Справа № 750/6829/25
Провадження № 2/750/2089/25
15 вересня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:
судді - Маринченко О.А.,
секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
22 травня 2025 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути пеню за прострочення сплати аліментів за період з квітня 2022 року до квітня 2025 року в сумі 88182 грн. 10 коп.
Обгрунтовано позов, зокрема, тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 травня 2017 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 квітня 2017 року та до досягнення дитиною повноліття. Відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку по сплаті аліментів, у зв'язку з чим за період із січня 2022 року до квітня 2025 року утворилася заборгованість у сумі 100590 грн. 79 коп. Враховуючи наявну заборгованість, відповідач повинен сплатити неустойку (пеню) за порушення зобов'язання зі сплати аліментів у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Водночас, розрахунок пені за прострочення сплати аліментів слід здійснювати у межах строку позовної давності, а саме: з квітня 2022 року до квітня 2025 року. Заборгованість зі сплати аліментів за період з квітня 2022 року до квітня 2025 року складає 88182 грн. 10 коп. Загальна сума пені за період з квітня 2022 року до квітня 2025 року становить 637832 грн. 96 коп., однак враховуючи положення частини першої статті 196 Сімейного кодексу України, відповідно до якої розмір пені не може становити більше 100% заборгованості, з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 88182 грн. 10 коп., у зв'язку з чим позивач звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.
Відповідач відзив на позов не подав.
У судове засідання позивач не з'явилася, її представник подав заяву, в якій просить справу розглянути за його відсутності, зазначивши, що позов підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті сповіщався завчасно і належним чином. Судова повістка відповідачу надсилалася за адресою його місця проживання, зареєстрованою в установленому законом порядку.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
На підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 травня 2017 року в справі № 750/3739/17 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 квітня 2017 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с. 21-22).
З копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, наданого головним державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, слідує, що заборгованість відповідача по аліментах за період з січня 2022 року до квітня 2025 року становить 100590 грн. 79 коп., а з квітня 2022 року до квітня 2025 року - 88182 грн. 10 коп. (а.с. 17-18).
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною третьою статті 195 Сімейного кодексу України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Відповідно до частини першої статті 196 Сімейного кодексу України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 зазначено, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 Сімейного кодексу України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Викладене також узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими в постановах від 25 квітня 2018 року в справі № 572/1762/15-ц та від 03 квітня 2019 року в справі № 333/6020/16-ц.
За розрахунком позивача пеня за прострочення сплати аліментів за період із квітня 2022 року до квітня 2025 року становить 637832 грн. 96 коп., проте з урахуванням обмежень, встановлених статтею 196 Сімейного кодексу України, позивач просить стягнути пеню в сумі 88182 грн. 10 коп., що становить 100 відсотків заборгованості за період з квітня 2022 року до квітня 2025 року.
Вказаний розрахунок пені відповідачем не спростований.
За таких обставин, враховуючи положення законодавства, суд знаходить підстави для задоволення позову.
Відповідно до статті 141 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат.
Так, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Позивачу правничу допомогу надавало Адвокатське об'єднання «Кушнеренко та партнери» на підставі договору № 177 про надання правової допомоги від 29 квітня 2025 року (а.с. 23).
Квитанцією до прибуткового касового ордера № 177 від 29 квітня 2025 року підтверджується сплата позивачем адвокату Кушнеренку Є.Ю. 7000 грн. за надання правової допомоги за договором від 29 квітня 2025 року (а.с. 25).
Згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною третьою статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Враховуючи положення законодавства, керуючись одним з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом позивачу послуг, час витрачений на їх надання, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи складність справи, що така розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, наявність сталої судової практики в такій категорії справ, виходячи з критерію розумності та співмірності, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в даній справі, однак в сумі 5000 грн.
Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 141, 258, 259, 263-265, 279, 280-282, 289, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) пеню за прострочення сплати аліментів за період із квітня 2022 року до квітня 2025 року в сумі 88182 грн. 10 коп. (вісімдесят вісім тисяч сто вісімдесят дві грн. 10 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 грн. у відшкодування витрат на правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211 грн. 20 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя