Справа № 286/1790/25
12 вересня 2025 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Гришковець А. Л. ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -
Позивач звернувся до суду із позовною заявою і просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №4627226 від 10.05.2021 в сумі 20 461 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн., мотивуючи тим, що 10.05.2021 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» Левковським Миколою Віталійовичем було подано заявку на отримання кредиту №4627226. ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (СМС) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору №4627226 від 10.05.2021.
Таким чином, ОСОБА_1 уклав договір про споживчий кредит №4627226 від 10.05.2021 з ТОВ «Мілоан» і на підставі платіжного доручення йому були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 7000 грн..
Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин.
13.09.2021 згідно умов договору відступлення прав вимоги №07Т, ТОВ «Мілоан» було відступлено право вимоги за кредитним договором №4627226 від 10.05.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно останнім набуто право вимоги до відповідача. Згідно договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором є обгрунтованою та документально підтвердженою і становить вищевказану суму.
Щодо орієнтовного розрахунку судових витрат ТОВ повідомляє, що судові витрати позивача складаються виключно зі сплаченого ним судового збору в розмірі 2422, 40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн..
Розгляд справи проводиться відповідно до положень ст.279 ЦПК України в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Представник позивача в своїй позовній заяві просить справу слухати у його відсутність.
Відзиву на позов відповідачем до суду не надано, хоча своєчасно та належним чином останній повідомлявся про відкриття провадження у справі з роз'ясненням прав на подання відзиву на позов, що підтверджується поштовим повідомленням.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В абзаці 2 ч.2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом та не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
У статті 3 Закону «Про електронну комерцію» законодавець закріпив, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
В ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» законодавець, в свою чергу, закріпив, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до п.п.15,16 ч.1 ст.1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис; електронні дані - будь-яка інформація в електронній формі.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору, що встановлено п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію».
Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що електронний підпис - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 07.10.2020 по справі №127/33824/19.
Відповідно до ч. 3 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу також врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу ч. 2 ст. 1057 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Вказаного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 10.05.2021 на сайті miloan.ua ОСОБА_1 , тобто відповідачем, було заповнено анкету-заяву на кредит №4627226, по якій було прийнято рішення на погодження кредиту за наступними умовами: замовлена сума 7000 грн. 00 коп., замовлений строк 30 днів, ставка процентів - 0,01% за кожен день користування (а. с. 10).
10.05.2021 між ТОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір про споживчий кредит №4627226 (а. с. 17-20).
Відповідно п. 1 договору кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Сума (загальний розмір) кредиту становить 7000 грн.; кредит надається строком на 30 днів з 10.05.2021 (строк кредитування); термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 09.06.2021; комісія за надання кредиту - 0 грн. 00 коп., проценти за користування кредитом - 21 грн. 00 коп., які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Пунктом 2.2.3. договору визначено, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватися за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.
В п.2.3.1 вказано, що продовження (пролонгація) вказаного в п. 1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах.
Згідно п. 7.1. договору визначено, що цей Договір, що складається з правил та індивідуальної частини (з додатками №1 та №2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору. Строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов'язань повинно відбутись не пізніше дати встановленої п.1.4 Договору. Якщо зі спливом 3-го дня з моменту укладення цього Договору кредитні кошти не будуть відправлені товариством та/або не будуть отримані Позичальником у відповідності з визначеним способом надання кредиту, дія цього Договору може бути припинена достроково з відповідним відображенням в Особистому кабінеті.
Пунктом 10 договору визначено реквізити сторін.
Цього ж дня, ОСОБА_1 було підписано електронним підписом і паспорт споживчого кредиту №4627226, який є Додатком №2 до договору про споживчий кредит №4627226 від 10.05.2021, в якому містяться інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови (а. с. 21+(зворот)-22).
Копія платіжного доручення 45884013 від 10.05.2021 підтверджує факт перерахування ТОВ «Мілоан» на рахунок ОСОБА_1 7000 грн.. Призначення платежу: кошти згідно договору 4627226 (а. с. 31).
Таким чином, укладення вказаного кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача і укладений ним з ТОВ «Мілоан» правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі. Договір містить всі істотні умови, по яких сторони в належній формі досягли згоди.
При цьому, суд звертає увагу, що без входу відповідача на веб-сайт товариства і здійснення ним всього алгоритму дій, необхідних для отримання кредиту, кредитний договір між ним та ТОВ «Мілоан» не було б укладено.
13.09.2021 між ТОВ «Діджи Фінанс» (фактор) та ТОВ «Мілоан» (клієнт) було укладено договір факторингу №07Т (а. с. 23-25).
Згідно п. 2.1. договору факторингу клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Копія акту приймання-передачі Реєстру прав вимоги від 13.09.2021 до договору факторингу №07Т від 13.09.2021 свідчить, що клієнт - ТОВ «Мілоан» передав, а фактор - ТОВ «Діджи Фінанс» прийняв реєстр прав вимоги від 13.09.2021, кількістю боржників 9315. Загальна сума заборгованості 200 189 234 грн. 88 коп. (а. с. 29).
Витяг з Додатку до договору факторингу №07Т від 13.09.2021 підтверджує, що в реєстрі прав вимоги значиться ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №4627226. Сума заборгованості - 13 461 грн. 00 коп., з них: 7000 грн. 00 коп. заборгованості за тілом кредиту та 13 461 грн. 00 коп. заборгованості за відсотками (а. с.12).
З копій платіжних інструкцій №3 від 05.10.2021, №1689 від 04.11.2021, №1 від 03.12.2021, №7 від 10.01.2022, №1937 від 03.02.2022 та №2 від 29.06.2022 вбачається, що ТОВ «Діджи Фінанс» на рахунок ТОВ «Мілоан» було перераховано грошові кошти в сумі 461 455 грн. 14 коп., 712 969 грн. 86 коп., 533 604 грн. 44 коп., 628 796 грн. 42 коп., 405 504 грн. 60 коп. та 490 047 грн. 23 коп. відповідно. Призначення платежу: оплата згідно договору факторингу №07Т від 13.09.2021 (а. с. 36-37).
Копії платіжних інструкцій №2681 та №2682 від 03.11.2022, №2829 та №2830 від 02.12.2022, №3013 та №3014 від 03.01.2023, №3168 та №3167 від 02.02.2023, №3337 та №3338 від 02.03.2023, №3598 та №3597 від 04.04.2023, №3799 та №3798 від 04.05.2023, №4016 та №4014 від 04.06.2023, №4213 та №4212 від 04.07.2023, №4418 та №4417 від 03.08.2023, №4593 та №4592 від 05.09.2023, №4790 та №4791 від 03.10.2023 свідчить про перерахування ТОВ «Діджи Фінанс» на рахунок ТОВ «Мілоан» грошових коштів в сумі 346 781 грн. 28 коп., 140 683 грн. 80 коп., 143 491 грн. 50 коп., 343 973 грн. 58 коп., 199 135 грн. 20 коп., 288 329 грн. 88 коп., 261 355 грн. 08 коп., 226 110 грн. 00 коп., 185 934 грн. 00 коп., 301 531 грн. 08 коп., 182 987 грн. 35 коп., 304 477 грн. 73 коп., 183 939 грн. 62 коп., 303 525 грн. 46 коп., 271 039 грн. 08 коп., 216 426 грн. 00 коп., 191 007 грн. 75 коп., 296 457 грн. 33 коп., 193 983 грн. 71 коп., 293 481 грн. 37 коп., 358 398 грн. 58 коп., 129 066 грн. 50 коп., 192 806 грн. 00 коп. та 157 037 грн. 41 коп. відповідно. Призначення платежу: оплата згідно додаткової угоди №1 від 05.10.2022 до договору факторингу №07Т від 13.09.2021 (а. с. 38-43). Поряд з цим, суд відмічає, що додаткової угоди №1 від 05.10.2022 до договору факторингу №07Т від 13.09.2021 до матеріалів справи не долучено.
З відомостей про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору №4627226 від 10.05.2021 за період з 10.05.2021 по 08.08.2021 становить 20 461 грн. 00 коп. з них: 7000 грн. 00 коп. заборгованості по тілу кредиту та 13 461 грн. 00 коп. заборгованості по процентах (а. с. 52-53).
Водночас, матеріалами справи встановлено, що строк кредитування був погоджений сторонами строком на 30 днів.
Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку кредитування на пільгових або стандартних (базових) умовах, а також зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.
Відповідно, розмір відсотків підлягає перерахуванню відповідно до умов договору та становить 21 грн. 00 коп. за період з 10.05.2021 по 09.06.2021, виходячи з розрахунку: 7000 грн. 00 коп. (тіло кредиту) х0,01% (проценти за користування кредитом згідно п. 1.5.2) х 30 днів (строк кредитування), що узгоджується з вищенаведеними відомостями про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» (а. с. 52-53).
Таким чином, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, оскільки, відповідачем не вживаються заходи щодо добровільного погашення суми кредитної заборгованості по договору про споживчий кредит №4627226 від 10.05.2021, суд вважає за необхідне стягнути з нього 7000 грн. 00 коп. заборгованості за тілом кредиту та 21 грн. 00 коп. заборгованості за відсотками, що в загальній сумі становить 7021 грн. 00 коп..
Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу регламентовано у ст.ст. 133-137 ЦПК України.
Частинами 1-2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи має подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У ч.48 постанови від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Судом при дослідженні письмових доказів встановлено, що 01.01.2025 між ТОВ «Діджи Фінанс»» та адвокатом - Білецьким Богданом Михайловичем було укладено договір №42649746 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу (правничу допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами (а. с. 14-16).
02.04.2025 між адвокатом - Білецьким Б. М. та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено додаткову угоду №4627226 до договору №42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025 (а. с. 30).
Копія акту №4627226 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 28.03.2025 свідчить, що адвокат надав, а клієнт прийняв правничу (правову) допомогу загальною вартістю 6000 грн., зокрема: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» - 3000 грн., складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи - 2000 грн., формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - 500 грн. таконсультація щодо документів та доказів - надання юридичних консультацій щодо правильності оформлення і подачі документів, оцінка їх сили у судовому процесі - 500 грн. 00 коп. (а. с. 9).
Верховний Суд у постанові від 02 червня 2022 року у справі №160/6899/20 зазначив про те, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Тож суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04), заявник має право на відшкодування витрат у розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений (справа "Немайстер проти Австрії), у рішенні "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Завданням суду при розгляді справи не є оцінка вищевказаних причин чи підстав, чи оцінка якості роботи адвоката, а є визначення обґрунтованого і адекватного розміру грошової суми, що підлягає стягненню з відповідача за надані позивачу послуги.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним.
Таким чином, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, враховуючи характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд приходить до висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 3500 грн. 00 коп..
Однак, зважаючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, згідно ст. 141 ЦПК України стягненню на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1200 грн. 85 коп., що складає 34,31% від заявленої суми, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.05.2020 по справі №904/4507/18.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп. в дохід держави, (із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі), який відповідно до ст.141 ЦПК підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в сумі (2422,40х34,31%)=831 грн. 12 коп..
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «Оксі Банк», МФО: 325990), що знаходиться за адресою: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8 в м. Київ, заборгованість за кредитним договором №4627226 від 10.05.2021 в сумі 7021 грн. 00 коп., з них: 7000 грн. 00 коп. заборгованості по тілу кредиту, 21 грн. 00 коп. заборгованості по процентах, витрати на правову допомогу в сумі 1200 грн. 85 коп. та судовий збір в сумі 831 грн. 12 коп..
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На рішення суду до Житомирського апеляційного суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: А. Л. Гришковець