ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.09.2025Справа № 910/8576/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Тас»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо»
про стягнення 13 693,67 грн.,
Приватне акціонерне товариство «Страхова група «Тас» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» про стягнення 13 693,67 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; визначено сторонам строки для подачі своїх заяв по суті спору.
До Господарського суду міста Києва 04.08.2025 надійшов відзив на позовну заяву, яким надано заперечення проти позовних вимог.
За приписами частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Відповідно до повідомлення про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи від 14.07.2025 відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження у справі 14.07.2025 о 17:51.
Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Відповідно до частини 6 вказаної статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, ухвала про відкриття провадження у даній справі належним чином вручена відповідачу 15.07.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 про відкриття провадження у справі встановлено відповідачу строк для надання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи вищенаведене, відповідач мав право подати відзив на позов до Господарського суду міста Києва до 30.07.2025 включно.
У свою чергу, відповідачем направлено до Господарського суду міста Києва відзив на позов поштовим відправленням 31.07.2025 о 19:13, що підтверджується фіскальним чеком Акціонерного товариства «Укрпошта» від 31.07.2025 № 2248 (наявний у матеріалах справи).
Відповідно до частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи пропуск відповідачем встановленого Господарським судом міста Києва строку для подання відзиву на позов, а також, з огляду на відсутнє клопотання відповідача про поновлення такого строку, суд залишає без розгляду відзив на позов.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Позивачем та ОСОБА_1 06.11.2020 укладено договір добровільного комплексного страхування AZ15-1235048, відповідно до якого позивач зобов'язався компенсувати пошкодження автомобіля марки «Toyota», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
За участі застрахованого транспортного засобу марки «Toyota», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу марки «Daewoo» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , 26.02.2021 сталася дорожньо-транспортна пригода.
Вищезазначена дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення правил дорожнього руху водієм ОСОБА_4 , який керував транспортним засобом «Daewoo» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) про визнання у діях водія автомобіля вини у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди.
На час дорожньо-транспортної пригоди автомобіль винної особи було забезпечено страховим покриттям відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 202124649 (ліміт відповідальності за шкоду майну - 130 000,00 грн., франшиза - 1 500,00 грн.), укладеного з відповідачем.
Страховим актом від 03.03.2021 № 06462/40/921 позивач визнав пошкодження автомобіля «Toyota», реєстраційний номер НОМЕР_1 , страховим випадком та визначив розмір страхового відшкодування - 13 693,67 грн.
Платіжною інструкцією від 05.03.2021 № 165394 позивачем перераховано потерпілій особі 13 693,67 грн. страхового відшкодування.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 21.04.2021 № 01998/9221 про виплату страхового відшкодування у розмірі 13 693,67 грн.
Відповідачем надано відповідь від 09.05.2022 № 1170/2103638, якою відмовлено у виплаті страхового відшкодування з посиланням на відсутність підтвердження вини водія, так як на думку відповідача європротокол не є належним доказом встановлення винної особи.
Враховуючи відмову відповідача позивач звернувся із даним позовом до суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення унормовано, що особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористались правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно з пунктом 33.2 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на дату ДТП), у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи МВС України про її настання.
У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів МВС України розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху України, який узгоджується із пунктом 33.2 статті 33 зазначеного вище Закону України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов'язків, передбачених підпунктами «д» - «є» пункту 2.10 цих Правил.
Оформлене учасниками дорожньо-транспортної пригоди повідомлення в силу положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є, відповідно, підставою для прийняття страховиком рішення щодо здійснення страхового відшкодування.
При цьому, при оформленні дорожньо-транспортної пригоди у такий спосіб (складення її учасниками європротоколу без виклику відповідного підрозділу МВС України) не складається постанова про адміністративне правопорушення та не направляються матеріали дорожньо-транспортної пригоди до суду для притягнення відповідальної за вчинення такої пригоди особи до відповідальності.
Тобто, унеможливлюється існування відповідних судових рішень (про притягнення особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності), які б встановлювали вину учасника дорожньо-транспортної пригоди.
Судом прийнято до уваги, що цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду настає у разі наявності вини особи, незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку/злочину.
Таким чином, при вирішенні спорів, які виникають з правовідносин по виплаті страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у випадку оформлення учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання, суд повинен самостійно, на підставі визначених в такому повідомленні даних, визначити особу, відповідальну за заподіяння шкоди.
Судом враховано, що позивач прийняв Європротокол від 26.02.2021, як належний доказ настання страхового випадку і виплатив за ним відшкодування, звернувшись з даним позовом про відшкодування здійсненої виплати.
У матеріалах справи наявна копія повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 26.02.2021 (Європротокол), яка надана позивачем з позовною заявою.
У пункті 14 європротоколу розділу траспортного засобу В зазначено, що водій ОСОБА_5 визнав свою вину у дорожньо-транспортній пригоді.
Таким чином, позивач набув на момент звернення з даним позовом право страхувальника на отримання від відповідача 12 193,67 грн. (13 693,67 грн. - 1 500,00 грн. франшизи) страхового відшкодування за полісом серії ЕР № 202124649.
Відповідно до пунктів 34.1 та 34.2 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Пунктом 36.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Доказів виконання відповідачем, визначених Законом, обов'язків матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи, що позивачем доведено суду поза розумним сумнівом наявність у нього права на отримання 12 193,67 грн. страхового відшкодування та кореспондованого зобов'язання відповідача його сплатити, суд задовольняє заявлені позовні вимоги щодо суми основного боргу частково у зазначеному розмірі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (03150, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 31; ідентифікаційний номер 31650052) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, місто Київ, проспект Берестейський, 65; ідентифікаційний номер 30115243) 12 193,67 грн. основного боргу та 2 157,05 грн. витрат зі сплати судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Т.Ю. Кирилюк