вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"15" вересня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/772/24
Господарський суд Рівненської області у складі судді Мовчуна А.І, розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАХБУД"
до відповідача NEUVA GLOBAL TEKNOLOJI SANAYI VE TICARET ANONIM
про стягнення заборгованості в сумі 486 259,63 грн
Без повідомлення представників сторін
До Господарського суду Рівненської області 21.08.2024 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю"ДАХБУД" до відповідача NEUVA GLOBAL TEKNOLOJI SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI про стягнення в сумі 486 259,63 грн.
Ухвалою суду від 27.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.02.2025. Зупинено провадження у справі № 918/772/24 до 19.02.2025.
Рішенням суду від 20.08.2025 позов задоволено. Ухвалено стягнути з NEUVA GLOBAL TEKNOLOJI SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАХБУД" попередню оплату за контрактом купівлі - продажу № IZ05 від 23.12.2023 у розмірі 9 302 євро 58 євроцентів, що еквівалентно 419 546 грн 36 коп, проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 479 євро 23 євроцента, що еквівалентно 66 713 грн 27 коп та 7 293 грн 89 коп судового збору.
03.09.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.
Ухвалою суду від 03.09.2025 прийнято заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/772/24 та постановлено здійснити її розгляд без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що: витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн представником позивача надано копії: договору про надання правничої допомоги та представництва інтересів від 15.07.2024; ордеру серії ВК № 1139402 від 10.08.2024; детального опису послуг професійної правничої допомоги від 19.08.2025; платіжної інструкції № 103 від 30.08.2024 на суму 5 000,00 грн; платіжної інструкції № 940 від 20.08.2025 на суму 25 000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.07.2024 між Адвокатським бюро "Вадима Топольського" (далі - адвокатське бюро ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАХБУД" (далі - клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги та представництва інтересів (далі - договір).
У даній справі інтереси позивача представляв адвокат Топольський Вадим Миколайович.
У відповідності до даного договору адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу та представляти інтереси клієнта у судах всіх інстанцій, а також в усіх державних і недержавних органах та структурах, філіях, представництвах, відділеннях, правоохоронних органах, митних органах, органах державної податкової служби, контролюючих органах, Міністерстві юстиції України, будь - яких центральних та місцевих органах виконавчої влади України, органах державної влади, установах, підприємствах і організаціях незалежно від форми власності з правом подання, особистого підпису і отримання будь-яких документів, брати участь у їх розгляді, надавати необхідні пояснення, отримувати відповіді та іншу документи про результат розгляду запитів, заяв, скарг та інших документів клієнта, перед будь-якими фізичними особами незалежно від їх громадянства з усіма правами, без обмежень, які передбачені чинним процесуальним законодавством України, та іншими нормативно - правовими актами, законами (п. 1.1 договору).
Клієнт зобов'язується за надання правничої допомоги сплачувати адвокатському бюро плату, обумовлену даним договором та додатком 1 до нього (п. 4.1 договору).
Додатком 1 до договору про надання правничої допомоги та представництва інтересів від 15.07.2024 сторони дійшли згоди встановити наступний порядок та розміри грошової винагороди адвокатського бюро, а саме: сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання адвокатським бюро правничої допомоги та представництва інтересів, зазначених в договорі і визначеної дорученням, у розмірі 30 000,00 грн; сторони погодили, що виплата гонорару (винагороди) авансом здійснюється у розмірі 5 000,00 грн.
Договір та додаток 1 до нього скріплені підписами уповноважених осіб та відтисками їх печаток.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАХБУД" здійснило оплату правничої допомоги Адвокатському бюро "Вадима Топольського" згідно з договором на загальну суму 30 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, долученими до заяви.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням наведеного, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, окрім документального обґрунтування та доведеності, мають відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Матеріалами справи встановлено, що витрати позивача на правничу допомогу, пов'язані з розглядом даної справи, які є доведеними належним чином, складають 30 000,00 грн.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12) ч. 3 ст. 2 ГПК України.
У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, прийнятій Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду, викладено висновок, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі № 920/13/19 наголосив, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Крім того, враховуючи імперативність положень ч. 5 ст. 126 ГПК України щодо можливості зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами виключно за клопотанням сторони, підстави для зменшення розміру витрат позивача, пов'язаних із розглядом справи, відсутні.
Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такий висновок Верховного Суду викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Судом враховано п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009, яким передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. ст. 77-79 ГПК України).
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу при розгляді спору в суді на суму 30 000,00 грн.
Для належного повідомлення відповідача про прийняте додаткове рішення у даній справі справи, суд вважає за необхідне уповноважити позивача подати до суду належним чином засвідчений переклад на турецьку мову у двох примірниках додаткового рішення Господарського суду Рівненської області у справі № 918/772/24 від 15.09.2025; прохання про вручення за кордоном судових документів для подальшого направлення до Центрального органу Турецької Республіки - Directorate General for Foreign Relations and EU Affairs Ministry of Justice Adalet Bakanl?g? Ek Binas? Nam?k Kemal Mah. Milli Mudafaa Caddesi No:22 K?z?lay Cankaya / ANKARA.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задоволити.
2. Стягнути з з NEUVA GLOBAL TEKNOLOJI SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI (KULTUR MAH. DR. MUSTAFA ENVER BEY CAD. BERKI APT NO: 1 /1 IC KAPI NO: 81 KONAK/ IZMIR, ідентифікаційний номер юридичної особи KORDON: 6311769766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАХБУД" (34600, Рівненська обл., м. Березне, вул. Андріївська, 79, код ЄДРПОУ 36950398) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Позивачу протягом 10 днів з моменту отримання додаткового рішення надати суду належним чином засвідчений переклад на турецьку мову у двох примірниках додаткового рішення Господарського суду Рівненської області у справі № 918/772/24 від 15.09.2025; прохання про вручення за кордоном судових документів для подальшого направлення до Центрального органу Турецької Республіки - Directorate General for Foreign Relations and EU Affairs Ministry of Justice Adalet Bakanl?g? Ek Binas? Nam?k Kemal Mah. Milli Mudafaa Caddesi No:22 K?z?lay Cankaya / ANKARA.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя А.І.Мовчун