12 вересня 2025 року Справа № 915/801/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Корпорації “Об'єднання підприємств “Марс», вул. Кулібіна, буд. 4/2, кімната 7, м. Київ, 03062 (код ЄДРПОУ 33445297)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський бронетанковий завод», вул. Слобідська перша, буд. 120, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 07856371)
про стягнення коштів в сумі 405 561, 63 грн.
без повідомлення (виклику) учасників
До Господарського суду Миколаївської області звернулась Корпорація “Об'єднання підприємств “Марс» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальність “Миколаївський бронетанковий завод» заборгованість у сумі 405 561, 63 грн.
Позивач просить суд судові витрати та правничу допомогу стягнути з відповідача.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з приписами ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введення на території України воєнного стану, складну безпекову ситуацію у м. Миколаєві, і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження та недостатню кількість суддів в Господарському суді Миколаївської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл судових справ, з урахуванням показників часу, необхідного для розгляду справ та матеріалів (рішення Вищої кваліфікаційної комісії України від 26.02.2025 № 41/зп-25 та від 05.03.2025 № 46/зп-25, лист ДСА від 28.01.2025 № 15-2062/25), розгляд даної справи здійснено у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
ІI. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача.
Підставою позову зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов генерального договору поставки № 140 від 04.06.2021, який укладено між Корпорацією “Об'єднання підприємств “Марс» та ТОВ “Миколаївський бронетанковий завод», а також договорів про закупівлю у рамках генерального договору поставки № 140 від 04.06.2021, а саме зобов'язань з оплати за поставлений товар у порядку та строки, встановлені умовами договору, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 319 032, 00 грн. (основний борг).
За порушення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано відповідачу 3 % річних та інфляційні втрати відповідно до положень ст. 625 ЦК України, а також пеню відповідно до умов договору та вимог законодавства.
Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 173, 175, 230, 231, 265 ГК України, ст. 11, 525, 526, 527, 625, 610, 611, 629, 627,629, 655, 692, 712 ЦК України та умовами договору.
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
05.06.2025 до Господарського суду Миколаївські області від відповідача надійшла заява (вх. № 8494/25), в якій відповідач просить суд закрити провадження у справі № 915/801/25 в частині заборгованості на суму 319 032, 00 грн.
Заява мотивована тим, що ТОВ «МБТЗ» до відкриття провадження у справі 22.05.2025 сплатило визначену суму заборгованості в розмірі 319 032, 00 грн.
Клопотання обґрунтоване приписати ст. 231 ГПК України.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
04.06.2021 між Державним підприємством «Миколаївський бронетанковий завод» (покупець) та Корпорацією «Об'єднання підприємств «Марс» (постачальник) укладено генеральний договір поставки № 140 від 04.06.2021.
Відповідно до п. 7.1 договору цей гендоговір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2021 р. - в частині можливості укладення договорів про закупівлю, закупівлі товару у рамках гендоговору та виконання договорів про закупівлю, а в частині розрахунків та гарантійних зобов'язань - до повного виконання зобов'язань за цим гендоговором.
До генерального договору сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 01.03.2023.
Договір та додаткову угоду підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
Суду не подано доказів розірвання або визнання недійсним договору.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 генерального договору підписанням цього гендоговору сторони підтверджують готовність до співпраці в майбутньому на підставі результатів конкурсів та умов укладених договорів про закупівлю, що укладатимуться у відповідності до цього гендоговору за формою, визначеною у додатку 1 до цього гендоговору (далі - договори про закупівлю).
Відповідно до п. 1.2 генерального договору у порядку та на умовах, визначених результатами конкурсів та укладеними договорами про закупівлю, Постачальник зобов'язується поставляти покупцю у власність товар, найменування, кількість та ціна якого визначаються згідно з договорами про закупівлю (надалі - товар), а покупець зобов'язується приймати і оплачувати належний і відповідний товар.
Відповідно до п. 1.3 генерального договору партією товару за договором про закупівлю є кількість і асортимент товару, що визначені безпосередньо в договорі про закупівлю.
Відповідно до п. 2.1 генерального договору покупець укладає договір про закупівлю відповідно до гендоговору з постачальником, який визнаний переможцем конкурсу, протягом строку дії його пропозиції та строку дії гендоговору. Договори про закупівлю є невід'ємними частинами цього гендоговору.
Відповідно до п. 2.2 генерального договору договір про закупівлю укладається за формою, визначеною в додатку 1 до цього гендоговору. Істотні умови договорів про закупівлю визначаються у цьому гендоговорі, окрім умов щодо конкретного обсягу поставки, умов надання забезпечення виконання договору про закупівлю, ціни за одиницю товару, ціни договору про закупівлю, що визначаються у договорі про закупівлю за результатами конкурсу (відбору), строків оплати за поставлений товар.
Відповідно до п. 3.1 генерального договору ціна за одиницю товару зазначається в договорі про закупівлю та включає у себе вартість тари та упаковки товару, всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, що сплачуються постачальником, вартість доставки товару до місця поставки, вартість страхування, завантаження, розвантаження та всі інші витрати постачальника, пов'язані з виконанням цього гендоговору (включаючи договори про закупівлю). Ціна товару визначається в національній валюті України.
Відповідно до п. 3.3 генерального договору оплата товару здійснюється після його поставки в повному обсязі відповідно до договору про закупівлю у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, після підписання акта приймання-передачі або видаткової накладної на товар (далі кожен окремо - «Первинний документ») та проходження товаром вхідного контролю.
Відповідно до п. 3.4 генерального договору оплата товару здійснюється в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному гендоговорі (в разі, якщо постачальник не повідомить покупцеві реквізитів іншого рахунку).
Відповідно до п. 3.5 генерального договору покупець здійснює оплату товару на підставі виставлених постачальником рахунків-фактур протягом строку, визначеного договором про закупівлю, за таких умов:
- проходження вхідного контролю;
- належної реєстрації продавцем податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до Податкового кодексу України:
- надання постачальником усіх належно оформлених супровідних первинних бухгалтерських документів на продукцію.
Відповідно до п. 3.6 генерального договору датою оплати продукції вважається дата отримання коштів на поточний рахунок постачальника.
Відповідно до п. 3.9 генерального договору (в редакції додаткової угоди № 1) в разі, якщо Постачальник є платником ПДВ та у строки, встановлені Податковим кодексом України для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не здійснить реєстрацію податкової накладної або зареєструє податкову накладну, складену з порушенням чинного порядку її заповнення, оплата за поставлену продукцію здійснюється покупцем на умовах визначених договором, у розмірі 80 (вісімдесят) відсотків від ціни поставленого Товару. Оплата залишкової суми у розмірі 20 (двадцять) відсотків від ціни поставленої партії товару здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів від дати реєстрації постачальником усіх належним чином оформлених податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно Податкового кодексу України. За умови поставки продукції за договором партіями, два та більше разів на місяць, постачальник може складати, не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всіх поставлених партій Продукції протягом звітного (одного) місяця.
Відповідно до п. 6.1 генерального договору сторони за неналежне виконання своїх зобов'язань за гендоговором та договорами про закупівлю несуть відповідальність згідно з законодавством України та умовами цього гендоговору.
Відповідно до п. 6.3 генерального договору у разі порушення зобов'язань за гендоговором та договором про закупівлю штрафні санкції застосовуються відповідно до статті 231 Господарського кодексу України та інших норм законодавства.
На виконання умов генерального договору між сторонами, в рамках генерального договору поставки від 04.06.2021 № 140 за період з 09.02.2024 по 29.01.2025 було укладено договори про закупівлю, на загальну суму 1 952 184, 00 грн., а саме:
- Договір про закупівлю № 133 від 09.02.2024. Загальна сума (ціна) договору становить 18 840, 00 грн. в тому числі ПДВ 3 140, 00 грн. (п. 2 договору). Постачальник зобов'язаний поставляти товар в повному обсязі (можливо частинами від партії товару) в строк до 29.02.2024 (п. 6 договору);
- Договір про закупівлю № 135 від 16.02.2024. Загальна сума (ціна) договору становить 123 264, 00 грн. в тому числі ПДВ 20 544, 00 грн. (п. 2 договору). Постачальник зобов'язаний поставляти товар в повному обсязі (можливо частинами від партії товару) в строк до 29.02.2024 (п. 6 договору);
- Договір про закупівлю № 138 від 06.03.2024. Загальна сума (ціна) договору становить 74 280, 00 грн. в тому числі ПДВ 12 380, 00 грн. (п. 2 договору). Постачальник зобов'язаний поставляти товар в повному обсязі (можливо частинами від партії товару) в строк до 31.03.2024 (п. 6 договору);
- Договір про закупівлю № 139 від 14.03.2024. Загальна сума (ціна) договору становить 141 600, 00 грн. в тому числі ПДВ 23 600, 00 грн. (п. 2 договору). Постачальник зобов'язаний поставляти товар в повному обсязі (можливо частинами від партії товару) в строк до 31.03.2024 (п. 6 договору);
- Договір про закупівлю № 140 від 15.03.2024. Загальна сума (ціна) договору становить 43 680, 00 грн. в тому числі ПДВ 7 280, 00 грн. (п. 2 договору). Постачальник зобов'язаний поставляти товар в повному обсязі (можливо частинами від партії товару) в строк до 31.03.2024 (п. 6 договору);
- Договір про закупівлю № 141 від 19.03.2024. Загальна сума (ціна) договору становить 451 680, 00 грн. в тому числі ПДВ 75 280, 00 грн. (п. 2 договору). Постачальник зобов'язаний поставляти товар в повному обсязі (можливо частинами від партії товару) в строк до 31.03.2024 (п. 6 договору);
- Договір про закупівлю № 171 від 03.12.2024. Загальна сума (ціна) договору становить 376 512, 00 грн. в тому числі ПДВ 62 752, 00 грн. (п. 2 договору). Постачальник зобов'язаний поставляти товар в повному обсязі (можливо частинами від партії товару) в строк до 31.12.2024 (п. 6 договору);
- Договір про закупівлю № 172 від 10.12.2024. Загальна сума (ціна) договору становить 54 384, 00 грн. в тому числі ПДВ 9 064, 00 грн. (п. 2 договору). Постачальник зобов'язаний поставляти товар в повному обсязі (можливо частинами від партії товару) в строк до 31.12.2024 (п. 6 договору);
- Договір про закупівлю № 173 від 12.12.2024. Загальна сума (ціна) договору становить 81 576, 00 грн. в тому числі ПДВ 13 596, 00 грн. (п. 2 договору). Постачальник зобов'язаний поставляти товар в повному обсязі (можливо частинами від партії товару) в строк до 31.12.2024 (п. 6 договору);
- Договір про закупівлю № 174 від 13.12.2024. Загальна сума (ціна) договору становить 188 256, 00 грн. в тому числі ПДВ 31 376, 00 грн. (п. 2 договору). Постачальник зобов'язаний поставляти товар в повному обсязі (можливо частинами від партії товару) в строк до 31.12.2024 (п. 6 договору);
- Договір про закупівлю № 175 від 16.12.2024. Загальна сума (ціна) договору становить 188 256, 00 грн. в тому числі ПДВ 31 376, 00 грн. (п. 2 договору). Постачальник зобов'язаний поставляти товар в повному обсязі (можливо частинами від партії товару) в строк до 31.12.2024 (п. 6 договору);
- Договір про закупівлю № 176 від 26.12.2024. Загальна сума (ціна) договору становить 81 576, 00 грн. в тому числі ПДВ 13 596, 00 грн. (п. 2 договору). Постачальник зобов'язаний поставляти товар в повному обсязі (можливо частинами від партії товару) в строк до 31.12.2024 (п. 6 договору);
- Договір про закупівлю № 178 від 29.01.2025. Загальна сума (ціна) договору становить 53 760, 00 грн. в тому числі ПДВ 8 960, 00 грн. (п. 2 договору). Постачальник зобов'язаний поставляти товар в повному обсязі (можливо частинами від партії товару) в строк до 28.02.2025 (п. 6 договору);
- Договір про закупівлю № 179 від 07.02.2025. Загальна сума (ціна) договору становить 74 520, 00 грн. в тому числі ПДВ 12 420, 00 грн. (п. 2 договору). Постачальник зобов'язаний поставляти товар в повному обсязі (можливо частинами від партії товару) в строк до 28.02.2025 (п. 6 договору).
Проаналізувавши умови договорів про закупівлю, судом встановлено, що п. 3-5, 7-10 договорів є ідентичними.
Відповідно до п. 5 договорів про закупівлю оплата товару здійснюється після фактичного отримання товару в повному обсязі покупцем у термін 30-ть календарних днів від дати отримання позитивного результату вхідного контролю на Державному підприємстві «Миколаївський бронетанковий завод».
Відповідно до п. 10 договорів ці договори є невід'ємною частиною Гендоговору.
Договори про закупівлю підписані та скріплені печатками сторін.
Судом встановлено, що позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1 541 592, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме:
- видаткова накладна № 25 від 09.02.2024 на суму 18 840, 00 грн.;
- видаткова накладна № 28 від 16.02.2024 на суму 82 176, 00 грн.;
- видаткова накладна № 32 від 06.03.2024 на суму 74 280, 00 грн.;
- видаткова накладна № 35 від 18.03.2024 на суму 141 600, 00 грн.;
- видаткова накладна № 36 від 18.03.2024 на суму 43 680, 00 грн.;
- видаткова накладна № 41 від 26.03.2024 на суму 82 176, 00 грн.;
- видаткова накладна № 116 від 03.12.2024 на суму 376 512, 00 грн.;
- видаткова накладна № 118 від 10.12.2024 на суму 54 384, 00 грн.;
- видаткова накладна № 120 від 12.12.2024 на суму 81 576, 00 грн.;
- видаткова накладна № 121 від 13.12.2024 на суму 188 256, 00 грн.;
- видаткова накладна № 123 від 16.12.2024 на суму 188 256, 00 грн.;
- видаткова накладна № 126 від 26.12.2024 на суму 81 576, 00 грн.;
- видаткова накладна № 3 від 29.01.2025 на суму 53 760, 00 грн.;
- видаткова накладна № 5 від 07.02.2025 на суму 74 520, 00 грн.
На підтвердження факту перевезення та доставки товару відповідачу позивачем подано:
- укладений між ТОВ «Нова Пошта» та Корпорацією «Об'єднання підприємств «Марс» договір № 105777 від 10.03.2015 про надання послуг з організації перевезення відправлень;
- експрес-накладні, які оформлені представником ТОВ "Нова Пошта" від 09.02.2024, 16.02.2024, 06.03.2024, 18.03.2024, 26.03.2024, 03.12.2024, 10.12.2024, 12.12.2024, 13.12.2024, 16.12.2024, 26.12.2024, 29.01.2025, 07.02.2025.
Судом також встановлено, що на виконання вимог податкового законодавства позивачем складено та зареєстровано в ЄРПН наступні податкові накладні:
- податкову накладну № 5 від 09.02.2024 на суму 18 840, 00 грн. (в т.ч. 3 140, 00 грн. ПДВ), яка 03.02.2025 зареєстрована в ЄРПН, що підтверджується квитанцією № 1 від 03.02.2025;
- податкову накладну № 8 від 16.02.2024 на суму 82 176, 00 грн. (в т.ч. 13 696, 00 грн. ПДВ), яка 03.02.2025 зареєстрована в ЄРПН, що підтверджується квитанцією № 1 від 03.02.2025;
- податкову накладну № 1 від 06.03.2024 на суму 74 280, 00 грн. (в т.ч. 12 380, 00 грн. ПДВ), яка 28.02.2025 зареєстрована в ЄРПН, що підтверджується квитанцією № 1 від 28.02.2025;
- податкову накладну № 4 від 18.03.2024 на суму 141 600, 00 грн. (в т.ч. 23 600, 00 грн. ПДВ), яка 27.02.2025 зареєстрована в ЄРПН, що підтверджується квитанцією № 1 від 27.02.2025;
- податкову накладну № 5 від 18.03.2024 на суму 43 680, 00 грн. (в т.ч. 7 280, 00 грн. ПДВ), яка 04.03.2025 зареєстрована в ЄРПН, що підтверджується квитанцією № 1 від 04.03.2025;
-податкову накладну № 9 від 26.03.2024 на суму 82 176, 00 грн. (в т.ч. 13 696, 00 грн. ПДВ), яка 05.03.2025 зареєстрована в ЄРПН, що підтверджується квитанцією № 1 від 05.03.2025;
- податкову накладну № 1 від 03.12.2024 на суму 376 512, 00 грн. (в т.ч. 62 752, 00 грн. ПДВ), яка 24.02.2025 зареєстрована в ЄРПН, що підтверджується квитанцією № 1 від 24.02.2025;
- податкову накладну № 3 від 10.12.2024 на суму 54 384, 00 грн. (в т.ч. 9 064, 00 грн. ПДВ), яка 24.02.2025 зареєстрована в ЄРПН, що підтверджується квитанцією № 1 від 24.02.2025;
- податкову накладну № 4 від 12.12.2024 на суму 81 576, 00 грн. (в т.ч. 13 596, 00 грн. ПДВ), яка 24.02.2025 зареєстрована в ЄРПН, що підтверджується квитанцією № 1 від 24.02.2025;
- податкову накладну № 5 від 13.12.2024 на суму 188 256, 00 грн. (в т.ч. 31 376, 00 грн. ПДВ), яка 24.02.2025 зареєстрована в ЄРПН, що підтверджується квитанцією № 1 від 24.02.2025;
- податкову накладну № 7 від 16.12.2024 на суму 188 256, 00 грн. (в т.ч. 31 376, 00 грн. ПДВ), яка 24.02.2025 зареєстрована в ЄРПН, що підтверджується квитанцією № 1 від 24.02.2025;
- податкову накладну № 10 від 26.12.2024 на суму 81 576, 00 грн. (в т.ч. 13 596, 00 грн. ПДВ), яка 24.02.2025 зареєстрована в ЄРПН, що підтверджується квитанцією № 1 від 24.02.2025;
- податкову накладну № 3 від 29.01.2025 на суму 53 760, 00 грн. (в т.ч. 8 960, 00 грн. ПДВ), яка 14.02.2025 зареєстрована в ЄРПН, що підтверджується квитанцією № 1 від 14.02.2025;
- податкову накладну № 2 від 07.02.2025 на суму 74 520, 00 грн. (в т.ч. 12 420, 00 грн. ПДВ), яка 19.02.2025 зареєстрована в ЄРПН, що підтверджується квитанцією № 1 від 19.02.2025.
До звернення позивача до суду із даним позовом відповідачем на виконання умов п. 3.9 генерального договору проведено оплату 80 % вартості поставленого товару на суму 1 222 560, 00 грн., що підтверджується платіжним інструкціями, а саме:
- платіжна інструкція № 10017 від 10.12.2024 на суму 313 760, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 11134 від 23.12.2024 на суму 156 880, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 11135 від 23.12.2024 на суму 156 880, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 11829 від 30.12.2024 на суму 45 320, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 11830 від 30.12.2024 на суму 67 980, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 777343 від 27.02.2024 на суму 15 700, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 777345 від 27.02.2024 на суму 68 480, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 778352 від 21.03.2024 на суму 61 900, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 778876 від 01.04.2024 на суму 36 400, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 779210 від 12.04.2024 на суму 118 000, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 779211 від 12.04.2024 на суму 68 480, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 12028 від 02.01.2025 на суму 67 980, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 14550 від 21.02.2025 на суму 44 800, 00 грн.
Отже, на дату звернення позивача до суду із даним позовом заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становила 319 032, 00 грн. (1 541 592, 00 грн. - 1 222 560, 00 грн.), яка і була заявлена до стягнення.
11.04.2025 позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 052-04.25 від 11.04.2025, в якій позивач вимагав здійснити протягом 10 днів з моменту отримання даної претензії оплату заборгованості у розмірі 319 032, 00 грн.
Факт направлення 11.04.2025 претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною. Претензія отримана відповідачем 14.04.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Після звернення позивача до суду із даним позовом та до відкриття провадження у даній справі відповідачем сплачено решту 20 % вартості товару в сумі 319 032, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями, а саме:
- платіжна інструкція № 16596 від 22.05.2025 на суму 74 520, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 16597 від 22.05.2025 на суму 8 960, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 16598 від 22.05.2025 на суму 13 596 00 грн.;
- платіжна інструкція № 16599 від 22.05.2025 на суму 13 596, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 16600 від 22.05.2025 на суму 31 376, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 16601 від 22.05.2025 на суму 31 376, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 16602 від 22.05.2025 на суму 9 064, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 16603 від 22.05.2025 на суму 62 752, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 16604 від 22.05.2025 на суму 13 696, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 16605 від 22.05.2025 на суму 7 280, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 16606 від 22.05.2025 на суму 23 600, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 16607 від 22.05.2025 на суму 12 380, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 16608 від 22.05.2025 на суму 13 696, 00 грн.;
- платіжна інструкція № 16609 від 22.05.2025 на суму 3 140, 00 грн.
Таким чином, на дату розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем в частині основного боргу відсутня.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
4.1. Правове регулювання договірних правовідносин з поставки товару.
В силу положень ст. 11, 202, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (господарського зобов'язання), яке (зобов'язання) в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова об'єднаної палати КЦС ВС від 01.03.2021 № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
4.2. Правове регулювання відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі “Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
4.3. Правове регулювання нарахування та стягнення пені.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, який діяв на час спірних правовідносин, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до ч. 4-5 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, який діяв на час спірних правовідносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.
Так, частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов'язання) у господарському зобов'язанні, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором. Частина третя цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов'язань, перелічених у частині другій статті 231 ГК України.
Частиною четвертою статті 231 ГК України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов'язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Положення частини шостої статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.
Разом з тим за частиною другою статті 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також за статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що за змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом (п. 6.24-п. 6.29, п. 6.31 постанови ВП ВС від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18).
Між тим, частина шоста статті 231 ГК України, на яку посилається позивач в обґрунтування розміру нарахованої пені, не встановлює розмір штрафної санкції за порушення грошового зобов'язання, а визначає певний спосіб її формування (у відсотковому відношенні, розмір відсотків визначається через облікову ставку Національного банку України), а відтак не може бути застосована у даному випадку як законна підстава для визначення розміру стягуваної пені.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що умовами договору не встановлений розмір пені за порушення виконання грошового зобов'язання, а частина шоста статті 231 ГК України також не встановлює конкретного розміру (відсотку) належної до стягнення пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі виходячи з облікової ставки Національного банку України та період, протягом якого може бути застосовано таку санкцію.
Отже господарські суди попередніх інстанцій правильно вказали на відсутність підстав для застосування такої міри відповідальності як договірна санкція за відсутності конкретно визначеного її розміру в договорі та законі, а відтак дійшли правильного висновку про відмову у позові в цій частині (п. 6.34-п. 6.36 постанови ВП ВС від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18).
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
04.06.2021 між Державним підприємством «Миколаївський бронетанковий завод» (покупець) та Корпорацією «Об'єднання підприємств «Марс» (постачальник) укладено генеральний договір поставки № 140 від 04.06.2021. В рамках генерального договору поставки № 140 від 04.06.2021 між сторонами укладались договори про закупівлю, на підставі яких здійснювалась поставка товару.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договорів про закупівлю поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 541 592, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, експрес-накладними ТОВ "Нова Пошта".
Як зазначалось вище, до звернення позивача до суду із даним позовом відповідачем на виконання умов п. 3.9 генерального договору проведено оплату 80 % вартості поставленого товару на загальну суму 1 222 560, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями.
Позивач звернувся до суду із даним позовом 20.05.2025 за допомогою підсистеми "Електронний суд".
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Судом встановлено, що до відкриття провадження у справі 22.05.2025 відповідачем сплачено решту 20 % вартості товару в сумі 319 032, 00 грн. (основний борг), що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями.
Щодо клопотання відповідача (вх. № 8494/25 від 05.06.2025) про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості на суму 319 032, 00 грн., то суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи (див., зокрема постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, постанову Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23).
Верховний Суд зазначає, що поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому необхідно надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову необхідно відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання (постанова КГС ВС від 22.10.2024 у справі № 911/2393/23).
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі (п. 4.14, п. 4.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19)).
Вказаної позиції дотримуються суди під час розгляду справ (постанова КГС ВС від 22.10.2024 у справі № 911/2393/23, постанова ЗАГС від 29.03.2023 у справі № 914/394/22).
Оскільки після подання позову у даній справі, але до відкриття провадження у даній справі відповідач сплатив суму коштів в розмірі 319 032, 00 грн. (сума основного боргу), відповідно предмет спору в частині стягнення основного боргу був відсутній до порушення провадження у справі (відкриття провадження у справі), що зумовлює відмову в позові в частині стягнення суми основного боргу.
Враховуючи вищевикладене, в позові в частині стягнення суми основаного боргу в розмірі 319 032, 00 грн. судом відмовлено.
Судом встановлено, що позивачем за порушення відповідачем строків оплати за товар нараховано відповідачу 3 % річних в сумі 5 862, 76 грн. за період з 20.02.2024 по 16.05.2025 та інфляційні втрати в сумі 25 764, 69 грн. за період з березня 2024 по квітень 2025 (включно). Детальний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат наявний в матеріалах справи.
Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою бази законодавство "ipLex", судом встановлено, що розрахунок є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства (ст. 625 ЦК України), фактичним обставинам та матеріалам справи. Періоди нарахування позивачем визначено правильно. Нарахування 3 % річних та інфляційних втрат здійснено позивачем по кожній видатковій накладній окремо. Відповідачем не надано заперечень щодо нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних втрат. Отже, вимога про стягнення 3 % річних в загальній сумі 5 862, 76 грн. та інфляційних втрат в сумі 25 764, 69 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Позивачем також нараховано відповідачу 54 902, 18 грн. - пені за період з 20.02.2024 по 16.05.2025.
В позовній заяві позивач, посилаючись на умови п. 6.3 гендоговору та ч. 4, 6 ст. 231 ГК України, зазначив, що договором не встановлено розміру таких нарахувань, а тому вони застосовуються у розмірі, визначеному законом, тобто можливість нарахування пені та 3 % річних передбачено як договором. так і чинним законодавством України (п. 2.18-2.20, п. 2.22-2.23 позовної заяви).
Умовами договорів (гендоговору, а також договорів про закупівлю в рамках гендоговору) не встановлений розмір пені за порушення виконання грошового зобов'язання, а ч. 6 ст. 231 ГК України (кодекс діяв на час спірних правовідносин) також не встановлювала конкретного розміру (відсотку) належної до стягнення пені, а лише встановлювала порядок його визначення у договорі, виходячи з облікової ставки Національного банку України та період, протягом якого може бути застосовано таку санкцію. Отже, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування такої міри відповідальності як договірна санкція за відсутності конкретно визначеного її розміру в договорі та законі, у зв'язку з чим в позові в частині стягнення пені судом відмовлено.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Позивачем під час звернення до суду із даним позовом сплачено судовий збір в загальній сумі 6 083, 42 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 629 від 19.05.2025.
При цьому, позовну заяву подано позивачем в електронній формі через підсистему "Електронний суд".
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, судовий збір в спірному випадку становить 4 866, 74 грн.
Судовий збір в сумі 1 216, 68 грн. може бути повернуто судом з Державного бюджету України за клопотанням позивача відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України в розмірі 379, 53 грн. стягнути з відповідача на користь позивача.
Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України в розмірі 4 487, 21 грн. покласти на позивача, у зв'язку з частковою відмовою в позові.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський бронетанковий завод», вул. Слобідська перша, буд. 120, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 07856371) на користь позивача Корпорації “Об'єднання підприємств “Марс», вул. Кулібіна, буд. 4/2, кімната 7, м. Київ, 03062 (код ЄДРПОУ 33445297):
- 25 764, 69 грн. (двадцять п'ять тисяч сімсот шістдесят чотири грн. 69 коп.) - інфляційних втрат;
- 5 862, 76 грн. (п'ять тисяч вісімсот шістдесят дві грн. 76 коп.) - 3 % річних;
- 379, 53 грн. (триста сімдесят дев'ять грн. 53 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 12.09.2025
Суддя Е.М. Олейняш