Номер провадження: 22-ц/813/5974/25
Справа № 522/11835/24
Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М.
Доповідач Комлева О. С.
09.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
з участю секретаря Громовенко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2025 року, постановленого під головуванням судді Чернявської Л.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Відділу забезпечення діяльності органів опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у вихованні та вільного спілкування дітей з батьком, який проживає окремо від них, встановлення способів участі у вихованні дітей, -
У липні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільного спілкування дітей з батьком, який проживає окремо від них, встановлення способів участі у вихованні дітей, в якому з урахуванням збільшених позовних вимог просив:
- зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з дітьми, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та визначити такі способи безперешкодної участі батька у вихованні і спілкуванні з дітьми: кожен вівторок з 18.00 до 20.00 без присутності матері; ночівля кожну п'ятницю з 18.00 години до суботи до 13.00 години; день народження батька ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) з 09.00 години до 20.00 години;
- зобов'язати ОСОБА_1 надавати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 для систематичних побачень з батьком кожного вівторка з 18.00 до 20.00 без присутності матері, на ночівлю кожну п'ятницю з 18.00 години до суботи до 13.00 години; на день народження батька ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) з 09.00 години до 20.00 години.
В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що 28 квітня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений шлюб. Від цього шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки з ведення спільного господарства.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 травня 2022 року шлюб між сторонами був розірваний.
З початку повномасштабного вторгнення Росії на території України та через це введення воєнного стану, відповідач забрала дітей та виїхала за межі країни до республіки Молдова. Згодом, через декілька місяців після від'їзду вона повернула дітей до Одеси. Через постійні сварки та неможливості прийти до обопільної згоди щодо проживання, навчання, піклування дітей, в грудні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом про встановлення місця проживання дітей з ним.
З лютого 2024 року відповідачка фактично ізолювала дітей від позивача та спілкування з ним. Позивач намагався урегулювати це питання з відповідачкою мирним шляхом, неодноразово звертався до неї та просив не чинити перешкод у спілкуванні з дітьми, адже для дітей спілкування з батьком так само важливо, як із матір'ю.
У зв'язку із неможливістю врегулювання спору мирним шляхом, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2025 року позов ОСОБА_2 задоволений.
Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з дітьми, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та визначити такі способи безперешкодної участі батька у вихованні і спілкуванні з дітьми: кожен вівторок з 18.00 до 20.00 без присутності матері; ночівля кожну п'ятницю з 18.00 години до суботи до 13.00 години; день народження батька ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) з 09.00 години до 20.00 години.
Зобов'язано ОСОБА_1 надавати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 для систематичних побачень з батьком кожного вівторка з 18.00 до 20.00 без присутності матері, на ночівлю кожну п'ятницю з 18.00 години до суботи до 13.00 години; на день народження батька ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) з 09.00 години до 20.00 години.
25 березня 2025 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про перегляд заочного рішення, яка ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2025 року залишена без задоволення.
Не погодившись з заочним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить заочне рішення суду скасувати, залишити позовну заяву без розгляду, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи.
У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначила, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідач не перешкоджає позивачу у спілкуванні з дітьми, а також, що у вихідні дні вона разом з дітьми з метою збереження життя та здоров'я дитини виїджає до Молдови, так як постійне перебування дітей в Україні не буде відповідати їх інтересам.
Також апелянт вважає, що з метою забезпечення права батька на систематичне спілкування в період воєнного стану з дітьми, слід встановити спосіб участі батька у вихованні дітей в формі спілкування протягом тижня, крім вихідних днів.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
В судове засідання, призначене на 09 вересня 2025 року представник Відділу забезпечення діяльності органів опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради не з'явився, був сповіщений належним чином (а.с. 155).
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з'явилися в судове засідання.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , її представника - адвоката Каразейської Є.Д., ОСОБА_2 , його представника - адвоката Карпенко В.І., перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 28.04.2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , про що зроблено відповідний актовий запис № 726 та видано Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 28.04.2015. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_6 ».
У шлюбі народилися ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 25.11.2015) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 03.01.2018).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 травня 2022 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції 28 квітня 2015 року актовий запис № 726.
З наданих пояснень позивача вбачається, що у нього з відповідачкою виникають непорозуміння щодо прийняття участі у вихованні дітей, своїми діями відповідачка чинить позивачу перешкоди в нормальному спілкуванні з дітьми. Позивач намагався урегулювати це питання з відповідачкою мирним шляхом, неодноразово звертався до неї та просив не чинити перешкод у спілкуванні з дітьми, адже для дітей спілкування з батьком так само важливо, як із матір'ю.
Позивач вважає, що такі дії відповідачки свідчать про умисне порушення прав щодо спілкування з дітьми, участі в їхньому вихованні та розвитку, порушення інтересів дітей, які також потребують спілкування з батьком, потребують піклування та участі в їхньому житті, а також норм чинного Сімейного законодавства, які охороняють та забезпечують ці права.
Як вбачається з матеріалів справи, 27 серпня 2024 року спеціалістами Служби у справах дітей Одеської міської ради проведено обстеження умов проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , про що було складено відповідний акт, в якому встановлено, що квартира розміщена на 7-му поверсі 9-ти поверхового будинку, складається з двох кімнат. Умови проживання задовільні, зроблений сучасний ремонт, газо-, електропостачання в наявності. Квартира повністю мебльована, вся техніка в наявності. Для виховання та розвитку дітей створені такі умови: в наявності окреме спальні місця (2 двохярусне ліжко), стіл для навчання, шафа.
Відповідно до інформації центру соціальних служб Одеської міської ради від 02.09.2024 року № 04/01-2929, фахівцями із соціальної роботи відділу соціальної роботи ЦСС ОМР у Хаджибейському районі здійснено вихід за місцем проживання батька ОСОБА_2 та в ході оцінювання потреб з'ясовано, що проживає у власній квартирі з усіма зручностями. Офіційно працевлаштований та має постійний дохід. За результатами оцінювання ОСОБА_2 спроможній виконувати батьківські обов'язки.
Фахівцями із соціальної роботи відділу соціальної роботи ЦСС ОМР у Приморському районі 23 серпня 2024 року та 26 серпня 2024 року у телефонній розмові з ОСОБА_1 було неодноразово домовлено про зустрічі, на які вона не з'явилась та після чого перестала відповідати на телефонні дзвінки.
Приморською районною адміністрацію Одеської міської ради як органом опіки та піклування до суду було подано висновок від 08 жовтня 2024 року №01-11/1700/1вих. з якого вбачається, що враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дітей Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 04.10.2024 року протокол № 15, керуючись ст. 141, ст. 153, ст. 158 СК України Постанови КМУ від 24.09.2008 року № 866, Положенням про Приморську районну адміністрацію ОМР, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 07.12.2016 року № 1328-VІІ (зі змінами від 26.04.2017 року № 1934- VІІ) Приморська районна адміністрація, як орган опіки та піклування вирішила розглянути можливість визначення способів участі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у вихованні малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи стан здоров'я дітей, розпорядок дня дітей. За умови забезпечення батьком необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дітей: кожен вівторок з 18.00 годин до 20.00 годин, без присутності матері; ночівля кожну п'ятницю з 18.00 годин до суботи до 13.00 годин; день народження батька ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) з 09.00 годин до 20.00 годин. Враховуючи стан здоров'я та інтереси дітей.
Орган опіки і піклування провів дослідження даних обставин і висловив позицію про доцільність забезпечення участі батька у вихованні сина.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з наступних підстав.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Статтями 12-15 Конвенції визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою).
На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у частині восьмій статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів дитини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою крім випадків, коли це право обмежене законом.
За ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Статтею 157 СК України встановлено, що той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь.
За змістом статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні, побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Разом із тим положеннями частини п'ятої статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Судом на законних підставах був взятий до уваги висновок органу опіки та піклування поданий 08 жовтня 2024 року №01-11/1700/1вих., оскільки він є достатньо обґрунтованим та не суперечить інтересам дітей.
Судом вірно врахований висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 202/7256/19, в якій зазначено: «Встановлюючи порядок побачень батька із дітьми, врахувавши їх інтереси, принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дітьми та участь у їхньому вихованні, активне та стабільне бажання батька на участь у вихованні та спілкуванні зі своїми малолітніми дітьми, наявність конфлікту та неприязних відносин між батьками, відсутність обставин, які б могли бути підставою для обмеження права батька на спілкування з дітьми, необхідність їхнього спілкування як з батьком, так і з матір'ю, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дітей, зміст заявлених позовних вимог, відвідування дітьми дошкільного навчального закладу та школи, суди дійшли обґрунтованих висновків про можливість визначення порядку періодичних побачень батька з дітьми з урахуванням їх стану здоров'я та розпорядку дня.
У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.
Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро- емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.
Вирішуючи питання про встановлення такого способу участі у виховання для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, як регулярні особисті спілкування, та необхідності визначення особистого спілкування одного з батьків з дитиною (дітьми) у присутності іншого з батьків, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи.».
Судом вірно встановлено, що у даних правовідносинах спілкування батька з дітьми і його бажання підтримувати постійний зв'язок з дітьми є адекватною реакцією людини у життєдіяльності і сприяє розвитку особистості дітей будучи важливим елементом в їх вихованні, у зв'язку з чим, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у відповідності до Висновку органу опіки та піклування від 08 жовтня 2024 року №01-11/1700/1вих. про визначення способів участі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у вихованні малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи стан здоров'я дітей, розпорядок дня дітей. За умови забезпечення батьком необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дітей: кожен вівторок з 18.00 годин до 20.00 годин, без присутності матері; ночівля кожну п'ятницю з 18.00 годин до суботи до 13.00 годин; день народження батька ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) з 09.00 годин до 20.00 годин. Враховуючи стан здоров'я та інтереси дітей.
На підставі вищевикладеного, суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному їх дослідженні, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні та вільного спілкування дітей з батьком, який проживає окремо від них, встановлення способів участі у вихованні дітей.
Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
При цьому, суд першої інстанції при застосуванні норм права до вказаних правовідносин вірно врахував висновки щодо застосування норм матеріального права, викладених у постановах Верховного Суду.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідач не перешкоджає позивачу у спілкуванні з дітьми, а також, що у вихідні дні вона разом з дітьми з метою збереження життя та здоров'я дитини виїжджає до Молдови, так як постійне перебування дітей в Україні не буде відповідати їх інтересам, а також, що з метою забезпечення права батька на систематичне спілкування в період воєнного стану з дітьми, слід встановити спосіб участі батька у вихованні дітей в формі спілкування протягом тижня, крім вихідних днів, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди у спілкуванні з дітьми з визначенням способу безперешкодної участі батька у вихованні і спілкуванні з дітьми та зобов'язання ОСОБА_1 надавати дітей батьку для систематичних побачень, буде відповідати саме якнайкраще інтересам дітей у спілкуванні та побаченні дітей з батьком.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Також колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об'єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).
Крім того, зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.
Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правова оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.
Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 15 вересня 2025 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ М.М. Драгомерецький
______________________________________ С.М. Сегеда