12 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/15914/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Державного підприємства "Гарантований покупець"
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 910/15914/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативна енергетика Галичини"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 16 398 110, 68 грн,
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтернативна енергетика Галичини» (далі - ТОВ «Альтернативна енергетика Галичини», позивач) звернулося до суду з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - ДП «Гарантований покупець», відповідач) про стягнення 25 660 056,11 грн, з яких: 16 996 879,23 грн основний борг, 6 791 401,83 грн пеня, 1 189 781,54 грн штраф та 681 993,51 грн інфляційні втрати.
2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 у справі №910/15914/23 закрито провадження у справі в частині стягнення 24 214,26 грн боргу. Відмовлено ТОВ «Альтернативна енергетика Галичини» в іншій частині позову до ДП «Гарантований покупець».
3. Постановою Північного апеляційного господарського від 15.01.2025 у справі №910/15914/23 рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 скасовано, викладено його резолютивну частину у наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативна енергетика Галичини» (76014, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Л. Ребета, буд. 8Г; ідентифікаційний код 41369876) 10 360 438 (десять мільйонів триста шістдесят тисяч чотириста тридцять вісім) грн 94 коп. основного боргу, 760 043 (сімсот шістдесят тисяч сорок три) грн 00 коп. штрафу, 1 983 046 (один мільйон дев'ятсот вісімдесят три тисячі сорок шість) грн 74 коп. пені та 203 950 (двісті три тисячі дев'ятсот п'ятдесят) грн 68 коп. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити, в частині стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативна енергетика Галичини» 473 105,78 грн основного боргу - закрити провадження у справі.".
В частині закриття провадження у справі щодо стягнення 24 214,26 грн боргу, рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 у справі №910/15914/23 залишено без змін.
Стягнуто з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Альтернативна енергетика Галичини» 305 474,29 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі №910/15914/23, ДП «Гарантований покупець» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило оскаржуваний судовий акт в частині стягнення з відповідача пені та штрафу скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 24.03.2025 відкрито касаційне провадження у справі №910/15914/23 за касаційною скаргою ДП «Гарантований покупець» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025; справу призначено до судового розгляду.
5. ТОВ «Альтернативна енергетика Галичини» 30.07.2025 через «Електронний суд» подало до Верховного Суду заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу у справі №910/15914/23, в якій просить Суд:
1) прийняти заяву ТОВ «Альтернативна Енергетика Галичини» про відмову від позовних вимог у цій справі в частині стягнення 760 043 грн 00 коп. штрафу та 1 983 046 грн 74 коп. пені;
2) визнати нечинною постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 910/15914/23 в частині стягнення з ДП «Гарантований покупець» 760 043 грн 00 коп. штрафу та 1 983 046 грн 74 коп. пені;
3) закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «Гарантований покупець» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 910/15914/23.
6. Ухвалою Верховного Суду від 30.07.2025 заяву ТОВ "Альтернативна енергетика Галичини" про відмову від частини позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу у справі №910/15914/23 задоволено. Прийнято відмову ТОВ "Альтернативна енергетика Галичини" від частини позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу у справі №910/15914/23. Визнано нечинною постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі №910/15914/23 в частині стягнення 760 043 (сімсот шістдесят тисяч сорок три) грн 00 коп. штрафу та 1 983 046 (один мільйон дев'ятсот вісімдесят три тисячі сорок шість) грн 74 коп. пені. Закрито провадження у справі №910/15914/23 в частині стягнення пені та штрафу.
7. ДП "Гарантований покупець" 04.08.2025 звернулось до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №910/15914/23, в якій просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат у справі №910/15914/23 за результатами задоволення заяви ТОВ «Альтернативна енергетика Галичини» про відмову від частини позовних вимог та закриття провадження у справі згідно з ухвалою Верховного Суду від 30.07.2025, шляхом стягнення з позивача 172 456,79 грн судового збору, з яких:
- 65 834,15 грн за подання касаційної скарги;
- 42 686,87 грн за подання апеляційної скарги;
- 63 935,77 грн за подання позовної заяви.
8. Ухвалою Верховного Суду від 02.09.2025 у справі №910/15914/23 прийнято до розгляду заяву ДП "Гарантований покупець" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/15914/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
9. Розглянувши подану заяву ДП "Гарантований покупець", колегія суддів відзначає таке.
10. Як встановлено Судом провадження у справі в частині стягнення пені та штрафу закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України за заявою позивача. Відповідно у вказаній частині визнано нечинною постанову суду апеляційної інстанції.
Пункт 1 частини другої статті 46 ГПК України передбачає право позивача на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).
Стаття 191 ГПК України визначає, що позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відмова від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу. Відмова позивача від позову - це вияв принципу диспозитивності, тому ця дія здійснюється під контролем суду (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.11.2022 у справі №180/2161/19).
За результатами відмови позивача від позову суд, прийнявши таку відмову, закриває провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (частина четверта статті 231 ГПК України).
Порядок ухвалення додаткового рішення встановлений, зокрема частиною третьою статті 244 (якщо вирішено спір по суті спору) та частиною шостою статті 130 ГПК України (у разі закриття провадження у справі/залишення позову без розгляду).
11. Щодо судових витрат сторін, понесених в суді першої та апеляційної інстанцій
Колегія суддів відзначає, що частиною першою статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними в зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок викладено в пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Згідно з підпунктами "б" і "в" пункту 4 частини першої статті 315 ГПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Тобто суд касаційної інстанції здійснює новий розподіл судових витрат у справі лише в разі прийняття ним постанови про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення чи зміну остаточного судового рішення, прийнятого по суті заявлених вимог (схожі за змістом висновки викладено в ухвалах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2023 у справі № 915/86/23, від 21.03.2024 у справі № 907/628/17, від 21.10.2024 у справі № 910/16989/23, від 23.01.2025 у справі № 909/1001/23).
Разом з тим, як вбачається зі змісту ухвали Верховного Суду від 30.07.2025 Судом прийнято відмову ТОВ "Альтернативна енергетика Галичини" від частини позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу у справі №910/15914/23 та, відповідно, визнано нечинною постанову суду апеляційної інстанції у відповідній частині та закрито провадження у справі №910/15914/23 в частині стягнення пені та штрафу.
Отже, Верховний Суд в ухвалі від 30.07.2025 у справі №910/15914/23 не змінював судові рішення судів попередніх інстанцій та не ухвалював нове рішення по суті позовних вимог, а відтак у силу положень частини четвертої статті 231 та підпунктів "б" і "в" пункту 4 частини першої статті 315 ГПК України у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави для здійснення перерозподілу судових витрат, понесених сторонами в суді першої та апеляційної інстанції.
При цьому Суд відзначає, що правова конструкція частини четвертої статті 231 ГПК України наділяє суд повноваженнями щодо розподілу судових витрат при закритті провадження у справі. Тобто таких, які, понесені сторонами у відповідній інстанції суду, який, зокрема, прийняв відмову від позову (частини позовних вимог).
Водночас така стаття не наділяє суд касаційної інстанції повноваженнями здійснювати перерозподіл усіх витрат, понесених сторонами при розгляді справи у попередніх судових інстанціях, у разі прийняття відмови від частини позовних вимог.
12. Щодо судових витрат відповідача, понесених в суді касаційної інстанції
12.1. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору (пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.04.2023 у справі № 904/1478/19 дійшла висновку, що у випадку відмови позивача від позову і закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України у відповідача згідно з першим реченням частини третьої статті 130 ГПК України виникає право на відшкодування йому за рахунок позивача понесених витрат, до яких належить і судовий збір, і витрати, пов'язані з розглядом справи.
Отже, у випадку відмови позивача від позову, відповідач вправі заявити про відшкодування йому понесених витрат і це право закріплено, зокрема, в частині третій статті 130 ГПК України.
Водночас механізм реалізації закріпленого у частині третій статті 130 ГПК України права на відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи (до яких належать, зокрема, і судовий збір, і витрати на професійну правничу допомогу), закріплений у частині п'ятій статті 130 ГПК України, відповідно до якої у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Отже, у випадку відмови позивача від позову і закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України у відповідача згідно з частиною третьою статті 130 ГПК України виникає право на відшкодування йому понесених витрат (і судового збору, і пов'язаних з розглядом справи), при цьому розподіл витрат, пов'язаних з розглядом справи, здійснюється у відповідності до вимог частини п'ятої статті 130 ГПК України.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.03.2024 у справі № 905/1840/21.
У контексті наведеного, колегія суддів також звертається до сталої правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 910/14162/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 12.07.2021 у справі № 903/254/20, де зазначено, що правовий аналіз статей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі, зокрема, закриття провадження у справі, суд зобов'язаний виходити з положень частини п'ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.
12.2. Отже, з огляду на зазначені положення процесуального закону та з урахуванням вище наведеного висновку об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду, сформованого у постанові від 13.04.2023 у справі №904/1478/19, колегія суддів доходить висновку, що відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійсненних ним витрат, у тому числі сплаченого судового збору, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, зокрема, у разі закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від позову.
Оцінюючи дії позивача на предмет їх необґрунтованості, колегія суддів відзначає таке.
Відповідно до положень статей 2, 4, 14, 130, 191 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відмова від позову за заявою позивача є практичною реалізацією принципу диспозитивності господарського судочинства, адже саме учаснику справи належить право розпоряджається своїми правами щодо предмета спорту на власний розсуд.
Верховний Суд виходить з того, що подання позову (звернення позивача до суду за захистом порушеного права) у даній справі не може беззаперечно свідчити про необґрунтованість дій позивача та пред'явлення ним завідомо необґрунтованого позову чи зловживання процесуальними правами, адже доступ до суду є правом особи, гарантованим державою.
Так само і сам по собі факт подання заяви/клопотання про залишення позову без розгляду, чи то відмову від позову у справі не підтверджує ані відсутність спору позивача з відповідачем, ані відсутність предмета спору, ані свідоме порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідача та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу.
Судом не встановлено того, що позивач від моменту звернення до суду із позовною заявою до закриття провадження у справі в частині стягнення пені та штрафу діяв недобросовісно, зловживав процесуальними правами, протидіяв вирішенню спору, чи мав на меті ущемлення прав та інтересів відповідача.
Як і не встановленого Судом обставин доведення відповідачем необґрунтованості дій позивача, які призвели до закриття провадження у справі, надання доказів на підтвердження таких дій позивача чи свідчень зловживання ним своїми процесуальними правами при поданні заяви про відмову від позову відносно відповідача тощо.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 74 ГПК України).
Поряд з тим, аргументованих обґрунтувань наведених вище обставин як і доказів на їх підтвердження заява ДП «Гарантований покупець» не містить.
Крім того, колегія суддів враховує мотиви з яких виходив позивач при поданні заяви про відмову від частини позовних вимог (зокрема, зміна судової практики щодо застосування норм, якими були врегульовані спірні правовідносини), які явно не свідчать про недобросовісну поведінку позивача та не спрямовані на ущемлення прав та інтересів відповідача.
З огляду на наведене у Суду відсутні підстави для покладення на позивача судових витрат відповідача на підставі частин третьої, п'ятої статті 130 ГПК України.
13. Отже, ураховуючи вищенаведене у своїй сукупності у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави для задоволення заяви ДП «Гарантований покупець» про ухвалення додаткового рішення у справі, з огляду на що у задоволенні заяви слід відмовити.
14. Щодо повернення судового збору
Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Згідно з частиною другою статті 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку, суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
Дана норма кореспондується зі змістом частини четвертої статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Так, як вбачається з роздруківки платіжної інструкції від 22.01.2025 №71 за подання касаційної скарги ДП «Гарантований покупець» у справі №910/15914/23 сплачено судовий збір у розмірі 65 834, 15 грн.
За таких обставин, скаржнику підлягає поверненню 50% сплаченої ним суми судового збору за подання касаційної скарги у цій справі, що становить 32 917, 10 грн.
Керуючись статтями 129, 130, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Заяву Державного підприємства "Гарантований покупець" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/15914/23 залишити без задоволення.
2. Повернути Державному підприємству "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код 43068454) з Державного бюджету України 50% судового збору за подання касаційної скарги, сплаченого згідно з платіжною інструкцією від 22.01.2025 №71, у розмірі 32 917, 10 грн (тридцять дві тисячі дев'ятсот сімнадцять гривень 10 копійок).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Студенець
Судді С. Бакуліна
І. Кондратова