Справа № 444/1177/25
Провадження № 2/444/999/2025
07 липня 2025 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Мікула В. Є.,
при секретарі Садова І.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (паспорт громадянина України: № НОМЕР_1 , орган, що видав 4652, дата видачі 07.07.2022 року; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області (адреса: пл. Незалежності, 27, с. Куликів, Львівський р-н, Львівська область, 80362, код ЄДРПОУ: 04371957), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Рава-Руська державна нотаріальна контора Львівської області (м. Рава-Руська, вул. Я. Мудрого, 3, Львівського району, Львівської області, індекс 80316) про встановлення юридичного факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,-
Свої позовні вимоги Позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його «бабуся» - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (додається).
Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно.
ОСОБА_2 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_2 (довідка додається).
Позивач проживав та був зареєстрований з ОСОБА_2 до дня її смерті (довідка додається). У зв'язку з чим ОСОБА_2 заповіла частину будинку Позивачу (заповіт та право власності додаються). Проте вона не зазначила в заповіті про частину земельної ділянки під вищевказаним будинком та частину земельної частки (пай) (додаються), яку вона фактично успадкувала, але юридично не оформила після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 (рідного діда Позивача).
Позивач повідомляє, що він та його батько вважали ОСОБА_2 своєю мамою та бабусею. Про те, що вона офіційно не усиновила батька Позивача, вважали формальністю. Позивач приймав активну участь в житті бабусі, а саме: купували одяг, предмети домашнього вжитку, медикаменти, різні «смаколики» та вів спільне господарство. Інших спадкоємців після її смерті немає.
Позивач надає суду копію свідоцтва про смерть діда (додається).
Позивач додатково повідомляє, що він вступив в спадщину по заповіту та по закону після смерті ОСОБА_2 (витяг додається).
Проте державний нотаріус відмовив Позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , оскільки Позивач не входить ні в одну чергу спадкування, тому для позитивного рішення у даній справі потрібно встановити юридичний факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
На підставі вищевикладеного можна вважати, що Позивач після смерті «бабусі» ОСОБА_2 - прийняв спадщину шляхом вступу у володіння (управління) майном, оскільки проживав та був зареєстрований разом із спадкодавцем. Спільно, вів з ним спільне господарство, у них був спільний бюджет. Вони були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.
За викладених вище обставин Позивач змушений звернутися до суду задля встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, - кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
За п. п. 21, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» встановлено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження».
Факт проживання однією сім'єю більше п'яти років, може бути встановлення лише за рішенням суду, а тому і виникла необхідність для звернення до суду з цією позовною заявою.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" міститься роз'яснення про те, що суди при прийнятті заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, можуть розглядати їх в порядку окремого провадження, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право (п.п. 1 і 3).
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30 травня 2008, № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
На підставі вищевикладеного прошу дану справу розглядати в порядку загального позовного провадження. Так як прийняття судом рішення про встановлення родинних відносин, необхідне для спадкування.
На підставі вищевказаного Позивач просить його позовні вимоги задоволити та встановити факт постійного проживання однією сім'єю із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Позивач в підготовче судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак надіслали на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Представник відповідача в підготовче судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Однак, представник відповідача надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника.
Представник третьої особи в підготовче судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином. Однак надіслала на адресу суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника. У вирішенні даної справи покладається на думку суду.
Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла моя «бабуся» - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (додається).
Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно.
ОСОБА_2 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_2 (довідка додається).
Позивач проживав та був зареєстрований з ОСОБА_2 до дня її смерті (довідка додається). У зв'язку з чим ОСОБА_2 заповіла частину будинку Позивачу (заповіт та право власності додаються). Проте вона не зазначила в заповіті про частину земельної ділянки під вищевказаним будинком та частину земельної частки (пай) (додаються), яку вона фактично успадкувала але юридично не оформила після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 (рідного діда Позивача).
Позивач повідомляє, що він та його батько вважали ОСОБА_2 своєю мамою та бабусею. Про те, що вона офіційно не усиновила батька Позивача, вважали формальністю. Позивач приймав активну участь в житті бабусі, а саме: купували одяг, предмети домашнього вжитку, медикаменти, різні «смаколики» та вів спільне господарство. Інших спадкоємців після її смерті немає.
Позивач надає суду копію свідоцтва про смерть діда (додається).
Позивач додатково повідомляє, що він вступив в спадщину по заповіту та по закону після смерті ОСОБА_2 (витяг додається).
Проте державний нотаріус відмовив Позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , оскільки Позивач не входить ні в одну чергу спадкування, тому для позитивного рішення у даній справі потрібно встановити юридичний факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
На підставі вищевикладеного можна вважати, що Позивач після смерті «бабусі» ОСОБА_2 - прийняв спадщину шляхом вступу у володіння (управління) майном, оскільки проживав та був зареєстрований разом із спадкодавцем. Спільно, вів з ним спільне господарство, у них був спільний бюджет. Вони були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.
За викладених вище обставин Позивач змушений звернутися до суду задля встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, - кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
За п. п. 21, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» встановлено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження».
Факт проживання однією сім'єю більше п'яти років, може бути встановлення лише за рішенням суду, а тому і виникла необхідність для звернення до суду з цією позовною заявою.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" міститься роз'яснення про те, що суди при прийнятті заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, можуть розглядати їх в порядку окремого провадження, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право (п.п. 1 і 3).
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30 травня 2008, № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
На підставі вищевикладеного прошу дану справу розглядати в порядку загального позовного провадження. Так як прийняття судом рішення про встановлення родинних відносин, необхідне для спадкування.
На підставі вищевказаного Позивач просить його позовні вимоги задоволити та встановити факт постійного проживання однією сім'єю із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача належить задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, - кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із положеннями п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно із ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до вимог ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Вищенаведене свідчить про необхідність задоволення позову в повному обсязі.
Керуючись ст., ст. 23, 247, 258, 259, 264, 265, 319, 354 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Встановити юридичний факт постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 (паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , орган, що видав 4652, дата видачі 07.07.2022 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) із ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 23.10.2019 р. по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Одночасно роз'яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повне рішення складене 07.07.2025 року.
Суддя: Мікула В. Є.