15.09.2025
Провадження № 1-кп/337/92/2025
ЄУН №337/1703/24
15 вересня 2025 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя
у складі: головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 111-1 КК України,
встановив:
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою посилаючись на те, що ризики передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились і не відпали.
Обвинувачений ОСОБА_7 заперечує проти клопотання прокурора так як вважає його надуманим, не обґрунтованим і не законним. Так вказав, що за час розгляду справи прокурором не надано ні одного доказу на підтвердження його добровільної праці у незаконному правоохоронному органі, час та дата не встановлені коли він там працював. Клопотання, мета якого тримання його під вартою без визначення розміру застави стає автоматично не законним і таким, що не підлягає задоволенню. Також вказав, що не має проросійських поглядів і критичного ставлення до влади в Україні, йому не робили пропозицій ніхто не питав а просто поставили перед фактом або він погоджується або посадять до ростовського СІЗО і там згноять, а дружину зґвалтують на очах дитини, також знущались як над скотом і морально зламали. Наголосив, що в 2022 році неодноразово телефоном передавав спецслужбам інформацію про місце розташування і дислокацію військ рф. Просить залишити клопотання прокурора без задоволення і призначити більш м'який запобіжний захід, а саме визначити помірний розмір застави або відпустити під домашній арешт.
Захисник ОСОБА_5 посилаючись на ст. 62 Конституції України просив відноситися до його підзахисного як до невинуватої особи. Вказав, що ризики які заявлені прокурором не обґрунтовані і безпідставні. Ризик переховування лише припущення прокурора яке нічим не підтверджене, та не підтверджений ризик, що ОСОБА_7 може впливати на свідків та спотворити докази. Просить змінити підзахисному запобіжний захід на домашній арешт за його місцем проживання, а у разі якщо суд не погодиться з цим, визначити розмір застави відповідно до закону.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти клопотання сторони захисту, наполягав на задоволенні свого клопотання без визначення розміру застави.
Вислухавши позицію учасників, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Статтею 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Вирішуючи питання щодо продовження дії запобіжного заходу, суд виходить із того, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі до 15 років. Тяжкість ймовірного покарання, у випадку визнання обвинуваченого винуватим, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою.
Слід зазначити, що дійсно сама по собі тяжкість можливого покарання не є вирішальною при оцінці ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак, на переконання суду, цей факт у сукупності з відомостями, що характеризують особу обвинуваченого, може слугувати підставою для переховування від суду.
На даний час свідки у суді не допитані, обвинувачений обізнаний про покази свідків на досудовому слідстві, їх анкетні дані, а тому може здійснювати на них незаконний вплив (шляхом вмовляння або погроз) з метою зміни їх показань або відмови від показів у суді, що вказує на наявність ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшився, оскільки обвинувачений офіційних законних джерел доходу не має, ураховуючи обставини інкримінованого та його роль в інкримінованому кримінальному правопорушенні, маючи відповідні зв'язки на тимчасово окупованій території України з представниками окупаційної влади, може вчинити дії, спрямовані на підрив основ національної безпеки України, що в сукупності свідчить про високу вірогідність вчинення ним іншого кримінального правопорушення.
Суду не надано доказів, які б давали можливість припустити, що ризики змінились або зменшились, та вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, які існували при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого ним злочину, та унеможливить настання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Обставин, які є перешкодою для продовження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, не встановлено.
Суд не має підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на інший, більш м'який, крім тримання під вартою, оскільки інші заходи в достатній мірі не забезпечать запобігання ризиків, та виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Крім того відповідно до положень ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених у тому числі, статтями 109-114-2, КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Також слід зауважити, що у відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не визначає розмір застави, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжкого злочину.
З огляду на високий ступінь встановлених ризиків, які продовжують існувати, застосування застави у даному випадку не зможе забезпечити ефективного уникнення встановлених ризиків, у зв'язку з чим застава не може бути застосована.
Таким чином, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, забезпечення виконання ним належної процесуальної поведінки в умовах воєнного стану, враховуючи характер вчиненого кримінального правопорушення, який свідчить про ступінь суспільної небезпечності особи, суд доходить висновку про необхідність продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Керуючись ст. 176, 177, 183, 331, 369-372, 392 КПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт та визначення розміру застави.
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою у Державній установі Запорізький слідчий ізолятор, без визначення розміру застави, до 13 листопада 2025 року включно.
Копію ухвали направити Державній установі Запорізькій слідчий ізолятор - для виконання, прокурору та обвинуваченому - для відома.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1