печерський районний суд міста києва
Справа № 757/7829/22-к
04 вересня 2025 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
провівши в приміщенні суду в режимі відеоконференцзв'язку у відкрите судове засідання у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР за №22024090000000111 від 31.07.2024 та № 22021000000000226 від 06.07.2021, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 109 КК України, -
В провадженні Печерського районного суду м. Києва на стадії судового розгляду перебувають об'єднані кримінальні провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 109 КК України.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав своє письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, пославшись на те, що продовжують існувати ризики, передбачені п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування цього виду запобіжного заходу. А саме, перебуваючи під дією більш м'якого запобіжного заходу, ніж утримання під вартою, обвинувачений ОСОБА_6 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки обвинувачений усвідомлює про можливість покарання за вчинення такого злочину, оскільки санкція ч. 1 ст. 109 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої, у зв'язку із чим, враховуючи режим воєнного стану на території України, може покинути її територію, тим же самим переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки йому відомі їхні анкетні дані; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, та раніше притягувався до кримінальної відповідальності за такий же злочин.
Прокурор ОСОБА_3 підтримала вказане клопотання прокурора ОСОБА_4 , просила задовольнити.
Захисник ОСОБА_5 проти клопотання прокурора заперечував, послався на те, що заявлені прокурором ризики є безпідставними, саме обвинувачення є необгрунтованим, нічим не підтвердженим. Також адвокат просив звернути увагу на вік обвинуваченого, також на те, що ОСОБА_6 має міцні соціальні зв'язки, визначене місце проживання, а тому не буде ухилятись від суду, а відтак просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, та звільнити ОСОБА_6 з під-варти в залі суду.
Крім того, захисник ОСОБА_5 подав письмові клопотання ОСОБА_7 (сина обвинуваченого) від 19.08.2025 та від 04.09.2025, а також письмові заяви ОСОБА_8 від 04.09.2025, Голови ГС «Коло старійшин України» ОСОБА_9 від 04.09.2025 про взяття обвинуваченого ОСОБА_6 на їх особисту поруку, а тому просив вирішити питання щодо можливості обрання ОСОБА_6 цього виду запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію захисника, проти задоволення клопотання про продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував. Одночасно, підтримав своє письмове клопотання від 14.08.2025 про скасування запобіжного заходу та звільнення його з-під варти в залі суду та письмове клопотання від 27.06.2025 про зміну йому запобіжного заходу на особисте зобов'язання. За змістом цих клопотань ОСОБА_6 послався на безпідставність обвинувачення, яке грунтується на неналежних і недопустимих доказах, а також на відсутність доказів в обгрунтування наведених прокурором ризиків, які базуються виключно на припущеннях. Звернув увагу на його 70-річний вік, стан здоров'я, він має гіпертонію ІІ ступеня, має міцні соціальні зв'язки, а саме дружину, онуків, не збирається переховуватись. Він є громадським діячем, волонтером, добровольцем, пенсіонером, позитивно характеризується. Також зазначив, що в іншому кримінальному провадженні він не порушував обов'язків, постійно з'являвся в судові засіданні, відтак просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Захисник ОСОБА_5 вказані клопотання та заяви обвинуваченого підтримав.
Прокурор ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення письмових клопотань та заяв про взяття на поруки обвинуваченого ОСОБА_6 , зазначивши, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе належним чином запобігти вищенаведеним ризикам.
Прокурор ОСОБА_4 підтримав позицію прокурора ОСОБА_3 , та зазначив, що відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтею 109 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, виключно тримання під вартою, дана норма рішенням Конституційного суду України від 19.06.2024 № 7-р(ІІ)2024 № 3-111/2023(207/23, 315/23), визнана такою, що відповідає Конституції України, тобто є конституційною. Відтак, зазначив, що запобіжний захід у вигляді поруки не передбачений законом і не зможе належним чином запобігти вищенаведеним ризикам.
Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, клопотання подане прокурором та матеріали до нього, письмову позицію захисту з додатками, приходить до наступного висновку.
Так, двомісячний строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, продовжений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.07.2025, спливає 04.09.2025.
При вирішенні питання щодо запобіжного заходу, судом приймалось до уваги те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років. Крім того, судом враховується той факт, що ОСОБА_6 , з огляду на його вік, може безперешкодно залишити територію України, не зважаючи на режим воєнного стану, та переховуватись на межами країни або на тимчасово окупованих територіях, з огляду на зміст і характер пред'явленого йому обвинувачення проти основ національної безпеки України.
За таких обставин, хоча і приймаючи до уваги доводи сторони захисту щодо наявності у ОСОБА_6 постійного місця проживання, позитивні характеристики та грамоти, та те, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, його вік, стан здоров'я, суд вважає доведеними заявлені прокурором ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, зможе переховуватись від суду, незаконно впливати на недопитаних свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
З огляду на викладене, суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора та продовжити ОСОБА_6 строк тримання під вартою ще на 60 днів.
При цьому, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання, оскільки вказаний запобіжний захід не зможе запобігти наявним у кримінальному провадженні вищенаведеним ризикам, які не зменшилися і були враховані судом при обранні і продовженні саме цього виду запобіжного заходу. Також суд вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про скасування йому запобіжного заходу, оскільки підстав для цього судом не встановлено.
Щодо вирішення клопотань і заяв про взяття обвинуваченого ОСОБА_6 на особисту поруку, суд дійшов наступних висновків.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України зазначено, що під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, виключно тримання під вартою.
Дана норма Рішенням Конституційного суду України від 19.06.2024 № 7-р(ІІ)2024 № 3-111/2023(207/23, 315/23), визнана такою, що відповідає Конституції України, тобто є конституційною.
Таким чином, зважаючи на вказані положення закону, суд не знаходить правових підстав для можливості передачі обвинуваченого ОСОБА_6 на особисту поруку, оскільки вказаний запобіжний захід не передбачених нормами КПК України для категорії злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_6 , а відтак, у задоволенні таких клопотань і заяв слід відмовити.
Керуючись ст.ст. ч.6 ст. 176, 331, 369, 376 КПК України, суд,-
Письмове клопотання прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_4 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 02 листопада 2025 року включно.
В задоволенні письмових клопотань обвинуваченого ОСОБА_6 від 27.06.2025 про зміну йому запобіжного заходу на особисте зобов'язання, від 14.08.2025 про скасування йому запобіжного заходу із звільненням з-під варти у залі суду, відмовити.
В задоволенні письмових клопотань ОСОБА_7 від 19.08.2025 та від 04.09.2025, а також письмових заяв ОСОБА_8 від 04.09.2025, Голови ГС «Коло старійшин України» ОСОБА_9 від 04.09.2025 про взяття обвинуваченого ОСОБА_6 на їх особисту поруку, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 5 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1