Справа № 573/1752/25
Номер провадження 2-а/573/10/25
15 вересня 2025 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючого судді - Замченко А.О.,
з участю секретаря - Півньової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського офіцера громади Служби взаємодії з громадами відділу превенції Вишгородського районного управління поліції ГУНП в Київській області Бабія Олексія Олександровича, Вишгородського районного управління поліції ГУНП в Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
25.08.2025 ОСОБА_1 здав на пошту позов до поліцейського офіцера громади Служби взаємодії з громадами відділу превенції Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Бабія О.О., Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, ГУНП в Київській області, в якому вказує, що 21.08.2025 він рухався на автомобілі Fiat Doblo, реєстр. номер НОМЕР_1 , у с. Нові Петрівці, Вишгородського району, Київської області, та був зупинений поліцейським Бабієм О.О., який причиною зупинки назвав непристебнутий пасок безпеки. На прохання надати докази правопорушення поліцейський повідомив, що відео- чи фотофіксація правопорушення відсутня, але він бачив це візуально. Після цього поліцейський почав незаконно, без достатньої правової підстави у виді наявності правопорушення, вимагати надати документи на право керувати транспортним засобом. Намагаючись показати відповідні документи через застосунок «Дія» він не одразу зміг це зробити через відсутнє інтернет-з'єднання, на що поліцейський повідомив, що чекати в нього немає часу і сказав, що йде складати постанову. Він заявив клопотання про відкладення розгляду справи для отримання правової допомоги, а також про розгляд справи за місцем реєстрації транспортного засобу, на що поліцейський йому безпідставно відмовив. Всупереч вимогам законодавства ніякого розгляду справи не відбулося, поліцейський склав постанову про накладення на нього адміністративного стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП, вручив її і все. До постанови були долучені лише пояснення, без будь-який доказів.
Посилаючись на викладене, просить скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення від 21.08.2025, а також стягнути на його користь судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
04.09.2025 до суду надійшло клопотання представника відповідача ГУНП в Київській області - Оверчук О.М. про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до розумних та співмірних з обставинами справи (а. с. 34 - 36).
10.09.2025 до суду надійшло клопотання про долучення відеозапису з бодікамери поліцейського.
11.09.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача - ГУНП в Київській області просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
11.09.2025 надійшла відповідь на відзив представника позивача.
Ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області від 29.08.2025 відкрито провадження в справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 , його представник - адвокат Даценко А.М. не з'явилися. Останній подав заяву про розгляд справи без їх участі, просить не брати до уваги клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу (а. с. 38).
Відповідач поліцейський Бабій О.О., представники відповідачів Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, ГУНП в Київській області в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи (а. с. 27, 25, 25 зв.). Представники відповідача - ГУНП в Київській області подав клопотання про розгляд справи без його участі (а. с. 56).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 21.08.2025 поліцейським офіцером громади Служби взаємодії з громадами відділу превенції Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Бабієм О.О. ухвалена постанова серії ББА №711583, якою на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн за вчинення правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП, відповідно до якої 21.08.2025 о 10:45 по вул. Свято-Покровська, с. Нові Петрівці, Вишгородського району, керуючи транспортним засобом Fiat Doblo, реєстр. номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 порушив правила користування ременем безпеки, передбачені п.п. 2.3 в) ПДР України, та під час зупинки не пред'явив у встановленому порядку посвідчення водія, а також реєстраційні документи на транспортний засіб, чим порушив п.п. 2.4 а).
У пункті 7 зазначеної постанови вказано, що до неї додаються пояснення на окремому аркуші.
У письмових поясненнях від 21.08.2025 ОСОБА_1 зазначив, що він рухався з пристебнутим ременем безпеки, а при спілкуванні з поліцейським відстібнув його, правил дорожнього руху не порушував (а. с. 13).
Згідно з копією посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 16.03.2018 ОСОБА_1 має право на керування транспортними засобами від категорії А1, А, В1, В, С1, С, D1, D, ВЕ, С1Е, СЕ (а. с. 10).
Відповідно до копії тимчасового реєстраційного талону серії НОМЕР_3 автомобіль Fiat Doblo, реєстр. номер НОМЕР_1 , належить Благодійному фонду «Турбота 2017» (а. с. 11).
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідальність за ч. 5 ст. 121 КУпАП настає за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Згідно з п.п. 2.3 в) ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП настає за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Відповідно до п.п. 2.4 а) ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб; чинний страховий поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з п. 3, 4, абз. 3 п. 8 Порядку формування та перевірки електронного посвідчення водія, електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, їх електронних копій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1453, електронне посвідчення водія, електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу формуються засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Портал Дія) за бажанням особи, яка в установленому законодавством порядку отримала національне посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, виготовлені на бланку або в електронній формі, за наявності в Реєстрі МВС, Єдиному державному реєстрі транспортних засобів (далі - Реєстр транспортних засобів), які є функціональними підсистемами єдиної інформаційної системи МВС, усіх відомостей, зазначених у національному посвідченні водія, свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, зокрема відцифрованого образу обличчя особи.
Особа, яка в установленому законодавством порядку отримала національне посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, виготовлені на бланку або в електронній формі, може використовувати електронне посвідчення водія, електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу у визначених законом випадках.
Електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу пред'являються особою замість та без додаткового пред'явлення національного посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виготовлених на бланку.
Частиною 3 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Згідно з частиною 3 вказаної статті поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна з вичерпного переліку підстав).
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
З огляду на положення ст. 222 КУпАП до компетенції органів Національної поліції віднесено, зокрема, розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 вказаного Кодексу.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Як вбачається з ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
У такому випадку уповноваженими посадовими особами на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, вирішує питання чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 268 КАС України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 27.02.2020 у справі №344/4629/16-а, від 24.01.2019 у справі №428/2769/17, від 30.05.2018 у справі №№337/3389/16-а), зазначено, що в разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Також, суд звернув увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, відповідно до положень чинного процесуального законодавства, покладено на відповідача.
Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
З огляду на викладене, оскільки в оскаржуваній постанові не зазначено про технічний засіб, на який було здійснено відеофіксацію, наданий відповідачем відеозапис є неналежним і недопустимим доказом.
Враховуючи, що відповідачами не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження правомірності прийняття постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з п 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Види адвокатської діяльності визначені в статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
За змістом частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Судом встановлено, що 22.08.2025 між ОСОБА_1 і адвокатом Даценком А.М. було укладено договір про надання професійної правничої (правової) допомоги, відповідно до п. 4.1 - 4.3 якого вартість послуг адвоката незалежно від кількості витраченого часу (годин) становить 7000 грн: підготовка позовної заяви - 3000 грн, підготовка відповіді на відзив - 2000 грн, участь у 2-х судових засіданнях з урахуванням прибуття до суду - 2000 грн. Дана сума може бути змінена за домовленістю сторін.
Клієнт сплачує кошти, зазначені в п. 4.1 договору до ухвалення судового рішення судом першої інстанції у справі.
Оплата послуг здійснюється в готівковому порядку. Доказом оплати послуг є розписка адвоката про отримання коштів.
Згідно з копією розписки від 24.08.2025 адвокат Даценко А.М. отримав від ОСОБА_1 7000 грн за договором від 22.08.2025 про надання професійної правничої (правової) допомоги.
У той же час адвокатом Даценком А.М. були лише підготовлені та подані позовна заява і відповідь на відзив. Участь у судових засіданнях адвокат Даценко А.М. не брав.
Таким чином згідно з умовами договору адвокатом Даценком А.М. було надано послуги на 5000 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частинами 6, 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
04.09.2025 до суду надійшло клопотання представника відповідача ГУНП в Київській області - Оверчук О.М. про зменшення розміру витрат на правничу допомогу з урахуванням складності справи, її малозначності, виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого на роботи.
З огляду на викладене, враховуючи положення ч. 5 ст. 134 КАС України, суд вважає, що фактично понесені витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн є неспівмірними зі складністю даної справи, наданим адвокатами обсягом послуг, як це було передбачено договором, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат, а тому дійшов висновку, що реальні витрати позивача на правничу допомогу становлять 1000 грн.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1605 грн 60 коп. понесених і документально підтверджених судових витрат, які складаються з 605 грн 60 коп. сплаченого судового збору та 1000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката при розгляді справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. 74, 132, 134, 139, 286 КАС України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_4 ) до поліцейського офіцера громади Служби взаємодії з громадами відділу превенції Вишгородського районного управління поліції ГУНП в Київській області Бабія Олексія Олександровича (07301, Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 3), Вишгородського районного управління поліції ГУНП в Київській області (07301, Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 3), Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 40108616) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ББА №711583, прийняту 21 серпня 2025 року поліцейським офіцером громади Служби взаємодії з громадами відділу превенції Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Бабієм Олексієм Олександровичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1605 грн 60 коп.
Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя -