вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" вересня 2025 р. Справа№ 910/5091/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Хрипуна О.О.
суддів: Коробенка Г.П.
Михальської Ю.Б.
при секретарі судового засідання Король Я.П.
розглянувши апеляційну скаргу Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2025
(повний текст рішення складено 04.07.2025)
у справі № 910/5091/25 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «LEGIO»
до Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій
про стягнення 462 368, 52 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Кузнецов І.С.,
від відповідача: Бежовець І.О.,
У квітні 2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «LEGIO» до Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій, про стягнення 462 368, 52 грн.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що відповідач безпідставно утримує суму банківської гарантії, наданої у якості забезпечення виконання зобов'язань за договором від 12.09.2024 № 279.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2025 у справі № 910/5091/25 позов задоволено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи підтверджують повне виконання позивачем своїх обов'язків за договором, що свідчить про наявність підстав для повернення відповідачем забезпечення виконання договору, не залежно від доводів відповідача про неналежне виконання позивачем умов договору в частині строків поставки товару. Одночасно місцевий господарський суд зазначив, що відповідач не позбавлений права вжити передбачені законом та договором заходи задля поновлення свого порушеного права внаслідок несвоєчасного виконання постачальником своїх договірних зобов'язань.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2025 у справі № 910/5091/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Стягнути судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції з позивача.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухваленим із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також із кричущим порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Зокрема скаржник вважає, що позивач допустив прострочення виконання свого обов'язку, що є доведеним та не заперечується останнім. В той же час, скаржник вважає, що сторонами в договорі та в самій банківській гарантії сторони мали на увазі покриття гарантією не лише повного невиконання, а й будь-якого неналежного виконання, включаючи прострочення. Крім того скаржник наголошує, що факт прийняття товару замовником не означає «прощення» порушення чи анулювання його наслідків. Замовник зобов'язаний прийняти виконання, якщо воно запропоноване, але це не позбавляє його права на застосування санкцій, передбачених договором (утримання гарантії) та законом (стягнення пені, збитків). Таким чином, підстава для отримання коштів не відпала.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 справу № 910/5091/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді Кравчук Г.А., Іоннікова І.А.
У зв'язку із перебуванням у відпустці судді Іоннікової І.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду було призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/5091/25 та передано новому складу суду: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 апеляційну скаргу Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2025 у справі № 910/5091/25 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді Коробенко Г.П., Кравчук Г.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2025 у справі № 910/5091/25 та призначено розгляд справи на 10.09.2025.
22.08.2025 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
У зв'язку із перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Михальська Ю.Б., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 прийнято справу № 910/5091/25 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Михальська Ю.Б., Коробенко Г.П.
В судовому засіданні 10.09.2025 представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.09.2024 між Управлінням забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «LEGIO» (постачальник, позивач) укладено договір № 279 (надалі - договір), згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов'язується у 2024 році поставити у власність замовнику Підкасник (пожежника захисний) (згідно з ДК 021:2015 код 35110000-8 Протипожежне, рятувальне та захисне обладнання (надалі - продукція) в кількості, комплектації та якості згідно зі специфікацією (додаток № 1 до договору), що є невід'ємною частиною договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити продукцію на умовах цього договору. (а.с. 8-13)
Відповідно до п. 1.2. договору закупівля продукції здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» зі змінами.
Згідно з п. 2.1. договору ціна договору становить 15 412 284, 00 грн, в тому числі ПДВ - 2 568 714, 00 грн відповідно до тендерної пропозиції ідентифікатора закупівлі UA-2024-08-23-009094-а та Специфікації.
Пунктом 3.2. договору передбачено, що продукція має бути поставлена замовнику у повному обсязі до 30.11.2024 включно.
Датою виконання постачальником зобов'язань щодо поставки продукції є дата підписання замовником акту приймання-передачі продукції та видаткової накладної за договором (п. 3.5. договору).
Згідно з п. 5.39. договору продукція вважається прийнятою після підписання сторонами видаткової накладної та акту приймання-передачі продукції.
Відповідно до п. 13.1. договору постачальник забезпечує виконання своїх зобов'язань за договором у розмірі 3% від суми договору гарантією від 09.09.2024 № KHAG332376741, виданою Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» (АТ «ПУМБ»), на суму 462 368, 52 грн.
За умовами п. 13.2. договору замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю протягом 5 (п'яти) робочих днів у разі, зокрема, після виконання постачальником цього договору про закупівлю.
Замовник не повертає забезпечення виконання договору у разі, якщо постачальник не виконав умови договору (п. 13.3. договору).
Відповідно до п. 11.1. договору договір вступає в силу з моменту його підписання та реєстрації в Державній казначейській службі та діє до 20.12.2024, а в частині виконання зобов'язань з оплати за цим договором - до повного виконання.
Також в матеріалах справи наявна Гарантія № KHAG332376741 від 09.09.2024 (надалі - Гарантія), видана АТ «ПУМБ», згідно з якою Банк прийняв на себе зобов'язання безвідклично та безумовно сплатити бенефіціару (відповідач) повну суму гарантії протягом 5 робочих днів після дня отримання оригіналу належно оформленої першої письмової вимоги бенефіціара із зазначенням у ній про невиконання принципалом (позивачем) або неналежне виконання (як повністю, так і частково) вказаних у договорі зобов'язань, з вказанням у чому саме полягає порушення принципалом основного зобов'язання, забезпеченого цією гарантією. (зв.а.с. 17)
Сума гарантії визначена у розмірі 462 368, 52 грн.
Дата набуття чинності Гарантії - 09.09.2024; дата закінчення дії - 20.12.2024.
Гарантією також визначено, що бенефіціар повертає Гарантію після виконання принципалом договору; за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі недійсними або договору нікчемним, у випадках, передбачених п. 21 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, але не пізніше ніж протягом п'яти робочих днів з дня настання зазначених обставин.
Згідно з п. 13.1. договору позивач забезпечив виконання своїх зобов'язань за договором, розмістивши покриття по Гарантії у розмірі 462 368, 52 грн на відповідному рахунку покриття в Банку, що підтверджується інформаційним повідомленням про списання коштів на підставі платіжної інструкції банку № TR.84849941.71863.11273 від 09.09.2024 та довідкою Банку від 09.09.2024 № KHAG332376741. (а.с. 18)
Листом № 64 від 18.11.2024 позивач повідомив відповідача про настання 13.11.2024 обставин непереборної сили за договором № 279 від 12.09.2024. Гарантував постачання продукції за договором. Зазначив, що сертифікат про форс-мажорні обставини (непереборної сили) буде наданий після його отримання у встановленому порядку. (зв.а.с. 15)
Також в матеріалах справи наявний сертифікат № 3200-24-2318 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 17.12.2024, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, продовження дії правового режиму воєнного стану, як наслідок: загальна військова мобілізація, військові дії, введення комендантської години, постійні масовані ракетні та артилерійські обстріли, пошкодження об'єктів енергетичної інфраструктури, що спровокувало дефіцит енергопотужностей та вимушене обмеження споживання електроенергії, збільшення кількості та тривалості повітряних тривог в зв'язку з цим, унеможливлення виконання роботи тривалий час, що стало перешкодою для здійснення виробничих процесів, сповільнення (призупинення) здійснення господарської діяльності та унеможливлення виконання зобов'язань за укладеними договорами. Період дії форс-мажорних обставин (обставин переборної сили) 13.11.2024 - 09.12.2024. (а.с. 16-17)
В подальшому, на виконання умов договору, 09.12.2024 позивач на поставив відповідачу продукцію на суму 15 412 284, 00 грн з ПДВ, що підтверджується підписаними представниками сторін Актом № 251/1 приймання-передачі продукції та видатковою накладною № 251. (зв.а.с. 14-15)
Втім, 06.12.2024 Банком було отримано вимогу відповідача № 7601-3927/760475 від 02.12.2024 про сплату гарантійної суми у розмірі 462 368, 52 грн, у зв'язку з невиконанням позивачем умов договору. (а.с. 19)
Листом від 10.12.2024 №КНО-58.6.1/694 Банк повідомив позивача про одержання оригіналу письмової вимоги бенефіціара та про виконання платежу за Гарантією за рахунок коштів, розміщених на рахунку покриття за Гарантією. (а.с. 20
13.12.2024 Банком було здійснено сплату коштів у розмірі 462 368, 52 грн за Гарантією на вимогу відповідача № 7601-3927/760475 від 02.12.2024, що підтверджується випискою по особовому рахунку від 13.12.2024. (зв.а.с. 20)
В подальшому, позивач листом від 07.03.2025 № 01/07-03-2025 звернувся до відповідача із вимогою про повернення забезпечення виконання договору, вказуючи про наявність передбачених п. 13.2. договору та ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» підстав для повернення забезпечення виконання договору в сумі 462 368, 52 грн, у зв'язку з чим вимагав повернути вказану суму забезпечення. (а.с. 21)
В свою чергу, відповідач відмовив у виконанні вказаної вимоги позивача листом від 13.03.2025 № 76.01-802/76.0350, зазначивши, що у випадку несвоєчасної поставки товару відсутні підстави для повернення забезпечення виконання договору. (а.с. 22)
Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв'язку з тим, що відмова відповідача у поверненні забезпечення виконання договору є неправомірною, оскільки позивачем свої зобов'язання за договором щодо поставки продукції були виконані, хоч і з порушенням строків, однак у повному обсязі. При цьому, позивач зауважив про те, що відповідач був завчасно повідомлений про настання форс-мажорних обставин, які спричинили порушення строків поставки позивачем продукції.
Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги встановив, що позивачем було виконано свої зобов'язання за договором в повному обсязі, тому не залежно від доводів відповідача про неналежне виконання позивачем умов договору в частині строків поставки товару, останній не мав правових підстав для утримання забезпечення виконання договору.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та заслухавши доводи представників сторін погоджується з викладеним вище висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України «Про публічні закупівлі», метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, за яким одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов укладеного договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар - предмет договору - на загальну суму 15 412 284, 00 грн. Будь-який претензій щодо якості поставленого товару та його невідповідності умовам договору відповідачем позивачу не було пред'явлено, а доказів іншого матеріали справи не містять.
Вказане підтверджується підписаними представниками сторін Актом № 251/1 приймання-передачі продукції та видатковою накладною № 251. (зв.а.с. 14-15)
Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем відповідно до умов договору у повному обсязі виконані прийняті на себе зобов'язання з поставки продукції відповідачу, а останнім, у свою чергу, прийнято таку продукцію без будь - яких зауважень.
Правовідносини, які виникли на підставі банківської Гарантії від 09.09.2024, підпадають під правове регулювання норм § 4 глави 49 Цивільного кодексу України та глави 22 Господарського кодексу України, а також Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (далі - Положення).
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Стаття 560 Цивільного кодексу України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною 1 статті 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
У пункті 9 частини третьої розділу I Положення визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Вказаним Положенням передбачено, що безвідклична гарантія - гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром; безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.
Основною із функцій гарантій, зокрема і банківської гарантії, є забезпечувальна функція, яка полягає в тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання зобов'язань принципала перед бенефіціаром.
Як вже було вище зазначено, відповідно до п. 13.1. договору постачальник забезпечує виконання своїх зобов'язань за договором у розмірі 3% від суми договору гарантією від 09.09.2024 № KHAG332376741, виданою Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» (АТ «ПУМБ»), на суму 462 368, 52 грн.
Також умовами п. 13.2. договору передбачено, що замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю протягом 5 (п'яти) робочих днів у разі, зокрема, після виконання постачальником цього договору про закупівлю.
Замовник не повертає забезпечення виконання договору у разі, якщо постачальник не виконав умови договору (п. 13.3. договору).
Гарантією № KHAG332376741 від 09.09.2024 також визначено, що бенефіціар повертає Гарантію після виконання принципалом договору; за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі недійсними або договору нікчемним, у випадках, передбачених п. 21 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, але не пізніше ніж протягом п'яти робочих днів з дня настання зазначених обставин.
Як вже було вище встановлено, позивачем відповідно до умов договору у повному обсязі виконані прийняті на себе зобов'язання з поставки продукції відповідачу, а останнім, у свою чергу, прийнято таку продукцію без будь - яких зауважень.
Верховний Суд у постанові від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23, розглядаючи подібний спір, у пункті 5.52. виснував, що у таких спорах до правовідносин сторін підлягає застосуванню не лише Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, а і спеціальний закон - Закон України «Про публічні закупівлі», відповідно до частини другої статті 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, тоді як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору (пункт 5.53).
При цьому невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 910/6433/18, від 21.02.2020 року у справі № 910/4460/19, від 14.01.2019 року у справі №910/3777/18 (пункт 5.54).
Отже, за висновками Верховного Суду у названій справі, які враховуються судом апеляційної інстанції під час вирішення даного спору у відповідності до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання позивачем (принципалом) договору, а не певне порушення строків його виконання. Водночас відповідач (бенефіціар) не позбавлений права вжити передбачених законом та договором заходів задля поновлення свого порушеного права внаслідок несвоєчасного виконання постачальником своїх договірних зобов'язань (пункт 5.60).
Подібних висновків із посиланням на постанову Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23 дійшов також Верховний Суд у постанові від 25.03.2025 у справі № 910/11352/24.
Отже, оскільки колегією суддів встановлено, що позивач виконав зобов'язання за договором, а граничний строк повернення забезпечення з огляду на положення пункту 13.2. договору є таким, що настав, суд відхиляє посилання відповідача на те, що у нього відсутні підстави для повернення забезпечення, оскільки позивачем було допущено порушення строку поставки.
Під час вирішення даного спору суд апеляційної інстанції також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.07.2025 у справі № 910/2024/24 з приводу доводів скаржника про необхідність відступу від сформованих висновків Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 25.09.2024 у справі №910/12114/23, від 20.06.2019 у справі №910/6433/18, від 21.02.2020 у справі №910/4460/19, від 14.01.2019 у справі №910/3777/18.
Так, у пункті 113 постанови від 23.07.2025 у справі №910/2024/24 суд касаційної інстанції зазначив, що вважає сформований Верховним Судом узагальнений висновок про те, що підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання договору, а не певне порушення строків його виконання, таким, що відповідає змісту такого забезпечувального заходу виконання зобов'язань як гарантія, статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі», а також загальним засадам цивільного законодавства, таким як справедливість, добросовісність і розумність, та не вбачає підстав відступу від вказаної правової позиції за наведених скаржником підстав.
Отже, у відповідача в даній справі виникло зобов'язання щодо повернення забезпечення виконання договору, яке, як вбачається з матеріалів справи, не виконано відповідачем.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.04.2024 у справі № 183/5849/23.
У постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, де зазначено, що боржник (принципал) має право звернутися до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами статті 1212 Цивільного кодексу України (п. 56); принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави з огляду на відсутність боргу принципала (п. 59).
Отже, позивач як принципал має право пред'явити позов про стягнення з відповідача як бенефіціара коштів, сплачених банком-гарантом. Вказаний спосіб захисту прав принципала (боржника) дозволяє ефективно та вичерпно врегулювати цивільно-правовий спір з учасниками спірних правовідносин.
За відсутності основного зобов'язання (припинення виконанням з інших підстав, недійсність тощо) принципал має право вимагати від бенефіціара грошові кошти, одержані ним внаслідок виплати за гарантією.
З огляду на викладене, враховуючи висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23, які підтримані Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.03.2025 у справі №910/11352/24, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2025 у справі № 910/5091/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2025 у справі № 910/5091/25 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5091/25.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 11.09.2025.
Головуючий суддя О.О. Хрипун
Судді Г.П. Коробенко
Ю.Б. Михальська