Справа № 305/2498/25
Закарпатський апеляційний суд
10.09.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження у кримінальному провадженні №11-сс/4806/538/25, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 19.07.2025 року,
Ухвалою слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 19.07.2025 року, задоволено клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано до підозрюваного за ч. 3 ст. 332 КК України ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят діб, починаючи з моменту фактичного затримання, а саме 16 години 40 хвилин 18.07.2025 року по 16 годину 40 хвилин 15.09.2025 року, включно із визначенням застави в розмірі, 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.
У разі внесення застави на ОСОБА_5 покладено наступні обов'язки: прибувати до слідчого чи суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрюваний зареєстрований та проживає, без дозволу органу досудового розслідування чи суду; повідомляти орган досудового розслідування чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до Головного управління ДМС в Закарпатській області, свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками по кримінальному провадженню.
Визначено 2-х місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.
З матеріалів судового провадження слідує, що заступник начальника СВ Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області з клопотанням, погодженого прокурором Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 .
Клопотання мотивував тим, що ОСОБА_5 , на початку липня 2025 року, маючи умисел, спрямований на незаконне переправлення громадян України через державний кордон України поза визначеними пунктами пропуску, розуміючи встановлений порядок перетину державного кордону, порушуючи вимоги законів України «Про державний кордон України», «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995, достовірно знаючи, що з 24.02.2022, у відповідності до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, на період дії якого чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років, обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, за попередньою домовленістю з групою осіб, про спільне вчинення незаконного переправлення двох громадян України через державний кордон України, шляхом сприяння їхньому переміщенню до ділянки державного кордону України з Румунією поблизу м. Рахів, Рахівського району Закарпатської області, за грошову винагороду у розмірі по 10000 доларів США.
На початку липня 2025 року невстановлена досудовим розслідуванням особа чоловічої статті на ім'я « ОСОБА_9 » з метою сприяння незаконному переправленню громадян України через державний кордон України, надав громадянину ОСОБА_10 (далі ОСОБА_10 ), контактний номер мобільного телефону НОМЕР_1 . ОСОБА_10 зателефонував за вказаним номером через мобільний додаток «Viber» та домовився з особою на ім'я ОСОБА_5 (далі ОСОБА_5 ), про організацію його незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску, після чого ОСОБА_5 повідомив що така послуга буде коштувати від 10000 доларів США, та надав вказівку ОСОБА_10 прибути до м. Ужгород, з метою подальшого незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску.
05.07.2025 ОСОБА_5 зателефонував через мобільний додаток «Viber» до ОСОБА_10 та надав вказівку останньому щоб той перерахував на його банківський рахунок грошові кошти в сумі 3900 грн., як завдаток за організацію його незаконного перетину державного кордону України, та як гарантію що ОСОБА_10 прибуде до м. Ужгород. Після чого ОСОБА_10 перерахував на банківську карту « НОМЕР_2 » грошові кошти в сумі 3900 грн., та в котре в ході телефонної розмови ОСОБА_5 надав вказівку ОСОБА_10 чим швидше прибути до м. Ужгород, з метою реалізації злочинного плану щодо організації його незаконного перетину державного кордону України.
18.07.2025 близько 14:00 години ОСОБА_10 , прибув потягом «Запоріжжя - Ужгород» до м. Ужгород, вул. Станційна №9 Закарпатської області (на ЖД вокзал), де за попередньою домовленістю його зустрів ОСОБА_5 , та надав ОСОБА_10 вказівку сідати до автомобіля марки «Mitsubishi Lancer» з державним номерним знаком НОМЕР_3 , після чого попрямували до вул. Митна що в м. Ужгород. Після чого, з метою виконання раніше узгодженого плану спрямованого на незаконне переправлення громадян України через державний кордон України з Румунією, ОСОБА_5 керуючи автомобілем марки «Mitsubishi Lancer» з державним номерним знаком НОМЕР_3 , в салоні якого знаходився ОСОБА_10 , заїхав на парковку готелю «Емігрант» що за адресою м. Ужгород, вул. Митна №29А, Закарпатської області, де зупинився, та реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_5 надав вказівку ОСОБА_10 надати йому грошові кошти в сумі 10000 доларів США, як оплату за організацію його незаконного перетину державного кордону України, після чого ОСОБА_10 на вказівку ОСОБА_5 надав останньому грошові кошти в сумі 10 000 доларів США.
Однак свій злочинний умисел, спрямований на незаконне переправлення громадян України через державний кордон України з Румунією, ОСОБА_5 , не довів до кінця, так як 18.07.2025 об 16:40 годині, його було затримано працівниками Державної прикордонної та працівниками СКП Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області.
За таких обставин, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме сприяння організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України вказівками, наданням засобів, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів
18.07.2025 о 16.40 годині ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
19.07.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Вказує, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: протоколом огляду місця події від 18.07.2025; протоколом затримання в порядку ст..208 КПК України; постановою про долучення речових доказів до матеріалів кримінального провадження; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімком за участі свідка ОСОБА_10 ; іншими матеріалами кримінального провадження.
Під час досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які обґрунтовують підозру ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, необхідністю застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність ризиків передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо ризику переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органу досудового розслідування та суду слід відмітити, що усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 з метою уникнення покарання і затягування справи, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Наявність певного ризику, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та всiма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciey y. Moldova (Бекчиев проти Молдови), Panchenkov Russia (Панченко проти Росії)), а в даному конкретному випадку, такий ризик є обґрунтованим, оскільки він належним чином умотивований та підтверджуються наявними матеріалами. Дійсним є такий ризик у розрізі того, що підозрюваний будучи обізнаним з санкцією статті, яка їй інкримінується, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду в подальшому, може виїхати із свого місця постійного проживання з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, даний ризик належно вмотивований тим що не всі докази у кримінальному провадженні на даній стадії досудового розслідування відшукані, тому є достатні підстави вважати що ОСОБА_5 перебуваючи на волі, зможе знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з метою не доказування його вини в подальшому.
Також, наявний ризик щодо можливості підозрюваного незаконно впливати свідків у кримінальному провадженні з метою уникнення відповідальності, оскільки не всі свідки на час розгляду даного клопотання, ще не допитані. Оцінюючи наявність цього ризику (вплив на свiдкiв) у кримінальному провадженні, слід виходити з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та розуміти, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрюваний не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини вчинення злочину у якому останній обґрунтовано підозрюється, він може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Тим самим, наявності ризику впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ризик того, що ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином обґрунтовується тим, що він може ухилятися від виконання процесуальних обов'язків, визначених ч.7 ст.42 КПК України, а саме ухилятися від явки на виклик до слідчого.
Ризик того, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтовується тим, що останній ніде не працює, підозрюється у тяжкому корисливому злочині.
Крім цього, просить суд при розгляді клопотання також врахувати діючий на даний час та на час вчинення кримінального правопорушення воєнний стан на території України, введений та продовжений Указом Президента України у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
На думку сторони обвинувачення, всі зазначені у ч. 1 ст. 194 КПК України обставини є доведеними, а тому є достатні підстави для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки жоден більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти настанню вищенаведених ризиків.
З огляду на викладене, сторона обвинувачення, просила застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Середнє, Ужгородського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, військовозобов'язаного, не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з можливістю внесення застави у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою слідчого судді констатовано, що злочин в якому підозрюється ОСОБА_5 , є тяжким злочином, за яким підозрюваному загрожує покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Разом з цим, слідчий суддя вказав, що слідчим під час розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених п. п.1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України. Запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту не зможуть в достатній мірі запобігти ризикам, визначеним в ст.177 КПК України, а застава у визначених в п. 2 ч. 5 ст.182 КПК України межах не здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_5 , покладених на нього обов'язків, отже така, повинна бути призначена у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень, в достатній мірі гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, у якій вказує на незаконність та необґрунтованість рішення. Зазначає, що в матеріалах провадження не міститься доказів про необхідність обрання до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Визначений розмір застави є непомірним для її підзахисного. Крім того, зауважує, що стороною обвинувачення не доведено наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України. Просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про застосування тримання під вартою. Змінити ОСОБА_5 запобіжний захід на більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. У разі, якщо суд прийде до висновку, що більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не достатньо ефективний для забезпечення процесуальної поведінки, просить зменшити розмір застави.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності прокурора, неявка якого, з огляду на положення ст. 405, 422 КПК України, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд справи за відсутності прокурора апеляційний суд бере до уваги, що останній належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги; заяв чи клопотань про відкладення розгляду не подавав.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Твердження апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення колегія суддів відхиляє з таких підстав.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_5 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає приписам ст. ст. 177, 183, 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
При цьому, беручи до уваги те, що у провадженні Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області знаходиться кримінальне провадження за №12025071140000291, відомості про кримінальне правопорушення в якому внесені 03.07.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, процесуальне керівництво у якому здійснюється прокурорами Ужгородської окружної прокуратури.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання слідує, що клопотання розглядалось за участі як підозрюваного ОСОБА_11 , так і його захисника - адвоката ОСОБА_12 , а також прокурора ОСОБА_8 та слідчого ОСОБА_13 , що свідчить про дотримання слідчим суддею передбачених ст. 193 КПК України вимог, у тому числі, дотримання права особи на захист.
Разом з цим, з матеріалів судового провадження слідує, що 18.07.2025 року о 16 годині 40 хвилин ОСОБА_5 було фактично затримано та о 18 год. 45 хв. 18.07.2025 року затримано в порядку ст. 208 КПК України, що підтверджується копією протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, який підписаний як самим підозрюваним так і його захисником - адвокатом ОСОБА_12
19.07.2025 року о 08 годині 20 хвилин ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме в незаконному переправленні осіб через державний кордон України сприянню їх вчинення порадами, вказівками, наданням засобів вчиненому щодо кількох осіб, з корисливих мотивів, що підтверджується копією повідомлення про підозру, яка підписана, самим підозрюваним ОСОБА_5 .
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що сукупність фактичних даних, які містяться в матеріалах кримінального провадження та додані до клопотання, дають підстави вважати пред'явлену ОСОБА_5 , підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення обґрунтованою. Погоджуючись з указаним висновком, суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену в п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182). При цьому, колегія суддів доходить висновку про те, що додані до клопотання матеріали (докази) підтверджують на даному етапі досудового розслідування обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний має відношення до вчиненого кримінального правопорушення.
При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що на цій стадії процесу, як слідчий суддя, так і суд апеляційної інстанції, не вправі давати доказам оцінку з точки зору достовірності, достатності та взаємозв'язку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини та кваліфікації дій підозрюваного, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження щодо обвинуваченого по суті.
Разом із тим, колегія суддів зазначає, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
Таким, що ґрунтується на доданих до клопотання матеріалах, колегія суддів вважає і висновок слідчого судді про те, що органом досудового розслідування доведено наявність передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, а саме переховування від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Оцінюючи вказані ризики, апеляційний суд бере до уваги тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному ОСОБА_5 , у разі доведення його вини (позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна), а також те, що підозрюваний ОСОБА_5 має постійне місце проживання, є одруженим, не має утриманців, не має офіційно визначеного місця роботи, можуть привести до переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду. Також перебуваючи на волі підозрюваний може незаконно впливати на свідків, а враховуючи те, що ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні злочину, пов'язаного з організацією незаконного перетину державного кордону, шляхом надання порад та вказівок, не виключено, що останній може вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення.
Із зазначених обставин, відповідно до ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, слідує, що слідчий і прокурор під час розгляду клопотання вказували на вищезазначені обставини, яким слідчим суддею була надана належна оцінка
Твердження апеляційної скарги про недоведеність стороною обвинувачення підстав, передбачених ст. 177 КПК України, - апеляційний суд, з огляду на наведене вище, відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеним вище.
Вказані обставини свідчать і про обґрунтованість висновку слідчого судді про те, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту не зможуть в достатній мірі запобігти ризикам, визначеним в ст. 177 КПК України, у зв'язку із чим, доводи апеляційної скарги про відсутність доказів необхідності обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду судового провадження та жодним чином не спростовують указаного висновку слідчого судді.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо підозрюваний і не має на меті переховування від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, однак, обставини, за яких ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, у тому числі й дані про особу підозрюваного, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення береться до уваги і те, що стороною захисту не вказується на наявність у ОСОБА_5 таких захворювань, які перешкоджають триманню його під вартою; що підозрюваний із урахуванням захворювань не може триматися під вартою; що тримання ОСОБА_5 під вартою може негативно відобразитись на стані його здоров'я. Будь-яких доказів, зокрема висновків лікарів тощо, у підтвердження таких фактів сторонами захисту не надано.
Крім того, колегія суддів вважає, що, постановляючи ухвалу про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, врахував і положення ст. ст. 182, 183 КПК України, тяжкість та обставини кримінального правопорушення, характер та спосіб його вчинення, негативні наслідки для суспільства від злочинів, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, і прийшов до належного висновку про визначення йому розміру застави, який, у разі його внесення, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 як підозрюваного у кримінальному провадженні.
Тому, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано визначив розмір застави у межах ч. 5 ст. 182 КПК України - 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який, на переконання колегії суддів, у разі його внесення, є необхідним і достатнім для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
При цьому, суд апеляційної інстанції, бере до уваги й те, що стороною захисту не надано достатніх доказів, у тому числі і про майновий стан підозрюваного ОСОБА_5 , які б свідчили про те, що визначений слідчим суддею розмір застави є завідомо непомірним для підозрюваного, що в свою чергу свідчить про те, що підстав вважати такий розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного ОСОБА_5 апеляційним судом не встановлено.
Подана адвокатом ОСОБА_6 довідка про дохід ОСОБА_14 не може бути належним доказом фінансової спроможності самого підозрюваного, оскільки вона не свідчить про його особисті доходи чи наявність у нього власних коштів.
Також, апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, і, оцінивши в сукупності тяжкість кримінального правопорушення та покарання, яке може бути призначено за його вчинення, обставини його скоєння, наявні в матеріалах судового провадженні відомості про особу підозрюваного, кількість та ступінь передбачених ст. 177 КПК України ризиків, - апеляційний суд вважає, що встановлений слідчим суддею підозрюваному ОСОБА_5 розмір застави - 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є необхідним і достатнім, у разі його внесення, для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні.
Посилання апеляційної скарги на те, що визначений розмір застави є завідомо непомірним для підозрюваного ОСОБА_5 , апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані і безпідставні.
Враховуючи ці обставини, слідчим суддею обґрунтовано обрано підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави - 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, так як існують ризики невиконання ним своїх процесуальних обов'язків, а інший, менш суворий, запобіжний захід чи застава в меншому розмірі, не зможуть запобігти вищевказаним ризикам перешкоджати кримінальному провадженню.
Строк тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою слідчий суддя встановив відповідно до приписів ч. 1 ст. 197 КПК України.
Інші обставини, які б давали підстави для скасування судового рішення апеляційним судом не встановлено.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що жодних доказів чи даних про обставини, які б свідчили про незаконність ухвали слідчого судді, до апеляційної скарги не додано й будь-яких обґрунтованих клопотань прокурором із цього приводу прокурором не заявлялось.
Керуючись ст. ст. 176-183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , відхилити.
Ухвалу слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 19.07.2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: