 від 31.12.2022р., текст постанови суду по справі № 523/7135/21 з ЄДРСР, обґрунтування пропуску строку подання заяви про виплату страхового відшкодування, які були отримані 26.07.2022 року ТДВ «СК «Гардіан», що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення з трек-номером 0103282070476.
29.07.2022 року листом ТДВ «СК «Гардіан» було відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування з підстав не подання останнім впродовж одного року з момент ДТП заяви про виплату страхового відшкодування, проте, доказів направлення даного листа позивачу ТДВ «СК «Гардіан» до суду надано не було.
08.12.2022 року позивачем було направлено запит до ТДВ «СК «Гардіан» з вимогою надати інформацію щодо суми страхового відшкодування; копію висновку експерта/звіту/оцінки/аварійного сертифікату, згідно якого розраховувалась сума страхового відшкодування (разом з калькуляцією, протоколом огляду, фототаблицею, док. виконавця, тощо); повідомити про прийняте рішення та підстави пропуску строків повідомлення про прийняте рішення.
24.11.2022 року на електронну адресу, а 08.12.2022 року шляхом відправлення через відділення «Укрпошти» позивачем було направлено скаргу на дії ТДВ «СК «Гардіан» до Моторно (транспортного) страхового бюро України (далі МТСБУ) та Національного банку України (далі - НБУ) з вимогою розглянути факти порушення ТДВ «СК «Гардіан» норм діючого законодавства України та застосувати заходи впливу зобов'язати ТДВ «СК «Гардіан» здійснити виплату страхового відшкодування та пеню за весь час прострочення виплати страхового відшкодування.
У відповідності до відповіді МТСБУ зареєстрованої за вих. № 4-03/29483 від 13.12.2022 року) розгляд скарги позивача було доручено Юридичному департаменту МТСБУ, який направив відповідний запит до ТДВ «СК «Гардіан». Також, у листі зазначено, що позивач має право звернутись до суду.
З наданої відповіді НБУ за вих. № 14-0004/85890 від 12.12.2022 року в рамках отриманої від страховика інформації ТДВ «СК «Гардіан» було прийнято рішення щодо відмови у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 37.1.4. пункту 37.1. ст. 37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого. Також, у відповіді зазначено, що ТДВ «СК «Гардіан» повідомив позивача про прийняте рішення листом від 29.07.2022 року.
04.04.2024 року між ФОП ОСОБА_4 та позивачем було укладено договір на надання послуг оцінки колісних транспортних засобів, предметом якого є визначення вартості відновлювального ремонту та вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автобуса MAN A21, р/н НОМЕР_2 .
Згідно звіту про оцінку колісного транспортного засобу MAN A21, р/н НОМЕР_2 №0843-05-24 від 19.09.2024 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 вартість матеріального збитку завданого власнику ТЗ MAN A21, р/н НОМЕР_2 складає 173060,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Північ Транс», суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з наступних підстав.
Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» (далі - Закон № 85/96-ВР)).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону №1961-IV).
Тобто, Закон як спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону №1961-IV).
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961 IV).
Судом вірно встановлено та не заперечувалося сторонами, що ДТП відбулась з вини водія ОСОБА_1 , що підтверджується копією постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 16.06.2021 року по справі №523/7135/21, та є належним підтвердженням факту настання страхового випадку в розумінні Закону № 1961 IV.
Відповідно до п. 36.2. ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ MAN A 21, р/н НОМЕР_2 серії НОМЕР_4 , власником ТЗ є підприємство ТОВ «Автобус 365». В особливих відмітках даного свідоцтва зазначено, що співвласниками ТЗ є ПАТ «Північтранс», ТОВ «Дніпробас», ПАТ «БАП», ТОВ «ЛТГ Транс», ТОВ «Криворожтранс», що підтверджує право позивача на отримання страхового відшкодування, як власника (співвласника) транспортного засобу.
З наданих позивачем листів співвласників ТЗ: ТОВ «Дніпробас», ТОВ «БАП», ТОВ «ЛТГ Транс», ТОВ «Криворожтранс» вбачається, що вони не заперечують в отриманні позивачем суми страхового відшкодування та проведення ремонтних робіт, також з копії договору № 6137/ПТ/30 від 31.12.2022р. про користування, розпорядження та утримання транспортного засобу MAN A 21, р/н НОМЕР_2 вбачається, що позивач є користувачем транспортного засобу, що підтверджує належне право позивача на отримання страхового відшкодування.
Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови страховиком (страховою компанією) у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.
Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов'язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 331.1статті 331 Закону № 1961-IV).
Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.
Судом вірно зазначено, що позивач звернувся до страховика - ТДВ «СК «Гардіан» з порушенням річного строку звернення, визначеного підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV, а саме заяву про виплату страхового відшкодування подано позивачем лише 20.07.2022 року, відтоді як річний строк подання заяви сплинув 13.04.2022 року.
При цьому, суд першої інстанції взяв до уваги, що в обґрунтування пропуску строку звернення позивач надав разом із заявою про виплату страхового відшкодування обґрунтування пропуску строків подання заяви про виплату страхового відшкодування від 14.07.2022р. (вих. № 282). Згідно даного письмового обґрунтування позивач зазначав, що строк звернення був пропущений з введенням на підприємстві карантинних обмежень та введення воєнного стану, що призвели до обмежень в роботі підприємства та подальшої неможливості вчасного подання документів. На підтвердження даних обставин позивачем надано до суду копії наказу ПАТ «Північтранс» № 102/1 від 13.03.2020р., витяг з наказу по особовому складу ТОВ «Північ Транс» №22/к від 15.03.2022р., витяг з наказу по особовому складу ТОВ «Північ Транс» №24/к від 30.03.2022р., витяг з наказу по особовому складу ТОВ «Північ Транс» №25/к від 29.04.2022р., витяг з наказу по особовому складу ТОВ «Північ Транс» №26/к від 31.05.2022р.
З наказу ПАТ «Пінічтранс» № 102/1 від 13.03.2020р. про впровадження обмежень у роботі підприємства під час карантину вбачається, що з 17.03.2020 року на підприємстві введено режим роботи з неповним робочим тижнем на період дії карантину, заборонено вхід на територію підприємства працівників, які перебувають у зоні ризику, та введено для окремих працівників відділену роботу згідно переліку.
З витягів з наказів по особовому складу ТОВ «Північ Транс» №22/к від 15.03.2022р., №24/к від 30.03.2022р., №25/к від 29.04.2022р., №26/к від 31.05.2022р. вбачається, що з 15.03.2022р. по 30.06.2022р. всі працівники юридичного відділу ТОВ «Північ Транс» на підставі Указу Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та ст. 12 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ від 15.03.2022р., ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про відпустки» №504/96-ВР від 15.11.1996р. перебували у відпустці без збереження заробітної плати.
Також, у заяві про збільшення позовних вимог позивач зазначав про те, що ведення законодавчих обмежень та за для збереження життя здоров'я працівників підприємства ПАТ «Північ Транс» (на той момент) було введено обмеження у роботі підприємства під час дії карантину та запроваджено неповний робочий тиждень, що підтверджується наказом ПАТ «Північ Транс» № 102/1 від 13.03.2020 року. Вищезазначені обмеження прямо вплинули на можливість вчасно та в повному обсязі працівниками підприємства виконувати свої обов'язки, у тому числі з підготування та подання повідомлень про дорожньо-транспортні пригоди, заяви про виплату страхового відшкодування до Страховиків, тощо. Введення воєнного стану та перебування працівників у відпустках за власний рахунок призвело до неможливості вчасно подати заяву про виплату страхового відшкодування за період з 24.02.2022 року по 13.04.2022 року, що і стало підставою пропуску строку звернення до страховика. Одразу після відновлення роботи підприємства, працівниками юридичного відділу було сформовано необхідний пакет документів та направлено документи до Страховика. Окремо позивач звернув увагу на особливості самого підприємства. ТОВ «Північ Транс», є підприємством, на яке покладено виконання умов мобілізаційних завдань у відповідності до укладених договорів. Необхідність виконання вищезазначених завдань підтверджує наявність інших пріоритетних завдань у підприємства під час дії воєнного стану, ніж підготування документів для страховика по страховому випадку. Не прийняття до уваги особливостей позивача, як підприємства, яке виконує надзвичайно важливі функції покладені державою та не врахування обґрунтованості пропуску строків, призвело до неможливості ТОВ «ПТ» скористуватись своїм правом на отримання страхового відшкодування, що в подальшому вплине на неможливість відновлення рухому складу (транспортних засобів), що в свою чергу призведе до неналежного виконання ТОВ «ПТ» покладених державою функцій, як критичної інфраструктури, у тому числі з перевезення населення, виконання мобілізаційних завдань в особливий період, і створить кризову ситуацію у соціальній сфері двох областей України із населенням більше п'яти мільйонів осіб.
З урахуванням наданих позивачем документів та обґрунтувань, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем пропущено річний строк звернення з поважних причин та через незалежні від останнього обставини. Також, судом вірно зазначено, що позивачем одразу після виникнення можливості звернення до страховика - ТДВ «СК «Гардіан» подано повний пакет документів, визначений Законом №1961-IV, що підтверджує здійснення позивачем заходів для отримання страхового відшкодування.
Суд обґрунтовано не взяв до уваги наданий ТДВ «СК «Гардіан» лист з вих. № 29/07/2216 від 29.07.2022 року, в якому зазначено про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування, як прийняте страховиком рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування за відсутністю доказів направлення даного листа позивачу.
Колегія суддів погоджується з висновками суду про стягнення з ТДВ «СК «Гардіан» суми страхового відшкодування у розмірі 127400,00 грн. (яка розрахована з вирахуванням суми ліміту відповідальності страховика за полісом та встановленої суми франшизи), а також про стягнення суми понесених витрат за складання оцінки колісного транспортного засобу MAN A21, р/н НОМЕР_2 № 0843-05-24 від 19.09.2024р. у розмірі 6000,00 грн. та надсилання повідомлення про виклик керівника ТДВ «СК «Гардіан» для проведення огляду у розмірі 126,00 грн. за доведеністю зазначеного позивачем розміру.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника.
Страхувальник (винна особа) відшкодовує різницю між страховою виплатою та завданим збитком, якщо розмір завданого збитку складається з платежів, які не покриваються страховою компанією.
Судом вірно встановлено, що загальний розмір завданих позивачу збитків складає 173060,00 грн., а страхова сума (ліміт відповідальності) за полісом складає 130000,00 грн. та з урахуванням суми франшизи у розмірі 2600,00 грн., яка не сплачується страховиком, сума яка не відшкодовується страховим відшкодуванням складає 45660,00 грн.
З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів також вважає, що суд дійшов вірного висновку про стягнення з ОСОБА_1 суми у розмірі 45660,00 грн. та суми понесених витрат за надсилання повідомлення про виклик ОСОБА_1 для проведення огляду у розмірі 126,00 грн.
На підставі вищевикладеного, суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному їх дослідженні, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Північ Транс».
Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
При цьому, суд першої інстанції при застосуванні норм права до вказаних правовідносин вірно врахував висновки щодо застосування норм матеріального права, викладених у постановах Верховного Суду.
Доводи апеляційної скарги ТДВ «СК «Гардіан» про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивач подав заяву про страхове відшкодування після спливу річного строку з моменту ДТП, у зв'язку з чим у ТДВ «СК «Гардіан» були підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, про відмову якого позивач був повідомлений, а також, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у разі пропуску річного строку на подання заяви про страхове відшкодування потерпілий має право звернутися із відповідним позовом до суду в межах строку загальної позовної давності, та при звернені до суду позивач має довести наявність обставин, що унеможливили подання заяви про страхове відшкодування протягом річного строку з дня ДТП, проте позивачем належним чином не обґрунтовані обставини звернення з заявою про страхове відшкодування, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки суд першої інстанції у відповідності до встановлених обставин справи дійшов обґрунтованого висновку, що позивач пропустив строк звернення до страховика з поважних причин.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції приймаючи рішення, на законних підставах взяв до уваги висновки Верховного Суду, які викладеніу постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95 цс 20, про те, що поняття «преклюзивні строки» здійснення регулятивного суб'єктивного права (строк подання заяви про страхове відшкодування до страховика) не є тотожним поняттю «позовна давність» (строк захисту порушеного права особи). Підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат. Разом з тим, ані Закон №1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності. Якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Також колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об'єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).
Крім того, зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.
Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правова оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.
Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» - залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 15 вересня 2025 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ М.М. Драгомерецький
______________________________________ С.М. Сегеда