Справа № 466/5388/25
Провадження № 2-а/466/155/25
25 липня 2025 року м.Львів
Шевченківський районний суд м.Львова в складі:
головуючого судді - Білінської Г.Б.
з участю секретаря Марочканича В.В.
представника позивача Дудчик Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та скасування постанови, -
05.06.2025 року адвокат Плат Є.І. в інтересах ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та скасування постанови.
В обгрунтування позовних вимог вказує, що 04 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено Постанову №444 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 310-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. З тексту Постанови вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та призначено стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн. Як зазначено в постанові, причиною її винесення є той факт, що позивач ОСОБА_1 нібито не з'явився 31.01.2025 о 14:00 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних, чим порушив вимоги частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Дану постанову позивач вважає незаконною, а його притягнення до адміністративної відповідальності безпідставним, оскільки: ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 ще 07.01.2025року, отримав направлення №120 від 01.01.2025 на проходження ВЛК; Обов'язку уточнювати дані в останнього не було, оскільки такі було оновлено в терміни передбачені чинним законодавством (до липня 2024 року) та 23.09.2024 року згідно довідки №193/3642 гр. ІІ ст.44, був визнаний тимчосово непридатнй до війскової служби про, що ІНФОРМАЦІЯ_2 було достимено відомо; Він проходив ВЛК з 07.01.2025 по 10.03.2025, що підтверджується довідкою № 2025-0310-1505 виданою військово- лікраською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 ; Його було визнано тимчасово непридатним до військової служби за ст. 44 графи 2 Розкладу хвороб; Повістка (на уточнення облікових даних) на 31.01.2025 вручена під час проходження ВЛК. Він повідомив про, це РТЦК шляхом особистої присутністі в ТЦК та надав документи. Йому повідомили, що повістка помилкова; Наявні документи виключають склад адміністративного правопорушення. Посилаючись на викладені обставини, позивач просить визнати протиправною та скасувати вищевказану постанову, закрити провадження у справі, а також вирішити питання судових витрат.
Ухвалою суду від 10.06.2025 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду.
18.06.2025 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, де останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, вказаних у відзиві.
В судове засідання 17.07.2025 року позивач не з'явився, його представник позов підтримала з підстав, викладених в ньому.
В судове засідання на оголошення рішення 25.07.2025 року учасники справи не з'явилися, про час та дату оголошення рішення повідомлялися належним чином.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувається за відсутності учасників справи, на підставі ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.
Заслухавши думку представника позивача, дослідивши письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 04.04.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову №444 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 310-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Як вбачається із тексту постанови, засобами поштового зв'язку поштовим відправленням військовозобов'язаному ОСОБА_1 за адресою його зареєстрованого місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 , було направлено повістку про його виклик для уточнення даних на 14.00 год. 31.01.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Про причини та підстави неявки за викликом по повістці ОСОБА_1 не повідомив. 10.02.2025 року на адресу правоохоронних органів скеровано звернення щодо доставлення правопорушника. Своїми діями, які полягали у не прибутті за направленою на його зареєстроване місце проживання повісткою, в особливий період, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинено в особливий період, і вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Також, згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
Отже, станом на 31.01.2025 року (дата вчинення правопорушення) діяв особливий період.
Ст. 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Нормами абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п.1 Положення №154, ІНФОРМАЦІЯ_3 є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. При цьому, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з введенням на території України воєнного стану та подальшої мобілізації громадян України, серед іншого встановлено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Ч.1 ст.4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
У п. 2 Порядку № 1487 закріплено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
П.п. 1, 2, 7, 8 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (додаток 2 до Порядку № 1487; далі - Правила) передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема, прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 3 цього Додатку 2 до Порядку № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно із п.п. 1 п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 (далі - Порядок), належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) РТЦК та СП або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі вручення повістки є особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
Також, згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни, а саме військовозобов'язані та резервісти, зобов'язані з'явитися до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти ІНФОРМАЦІЯ_1 у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. У разі отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці ІНФОРМАЦІЯ_1 або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Згідно ст. 246 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-21, 244-24 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.
Згідно ст. 235 КУпАП, ІНФОРМАЦІЯ_1 розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені ІНФОРМАЦІЯ_1 розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно ст.210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період -тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Згідно оскаржуваної постанови від 04.04.2025 року, засобами поштового зв'язку поштовим відправленням військовозобов'язаному ОСОБА_1 за адресою його зареєстрованого місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 було направлено повістку про його виклик для уточнення даних на 14.00 год. 31.01.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Про причини та підстави неявки за викликом по повістці ОСОБА_1 не повідомив. 10.02.2025 року на адресу правоохоронних органів скеровано звернення щодо доставлення правопорушника. Своїми діями, які полягали у неприбутті за направленою на його зареєстроване місце проживання повісткою, в особливий період, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Враховуючи, що сам відповідач безпосередньо здійснював виклик позивача на 31.01.2025 року, а позивач не з'явився за вказаним викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в зв'язку з чим відповідач був безпосередньо обізнаний про таку неявку, то 31.01.2025 року є датою вчинення адміністративного правопорушення та датою його виявлення.
Між тим, ще 07.01.2025 року, ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де отримав направлення №120 від 07.01.2025 року на проходження ВЛК.
Обов'язку уточнювати дані в позивача не було, оскільки такі було оновлено в терміни передбачені чинним законодавством (до липня 2024 року).
Разом з тим, у військово-обліковому документі №10420209340750800024 зазначено, що на підставі довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.09.2024 №193/3642 гр. ІІ ст.44, ОСОБА_1 був визнаний тимчосово непридатнй до військової служби про, що ІНФОРМАЦІЯ_2 було достимено відомо.
Позивач проходив ВЛК з 07.01.2025 року по 1003.2025 року, що підтверджується довідкою №2025-0310-1505 виданою військово-лікраською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 .
ОСОБА_1 було визнано тимчасово непридатним до військової служби за ст. 44 графи 2 Розкладу хвороб.
Повістка (на уточнення облікових даних) на 31.01.2025 вручена під час проходження ВЛК. Він повідомив про, це РТЦК шляхом особистої присутністі в ТЦК та надав документи. Йому повідомили, що повістка помилкова.
Вищевказані обставини є підставою для визнання протиправною оскаржуваної постанови та її скасування, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб'єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, аналізуючи обставини притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку про задоволення позову про визнання протиправною і скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення, що відповідає положенням п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України. Інші аргументи позивача, визначені ним як підстави позовних вимог, не мають вирішального значення для розгляду справи по суті та не спростовують висновків суду про задоволення позову у вказаній частині.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 21, 72-78, 90, 121, 123, 139, 205, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати постанову №444 від 04.04.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносн ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних коштів з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене до до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г. Б. Білінська