ф
11 вересня 2025 року
м. Київ
справа №990/422/25
адміністративне провадження № П/990/422/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Білак М.В., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Любарця О. С.), Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними дії та рішення, зобов'язання вчинити дії,
05 вересня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК), у якій просить (дослівний зміст збережено):
« 1. Визнати протиправними дії Вищої ради правосуддя щодо перекваліфікації моїх звернень від [дати подання звернень] у прості звернення громадян (документи № 2458/0/9-25, № 2558/0/9-25, № 2640/0/9-25, № 2033/0/9-25).
2. Визнати протиправною та скасувати ухвалу ВРП від 6 січня 2025 року № 110/0/18-25 про залишення моїх скарг на суддю ОСОБА_4 без розгляду.
3. Зобов'язати ВРП розглянути мої скарги на суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також на прокурора ОСОБА_2 по суті в межах дисциплінарного провадження.
4. Зобов'язати НАЗК провести перевірку щодо судді ОСОБА_4 на підставі мого звернення від [дата звернення до НАЗК].».
Свої доводи позивач мотивував тим, що він подав до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) дисциплінарні скарги на дії прокурора Київської районної прокуратури міста Одеси ОСОБА_2, судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_3, судді Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_4 ВРП у відповідях від 11 лютого 2025 року № 2458/0/9-25, 12 лютого 2025 року № 2558/0/9-25, 13 лютого 2025 року № 2640/0/9-25 та 04 лютого 2025 року № 2033/0/9-25 перекваліфікувала його звернення у прості звернення громадян, відмовивши у їх розгляді по суті. Ухвалою від 06 січня 2025 року № 110/0/18-25 ВРП залишила три скарги на суддю ОСОБА_4 без розгляду без належного обґрунтування. Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) у відповіді від 26 лютого 2025 року № 92-06/16492-25 відмовила у перевірці щодо судді ОСОБА_4, посилаючись на відсутність фактичних даних, але не вказала, які саме дані були недостатніми.
Не погодившись із такими діями відповідачів, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із цим позовом.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 вересня 2025 року, для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Желєзного І. В., суддів: Білак М. В., Єресько Л. О., Загороднюка А. Г., Соколова В. М.
Перевіряючи наявність передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підстав для відкриття провадження у справі, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
На підставі положень пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1- 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина перша статті 5 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ (пункт 3 частини першої статті 4 КАС України).
За пунктом 5 вказаної частини цієї статті як адміністративне судочинство розуміють діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
За приписами частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, установленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням установленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроєкту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Визначений частиною четвертою статті 22 КАС України перелік справ, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, є вичерпним.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України визначені у статті 266 КАС України. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема, щодо: законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України (пункт 1 частини першої); законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (пункт 2 частини першої).
Згідно із частинами першою, другою статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою. Якщо справа щодо пов'язаних вимог територіально підсудна різним місцевим адміністративним судам, то її розглядає один із цих судів за вибором позивача.
Приписам цієї процесуальної норми кореспондують правила частини першої статті 172 КАС України про те, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Водночас у цій статті (у частинах четвертій - шостій) встановлені заборони об'єднувати в одне провадження кілька вимог, щодо яких закон визначає особливості порядку їх розгляду. Зокрема, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (частина четверта цієї статті), а також щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам (частина п'ята цієї статті).
Поза тим закон установлює норму, відповідно до якої суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або кілька об'єднаних вимог у самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства і розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, буде продовжувати здійснювати суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог (частина шоста статті 172 КАС України).
Нормами КАС України імперативно врегульовано підсудність адміністративних справ з визначенням категорій справ, які підлягають розгляду Верховним Судом як судом першої інстанції та не підлягають розгляду іншими адміністративними судами в разі об'єднання у позові вимог, які хоч і пов'язані між собою, але їх розгляд віднесено до підсудності іншого адміністративного суду як суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, у яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 об'єднав кілька вимог до різних суб'єктів владних повноважень. Одні із цих вимог - до ВРП, що за правилами виключної підсудності належать до компетенції Верховного Суду як суду першої інстанції, інші - до НАЗК, які підсудні окружному адміністративному суду.
Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України, позаяк позивач об'єднав в одне провадження кілька вимог, що підсудні різним судам, і немає законних підстав для їхнього роз'єднання в окремі провадження таким чином, щоб після роз'єднання Верховний Суд як суд першої інстанції міг розглядати у самостійному провадженні позовні вимоги до НАЗК, які за правилами виключної підсудності йому не підсудні.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 березня 2023 року у справі № 215/3640/22, від 11 липня 2024 року у справі № 990/198/24, від 05 грудня 2024 року у справі № 990/308/24, від 10 липня 2025 року у справі № 990/109/25.
Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважує, що відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 22, 160, 169, 172, 266, 294 КАС України, Верховний Суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними дії та рішення, зобов'язання вчинити дії, повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Суддя-доповідач І. В. Желєзний
Судді М. В. Білак
Л. О. Єресько
А. Г. Загороднюк
В. М. Соколов