15 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/244/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут"
на рішення Господарського суду Одеської області
у складі судді Нікітенка С. В.
від 17.04.2025 та
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Богацька Н. С., Діброва Г. І., Принцевська Н. М.
від 06.08.2025
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управдом"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут"
про стягнення 138 279,60 грн,
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Управдом" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут", в якому просило суд стягнути 249 454,77 грн, з яких: 111 175,17 грн основного боргу, 68 615,25 грн інфляційних втрат, 14 899,46 грн 3% річних та 54 764,89 грн пені.
Позов мотивований неналежним виконанням зобов'язань за договором про технічне обслуговування та надання послуг № 1/06/2017 від 01.06.2017 в частині повної та своєчасної сплати наданих послуг за березень - травень 2021 року.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 провадження у справі № 916/244/25 в частині позовних вимог про стягнення 111 175,17 грн основного боргу, 14 812,94 грн інфляційних втрат та 3 600,25 грн суми 3% річних закрито.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 у справі № 916/244/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Управдом" задоволено частково. Присуджено до стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управдом" 35 646,11 грн пені, 11 299,21 грн 3% річних та 53 802,31 грн інфляційних втрат. У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Постановою від 06.08.2025 Південно-західний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 у справі № 916/244/25.
26 серпня 2025 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 у справі № 916/244/25.
27 серпня 2025 року на адресу Суду надійшла заява про заперечення щодо відкриття касаційного провадження, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Управдом" зазначає, що доводи, викладені в касаційній скарзі Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Добробут" щодо необхідності відкриття касаційного провадження, зокрема, у малозначній справі, не є належним чином обґрунтованими, тому просить відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут" на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 у справі № 916/244/25.
Перевіривши касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут", врахувавши заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Управдом", Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Справи, на які поширюється дія пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, є малозначними в силу властивостей притаманних їм, виходячи з ціни пред?явленого позову та його предмета (постанова об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).
Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
Отже відповідно до пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справа № 916/244/25 є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 3 028,00 грн = 302 800,00 грн).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
Отже Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
В своїй касаційній скарзі Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут" процитувало частину 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, виділивши жирним шрифтом зміст пункту "а" (касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики), та зазначило, що розгляд даної справи в касаційному порядку сформує відповідну судову практику договірних правовідносин у сфері надання послуг з управління багатоквартирним будинком.
Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування.
При цьому, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 10.01.2024 у справі № 905/1840/21 зазначала, що у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Також в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів:
- кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності;
- якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.
Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.
Крім того, для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему та стосуються питання права, вирішення якого необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати певні ознаки, зокрема, немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому.
Водночас касаційна скарга Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут" не містить належних аргументів, які б свідчили про те, що справа № 916/244/25 містить виключну правову проблему та/або стосується питання права, вирішення якого необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики; у касаційній скарзі відсутні докази кількісного та якісного виміру наявності питання фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також належні обґрунтування, які би дозволили дійти висновку, що при перегляді оскаржуваних судових рішень у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як такі, що мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі та відсутність підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 916/244/25 за касаційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут" на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 916/244/25 за касаційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут" на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді Г. О. Вронська
І. Д. Кондратова