ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
08 вересня 2025 року Справа № 906/1330/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Маціщук А.В.
секретар судового засідання Черначук А.
розглянувши у відкритому судовому матеріали апеляційної скарги Благодійної організації "Благодійний фонд "ЛИСТВИНСЬКА ГРОМАДА РИБАЛОК" та апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Радкевича Сергія Миколайовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 28 травня 2024 року по справі №906/1330/23 (суддя Соловей Л.А.)
час та місце ухвалення рішення: 28 травня 2024 року; м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65: повний текст рішення складено 11 червня 2024 року
за позовом Заступника керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Словечанської об'єднаної територіальної громади та Словечанської сільської ради Коростенського району
до Фізичної особи-підприємця Радкевича Сергія Миколайовича
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Благодійної організаціо "Благодійний фонд "ЛИСТВИНСЬКА ГРОМАДА РИБАЛОК"
про повернення водного об'єкта
за участю представників:
від Прокурора - Чернега Ю.П.;
від Позивача 1, Позивача 2 та Третьої особи - не з'явився;
від Відповідача - Мішутушкін О.В..
Заступник керівника Коростенської окружної прокуратури (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Словечанської сільської ради Коростенського району (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Радкевича Сергія Миколайовича (надалі - Відповідач) в якому просить зобов'язати Відповідача повернути Словечанській сільській раді Коростенського району водний об'єкт - озеро "Плитниця" площею 5га, що розташоване за координатами 51о 19'04.9"N 28о 23'02.7"Е на території Словечанської селищної раді Коростенського району.
В справі брала участь третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Благодійна організація "Благодійний фонд "ЛИСТВИНСЬКА ГРОМАДА РИБАЛОК" (надалі - Третя особа).
В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилається на те, що Відповідач упродовж 2018-2023 років використовує водні ресурси держави, саме водний об'єкт - озеро із земельною ділянкою водного фонду, для цілей здійснення рибного господарства не маючи для цього жодних правових підстав. Вказує, що станом на час звернення з даним позовом до суду відсутнє рішення уповноваженого органу, який би дозволяв використовувати земельну ділянку та водний об'єкт, розміщений між селами Черевки та Кошечки Словечанської ТГ Коростенського району та що земельні ділянки не сформовані відповідно до вимог статті 79-1 Земельного кодексу України, тому не можуть бути об'єктом правочину та підлягають поверненню до комунальної власності.
Рішенням дане Господарського суду Житомирської області від 28 травня 2025 року в справі №906/1330/23 позов задоволено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28 квітня 2021 року Розділ Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, відповідно до якого землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з позиції суду переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом (27 травня 2021 року). З даного, суд першої інстанції виснував, що з 27 травня 2021 року органом, уповноваженим розпоряджатися зазначеним водним об'єктом і земельною ділянкою, є Позивач, який виконує функції власника спірного майна.
Крім того, місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні зазначено, що станом на момент подачі позову земельні ділянки під водним об'єктом - озеро "Плитниця", відповідно до вимог статті 79-1 Земельного кодексу України не сформовано, а тому не може бути об'єктом правочину, наголосивши, що за встановлених судом обставин, Відповідач у своїй рибогосподарській діяльності використовує земельні ділянки водного фонду, на яких розташовано цей водний об'єкт, на підставі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) від 11 вересня 2018 року №15/18 та науково-біологічного обґрунтування рибогосподарської діяльності на ставу площею 5,0 Га, розташованого за межами села Черевки Овруцького району Житомирської області від 19 червня 2018 року, що не є правовстановлюючими документами, які надають право користування водними об'єктами чи землями водного фонду та не визначають правових підстав користування водним об'єктом. Відповідно суд вважав спростованим доводи Відповідача щодо використання зазначеного об'єкта на достатній правовій підставі.
Суд першої інстанції вказав, що Відповідач як у відзиві на позовну заяву, так і запереченні на відповідь на відзив не заперечує, що після впорядкування Позивачем правовстановлюючих документів на водний об'єкт, Відповідач планував укласти з Позивачем відповідні угоди з метою користування озером, а також констатував, що станом на час звернення з даним позовом до суду відсутнє рішення уповноваженого органу, який би дозволив Відповідачу використовувати природний ресурс - земельну ділянку та водний об'єкт - озеро "Плитниця" між селами Черевки та Кошечки Словечанської ТГ Коростенського району за координатами 51о19'04.9"N28о23'02.7".
Місцевий господарський суд вказав, що діяльність, якою займається Відповідач на озері, вимагає надання в користування (оренду) водного об'єкта, який надається лише разом із земельною ділянкою під ним, та згоди власника або землекористувача на використання земельної ділянки.
Не погоджуючись із винесеним рішенням Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав вказаних у ній просив апеляційний суд рішення Господарського суду Житомирської області від 28 травня 2024 року в справі №906/1330/23 скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити в позові (том 2, а.с. 118-140).
Відповідач в апеляційній скарзі вказав, що в матеріалах справи міститься копія листа № 759 від 15 серпня 2022 року, наданого суду Прокурором, де 15 травня 2022 року Позивач повідомляв Прокурора, що частина озера Плитниця (орієнтовна площа 7,5 Га) частково входить до складу земельної ділянки орієнтовною площею 2,5 Га, кадастровий номер 1824284000:06:000:0012, форма власності не визначена (за даними публічної кадастрової карти України - станом на 22 лютого 2022 року), а на іншу частину озера орієнтовною площею 5,0 Га кадастровий номер відсутній, форма власності не визначена (за даними публічної кадастрової карти України станом на 22 лютого 2022 року). З позиції скаржника, цей факт підтверджує, що Прокурор був проінформований більше ніж за півтора року до подання позову (дата подання позову 3 жовтня 2023 року) що спірний водний об'єкт знаходиться на декількох земельних ділянках.
Також, в апеляційній скарзі зазначено, що Прокурор не перевірив інформацію офіційних джерел (реєстрів), самостійно вирішив питання власника земельної ділянки на якій начебто розташований спірний водний об'єкт та подав позов в інтересах держави в особі місцевого органу самоврядування Позивача, який не має відношення до права власності на згадані земельні ділянки.
Окрім того, Відповідач вказав, що діяльність на спірному водному об'єкті здійснювалась Третя особа за опосередкування Відповідача. Вказує, що: зариблення цього водного об'єкта за власні кошти; за власні кошти здійснювалася охорона водного об'єкта від браконьєрів, що підтверджується листом № 479 ДП «Словечанський лісгосп АПК» № 479 до Третьої особи. Зазначає, що повідомляв, що не заперечує проти участі Третьої особи у здійсненні благодійної діяльності на території лісгоспу, де перебуває спірний водний об'єкт. Третя особа зверталася до голови обласної Державної адміністрації Житомирської області з питання надання дозволу на проведення бажаючими і членами фонду прибирання та облагородження території, а також проведення в рамках чинного законодавства заходів, щодо охорони навколишнього середовища та заходів по запобіганню браконьєрства біля згаданого озера.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначив, що зариблення спірного водного об'єкта відбулось на підставі офіційних дозволів органів державної влади та під їх наглядом та що в подальшому Третя особа (за її дорученням Відповідач) здійснювала охорону цього водного об'єкта від браконьєрів на благодійних засадах. Вважає, що Позивач не міг нікому надавати у користування спірний водний об'єкт, адже він не перебуває у його власності/володінні (та він не є власником землі), а перебуває у власності/володінні іншого органу місцевого самоврядування. Апелянт також зазначив, що відсутній паспорт згаданого водного об'єкта, адже відсутній як його власник так і балансоутримувач.
В апеляційній скарзі Відповідачем зазначено, що Позивач у позові не надає і навіть не посилається на правовстановлюючі документи, щодо власника земельної ділянки (або ділянок), на якій (яких) розташоване згадане озеро та що Позивач не ідентифікував водний об'єкт за допомогою законних критеріїв визначення нерухомості: даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або даних земельного кадастру. Зауважує, що у позові ідентифікація озера під назвою «Плитниця» здійснена за географічними координатами із зазначенням географічних широти та довжини.
Окрім того, не погоджуючись із винесеним рішенням Третя особа подала апеляційну скаргу, в якій з підстав вказаних у ній просила апеляційний суд рішення Господарського суду Житомирської області від 28 травня 2024 року в справі №906/1330/23 скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити в позові (том 2, а.с. 160-168).
Апелянт вказав, що правова позиція Прокурора зводиться лише до того, що зариблення водойми не може бути без використання водойми, а риба без води не розводиться і наполягає на поверненні водного об'єкта Відповідачем органу місцевого самоврядування, який не передавав цей водний об'єкт Відповідачу у користування, а Відповідач не брав цей об'єкт у користування (а лише запустив у встановленому Законом порядку туди рибу та охороняв цей водний об'єкт від браконьєрів). Зауважив, що до тепер, Відповідач у взаємодії із Третьою особою (за дорученням Третьої особи), брав участь у вселенні водних біоресурсів та роботах, що належать до природоохоронних заходів та здійснював лише догляд/охорону згаданого озера та прибережної зони на добровільних засадах у встановленому законом порядку. Скаржник вказує, що якщо позивач вважає, що дії із зариблення Озера з дозволу і під контролем держави якимось чином порушують інтереси держави, він, на думку Благодійного фонду, застосовуючи ефективний спосіб захисту повинен просити суд заборонити Відповідачу та Третій особі вчиняти певні дії (наприклад зариблення або охорону Озера), а не просити суд зобов'язати Відповідача повернути те що він не брав і тому у кого не брав. Вважає, що таке рішення неможливо виконати.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Третьої особи та апеляційною скаргою Відповідача на рішення Господарського суду Житомирської області від 28 травня 2024 року по справі №906/1330/23.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 9 жовтня 2024 року зупинено провадження у справі №906/1330/23 до завершення розгляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи №922/1168/23 та оприлюднення постанови у справі №922/1168/23.
9 червня 2025 року на адресу суду від Житомирської обласної прокуратури надійшло клопотання про поновлення розгляду провадження у справі.
Відповідно до даних в єдиному державному реєстрі судових рішень 2 червня 2025 року було оприлюднено повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №922/1330/23.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30 червня 2025 року поновлено апеляційне провадження у справі №906/1330/23 та розгляд апеляційної скарги призначено на 16 липня 2025 року об 14:40 год.
11 липня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від Позивача надійшли додаткові пояснення в яких, вказано, що 14 травня 2025 року між Позивачем та Відповідачем укладений договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом. Об'єктом оренди за договором оренди є земельна ділянка загальною площею 8,5500 Га., у тому числі земельна ділянка під водним об'єктом: ставок - 7,1676 Га, сіножаті - 1,3824 Га. 28 травня 2025 року державним реєстратором Гладковицької сільської ради Дєдух Іриною Михайлівною було зареєстровано право оренди земельної ділянки. При цьому, Позивач в додаткових поясненнях зазначає, що у зв'язку з тим, що спір вирішено між сторонами за межами суду, всі порушені права відновлено, а водний об'єкт, з земельною ділянкою під ним, переданий на законних підставах в оренду Відповідачу, предмет спору відсутній.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 15 липня 2025 року заяву представника Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/1330/23 задоволено.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 липня 2025 року з підстав, вказаних, у даній ухвалі, розгляд апеляційної скарги відкладено на 8 вересня 2025 року об 12:00 год.
4 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від Відповідача надійшли додаткові пояснення в яких, вказано, що суд не встановив здійснення Відповідачем господарської (тим більше підприємницької) діяльності, а лише використав загальні приписи законодавства, якими зариблення водойми з дозволу держави витлумачив як рибгосподарськадіяльність. З позиції апелянта, є різниця, між промисловим рибальством, любительским, спортивним - і зарибленням озера з дозволу і під контролем держави, і охорона його від бракон'єрів. Вважає, що відповідач не займав водний об'єкт, а лише здійснив зариблення і охорону від бракон'єрів шляхом звичайного ситуаційного патрулювання та щоб Відповідач не займав водний об'єкт, тобто землі під озером, та навколо, ніяким чином не використовувались. Наголошує, що діяльність здійснювалась не у своїх інтересах, а у інтересах Третьої особи.
4 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від Відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому Відповідач просив долучити до матеріалів справи такі докази: копію паспорта водного об'єкта погодженого 25 жовтня 2024 року Державним агентством водних ресурсів України; копію протоколу про результати земельних торгів від 18 квітня 2025 року № LRE001-UA-20250314-63493; копію договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом від 14 травня 2025 року погоджений Державним агентством водних ресурсів України; акт прийому -передачі землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом за договором оренди від 14 травня 2025 року; копію розрахунку орендної плати до договору оренди; копію витягу з Державного реєстру речових прав 429444155 від 2 червня 2025 року. Відповідач просив під час розгляду апеляційної скарги, взяти до уваги, що Позивач визнав факт (ст. 75 ГПК України) того, що правовідносини щодо спірного озера змінилися, а відтак і залишення рішення суду першої інстанції в силі, призведе до порушення принципу правової визначеності та до того, що таке рішення виконати не можливо (було неможливо до зміни правовідносин з мотивів викладених у апеляційних скаргах, і тим більше неможливо тепер, з мотивів викладених у цьому клопотанні). Також апелянтом зазначено про те, що Позивачем обрано неефективний/невірний спосіб захисту шляхом зобов'язання Відповідача вчинити дії, а саме передати Озеро, в той же час, як Відповідач не користувався цим об'єктом, а охорона водного об'єкта громадянами України на добровільних засадах, безкоштовно, не заборона законами України, адже Відповідач здійснював звичайне патрулювання і не зводив ні на озері ні на його берегах ніяких інженерних споруд.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 8 вересня 2025 року заяву представника Відповідача (Мішутушкін Олександр Володимирович) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/1330/23 задоволено. Доручено забезпечення проведення відеоконференції в Деснянському районному суду міста Києва.
В судове засідання 8 вересня 2025 року представники Позивача, Третьої особи, не з'явилися.
З наявних в матеріалах справи довідок про доставку електронного листа вбачається, що сторони та учасники справи були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання судом вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, що вказує на те, що ухвалою суду від 17 липня 2025 року явка сторін обов'язковою не визнавалась.
В той же час, згідно пункту 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;
При цьому суд констатує, що згідно з частинами 1 та 2, пунктами 1, 2, 6, 8-11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи вищевказане суд апеляційної інстанції констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на все вищевказане, колегія суддів вважає за можливість розглянути справу за відсутності представників Позивача та Третьої особи, оскільки останні не скористалися своїм правом, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні від 8 вересня 2025 року, яке проведено в режимі відеоконференції з судом, представник Відповідача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі та просив суд скасувати рішення суду і прийняти нове рішення яким відмовити в позові. Представник вказав, що Прокурор не перевірив інформацію офіційних джерел, самостійно вирішив питання власника земельної ділянки на якій начебто розташований спірний водний об'єкт та подав позов в інтересах держави в особі місцевого органу самоврядування Позивача, який не має відношення до права власності на згадані земельні ділянки. Вказав, що діяльність на спірному водному об'єкті здійснювалась Третьою особою за опосередкування Відповідача, а саме зариблення цього водного об'єкта та охорона цього водного об'єкта від браконьєрів за власні кошти, що підтверджується листом № 479 ДП «Словечанський лісгосп АПК» № 479. Представник Відповідача вказав, що Третя особа зверталася до голови Державної адміністрації Житомирської області з питання надання дозволу на проведення бажаючими і членами фонду прибирання та облагородження території, а також проведення в рамках чинного законодавства заходів, щодо охорони навколишнього середовища та заходів по запобіганню браконьєрства біля згаданого озера. Представник вказав, що Позивач не міг нікому надавати у користування спірний водний об'єкт, адже він не перебуває у її власності, а перебуває у власності іншого органу місцевого самоврядування. Представник Відповідача наголосив, що на сьогодні відсутній паспорт згаданого водного об'єкта, адже був відсутній як його власник так і балансоутримувач. На даний час уже укладено договір оренди водного об'єкта, виготовлено паспорт водного об'єкта та здійснено реєстрацію речового права.
В судовому засіданні від 8 вересня 2025 року, Прокурор заперечив проти доводів, наведених в апеляційній скарзі Відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області без змін. Прокурор вказав, що Відповідач упродовж 2018-2023 років використовує водні ресурси держави, саме водний об'єкт - озеро із земельною ділянкою водного фонду, для цілей здійснення рибного господарства не маючи для цього жодних правових підстав. Вказав, що станом на час звернення з даним позовом до суду було відсутнє рішення уповноваженого органу, який би дозволяв використовувати земельну ділянку та водний об'єкт, розміщений між селами Черевки та Кошечки Словечанської ТГ Коростенського району. Крім того, Прокурор в судовому засіданні не заперечив проти того, що на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції предмет спору відсутній, однак, покликаючись на те, що такі обставини не існували на час розгляду справив суді першої інстанції просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши пояснення представника Відповідача та Прокурора, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, додаткові пояснення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду доходить висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід задоволити, а оскаржуване рішення скасувати. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.
На території Словечанської територіальної громади Коростенського району Житомирської області за координатами 51о 19'04.9"N 28о 23'02.7"Е знаходиться водний об'єкт "Плитниця" з площею водного дзеркала 5,0 Га.
Рішенням Позивача №947 від 25 серпня 2023 року "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок водного фонду" надано дозвіл виконавчому комітету Позивача на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок водного фонду комунальної власності, які розташовані на території Позивач, зокрема, на земельну ділянку за межами с.Черевки орієнтовною площею 8,60 Га (том 1, а.с. 157).
11 вересня 2018 року Відповідач з метою здійснення спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) отримано від Управління Державного агентства рибного господарства у Житомирській області дозвіл №15/18, терміном дії з 11 вересня 2018 року до 11 вересня 2023 року (том 1, а.с. 31-32).
Дозвіл видано на такий вид спеціального використання, як вилучення водних біоресурсів відповідно до Науково-біологічного обґрунтування рибогосподарської експлуатації ставу.
Термін дії Науково-біологічного обґрунтування рибогосподарської діяльності ставу площею 5га, розташованого за межами с.Черевки Овруцького району Житомирської області з 19 червня 2018 року по 19 червня 2028 року (том 1, а.с. 117-144).
На підставі вказаних документів Відповідачем, як користувачем водних біоресурсів, в 2018-2019 роках виконано роботи із вселення до водного об'єкта - став площею 5,0 Га, розташований за межами с.Черевки Овруцького району Житомирської області таких водних біоресурсів: короп, товстолоб, білий амур про що свідчить підсумковий акт про виконання робіт із вселення водних біоресурсів та робіт, які належать до природоохоронних заходів від 30 листопада 2018 року та акт про виконання робіт із вселення водних ресурсів від 28 листопада 2019 року (том 1, а.с. 33, а.с. 39-41).
У зв'язку з порушенням Відповідачем вимог штучного розведення водних ресурсів, Управлінням Державного агентства рибного господарства у Житомирській області Відповідачу видано припис від 10 квітня 2019 року №29 про усунення порушення та направлено лист №1-3-19/447-19 від 10 квітня 2019 року про виконання умов Науково-біологічного обґрунтування (том 1, а.с. 34-38).
Прокурор зазначає, що Відповідач озеро "Плитниця" з площею водного дзеркала 5,0 Га незаконно використовує для надання послуг зі спортивної риболовлі, що ніби то підтверджується публікаціями оголошень на інтернет ресурсах з рибальською тематикою, а саме: на сайті "FisherGO" за посиланням https://map.fishergo.com.ua/zhitomirskaya-oblast/458-ozero-plitnitsa-v-zhitomirskoj-oblasti.html; на сайті "Риболов" за посиланням https:// rybolov.org.ua/organization/93; на сайті "Goldfishnet" за посиланням https://goldfishnet.in.ua/map/place-info/2476; на сайті "Krychevychi" за посиланням https://krychevychi.com.ua/lake/ozero-plytnytsya; на сайті "Rivnefish" за посиланням https://rivnefish.com/places/1085/ozero-plytnytsya; на сайті "Karpela" за посиланням https://karpela.com/ru/plases/2345; на сайті озера "Плитниця" за посиланням https://plitnica.in.ua/.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Відповідач серед іншого здійснює господарську діяльність за кодами КВЕД: 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура), 03.12 Прісноводне рибальство, 93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг (том 1, а.с. 62).
На думку Прокурора, Відповідач на озері "Плитниця" здійснює підприємницьку діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів, зокрема прісноводних риб, а також їх вилов.
Прокурор звернувся до Коростенської районної державної адміністрації з листом від 28 липня 2022 року №52-88-3710 вих22, в якому просив повідомити чи перебуває, зокрема, водний об'єкт, розташований між селами Черевки та Кошечки Словечанської ТГ Коростенського району за координатами 51о19'04.9"N28о23'02.7"Е озеро "Плитниця", на якому надаються послуги зі спортивної риболовлі, у власності або користуванні фізичних або юридичних осіб (із зазначенням підстав користування або володіння), чи приймалися рішення про затвердження технічної документації з землеустрою вказаного об'єкту водного фонду (паспортизація водних об'єктів), наявність гідротехнічних споруд, та чи наявні акти обстеження стану та використання земельних ділянок (том 1, а.с. 48).
У своєму листі від 10 серпня 2022 року №02-13/188 Коростенська районна військова адміністрації повідомила Прокурора про те, що за результатами інвентаризації водних об'єктів та гідротехнічних споруд на території Коростенського району у 2021 році, до адміністрації надійшла узагальнена інформація від Басейного управління водних ресурсів річки Прип'ять Державного агентства водних ресурсів України, а саме перелік гідротехнічних споруд, які перебувають на балансі Басейного управління водних ресурсів річки Прип'ять Державного агентства водних ресурсів України та перелік водних об'єктів на території Коростенського району. Рекомендовано за уточненою інформацією щодо наявності актів обстеження водних об'єктів звернутися до Басейного управління водних ресурсів річки Прип'ять Державного агентства водних ресурсів України (том 1, а.с. 49-50).
6 грудня 2022 року Прокурор направив ДП "Словечанський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" лист №52-88-6710вих.22, у якому вказав, що згідно з інформацією, наданою Басейновим управлінням водних ресурсів річки Прип'ять Державного агентства водних ресурсів України, водний об'єкт, розташований між селами Черевки та Кошечки Словечанської ТГ Коростенського району за координатами 51о19'04.9"N28о23'02.7"Е озеро "Плитниця" відноситься до державної форми власності та перебуває у користуванні ДП "Словечанський лісгосп АПК". З метою встановлення підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави Прокурор просив повідомити чи перебуває вищевказаний об'єкт у власності або користуванні фізичних або юридичних осіб (із зазначенням підстав користування або володіння), чи приймалися рішення про затвердження технічної документації з землеустрою вказаного об'єкту водного фонду (паспортизація водних об'єктів), наявність гідротехнічних споруд, та чи наявні акти обстеження стану та використання земельних ділянок (том 1, а.с. 51-52).
На лист Прокурора ДП "Словечанський лісгосп АПК" повідомило, що відповідно до матеріалів лісовпорядкування земель лісового фонду між селами Черевки та Кошечки Словечанської сільської ради Коростенського району на території земель лісового фонду Рокитнянського лісництва ДП "Словечанський лісгосп АПК" в кварталі №2 знаходиться ставок (виділ №45) площею 6.1 Га та болото (виділ №44) площею 2,0 Га. Вказав, що відповідно до державного акту серія ЯЯ №076099 від 7 грудня 2006 рку на право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 1824284000:06:000:0012 в користуванні підприємства знаходиться частина земельної ділянки, близько 1 га, яка визначена в матеріалах лісовпорядкування Рокитнянського лісництва ДП "Словечанський лісгосп АПК" в кварталі №2, як (виділ №45) та болото (виділ №44) та що підприємством не приймалось рішення про затвердження технічної документації з землеустрою зазначеного вище об'єку водного фонду (паспортизація водних об'єктів). Зазначено, що гідротехнічні споруди за підприємством не рахуються. ДП "Словечанський лісгосп АПК" не заперечував в участі "Листвинської громади рибалок" у здійсненні благодійної діяльності, спрямованої на розвиток в Україні рибальства, сприяння розвитку охорони навколишнього середовища. Констатовано, що на даний час без відповідного погодження з боку підприємства, на прилеглій до ставка території здійснено будівництво тимчасових споруд (лист від 16 грудня 2022 року №937).
Вважаючи, що Відповідач у порушення вимог законодавства, зокрема статті 51 ВК України, неправомірно використовує у своїй рибогосподарській діяльності водний об'єкт, який розташований між селами Черевки та Кошечки Словечанської ТГ Коростенського району за координатами 51о19'04.9"N28о23'02.7"Е озеро "Плитниця" без правовстановлюючих документів, а отримані підприємством дозвільні документи не дають підстав для використання земельної ділянки водного фонду, Прокурор звернувся з даним позовом до господарського суду.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги в контексті прийняття оспорюваного судового рішення колегія суду даючи оцінку доводам щодо заперечення Відповідач підстав представництва Прокурором інтересів держави саме в особі Позивача, колегія суду зауважує таке.
Мета та підстави представництва прокурором інтересів держави в суді визначені частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Метою представництва прокурором інтересів держави є захист законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення. Підставами представництва є нездійснення захисту законних інтересів держави або здійснення його неналежним чином органом державної чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також відсутність такого органу. Наявність цих обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Пред'являючи позов в інтересах держави в особі Позивача, Прокурор посилається на те, що з 27 травня 2021 року органом, уповноваженим розпоряджатися зазначеним водним об'єктом і земельною ділянкою, є саме Позивач та що, станом на час звернення з даним позовом до суду відсутнє рішення уповноваженого органу, який би дозволив Відповідачу використовувати природний ресурс - земельну ділянку та водний об'єкт - озеро "Плитниця" між селами Черевки та Кошечки Словечанської ТГ Коростенського району за координатами 51о19'04.9"N28о23'02.7".
Статтею 59 Земельного кодексу України, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.
Користування водним об'єктом із зайнятою ним земельною ділянкою водного фонду всупереч встановленому законодавством порядку суперечить інтересам держави у сфері ефективного і раціонального використання природних ресурсів.
Український народ є визначеним Конституцією України суб'єктом права власності на землю, водні та інші природні ресурси в межах території України, рівним в своїх правах перед законом із іншими суб'єктами права власності.
Суспільство, Український народ як сукупність окремих суб'єктів, індивідів, людей, також має, з огляду на положення статтей 1, 3, 6-8, 41 Конституції України, конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності під час користування землями, водними та іншими природними ресурсами, правомірно очікувати і розраховувати на те, що держава вживатиме всіх можливих законних способів та засобів для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на дане майно.
У статті 12 Закону України «Про аквакультуру» визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських, Київської і Севастопольської міських, районних, обласних рад у сфері аквакультури належать: надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об'єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених Земельним кодексом України; здійснення інших повноважень відповідно до закону.
Відповідно до пункту 24, яким згідно із Законом України від 28 квітня 2021 року №1423-ІХ доповнено Розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук). З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
Із матеріалів справи вбачається, що саме на території Словечанської територіальної громади Коростенського району Житомирської області за координатами 51о 19'04.9"N 28о 23'02.7"Е знаходиться водний об'єкт "Плитниця" з площею водного дзеркала 5,0 Га.
Рішенням Позивача №947 від 25 серпня 2023 року "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок водного фонду" надано дозвіл виконавчому комітету Позивача на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок водного фонду комунальної власності, які розташовані на території Позивача, зокрема, на земельну ділянку за межами с.Черевки орієнтовною площею 8,60 Га (том 1, а.с. 157).
При цьому, Позивачем як органами, уповноваженим на виконання функцій власника майна, не вжито жодних заходів щодо здійснення захисту інтересів держави шляхом подання відповідного позову, шляхом зобов'язання Відповідача повернути водний об'єкт.
Суд констатує, що саме Позивач має право звертатися до суду з метою усунення порушень законодавства та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Натомість, Позивач самостійно не вчинив необхідних дій щодо захисту законних інтересів в суді попри те, що прокурором було повідомлено про виявлені порушення.
Листом від 11 квітня 2023 року №52/2-2999вих-23 Прокурор в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив Позивача про виявлені порушення та просив вжити заходів щодо захисту інтересів держави, в тому числі в судовому порядку.
У відповідь Позивач листом від 24 квітня 2023 року №734 повідомив Прокурора, що: озеро "Плитниця", що розташоване на території Позивача за межами сіл Черевки та Кошечки на балансі та у комунальній власності не перебуває; правовстановлюючі документи на нерухоме майно (гідротехнічну споруду) та земельна документація на земельну ділянку під водним об'єктом відсутні; рішень про передачу у користування вказаного водного об'єкту Відповідачу Позивачем не приймалось; будь-які договірні правовідносини щодо користування вказаним водним об'єктом відсутні. Враховуючи наявність вказаних фактичних обставин підстав для вжиття Позивачем заходів, спрямованих на повернення вказаного водного об'єкта не вбачається (том 1, а.с.80).
Листом від 27 вересня 2023 року №52-8980вих-23 Прокурор повідомив Позивача про звернення до суд першої інстанції з позовною заявою про зобов'язання повернути об'єкт водного фонду.
В той же час колегія суду констатує, що відповідно до пункту 24, яким Законом України від 28 квітня 2021 року №1423-ІХ доповнено Розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України визначено, що саме Позивач мав бути належним власником водного об'єкта.
Відповідно з чинного законодавства України чітко вбачається, що саме Позивач мав би оформити за собою право на спірний об'єкт і саме Позивач мав би розпоряджатися ним в силу дії Закону, в тому числі шляхом передачі відповідного водного об'єкта - озеро "Плитниця" в оренду, після проходження відповідної процедури (що і зроблено Позивачем після винесення судом першої інстанції оспорюваного судового рішення, що підтверджується доказами доданими самим Позивачем суду першої інстанції). Таким чином, не зважаючи на те, що на час звернення Прокурора до суду даний водний об'єкт не був ще прийнятий на баланс Позивача (в супереч Закону), в даному випадку Прокурором вірно визначено позивач по справі, а саме - Позивача.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність підстав для представництва прокурором законних інтересів держави в особі Позивача (з огляду на бездіяльність Позивача); дотримання Прокурором умов попереднього, до звернення до суду, повідомлення органу державної влади про намір звернутися із відповідним позовом; відповідність поданого прокурором позову визначеній законом меті - захист законних інтересів держави внаслідок порушення Відповідачем земельного та водного законодавства, котре Прокурор вважав порушеним.
На підставі викладеного колегія суду доходить висновку про наявність у спірних правовідносинах достатніх фактичних та правових підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Позивача.
В той же час, оцінивши в сукупності матеріали справи, надаючи правову оцінку правовідносинам враховуючи положення діючого законодавства України, колегія суддів зауважує таке.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 13 Конституції України).
Відповідно до статті 1 Водного кодексу України рибогосподарський водний об'єкт - це водний об'єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.
Разом із тим спеціальним водокористуванням відповідно до частин першої, другої статті 48 Водного кодексу України є забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
За визначенням термінів, наведеним у статті 1 Закону України "Про аквакультуру", аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.
Разом із тим спеціальним водокористуванням відповідно до частин першої, другої статті 48 Водного кодексу України є забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
У статті 51 Водного кодексу України, якою урегульовано питання користування водними об'єктами на умовах оренди, передбачено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми (частина перша); водні об'єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об'єктом поширюється на такий водний об'єкт (частина третя).
Надання частин рибогосподарських водних об'єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України "Про аквакультуру".
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про аквакультуру" рибогосподарський водний об'єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.
Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб'єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об'єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі регулюються Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів".
У статті 1 цього Закону визначено, зокрема, що водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини.
Використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання (стаття 25 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів").
Спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає, зокрема промислове рибальство.
Статтею 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" визначено, що режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта - це установлена на відповідний термін сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення водних біоресурсів за їх віковими та видовими характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського і з спортивного рибальства, ощадливого використання водних біоресурсів рибогосподарського водного об'єкта (його частини).
За змістом частини першої статті 34 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" суб'єкт рибного господарства (юридична чи фізична особа, яка провадить рибогосподарську діяльність відповідно до законодавства) мають право на користування рибогосподарськими водними об'єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.
Основні засади пріоритетного розвитку рибного господарства відповідно до статті 53 зазначеного Закону передбачають, зокрема пріоритетне надання в оренду водних об'єктів (їх частин) з низькою рибопродуктивністю суб'єктам господарювання, які займаються вирощуванням водних біоресурсів.
Зважаючи на доводи апеляційної скарги Відповідача щодо здійснення саме господарської діяльності на даному водному об'єкті за відсутності належних доказів, які б були долучені Прокурором до матеріалів справи щодо провадження підприємницької діяльності на спірному водному об'єкті, колегія суддів зауважує наступне.
Комплексний правовий аналіз наведених вище норм свідчить, що законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об'єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об'єктами користування. Можливості використання водних біоресурсів без обов'язкового отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об'єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об'єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів, чинним законодавством не передбачена. Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов'язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об'єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об'єктами).
В той же час, не зважаючи на покликання Прокурора на витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де зазначено одним із видів діяльності Відповідача прісноводне рибництво (аквакультура) та прісноводне рибальство, як на підставу ведення підприємницької діяльності, колегія суду зауважує наступне.
З доказів долучених до матеріалів справи вбачається, що Відповідачем у водному об'єкті - здійснювалася саме рибогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів, зокрема прісноводних риб, а охорона водного об'єкта.
Будь-яких доказів щодо зайняття підприємницької діяльності з рибництва чи передавання по акту приймання-передачі уповноваженим органом спірного водного об'єкту для Відповідача матеріали справи не містять.
Окрім того, Статутом Третьої особи визначено, що основною метою його діяльності є, зокрема: охорона навколишнього природного середовища, надання допомоги та підняття престижу наукових закладів в галузі рибальства, надання висококваліфікованої наукової, практичної, юридичної та фінансової допомоги населенню, господарським товариствам, органам державної влади та іншим суб'єктам в галузі рибальства. Копію статуту Фонду надана суду Відповідачем та Третьою особою. Третя особа здійснює благодійну діяльність без отримання прибутку. На благодійних засадах за дорученням Фонду діяв і Відповідач.
Саме тому, колегія суду під час дослідження обставин справи враховує те, що спірний водний об'єкт не був у користуванні а ні у Відповідача, а ні у Третьої особи. Відповідач не займав водний об'єкт, а лише здійснив зариблення і охорону від бракон'єрів, шляхом звичайного ситуаційного патрулювання.
В той же час, зважаючи на доводи Прокурора щодо того, що даний водний об'єкт мав би бути наданий на умовах оренди, то колегія суддів звертає вагу на те, що надання водних об'єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Однак, матеріали справи на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та надходження її до суду апеляційної інстанції не містять доказів про існування в юридичній природі такого паспорта водного об'єкта, який був виготовлений Позивачем лише на стадії перебування справи в суді апеляційної інстанції.
Поміж тим, в матеріалах справи відсутні докази котрі б вказували на обмеження Відповідачем для інших осіб права загального водокористування чи самовільного зайняття водного об'єкта.
З врахуванням обставин цієї справи, а саме не встановлення здійснення Відповідачем саме діяльності з риборозведення (аквакультури) (рибогосподарської діяльності зі штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів, їх вилову), а не промислового рибальства, Відповідач здійснював господарську діяльність на водному об'єкті саме на підставі відповідного дозволу, отриманому в установленому Земельним кодексом України або Законом України "Про аквакультуру" порядку.
Окрім того, колегією суду приймається до уваги і та обставина, що саме уже під час апеляційного розгляду справи, Позивачем, як законним розпорядником спірного водного об'єкта, виготовлено всю необхідну технічну документацію (так само виготовлено й паспорт водного об'єкта), щодо формування спірної земельної ділянки під водним об'єктом саме як об'єкта речових прав із присвоєнням їй відповідного кадастрового номеру, визначенням відповідних меж та координатів, та реєстрацію своїх речових прав (як орендодавця) в Державному реєстрі речових прав.
Що ж стосується покликання Прокурора, як на підставу підтвердження здійснення підприємницької діяльності на спірному водному об'єкті, на публікації оголошень на інтернет ресурсах з рибальською тематикою (а саме: на сайті "FisherGO" за посиланням https://map.fishergo.com.ua/zhitomirskaya-oblast/458-ozero-plitnitsa-v-zhitomirskoj-oblasti.html; на сайті "Риболов" за посиланням https:// rybolov.org.ua/organization/93; на сайті "Goldfishnet" за посиланням https://goldfishnet.in.ua/map/place-info/2476; на сайті "Krychevychi" за посиланням https://krychevychi.com.ua/lake/ozero-plytnytsya; на сайті "Rivnefish" за посиланням https://rivnefish.com/places/1085/ozero-plytnytsya; на сайті "Karpela" за посиланням https://karpela.com/ru/plases/2345; на сайті озера "Плитниця" за посиланням https://plitnica.in.ua/), то колегія суду не приймає такі покликання з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1, 3 статті 96 Господарського процесуального кодексу України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: оригінал; електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (схожий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 19 січня 2021 року в справі №922/51/20).
В той же час роздруківки Інтернет-сторінок (веб-сторінок), які є паперовим відображенням електронного документа, самі по собі не можуть бути доказом у справі. Такі роздруківки визнаються доказом у разі, якщо вони виготовлені, видані і засвідчені власником відповідного Інтернет-ресурсу або провайдером, тобто набувають статусу письмового доказу (схожа правова позиція наведена також і в постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2019 року в справі №711/9146/16-ц, від 7 липня 2021 року в справі №587/2051/18).
З аналізу вищевикладеного вбачається, що надані Прокурором докази, а саме викопіювання з веб-сайту самі по собі не можуть бути доказом у справі, оскільки вони виготовлені, видані і засвідчені не власником відповідного Інтернет-ресурсу або провайдером.
Окрім того, зважаючи на предмет позовної вимоги, а саме повернення водного об'єкта (зважаючи на відсутність доказів щодо його незаконного чи самовільного зайняття з метою здійснення саме підприємницької діяльності Відповідачем та чим обгрунтовано позов Прокурора) колегією суду враховується, що в період перебування справи в суді апеляційної інстанції, виконавчим комітетом Позивача 18 квітня 2025 року проведено земельні торги, а саме відбувся продаж права оренди земельної ділянки водного фонду площею 8,5500 Га за кадастровим номером 1824284000:07:000:0070, що розташована на території Позивача. За результатами аукціону Відповідач є переможцем земельних торгів, орендна плата за наданий в оренду водний об'єкт складає 4943 грн 02 коп., орендна плата за земельну ділянку 13500 грн, що становить 13,3734 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зараховується на розрахунковий рахунок Позивача.
14 травня 2025 року між Позивачем та Відповідачем укладений договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом. Об'єктом оренди за договором оренди є земельна ділянка загальною площею 8,5500 Га, у тому числі земельна ділянка під водним об'єктом: ставок - 7,1676 Га, сіножаті - 1,3824 Га.
Тобто предметом даного договору є і частина водного об'єкта, котру Прокурор просить повернути.
28 травня 2025 року державним реєстратором Гладковицької сільської ради Дєдух Іриною Михайлівною було зареєстровано право оренди земельної ділянки.
При цьому, Позивач в додаткових поясненнях зазначає, що у зв'язку з тим, що спір вирішено між сторонами за межами суду, всі порушені права відновлено, а водний об'єкт, з земельною ділянкою під ним, переданий на законних підставах в оренду Відповідачу, предмет спору відсутній.
В той же час, Прокурор в судовому засіданні від 8 вересня 2025 року не заперечує проти того, що на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції предмет спору відсутній, однак, покликаючись на те, що такі обставини існували на час розгляду справив суді першої інстанції просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Підсумовуючи усе описане вище, колегя суддів зауважує, що не зважаючи на те, що спірна земельна ділянка не мала чітко визначених меж, водночас саме вказаний факт не впливає на оцінку щодо можливості задоволення такого позову. Визначальним для дослідження підтставності такого позову є питання доведеності належними і допустимими доказами факту використання Відповідачем (Третьою особою) водного об'єкту саме у підприємницькій діяльності, що визначено Прокурором саме як підставу позову.
Зважаючи на вищеописані обставини, в розрізі встановлення відсутності обставин, котрі б вказували на провадження Відповідачем підприємницької діяльності із рибництва на спірному водному об'єкті та відсутності доказів, котрі б вказували на незаконне користування водним об'єктом (що Прокурор в сукупності доводилося при подачі позову), який на момент подачі позову ще не був оформлений як об'єкт речових прав (в розрізі листів щодо Позивача щодо відсутності власника спірного об'єкта; том 1, а.с. 25), враховуючи предмет позову (повернення водного об'єкта в умовних координатах) в площинні оформлення речового права на спірний об'єкта за Відповідачем на підставах визначених законом задоволення позову про повернення об'єкта не супроводжується ніяким законним інтересом та не призведе до відновлення будь-якого права чи інтересу.
Дане в свою чергу суперечить принципам ефективності правосуддя, справедливості та верховентсва права.
З огляду на все вищевстановлене у цій постанові, Північно-західний апеляційний господарський суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про повернення водного об'єкта.
Відповідно, приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд скасовує рішення місцевого господарського суду.
З огляду на все вищевстановлене в даній судовій постанові, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга Відповідача на рішення Господарського суду Житомирської області від 28 травня 2024 року в справі №906/1330/23 є підставною та обгрунтованою і підлягає задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статтей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на встановлені обставини справи, виснує про відмову в задоволенні первісного позову та про відмову у задоволенні зустрічного позову.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Водночас, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, що в силу дії пунктів 1, 2 та 3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для часткового скасування оспорюваного рішення на підставі пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України.
Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Прокурора, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Благодійної організації "Благодійний фонд "ЛИСТВИНСЬКА ГРОМАДА РИБАЛОК" на рішення Господарського суду Житомирської області від 28 травня 2024 року по справі №906/1330/23 - задоволити.
2. Апеляційну скарги Фізичної особи-підприємця Радкевича Сергія Миколайовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 28 травня 2024 року по справі №906/1330/23 - задоволити.
3. Рішення Господарського суду Житомирської області від 28 травня 2024 року по справі №906/1330/23 - скасувати.
4. Приняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
5. Стягнути з Житомирської обласної прокуратури (вул.Святослава Ріхтера, 11, м. Житомир, 10002, UA 598201720343110001000011049, МФО 820172, ДКСУ м.Київ, код ЄДРПОУ 02909950) на користь Фізичної особи-підприємця Радкевича Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 4026 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Стягнути з Житомирської обласної прокуратури (вул.Святослава Ріхтера, 11, м. Житомир, 10002, UA 598201720343110001000011049, МФО 820172, ДКСУ м.Київ, код ЄДРПОУ 02909950) на користь Благодійної організації "Благодійний фонд "ЛИСТВИНСЬКА ГРОМАДА РИБАЛОК" 4026 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
7. Господарському суду Житомирської області видати відповідні накази.
8. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
10. Справу №906/1330/23 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови виготовлено 15 вересня 2025 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Маціщук А.В.