Іменем України
10 вересня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/732/25
Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Мігди Р.Ю., за правилами загального позовного провадження в відкритому судовому засіданні розглянув справу
за позовом: Керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави,
вул. Шевченка, 98, м. Корюківка, 15300;
в особі позивача: Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації,
вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000;
до відповідача: Сновської міської ради,
вул. Незалежності, 19, м. Сновськ, Корюківський район, Чернігівська область, 15200;
предмет спору: про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: Лозицька Я.А. - представник, діє в порядку самопредставництва згідно з випискою з ЄДРПОУ;
від відповідача: не прибув;
від прокуратури: Князєв Д.В. - прокурор відділу.
У судовому засіданні 10.09.2025, Господарський суд Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
17.07.2025, керівником Корюківської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі позивача - Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації, поданий позов до Сновської міської ради з проханням усунути перешкоди власнику - державі, в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації, в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 13,2502 га, за кадастровим номером 7425884500:03:000:1082, шляхом:
- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7425884500:03:000:1082, площею 13,2502 га;
- зобов'язати Сновську міську раду повернути земельну ділянку площею 13,2502 га, за кадастровим номером 7425884500:03:000:1082, державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації.
Позов мотивований тим, що земельна ділянка за кадастровим номером 7425884500:03:000:1082, площею 13,2502 га, в межах якої розташовані пам'ятки археології місцевого значення - поселення “Мостище-2», ХІ-ІХ ст. ст. до н.е., І тис. до н.е. - І тис. н.е. (охоронний номер № 3890-Чр), та поселення “Мостище-3», V-III тис. до н.е. (охоронний номер № 3889-Чр), є об'єктами обмеженими в цивільному обороті і можуть перебувати виключно в державній власності.
Суд прийняв позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 13.08.2025; установив учасникам справи процесуальні строки на подачу письмових заяв по суті спору, про що постановив ухвалу від 22.07.2025.
Відповідач скористався правом на подачу відзиву на позов, у порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Повідомив, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право комунальної власності на спірну ділянку Радою не зареєстроване. Просив взяти до уваги, що ініціатором вибуття спірної земельної ділянки з державної власності було ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, у свою чергу, бездіяльності щодо повернення даного об'єкту в власність держави допустив позивач - Чернігівська ОДА. Заперечив проти покладення на відповідача судових витрат у розмірі 2500,00 грн по залученню прокуратурою, за власною ініціативою, спеціаліста - інженера землевпорядника. Клопотав вирішити спір за відсутності його представника в судових засіданнях.
Клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника задоволене судом, оскільки участь в судовому засіданні є процесуальним правом сторони.
Прокурор скористався правом на подачу відповіді на відзив, у порядку статей 166, 184 ГПК України.
13.08.2025, у зв'язку з оголошенням масштабної повітряної тривоги на території України, в тому числі в м. Чернігові, підготовче засідання в справі в призначений час не відбулось, відкладене на іншу дату - 27.08.2025, про що учасники справи повідомлені, в порядку статей 120, 121 ГПК України, засобами електронного зв'язку, в підсистемі Електронний суд.
27.08.2025, за результатами підготовчого засідання, суд, у порядку п.3 частини 2 статті 185 ГПК України, постановив закрити підготовче провадження, призначив справу до розгляду по суті на 10.09.2025, про що відповідач повідомлений, в порядку статей 120, 121 ГПК України, засобами електронного зв'язку, в підсистемі Електронний суд.
10.09.2025, у судове засідання прибули прокурор та представник позивача; відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, про що свідчать наявні матеріали справи.
Суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав прокурора та представника позивача, розглянув подані документи і матеріали, з'ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та
За розпорядженням представника Президента України від 08.10.1993 № 459 взяті під державну охорону пам'ятки археології місцевого значення - поселення «Мостище-2» та «Мостище-3» (с. Нові Млини, колишній Щорський район), разом з іншими пам'ятками археології на території області.
Пам'ятка археології - поселення «Мостище-2» паспортизовано 01.07.1992 (охоронний номер 3890-Чр). Відповідно до паспорту пам'ятки поселення «Мостище-2» датоване XI-IX ст. ст. до н.е., І тис. до н.е. - І тис. н.е. Поселення займає мисоподібний виступ підвищення, розміщеного в заплаві р. Снов, в місці впадіння в неї болотистої притоки. Південніше поселення проходить дорога М. Дирчин - Н. Млини. Площа поселення біля 1,5 га. Культурний шар потужністю 0,2 м - 0,4 м; епоха пізньої бронзи / лебедівська культура ХІ-ІХ ст. ст. до н.е. / епоха раннього залізного віку / зарубинецька культура, кінець І тис. до н.е. - поч. І тис. н.е.
Адреса пам'ятки: Чернігівська область, Щорський район, Новомлинівська сільська рада, с. Нові Млини, за 1,7 км на південний захід від с. Н. Млини та за 3,3 км на південний схід від східної околиці с. Смяч.
Пам'ятка археології - поселення «Мостище-3» паспортизовано 25.05.1992 (охоронний номер 3889-Чр). Відповідно до паспорту пам'ятки поселення «Мостище-2» датоване V-III тис. до н.е. Поселення займає ділянку підвищення, розміщеного в лівобережній заплаві р. Снов, в місці впадіння в неї болотної притоки, на 200 м північніше поселення «Мостище-2». Площа поселення біля 1,6 га. Культурний шар потужністю 0,2-0,3 м; епохи неоліту - ранньої бронзи / V-ІІІ тис. до н.е.
Адреса пам'ятки: Чернігівська область, Щорський район, Новомлинівська сільська рада, с. Нові Млини, за 1,5 км на південний захід від с. Н. Млини і за 3,2 км на південний схід від східної околиці с. Смяч.
До паспортів пам'яток складений схематичний план поселень з відображенням топонімів, відповідно до яких здійснено прив'язку їх місця розташування, а також облікові картки пам'яток археології, в яких продубльовано інформацію про місце розташування, час виявлення поселень «Мостище-2» та «Мостище-3» та їх площі.
На момент паспортизації пам'ятки археології перебували на балансі колгоспу «ім. Куйбишева» (КСП «Куйбишева»).
Відповідно до карти землекористування - графічної частини плану роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства «Куйбишева», у складі земель історико-культурного призначення (археологічні пам'ятки, локалізовані 28.09.1994), які позначені на плані синім контуром з синіми косими лініями, під номером 3 та 4 відображені земельні ділянки неподалік с. Кучинівка, під поселеннями «Мостище-2», «Мостище-3», охоронні номера 3890-Чр та 3889-Чр.
Вказані відомості також підтверджуються листом Чернігівського обласного історичного музею від 05.04.1994 № 122, за яким на карту землекористування КСП ім. Куйбишева с. Н. Млини Щорського району нанесені пам'ятки археології із зазначенням їх площі, охоронних зон і номеру за державним обліком станом на 01.04.1994.
У 2018 році, Київською обласною філією ДП «Центр державного земельного кадастру», виконано технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані на території Сновської міської ОТГ Сновського району Чернігівської області, з урахуванням перспективного плану формування території Чернігівської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 12.08.2015 № 899 (в редакції розпорядження КМУ від 01.02.2017 № 57-р, зі змінами).
У пояснювальній записці до технічної документації із інвентаризації земель вказано, що відповідно до даних за результатами проведення польових робіт в натурі (на місцевості) встановлено наявність в межах об'єкта інвентаризації обмежень (обтяжень), які передбачені Класифікатором обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженим наказом Держкомзему від 29.12.2018 № 643, відповідно до додатку 6 Порядку ведення ДЗК (затвердженого постановою КМУ №1051 від 17.10.2012), зокрема, щодо земельної ділянки (Новомлинівська сільська рада, порядковий номер 3) площею 13,2502 га - охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини (код 01.02). Аналогічні відомості зазначені в пропозиціях щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель з інформацією, що міститься в документах та посвідчують право на земельні ділянки і Державному земельному кадастрі.
Додатками до вказаної технічної документації, зокрема, є:
- технічне завдання на здійснення заходу з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з додатком, де міститься перелік земельних ділянок, у тому числі ділянки площею 13,2502 га, розташованої на території Новомлинської сільської ради;
- викопіювання з плану землекористування Новомлинської сільської ради про місце розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Новомлинської сільської ради Сновського району Чернігівської області, яка підлягає інвентаризації для передачі у комунальну власність Сновській ОТГ (ділянка № 4 орієнтовною площею 13,2502 га), де зазначене місце розташування та орієнтовні межі цієї ділянки;
- кадастровий план земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, згідно з яким ділянці площею 13,2502 га, розташованій на території Новомлинської сільської ради Сновського району Чернігівської області, присвоєний кадастровий номер 7425884500:03:000:1082; встановлене обмеження в використанні ділянки на площу 13,2502 га (або 100% від її площі) відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» - 01.02. «охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини»;
- акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон від 06.08.2018 та перелік обмежень щодо використання земельних ділянок на території Сновської ОТГ Чернігівської області, до якого включено земельну ділянку на території Новомлинської сільської ради площею 13,2502 га за кодом 01.02. «охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини».
Відділом у Сновському районі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області наданий висновок від 22.08.2018 № 1629/417-18.0.202 про погодження вказаної технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності Сновської міської ради ОТГ, п. 7 якого передбачена необхідність проведення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації.
За висновком державної експертизи землевпорядної документації від 14.08.2018 № 2328-18, який виданий Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру (підсумкова оцінка): технічна документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Сновської міської ОТГ Сновського району Чернігівської області, не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам та повертається на доопрацювання.
У підпункті 2 п. 10 висновку серед зауважень до землевпорядної документації вказано про: необхідність нанесення меж охоронних зон об'єктів культурної спадщини; погодження технічної документації зі структурним підрозділом у сфері охорони культурної спадщини, згідно з вимогами статті 186-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
За довідкою до вказаної технічної документації із землеустрою від 03.10.2018 № 237-П, виданою Департаментом культури і туризму національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, на виконання зауважень висновку державної експертизи землевпорядної документації від 14.08.2018 № 2328-18 (у порядку погодження землевпорядної документації, згідно зі статями 186, 186-1 ЗК України), частина ділянок, що підлягають інвентаризації для передачі у комунальну власність Сновської міської OTT, розташовані на землях історико - культурного призначення, в тому числі: на земельній ділянці, яка знаходиться на території Новомлинської сільської ради Сновського району (ділянка № 4 площею 13,2502 га), розташовані пам'ятки археології місцевого значення - поселення «Мостище-2», ХІ-ІХ ст. до н.е., І тис. до н.е. - І тис. н.е. (№ 3890-Чр), та поселення «Мостище-3», V-II тис. до н.е. (№ 3889-Чр), взяті на облік за розпорядженням представника Президента України в Чернігівській області від 08.10.1993 № 459.
Також в указаній довідці Департаментом культури і туризму національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації попереджено ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області про те, що відповідно до частин 2, 5 статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», п. 2 частини 1 статті 83 Земельного кодексу України та роз'яснень центрального органу виконавчої влади в сфері охорони культурної спадщини: пам'ятки археології та земельні ділянки, на яких вони розташовані, є державною власністю, і не підлягають передачі в приватну та комунальну власність. Передача в комунальну чи приватну власність земельних ділянок під пам'ятками археології можлива лише за умови проведення за кошти замовника охоронних археологічних досліджень на всій площі землевідводу в повному обсязі, коли предмет охорони буде вилучений ( частина 1 статті 37, стаття 15 Закону України «Про охорону культурної спадщини»). Земельні ділянки під пам'ятками археології можуть бути передані в оренду або постійне користування за умови укладення охоронного договору на цю частину пам'яток (стаття 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини») та проведення охоронних археологічних досліджень у випадку планування будівництва (стаття 37 указаного Закону).
Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області 29.10.2018 виданий наказ № 25-8409/14-18-сг, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок державної власності, відомості про які відсутні в Державному земельному кадастрі, розташованих на території Сновської міської ради Сновського району Чернігівської області, загальною площею 1860,9325 га.
Відповідно до інформації Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА від 07.11.2023 № 15-2784/8, на запит прокурора, в межах земельної ділянки за кадастровим номером 7425884500:03:000:1082, площею 13,2502 га, на території Новомлинівської сільської ради Сновського району Чернігівської області розташовані пам'ятки археології місцевого значення: поселення «Мостище-2», датоване ХІ-ІХ ст. до н.е., І тис. до н.е. - поч. І тис. н.е. (№ 3890-Чр), та поселення «Мостище-3», датоване V-II тис. до н.е. (№ 3889-Чр), взяті на облік за розпорядженням представника Президента України в Чернігівській області від 08.10.1993 № 459.
Як зазначає прокурор, зіставленням викопіювання з плану землекористування Новомлинської сільської ради про місце розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Новомлинської сільської ради Сновського району Чернігівської області, яка підлягає інвентаризації для передачі в комунальну власність Сновської ОТГ (ділянка № 4 орієнтовною площею 13,2502 га), та схематичного відображення місця розташування поселення на проекті роздержавлення земель КСП «ім. Куйбишева», за характерними умовними та топографічними позначеннями (територія поселення на обох картографічних матеріалах має ідентичний малюнок її меж, позначена косими лініями) встановлено, що викопіювання в технічній документації виконане за рахунок графічної частини плану роздержавлення земель та співпадає з ним.
Факт розміщення поселень «Мостище-2» та «Мостище-3» на земельній ділянці за кадастровим номером 7425884500:03:000:1082, площею 13,2502 га, підтверджується також планом-схемою, складеною інженером-землевпорядником Бойком Д.О. (кваліфікаційний сертифікат № 001323, виданий 03.01.2013).
Отже, спірна земельна ділянка накладається на земельну ділянку, на якій розташовані пам'ятки археології місцевого значення - поселення «Мостище-2» (охоронний № 3890-Чр) та «Мостище-3» (охоронний № 3889-Чр), що за статтями 53 ЗК України та 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» свідчить про належність цієї земельної ділянки (під пам'яткою) до земель історико-культурного призначення.
11.10.2018, згідно з витягом з Державного земельного кадастру № НВ-0001303542025, на підставі техдокументації із землеустрою щодо інвентаризації земель, розробленої Київською обласною філією Центру ДЗК, зареєстрована земельна ділянка за кадастровим номером 7425884500:03:000:1082, площею 13,2502 га, як землі сільськогосподарського призначення (16.00.) із видом обмеження в використанні - зона охорони пам?ятки культурної спадщини, площа на яку поширюється обмеження: 13,2502 га.
За наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 21.12.2018 № 25-10019/14-18-сг “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», передані Сновській міській раді в комунальну власність Сновської ОТГ земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 16014,5281 га, розташовані за межами населених пунктів на території Сновської ОТГ Сновського району Чернігівської області за актом приймання-передачі земельних ділянок.
На підставі акту приймання-передачі від 21.12.2018 ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, відповідно до наказу від 21.12.2018 № 25-10019/14-18-сг, передало із державної власності, а Сновська міська рада прийняла в комунальну власність земельні ділянки, зокрема, за кадастровим номером 7425884500:03:000:1082, площею 13,2502 га (порядковий номер 704), з охоронною зоною навколо об'єкта культурної спадщини.
За рішенням Сновської міської ради (30 сесія 7-го скликання) від 28.12.2018 № 30-30/VII, земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 16014,5281 га прийняті в комунальну власність Сновської ОТГ в особі Сновської міської ради, що згідно з даними ДЗК розташовані за межами населених пунктів на території Сновської ОТГ, у тому числі земельну ділянку за кадастровим номером 7425884500:03:000:1082, площею 13,2502 га.
Наразі, Сновська міська рада не внесла відомості про набуте речове право (право комунальної власності) на спірну ділянку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначив, що пам'ятки археології місцевого значення - поселення «Мостище-2», датоване ХІ-ІХ ст. до н.е., І тис. до н.е. - поч. І тис. н.е. (№ 3890-Чр), та поселення «Мостище-3», датоване V-II тис. до н.е. (№ 3889-Чр), взяті на облік за розпорядженням представника Президента України в Чернігівській області від 08.10.1993 № 459, розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером 7425884500:03:000:1082, площею 13,2502 га, що відноситься до земель історико-культурного призначення та не може відчужуватись з державної в комунальну або приватну власність.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.
Прокурором скерований позов до суду в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації з метою відновлення законності та становища, яке існувало до порушення права на землі історико-культурного призначення, а також недопущення зміни цільового призначення таких земель та повернення спірної земельної ділянки в власність держави.
У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі, держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
Відповідно до частини 2 статті 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
За частиною 5 статті 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами 3, 4 і 8 цієї статті, в власність або в користування в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або в випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
З огляду на те, що спірна ділянка перебуває за межами населеного пункту та належить до земель історико-культурного призначення, повноваженнями на розпорядження цією земельною ділянкою, а також і на захист інтересів держави наділена Чернігівська обласна державна адміністрація.
Листом від 19.07.2024 № 51-77-30516вих-24 окружна прокуратура повідомила Чернігівську обласну державну адміністрацію про встановлення незаконності вибуття з державної власності спірної земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташовані пам'ятки археології місцевого значення поселення «Мостище-2» та «Мостище-3», з урахуванням повноважень останньої, як законного власника спірної ділянки, просила повідомити про вжиті заходи до усунення виявлених порушень.
У відповідь на звернення прокурора, Чернігівська обласна військова адміністрація, листом від 05.08.2024 № 01-01-32/12076вих-24 повідомила, що не наділена повноваженнями щодо перевірки правомірності дій ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області при передачі спірної земельної ділянки з державної в комунальну власність.
За висновком суду, Чернігівська ОДА, як орган державної влади уповноважений на захист інтересів держави в сфері використання земельної ділянки історико-культурного призначення, розташованої в межах області, відтак, будучи належним чином поінформована про суть порушеного права, до цього часу не вжила ефективних заходів з повернення спірної ділянки в власність держави.
Зволікання в поверненні в власність держави спірної земельної ділянки може призвести до її подальшої передачі в користування іншим суб'єктам господарювання з метою використання як земель сільськогосподарського призначення, що зумовить пошкодження об'єкта культурної спадщини (в разі розорювання поверхневого ґрунтового шару).
Обласною прокуратурою, в порядку частини 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру», Чернігівській ОДА направлене повідомлення від 27.06.2025 № 51-77-2718вих-25 про подання позову до Господарського суду Чернігівської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за кадастровим номером 7425884500:03:000:1082, площею 13,2502 га, в межах якої розміщено археологічні пам'ятки місцевого значення - поселення “Мостище-2», ХІ-ІХ ст. ст. до н.е., І тис. до н.е. - І тис. н.е. (охоронний номер № 3890-Чр) та “Мостище-3», V-III тис. до н.е. (охоронний номер № 3889-Чр).
Наявність у прокурора підстав захисту інтересів держави в межах даної справи сторонами під сумнів не ставиться.
Суд врахував, що правовідносини, пов'язані з вибуттям із державної чи комунальної власності майна, становлять суспільний та публічний інтерес. Протиправне вибуття земель історико-культурного призначення з державної власності порушує інтереси держави, як власника, щодо реалізації, передбаченого частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися таким майном через уповноважений орган виконавчої влади. З наведеного слідує, що при вирішенні даного спору наявний як державний, так і суспільний інтерес.
Щодо порушення виключного права державної власності на спірну земельну ділянку.
Відповідно до частини 2 статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, ЗК України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
За частиною 1 статті 79 ЗК України земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
За приписами статті 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки і набуття нею статусу об'єкта цивільних прав пов'язується законодавством з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Як вбачається з матеріалів справи, у 2018 році, під час розроблення Київською обласною філією ДП “Центр державного земельного кадастру», на замовлення ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, техдокументації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих на території Сновської ОТГ Чернігівської області встановлено, що в межах земельної ділянки площею 13,2502 га (якій в подальшому присвоєний кадастровий номер 7425884500:03:000:1082) наявне обмеження в використанні в вигляді охоронної зони навколо об'єкта культурної спадщини (за кодом 01.02.) (поширюється на всю площу ділянки).
Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА, погоджуючи дану техдокументацію із землеустрою, у довідці від 03.10.2018 № 237-П, звертав увагу, що на земельній ділянці, що знаходиться на території Новомлинської сільської ради Сновського району (ділянка 4), розташовані пам?ятки археології місцевого значення - поселення “Мостище-2», ХІ-ІХ ст. ст. до н.е., І тис. до н.е. - І тис. н.е. (охоронний номер № 3890-Чр) та “Мостище-3», V-III тис. до н.е. (охоронний номер № 3889-Чр). Повідомив, що відповідно до частин 2, 6 статті 17 Закону України “Про охорону культурної спадщини» пам'ятки археології та земельні ділянки, на яких вони розташовані, є державною власністю, і не підлягають передачі в приватну та комунальну власність.
До акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної в комунальну власність від 21.12.2018 (згідно з додатком), за наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 21.12.2018 № 25-10019/14-18-сг, внесене застереження відносно земельної ділянки за кадастровим номером 7425884500:03:000:1082, площею 13,2502 га, щодо обмеження в використанні, а саме: охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини.
Відповідно до частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані в власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати в запасі.
За приписами статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Суб'єктом права на землі державної власності, за статтею 80 ЗК України є держава, яка реалізує це право на землі державної власності через відповідні органи державної влади.
Виходячи зі змісту статей 53, 54 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області наказу від 21.12.2018 № 25-10019/14-18-сг), до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.
Землі історико-культурного призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.
Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) установлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.
Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини в сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, врегульовані положеннями Закону України “Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-ІІІ, за яким охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
За дефініцією, наведеною у статті 1 Закону України № 1805-ІІІ, пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, взятий на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
За частиною 2 статті 2 Закону України № 1805-ІІІ археологічний об'єкт культурної спадщини - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.
Суд установив, що пам'ятки археології місцевого значення - поселення “Мостище-2» (датоване ХІ-ІХ ст. ст. до н.е., І тис. до н.е. - І тис. н.е.) та “Мостище-3» (датоване V-III тис. до н.е.) взяті під державну охорону на підставі розпорядженням представника Президента України від 08.10.1993 № 459; паспортизовані 01.07.1992 та 25.05.1922 (охоронні номери 3889-Чр, 3890-Чр).
Статтею 17 Закону України № 1805-ІІІ врегульовані питання суб'єктів права власності на пам'ятки. За частинами 1, 2 цієї статті пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати в державній, комунальній або приватній власності. Суб'єкти права власності на пам'ятку визначаються згідно із законом. Усі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.
У свою чергу частина 6 цієї статті визначає, що землі на яких розташовані пам'ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) в державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам'ятки археології - поля давніх битв.
Отже, діюче законодавство безальтернативно визначає для пам'яток археології та земель, на яких вони розташовані, єдину форму власності - державну, а в випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває в державній власності, - остання підлягає обов'язковому вилученню або викупу державою.
За статтею 34 Закону України № 1805-ІІІ території пам'яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.
Землі історико-культурного призначення віднесені до особливо цінних земель (частина 1 статті 150 ЗК України).
Частина 1 статті 54 ЗК України передбачає, що землі історико-культурного призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Дана норма встановлює загальне правило відносно форм власності земель віднесених за цільовим призначенням до категорії земель історико-культурного призначення. Натомість спеціальна норма, закріплена в статті 17 Закону України № 1805-ІІІ, передбачає виключення із загального правила, за змістом якої землі на яких розміщені пам'ятки археології перебувають виключно в державній власності.
За висновком суду, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення спеціального нормативно-правового акту, Закону України “Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-ІІІ. Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21.
З огляду на наведені обставини, спірна земельна ділянка протиправно вибула з державної власності, оскільки в її межах знаходяться пам'ятки археології місцевого значення, тому ця ділянка не підлягає передачі з державної до комунальної або приватної власності, та належить до категорії земель історико-культурного призначення.
Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України № 1805-ІІІ (в редакції чинній на момент прийняття ГУ Держгеокадастром у Чернігівській області наказу № 25-10019/14-18-сг) з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають установлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них установлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері охорони культурної спадщини.
Водночас, відсутність затвердженої науково-проектної документації з встановлення цільового призначення за категорією земель історико-культурного призначення, визначення меж та режимів використання пам'ятки археології та зон її охорони, за висновком суду, не спростовує факту розташування на спірній ділянці вказаних пам'яток, що знаходиться під охороною держави.
Щодо належності обраного прокурором способу захисту порушеного права держави.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.
За частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 ГПК України).
Обраний спосіб захисту має забезпечити ефективне поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів, або попередити їх порушення на майбутнє.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених частиною 2 статті 16 ЦК України є відновлення становища, що існувало до порушення.
Відповідно до статей 8, 124 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
В свою чергу, обов'язковість рішення суду, серед іншого закріплена в статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів».
Суд зазначає, що спірні правовідносини, крім іншого, регулюються Законом України “Про Державний земельний кадастр» та Порядком ведення Державного земельного кадастру (затверджений постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051, далі - Порядок № 1051).
Відповідно до частини 13 статті 79-1 ЗК України та частини 10 статті 24 Закону України “Про Державний земельний кадастр» земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
За даними Державного земельного кадастру, земельна ділянка за кадастровим номером 7425884500:03:000:1082, площею 13,2502 га, належить до земель сільськогосподарського призначення, за цільовим призначенням - 16.00., вид обмеження в використанні - зона охорони пам'ятки культурної спадщини, площею 13,2502 га.
Відомості про цільове призначення спірної земельної ділянки не впливають на правовий режим ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов'язаний із фактом перебування на ділянці пам'ятки археології.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16, зазначивши, що земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам'яткою архітектури. Неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його в відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов'язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам'яткою архітектури, а не з рішенням органу місцевого самоврядування.
Статтею 3 Закону України “Про державний земельний кадастр» закріплені основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, зокрема, принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.
Водночас, суд вважає за доцільне зазначити, що в чинному законодавстві України відсутні механізми щодо самостійного звернення позивача до органів Держгеокадастру із заявою про скасування протиправного запису, який порушує його права, виходячи з обставин, установлених у ході вирішення наявного спору.
Враховуючи викладене, для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки, яка за цільовим призначенням належить до земель історико-культурного призначення, необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки, відомості про які внесені до ДЗК.
Скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення спірної ділянки (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в справі № 924/504/20 від 31.01.2023).
Спірна земельна ділянка, що неправомірно вибула з державної власності в комунальну власність Сновської міської ради, підлягає поверненню державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.
Скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки з припиненням речових прав на неї та припинення існування такого об'єкту цивільних прав, створить передумови для формування нового об'єкту цивільних прав, а саме земельної ділянки в межах території пам'ятки археології.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), критерії сумісності заходу втручання в право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод такі: 1) чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі; 2) чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті; 3) чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання в право.
Втручання держави в право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
Якщо можливість втручання в право власності передбачена законом, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання, або для контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення “суспільного», “публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися “значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об'єктивної необхідності в формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
У практиці ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях у справах “Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, “Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, “Щокін проти України» від 14.10.2010, “Сєрков проти України» від 07.07.2011, “Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, “Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, “Трегубенко проти України» від 02.11.2004, “East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, виокремлено три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно “суспільний», “публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Критерій законності означає, що втручання держави в право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Лише факт того, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний.
Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе “індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.
У справах “Рисовський проти України» (рішення від 20.10.2011, заява № 29979/04), “Кривенький проти України» (рішення від 16.02.2017, заява № 43768/07), пов'язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, установивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування в зв'язку з позбавленням права на землю.
Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але й самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого Протоколу, можуть бути пов'язані з протиправною поведінкою набувача майна.
Слід наголосити, що з огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.
Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За статтями 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти в галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Водночас перебування в комунальній власності земельної ділянки, на якій знаходиться пам'ятка археології, позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як земель державної власності. У цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).
Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям земель з державної власності, становлять “суспільний», “публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу державної влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
Положеннями статті 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
За приписами частин 2, 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Обов'язок доказування і подання доказів установлений статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.
За приписами частин 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач у відзиві на позов визнав правомірність вимог прокуратури в частині повернення спірної ділянки, в межах якої розташовані археологічні пам'ятки, в власність держави.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора ґрунтуються на належних, допустимих, достовірних доказах, у розумінні статей 76 - 78 ГПК України, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат сторін.
При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких зокрема належить судовий збір та витрати, пов'язані з залученням спеціаліста (стаття 123 ГПК України).
За частиною 1, п. 1 частини 4 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються в разі задоволення позову - на відповідача.
Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (частини 4, 5 статті 127 ГПК України).
Матеріалами справи підтверджуються витрати обласної прокуратури по сплаті судового збору за розгляд даного спору в суді першої інстанції на суму 6056,00 грн (згідно з платіжним дорученням від 26.06.2025 № 1826) та витрати в сумі 2500,00 грн на залучення спеціаліста, інженера землевпорядника Бойка Д.О. ПП «Елітзем» (кваліфікований сертифікат № 001323, виданий Державним агентством земельних ресурсів України 03.01.2013), з метою доведення факту розташування об'єкту культурної спадщини, пам'яток археології місцевого значення, в межах спірної ділянки, про що свідчать долучені докази: договір від 16.05.2025 № 13/25, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.05.2025 № 13/25 та платіжна інструкція від 19.05.2025 № 1382.
Витрати з залучення спеціаліста на суму 2500,00 грн, пов'язані виключно з предметом дослідження даної справи, зокрема, підтвердженням місцезнаходження пам'яток археології місцевого значення - поселень «Мостище-2» та «Мостище-3», з визначенням їх меж та площ, відносно спірної ділянки.
Враховуючи, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати Чернігівської обласної прокуратури в частині судового збору в сумі 6056,00 грн та витрат, пов'язаних із залученням спеціаліста, кваліфікованого інженера-землевпорядника, яким виконані роботи по виготовленню графічних відомостей з позначенням меж та площі пам'яток археології місцевого значення відносно спірної земельної ділянки, в сумі 2500,00 грн.
Керуючись статтями 13, 14, 46, 53, 55, 73 - 80, 86, 129, 165 - 167, 185, 191, 202, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Задовольнити повністю позов Корюківської окружної прокуратури (вул. Шевченка, 98, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300; код ЄДРПОУ 02910114) в інтересах держави в особі позивача - Чернігівської обласної державної адміністрації (вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 00022674) до Сновської міської ради (вул. Незалежності, 19, м. Снов, Корюківський район, Чернігівська область, 15200; код ЄДРПОУ 04061932) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
2. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 7425884500:03:000:1082, площею 13,2502 га.
3. Зобов'язати Сновську міську раду (вул. Незалежності, 19, м. Снов, Корюківський район, Чернігівська область, 15200; код ЄДРПОУ 04061932) повернути земельну ділянку за кадастровим номером 7425884500:03:000:1082, площею 13,2502 га, державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 00022674).
4. Стягнути з Сновської міської ради (вул. Незалежності, 19, м. Снов, Корюківський район, Чернігівська область, 15200; код ЄДРПОУ 04061932) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 02910114) 6056,00 грн судового збору та 2500,00 грн витрат, пов'язаних із залученням спеціаліста.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складене та підписане 15.09.2025.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.
Суддя А.В. Романенко