15 вересня 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Хотинського районного суду Чернівецької області від 09.09.2025 р., винесену щодо підозрюваного ОСОБА_8 в кримінальному провадженні №12025262160000155,
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ ВП №2 (м. Хотин) Дністровського РВП ГУНП України в Чернівецькій області ОСОБА_9 та застосовано до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рукшин Хотинського району Чернівецької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, раніше в силу ст. 89 КК України не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 286 ч.2, 135 ч.3 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 04 листопада 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, підозрюваний ОСОБА_8 та його захисник подали апеляційні скарги.
Підозрюваний ОСОБА_8 просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт чи заставу та врахувати, що він раніше не судимий.
Захисник ОСОБА_7 в поданій апеляційній скарзі просила скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням на підозрюваного обов'язків, а в разі залишення обраного запобіжного заходу без змін, визначити розмір застави, що передбачений ч.5 ст. 183 КПК України.
Вказувала, що обставини, що викладені в клопотанні слідчого, не підтверджують вину ОСОБА_8 , тобто, на даний час органом досудового розслідування не зібрано та не надано доказів того, що дії ОСОБА_8 містять у собі склад злочину,
ЄУНСС 724/3238/25 НП 11сс/822/266/25 головуючий у 1 інстанції ОСОБА_10
передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Вважає, що обставини, описані в повідомленні про підозру, є припущенням та не відповідають дійсності.
Зазначала, що ризики, вказані в клопотанні слідчого, нічим не підтверджені, а тяжкість можливого покарання не може бути визначальним фактором при оцінці ризиків. На думку апелянта, для запобігання ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду, достатнім буде застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту з носінням електронних засобів контролю.
Також вказувала, що слідчий суддя повинен був провести аналіз всіх ризиків, визначених ч.1 ст. 177 КПК України, з урахуванням особливостей кримінального провадження та особи підозрюваного, зокрема, що у ОСОБА_8 наявні проблеми із здоров'ям.
Звертає увагу, що слідчий суддя не навів жодного аргументу, на підставі якого не визначив альтернативний запобіжний захід у виді застави та чому розмір застави, передбачений ч.5 ст. 182 КПК України, не здатний забезпечити виконання ОСОБА_8 покладених на нього обов'язків.
Апелянт також посилалась на рішення ЄСПЛ, які, на її думку, свідчать про незаконність прийнятого рішення.
Заслухавши доповідь судді, захисників, які просили задовольнити подані апеляційні скарги, посилаючись на обставини, що наведені в них, прокурора, який просив відмовити в задоволенні заявлених вимог підозрюваного та адвоката, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апелянтів, колегія суддів приходить до таких висновків.
Апеляційним судом встановлено, що 06.09.2025 року слідчим відділенням поліції №2 (м. Хотин) Дністровського районного ВП ГУНП в Чернівецькій області внесено відомості до ЄРДР за №12025262160000155 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 286, ч.3 135 КК України.
З матеріалів провадження вбачається, що 06.09.2025, приблизно о 15.20 год. водій ОСОБА_8 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen-Passat» р.н. НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі О-26182 в адміністративних межах с. Рукшин Дністровського району Чернівецької області, розпочав виконання маневру обгону їдучого попереду нього в попутному напрямку мотоциклу марки «Spark» під керуванням водія ОСОБА_11 , який в цей час розпочав виконання маневру повороту ліворуч, виїхав на смугу зустрічного руху, де на перехресті нерівнозначних доріг допустив зіткнення із вказаним мотоциклом. Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_11 від отриманих травм загинув на місці події. Крім того, ОСОБА_8 завідомо знаючи, що своїми діями поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, маючи реальну можливість, не вжив заходів для надання першої медичної допомоги ОСОБА_11 , не викликав карету швидкої медичної допомоги, не вжив дій для транспортування потерпілого до лікувального заходу, не повідомив про ДТП, зник з місця події, залишивши ОСОБА_11 на проїзній частині дороги в небезпечному для життя безпорадному стані.
06.09.2025 ОСОБА_8 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
07.09.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч.3 ст. 135КК України.
Обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_8 підозри підтверджується даними протоколу огляду місця події від 06.09.2025, показаннями свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , даними протоколу огляду відеозаписів, фотозображеннями, показаннями потерпілої ОСОБА_14 .
Стороною обвинувачення було дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні в матеріалах кримінального провадження докази свідчать про об'єктивний зв'язок ОСОБА_8 із вчиненням кримінальних правопорушень та обґрунтованість пред'явленої йому підозри. А тому доводи адвоката про необґрунтованість пред'явленої ОСОБА_8 підозри є безпідставні.
На даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, тому слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів правильно лише визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочинів, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Крім того, в апеляційній скарзі адвокат не заперечує причетність ОСОБА_8 до інкримінованих йому діянь, стверджуючи, що ОСОБА_8 перебував в стані афекту та не розумів значення своїх дій.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до вимог ст. 183 ч.1 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 КПК України.
Обираючи підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя достатньо врахував обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу, що передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, у тому числі: тяжкість інкримінованих злочинів, які відносяться до тяжких злочинів, внаслідок яких настала смерть потерпілого, та за які передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, особу підозрюваного.
Вивченням особи підозрюваного встановлено, що останній не одружений, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, однак раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, в тому числі і за ст. 130 ч.1 КУпАП, наразі є особою позбавленої права керування транспортними засобами.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку стосовно того, що слідчим і прокурором надано достатньо даних, які свідчать про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та полягають в можливості підозрюваного ОСОБА_8 , який залишив місце вчинення злочину та був затриманий працівниками поліції в іншому населеному пункті, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, потерпілу у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному проваджені іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до п.5 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Отже, законодавець наділив суд правом не визначати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, що спричинили загибель людини, висновок слідчого судді щодо не визначення розміру застави є цілком законним та обґрунтованим і таке рішення узгоджується з вимогами КПК України.
На думку колегії суддів, прийняте судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Вирішуючи питання про обрання підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя врахував всі обставини кримінального провадження та вимоги КПК України, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою та прийняв законне і обґрунтоване рішення.
Підстав для скасування ухвали слідчого судді та обрання підозрюваному ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу та альтернативного запобіжного заходу у виді застави, немає.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
В задоволенні апеляційних скарг підозрюваного ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_7 відмовити, а ухвалу слідчого судді Хотинського районного суду Чернівецької області від 09 вересня 2025 року, якою підозрюваному ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_2
Копія. Згідно з оригіналом: суддя