15.09.2025
ЄУН 337/4210/25
Провадження № 2/337/2301/2025
(заочне)
15 вересня 2025 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді - Сидорової М.В.,
за участю секретаря - Ухань М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
13.08.2025 через систему «Електронний суд» надійшов вказаний позов ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який позивач мотивує тим, що 11.01.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1444800, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), який надісланий на номер мобільного телефону відповідача, відповідно до умов якого відповідачу на споживчі потреби було надано кредит шляхом перерахування коштів кредиту у розмірі 10000,00 грн на картковий рахунок відповідача із зобов'язанням повернення та сплати процентів за користування кредитом, стандартна процентна ставка - 1,0% в день.
07.09.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу №1-07092021, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників в тому числі право вимоги за кредитним договором 1444800 від 11.01.2021, укладеним з відповідачем.
07.09.2021 ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 2-07/09/2021, відступив право вимоги за кредитним договором № 1444800 від 11.01.2021 до ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 12.06.2025 загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 32800,00 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 10000,00 грн; простроченої заборгованості за процентами в розмірі 22800,00 грн.
Позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором № 1444800 від 11.01.2021, проте станом на дату подачі позову зазначена вимога була залишена відповідачем без виконання.
Просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 32800,00 грн. та понесені судові витрати.
Ухвалою від 20.08.2025 по справі за вказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не прибув, у позовні заяві позивач просить здійснити розгляд за відсутності представника позивача.
Крім того 12.09.2025 через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява представника позивача Пархомчука С.В. про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, в якій він також просить провести розгляд заяви без виклику сторін, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем проживання, причини неприбуття не повідомив. Відзиву на позов або зустрічного позову не подав, клопотань та/або заяв про відкладання судового засідання не надходило.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, в т.ч. у відсутність відповідача на підставі ст.280 ЦПК України в заочному порядку.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.
Відповідно до ст.15, 16 ЦК України, ст.4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ст.3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Ст. 638, 640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Так, відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Крім того, згідно п.1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ч.1 ст.1077 УК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ч.1-3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем на даний час визначається Законом України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015р. (далі Закон №675).
Відповідно до ст.3 цього Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст.11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір відповіді пр. прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом пере направлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом пере направлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Ст.12 вказаного Закону (в редакції, яка діяла на час укладання кредитного договору) визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що 11.01.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 1444800 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Відповідно до п. 1.1 договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС (інформаційно-телекомунікаційної системи) Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через Веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в Особистий кабінет шляхом перевірки Товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого Товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до Особистого кабінету.
Згідно з п. 1.2, п. 1.3 кредитного договору, сума кредиту становить 10000,00 грн., строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується у Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в розділі 4 цього договору.
Пунктом 1.4.1 договору визначено, що стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: - у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою клієнта, відповідно до п. 4.1 договору; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулась автопролонгація, відповідно до п.4.2 договору.
Знижена процентна ставка 0,57 % в день застосовується за умови: якщо клієнт у межах строку визначеного в п. 1.3 договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою клієнта відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну проценту ставку (п. 1.4.2. договору).
Відповідно до п. 2.1 договору, кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або на іншу платіжну картку клієнта, реквізити якої надані клієнтом Товариству з метою отримання кредиту.
Згідно з п. 2.4. кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) на користь клієнта.
Згідно з п. 3.1. договору, нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Розділом 4 укладеного договору визначено порядок продовження строку користування кредитом, автопролонгація.
За положеннями п. 4.1.1., п.4.1.2. договору, у випадку неможливості виконання зобов'язань за договором у повному обсязі у встановлений термін клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту шляхом укладення додаткової угоди до договору.
Пропозиція (оферта) клієнта щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом натискання кнопки «ПРОДЛИТЬ КРЕДИТ/ПРОДОВЖИТИ КРЕДИТ» в особистому кабінеті або відповідної кнопки в платіжному терміналі та здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів (та у разі їх наявності - штрафних санкцій). Після отримання товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів та штрафних санкцій (у разі наявності останніх), заява клієнта про продовження строку користування кредитом вважається поданою.
Відповідно до п. 4.2.1 сторони домовились, що у випадку, якщо у клієнта на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації) наявна заборгованість за кредитом, та клієнт не продовжив строк кредиту у відповідності до п.4.1.1 - 4.1.6 договору, за цим договором застосовується автоматичне продовження строку користування кредитом (автопролонгація) з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту.
Клієнт, підписуючи договір, дає згоду на його автопролонгацію, - продовження дії договору та строку користування кредитом з закінчення строку кредиту або продовженого строку кредиту (п.1.3, п.4.1.5 договору) ще на 15 днів ( п.4.2.2. договору).
Згідно з п.4.2.3. сторони погодили, що за користування кредитом в період автопролонгації нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою. При застосуванні автопролонгації знижка, надана клієнту в рамках Програми лояльності анулюється та здійснюється автоматичний перерахунок процентів за користування кредитом за період, визначений п.1.3 договору, за стандартною процентною ставкою та відбувається перерахунок загальної вартості кредиту.
Відповідно до п.4.2.5. договору, загальна кількість автопролонгацій за цим договором обмежується загальною кількістю календарних днів користування кредитом, яка не може бути більшою за 120 календарних днів (включаючи період, визначений в п.1.3 договору та періоди пролонгації). Тобто, якщо у разі наступної (чергової) автопролонгації загальна кількість днів користування кредитом буде більшою за 120 днів, така автопролонгація не застосовується, а строк повернення кредиту та сплати нарахованих процентів є таким, що настав.
Підпунктом 6.1.3 договору передбачено, що Товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта.
Для підписання кредитного договору ОСОБА_1 використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.
Крім того, Договір № 1444800 від 11.01.2021 містить паспортні дані ОСОБА_1 , його РНОКПП та адресу.
Графіком платежів, що є Додатком №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредитування № 1444800 від 11.01.2021 та невід'ємною його частиною визначено: дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів: 10.02.2021; сума кредиту за договором - 10000 грн.; сума нарахованих процентів - 1710,00 грн.; разом до сплати 11710,00 грн. Цей графі платежів складений без врахування передбачених договором пролонгацій/автопролонгацій строку користування кредитом.
Відповідно до інформаційного листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №2643_25072150850 від 02.07.2025, між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «УПР» було укладено договір про перказ коштів ФК-19/03-21 від 12.03.2019 та відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано на платіжну картку клієнта 11.01.2021 суму 10000,00 грн. на картку НОМЕР_2 .
Також судом встановлено, що 07.09.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено Договір факторингу №1-07092021, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступає «ФК «Сіті Фінанс Груп» за плату належні йому права грошової вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно дот Витягу з Реєстру боржників від 07.09.2025, який є додатком до договору факторингу №1-07092021 від 07.09.2021, ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 1444800 від 11.01.2021 в сумі 32800,00 грн., з яких: 10000,00 - сума заборгованості за основною сумою боргу, 22800,00 грн. - сума заборгованості за процентами.
Крім того 07.09.2021 між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» укладено Договір відступлення права вимоги №2-07/09/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» відступає ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» за плату належні йому права вимоги до боржників, зазначених у додатку №1 до цього договору.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №2-07/09/2021 від 07.09.2021, ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 1444800 від 11.01.2021 в сумі 32800,00 грн., з яких: 10000,00 - сума заборгованості за основною сумою боргу, 22800,00 грн. - сума заборгованості за процентами.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором № 1444800 від від 11.01.2021, станом на 12.06.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить 32800,00 грн., з яких: 10000,00 - сума заборгованості за основною сумою боргу, 22800,00 грн. - сума заборгованості за процентами.
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв'язку, суд вважає позов ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» таким, що підлягає задоволенню.
Так, суд виходить з того, що сторони є вільними в укладанні договору та визначенні його умов. Кредитний договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов такого виду договорів, що підтверджується їх підписами у відповідному письмовому документі.
При цьому, кредитний договір, укладений в інформаційно-телекомунікаційній системі шляхом обміну електронними повідомленнями, з підписанням електронним цифровим підписом, електронним підписом з одноразовим ідентифікатором або іншим аналогом власноручного підпису, відповідно до ст.207 ЦК України, а також Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
В даній справі судом встановлено, що договір №1444800 від 11.01.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Н896» відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.
Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.
У вказаному договорі сторонами погоджено суму і строк кредиту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, розмір і тип процентної ставки, порядок та умови надання кредиту, порядок обчислення (нарахування) процентів, порядок зміни процентів, порядок продовження строку користування кредитом, автопролонгація тощо.
Суд звертає увагу, що відповідачем не надано і не представлено суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить.
Договір №1444800 від 11.01.2021 є дійсними, у судовому порядку не оскаржувався.
Суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором і взяті на себе зобов'язання останній не виконав, у передбачені в договорі строки грошові кошти та нараховані відсотки не повернув, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Розрахунок заборгованості, проведений первісним кредитором до відступлення прав вимог, відповідачем не спростований, будь-яких нових нарахувань кредитної заборгованості позивач не проводив.
Крім того, суд погоджується з наявним у справі розрахунком заборгованості за процентами за користування кредитом, так як він здійснений за 120 днів користування кредитом згідно з п.4.2.5. кредитного договору, відповідно до якого загальна кількість автопролонгацій за цим договором обмежується загальною кількістю календарних днів користування кредитом, яка не може бути більшою за 120 календарних днів (включаючи період, визначений в п.1.3 договору та періоди пролонгації). При цьому оскільки відповідачем не виконані умови договору для отримання зниженої процентної ставки, розрахунок здійснений за стандартною процентною ставкою 1,90% в день
За 120 календарних днів користування відповідачем кредитом заборгованість за процентами становила 22800,00 грн. (з розрахунку: (10000,00грн. х 1,9% :100%) х 120 дн.).
Отже загальна сума заборгованості за договором становить 32800,00., з яких 10000,00грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 22800,00грн. - сума заборгованості за процентами.
Також суд враховує, що відбулась заміна кредитора, до позивача перейшли права ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп»», яке, в свою чергу, набуло право вимоги від первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна», і позивач має право вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, враховуючи, що фактично отримані грошові кошти в добровільному порядку відповідачем неповернуті, що останнім не спростовано, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в загальному розмірі 32800,00 грн., задовольнивши позов повністю.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
Крім того, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
На підтвердження надання правничої допомоги представником позивача суду надані: копія договору про надання правової допомоги № 09/07/2025 від 09.07.2025, укладений між позивачем ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» та адвокатом Пархомчук С.В.; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Пархомчук С.В. КС №8096/10 від 18.07.2019; копію довіреності від 09.07.2025; копію акту про отримання правової допомоги від 01.09.2025 на суму 10500,00 грн. із зазначенням: наданих послуг, кількості витрачених годин, вартості послуги та загальної суми послуги; копію рахунку №01.09.2025-3 від 01.09.2025 про необхідність сплати правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 09.07ю.2025 на суму 10500,00 грн. та копію платіжної інструкції №984 від 01.09.2025 про сплату ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» на рахунок Пархомчука С.В. 10500,00 грн. із призначенням платежі: правнича допомога згідно договору про надання правової допомоги від 09.07.2025 згідно рахунку -1.09.2025-3, які є належними та допустимими доказами.
Згідно з ч.1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
В п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, § 268).
Так, згідно з актом про отримання правової допомоги б/н від 01.09.2025 розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10 500,00 грн визначено з урахуванням таких послуг: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості - 1 година, 2000,00 грн; складання та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики - 2,5 години, 5000,00 грн., інші клопотання, заяви до суду, складання процесуальних документів, моніторинг «ЄДРСР» щодо процесуального статусу судової справи - 1,5 годин, 3000,00грн., канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції, 500,00 грн.
При цьому, складена адвокатом позовна заява здебільшого містить цитування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, є типовою та шаблонною. До суду подано позовну заяву з додатками та заяву про розподіл судових витрат. Інших процесуальних документів в межах цієї справи адвокатом не складалось та не подавалось.
Оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвоката, який надає правову допомогу позивачу за одним договором у непоодиноких спорах з боржниками за кредитними договорами, зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації спірних правовідносин, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, враховуючи критерій реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, принципи верховенства права, справедливості та пропорційності, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу 10 500,00 грн. є завищеним та неспівмірними зі складністю справи, яка стосується стягнення кредитної заборгованості, законодавство та судова практика щодо якої є усталеною, з обсягом наданих адвокатом послуг та витраченим на це часом.
Суд вважає, що рівень складності справи не вимагав такого обсягу правничої допомоги (проведення консультації, вивчення документів, аналіз законодавства та судової практики, складання позовної заяви) з витрачанням вказаного часу та визначеної вартості. В даному випадку позивач не довів, що визначений ним розмір правової допомоги повною мірою відповідає принципам розумності та співмірності.
Суд вважає, що відсутність в даній справі будь-яких заперечень щодо витрат на правничу допомогу та клопотання про зменшення їх розміру від відповідача, не впливає на вищевказані висновки.
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах відповідних договірних відносин. Зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, не є обов'язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
З урахуванням вищевикладених мотивів, суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі і вважає, що цей розмір необхідно зменшити, стягнувши з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., що забезпечить баланс рівноваги між інтересами сторін у справі, відповідатиме принципу розумності та співмірності, визначеного одним з основних критеріїв стягнення таких витрат.
Керуючись ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 280, 282 ЦПК України , суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекш» (ЄДРПОУ 44002941, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саперне Поле, буд.12, нежитлове приміщення 1008) заборгованість за договором № 1444800 від 11.01.2021 в загальному розмірі 32800 (тридцять дві тисячі вісімсот) гривень 00 копійок, яка складається з заборгованості з основного боргу 10000 грн. 00 коп., заборгованості за процентами 22800 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекш» (ЄДРПОУ 44002941, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саперне Поле, буд.12, нежитлове приміщення 1008) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн., а всього 7422 (сім тисяч чотириста двадцять дві) гривні 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя М.В. Сидорова