11 вересня 2025 року
м. Київ
справа №420/10131/25
адміністративне провадження № К/990/35699/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Радишевської О.Р., Єресько Л.О.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2025 року у справі №420/10131/25 за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про оскарження дій та скасування пункту постанови,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), у якому просив:
- визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, Автономній республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Попилястого А.Б. від 27 березня 2025 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 по виконавчому листу від 26 квітня 2021 року у справі №540/658/20;
- визнати протиправною бездіяльність Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) під час примусового виконання рішення суду у справі № 540/658/20, яка полягає у не надісланні у встановлений законом строк до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення керівником ІНФОРМАЦІЯ_1 кримінального правопорушення шляхом невиконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року у справі № 540/658/20.
- зобов'язати Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надіслати до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення керівником ІНФОРМАЦІЯ_1 кримінального правопорушення шляхом невиконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року у справі № 540/658/20.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2025 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.
26 серпня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2025 року у справі №420/10131/25. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить повністю скасувати оскаржувані судові рішення, направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і стаття 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною першою статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Крім того, згідно з частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
У свою чергу, стаття 287 КАС України регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Заявлені позивачем позовні вимоги у цій справі дають підстави для висновку про те, що спір виник у відносинах з приводу оскарження постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Суд звертає увагу заявника, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення.
Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п'ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
Колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання.
Оскаржуючи судові рішення у справі щодо скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, особливості провадження якої регулюються статтею 287 КАС України, заявник касаційної скарги не наводить доводів та обґрунтувань, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Як слідує зі змісту касаційної скарги, заявник мотивує свою касаційну скаргу тим, що рішення судів ухвалені на підставі неповного та без всебічного з'ясування обставин та посилається виключно на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Однак в чому полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин заявником не наведено. Тобто заявником не обґрунтовано наявності правової проблеми (колізії, прогалини) застосування норм права, що потребує вирішенню Верховним Судом.
Отже, Верховний Суд, проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору, доводи касаційної скарги, дійшов висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
З огляду на зазначене, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 287, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2025 року у справі №420/10131/25 за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про оскарження дій та скасування пункту постанови.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
О.Р. Радишевська
Л.О. Єресько