Іменем України
08 вересня 2025 року
м. Київ
справа №990/393/24
адміністративне провадження № П/990/393/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
Головуючий суддя - Бевзенко В. М.
судді: Берназюк Я. О., Коваленко Н. В., Шарапа В. М., Чиркін С. М.
секретар судового засідання: Кірсенко А. І.
представник позивача: Пашинський М. М.
представник відповідача: Таркаєва О. С.
представник третьої особи: Ліходій О. О.
розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження як суд першої інстанції адміністративну справу № 990/393/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії судів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Вища рада правосуддя, про визнання рішення протиправним та нечинним,
1. 19 грудня 2024 адвокат Пашинський Микола Миколайович (далі - Представник Позивача, Пашинський М. М.), який діє в інтересах ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) подав до Верховного Суду як суду першої інстанції позовну заяву до Вищої кваліфікаційної комісії судів України (далі - Відповідач, Комісія, ВККС України), в якій просить:
- визнати протиправним та нечинним рішення ВККС України від 19.11.2024 № 206/ко-24 (далі - оскаржуване рішення, рішення ВККС України від 19.11.2024 № 206/ко-24), ухвалене за результатами дослідження досьє, проведення співбесіди в межах кваліфікаційного оцінювання судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді, яким вирішено:
- визначити, що суддя Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрав 305 балів;
- визнати суддю Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді;
- внести до Вищої ради правосуддя подання про звільнення судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 із займаної посади.
Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та нечинним рішення Комісії від 19.11.2024 № 206/ко-24, Позивач зазначає про чотири обставини, які, на його переконання, є підставами для скасування оскаржуваного рішення, а саме:
1) Не зважаючи на формальне поновлення ОСОБА_1 на посаді судді, він за весь цей час (більше 10-и років) з вини державних органів не здійснював правосуддя, що не є повним відновленням його порушеного права в розумінні практики ЄСПЛ;
2) при прийнятті рішення Комісією порушено частину четверту статті 84 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) щодо присутності ОСОБА_1 у процедурі кваліфікаційного оцінювання;
3) оскаржуване рішення порушує конституційне право позивача на працю (гарантоване статтею 43), яке гарантоване Загальною декларацією прав людини, Конвенцією про захист прав і основоположних свобод, статтею 126 Конституції України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів, оскільки є прямою підставою для його звільнення з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва
За позицією Позивача, викладеною у позовній заяві, ВККС України при прийнятті оскаржуваного рішення порушено частину четверту статті 84 Закону № 1402-VIII, яка чітко встановлює: «Кваліфікаційне оцінювання проводиться прозоро та публічно, у присутності судді (кандидата на посаду судді), який оцінюється, та будь-яких заінтересованих осіб. У розгляді питання про кваліфікаційне оцінювання судді можуть бути присутніми представники органу суддівського самоврядування». Проте Позивач не міг бути присутнім на відповідних засіданнях Комісії, оскільки хворів, що підтверджується відповідно лікарняними і листками непрацездатності.
Тобто, рішення ВККС України від 19.11.2024 № 206/ко-24 Позивач оскаржує, зокрема, з підстав проведення Відповідачем кваліфікаційного оцінювання Позивача та прийняття оскаржуваного рішення за відсутності ОСОБА_1 ;
4) Позивач також зазначає, що прийняття оскаржуваного рішення Комісією стосовно нього з огляду на обставини, які слугували підставою для його звільнення у 2010 році і за фактом яких ЄСПЛ констатовано у справі «Куликов та інші проти України» (заява № 5114/09 та 17 інших, в тому числі і по заяві ОСОБА_1 № 35336/11) порушення Україною статті 6 § 1 та 8 Конвенції щодо Позивача, є нічим іншим як порушенням статті 61 Конституції України, яка встановлює: «Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення».
Зауважує, що у 2010 році такої підстави для звільнення судді як непроходження кваліфікаційного оцінювання взагалі не було передбачено законодавством України. Відповідні норми були імплементовані законодавцем у березні 2015 року у правове поле України як відповідь на намагання колишнього президента України абсолютизувати владу, зокрема, і судову, шляхом звільнення нелояльних до нього суддів, серед яких був і Позивач.
2. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2024 для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Бевзенко В.М. - головуючий суддя, судді: Берназюк Я. О., Коваленко Н. В., Стрелець Т. Г., Чиркін С. М.
3. Суд ухвалою від 24.12.2024 позовну заяву залишив без руху та надав Позивачеві строк протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
У межах установленого Судом строку, представник Позивача 02.01.2025 подав до Суду заяву про усунення недоліків. Окрім того, разом із заявою про усунення недоліків позовної заяви представником Позивача подано заяву про залучення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача.
4. Суд ухвалою від 08.01.2025 відкрив провадження в адміністративній справі та призначив справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 13.02.2025 о 14 годині. Водночас Суд дійшов висновку про розгляд заяви про залучення ВРП до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача у судовому засіданні.
5. У судовому засіданні Суд ухвалою від 13.02.2025 задовольнив клопотання адвоката Пашинського М. М., який діє в інтересах ОСОБА_1 про залучення ВРП до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача у цій справі й залучив ВРП до участі у справі № 990/393/24 на стороні Відповідача.
6. 31.01.2025 від ВККС України через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про закриття провадження в адміністративній справі № 990/393/24 з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
7. У судовому засіданні Суд ухвалою від 17.04.2025 відмовив у задоволенні клопотання ВККС України про закриття провадження в адміністративній справі № 990/393/24.
8. У зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Стрелець Т. Г., яка входила до складу постійної колегії, суддю Стрелець Т. Г. замінено на суддю Шарапу В. М. Після заміни судді утворено склад колегії суддів: Бевзенко В. М. - головуючий суддя, судді: Берназюк Я. О., Коваленко Н. В., Шарапа В. М., Чиркін С. М.
9. 24.01.2025 до Суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву. На противагу доводам Позивача, Відповідач у відзиві на позовну заяву звертає увагу на те, що у призначені Комісією засідання 13.08.2024, 03.10.2024, 29.10.2024 та 19.11.2024 для дослідження досьє та проведення співбесіди у межах кваліфікаційного оцінювання судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді, Позивач не з'явився, повідомлений належним чином, шляхом направлення повідомлення про виклик на електронну пошту Позивача, електронну пошту Окружного адміністративного суду м. Києва та розміщення повідомлення про виклик ОСОБА_1 на сайті ВККС України.
Наголошує, що відповідно до абзацу п'ятого пункту 20 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII у разі систематичної (тричі) неявки судді на будь-який з етапів оцінювання на відповідність займаній посаді Комісія може розглянути питання щодо відповідності такого судді займаній посаді за його відсутності.
Ураховуючи систематичну (тричі) неявку судді на етап кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», Комісія дійшла висновку про наявність підстав для розгляду питання щодо відповідності судді ОСОБА_1 займаній посаді за його відсутності.
Відповідач також зазначає, що прийняття Комісією рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді є закономірним результатом кваліфікаційного оцінювання, його підсумком з огляду на положення частини другої статті 84, частини третьої статті 88, пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, підпунктів 32.2.1 та 32.2.2 пункту 32.2 Розділу III Положення. Також право кожного громадянина на працю та на захист від незаконного звільнення закріплене в статті 43 Конституції України.
На думку Відповідача, Позивач, суб'єктивно аргументуючи свою правову позицію, помилково стверджує про те, що ухвалене Комісією за результатами проведеного кваліфікаційного оцінювання рішення порушує його конституційне право на працю. Такі твердження ОСОБА_1 безпідставні, оскільки рішення Відповідача від 19.11.2024 № 206/ко-24, жодним чином не порушує конституційне право Позивача на працю, закріплене у статті 43 Конституції України. Оскаржуване рішення, Комісії, яким, серед іншого, Комісія вирішила внести до ВРП подання про звільнення судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 із займаної посади є остаточним рішенням Комісії у процедурі кваліфікаційного оцінювання щодо судді, який за результатами кваліфікаційного оцінювання не підтвердив свою відповідність займаній посаді та приймається Комісією відповідно до визначених законом повноважень.
Щодо права на захист від незаконного звільнення, зазначає про те, що рішення Комісії щодо внесення подання про звільнення Позивача з посади судді не є остаточним у кар'єрі судді і за своєю правовою природою має рекомендаційний та поточний характер. Комісія, з огляду на свій законодавчо визначений статус та надані законом повноваження не вирішує питання щодо подальшого виконання суддею професійних обов'язків, оскільки вирішення такого питання належить, відповідно до Конституції України, винятково до повноважень ВРП.
10. 24.02.2025 до Суду через систему «Електронний суд» у справі № 990/393/24 надійшли пояснення від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача - Вищої ради правосуддя.
У поясненнях ВРП зазначено, що подання з рекомендацією ВККС України від 19.11.2024 № 206/ко-24 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду м. Києва, що не відповідає займаній посаді за результатами кваліфікаційного оцінювання, - надійшло до ВРП 24.12.2024. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між членами ВРП від 24.12.2024 зазначене подання розподілене члену ВРП Кваші О. О. , у якої наразі перебуває на розгляді. Ураховуючи вищевикладене, керуючись Законом України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 2, 44, 49, 51, 165, 266 КАС України Вища рада правосуддя просить Суд врахувати надані письмові пояснення при прийнятті законного й обґрунтованого рішення у справі № 990/393/24.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
11. Згідно з підпунктом 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом.
12. Пунктом 20 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
Відповідно до частини другої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» критеріями кваліфікаційного оцінювання є: компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); професійна етика; доброчесність.
13. Частиною п'ятою статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їхнього встановлення затверджуються Комісією.
14. Завдання, підстави, порядок проведення та етапи кваліфікаційного оцінювання визначено у статтях 83- 88 Глави 1 Кваліфікаційне оцінювання суддів Розділу V Кваліфікаційний рівень судді Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
15. З метою проведення оцінювання суддів на відповідність займаній посаді за визначеними законом критеріями рішенням ВККС України від 03.11.2016 № 143/зп-16 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (у редакції рішення Комісії від 13.02.2018 № 20/зп-18, зі змінами, далі - Положення).
Положенням встановлено, що відповідність судді кожному з критеріїв оцінюється за відповідними показниками, визначеними у главі 2 розділу ІІ Положення. Пунктом 5 глави 6 розділу II Положення визначено, що максимально можливий бал за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної) становить 500 балів, за критерієм професійної етики - 250 балів, за критерієм доброчесності - 250 балів. Отже, сума максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання за всіма критеріями дорівнює 1000 балів. Пунктом 11 розділу V Положення встановлено, що рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала, більшого за 0.
16. Рішенням ВККС України від 20.10.2017 № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 .
17. Рішенням ВККС України від 29.03.2018 № 63/зп-18 затверджено декодовані результати першого етапу «Іспит» кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зокрема щодо ОСОБА_1 . Він склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 54 бали, а також практичне завдання, за результатними якого отримав 62 бали. На етапі складення іспиту суддя загалом набрав 116 балів. Комісія вирішила допустити ОСОБА_1 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді - «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
18. Рішенням ВККС України від 29.11.2017 № 124/зп-17 призначено проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, зокрема, ОСОБА_1 , який пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
19. Рішенням ВККС України у складі колегії від 15.05.2018 № 644/ко-18 визначено, що суддя Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 609 балів. Суддю Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 визнано таким, що не відповідає займаній посаді. Вищій раді правосуддя рекомендовано розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва.
20. Рішенням ВККС України від 21.09.2018 № 1661/ко-18 внесено до ВРП подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва.
21. Рішенням ВРП від 09.01.2020 № 2/0/15-20 відмовлено у задоволенні подання Комісії про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України. У своєму рішенні ВРП відзначила, що рішення ВККС України від 15.05.2018, ухвалене колегією, не є вмотивованим, оскільки не містить висновку про те, за яким саме критерієм - компетентності, професійної етики чи доброчесності - суддя не відповідає займаній посаді. Це унеможливлює встановлення дійсних мотивів, з яких виходила Комісія.
22. У зв'язку з припиненням 07.11.2019 повноважень членів ВККС України кваліфікаційне оцінювання судді ОСОБА_1. не завершено.
23. Згідно з рішенням ВККС України від 20.07.2023 № 34/зп-23, з метою продовження процедур оцінювання, передбачених Законом, здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Комісії щодо осіб, п'ятирічний строк призначення яких на посаду судді закінчився. Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 17.01.2024 члена Комісії Сабодаша Р. Б. визначено доповідачем з питання продовження кваліфікаційного оцінювання судді ОСОБА_1
24. Рішенням ВККС України у пленарному складі від 22.05.2024 № 128/зп-24 визначено, що оцінювання судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді продовжується зі стадії (етапу) «Дослідження досьє та проведення співбесіди» та проводиться Комісією у складі колегії.
25. До Комісії 06.08.2024 надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі - ГРД) про невідповідність судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 04.08.2024 (далі - Висновок).
26. 06.08.2024 ВККС України листом № 31кп-357/17 запропонувала Позивачу підтвердити достовірність відомостей внесених ОСОБА_1 до декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період 2013- 2014 роки та декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період 2015- 2023 роки, а також надати пояснення та підтверджувальні документи (за наявності) щодо джерел походження грошових котів ОСОБА_4 на придбання зазначеного у листі майна.
27. У призначенні ВККС України засідання 13.08.2024, 03.10.2024, 29.10.2024 та 19.11.2024 для дослідження досьє та проведення співбесіди в межах кваліфікаційного оцінювання судді окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді Позивач не з'явився. Відповідно до абзацу п'ятого пункту 20 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону у разі систематичної (тричі) неявки судді на будь-який з етапів оцінювання на відповідність займаній посаді Комісія може розглянути питання щодо відповідності такого судді займаній посаді за його відсутності.
28. Ураховуючи систематичну (тричі) неявку судді на етап кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», Комісія дійшла висновку про наявність підстав для розгляду питання щодо відповідності судді ОСОБА_1 займаній посаді за його відсутності.
29. Під час засідання 19.11.2024, дослідивши матеріали суддівського досьє, зокрема, письмові пояснення ОСОБА_1 від 15.05.2018 та відеоматеріал співбесіди в межах кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді, яка відбулась 15.05.2018, щодо викладених у Висновку питань, члени Комісії послідовно обговорили показники, зокрема, щодо відповідності судді ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності, а також інші показники, оцінювання яких потребувало уточнення з метою ухвалення остаточного рішення щодо відповідності судді займаній посаді. Відеозапис засідання Комісії у складі колегії в частині розгляду питання про дослідження досьє та проведення співбесіди в межах процедури кваліфікаційного оцінювання судді ОСОБА_1 19.11.2024 розміщений у відкритому доступі в мережі YouTube за посиланням: http://surl.li/phlpiu
30. Оцінивши у сукупності встановлені під час дослідження матеріалів суддівського досьє обставини в межах кваліфікаційного оцінювання, Комісія дійшла висновку про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики.
Основні мотиви такого висновку:
- обґрунтований сумнів щодо законності джерел походження подарованих матір'ю судді грошових коштів у розмірі 176 264 грн (еквівалентно 22 000 дол. США), 587 717 грн (еквівалентно 50 000 євро) та квартир: площею 84,7 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною вартістю 1 058 041 грн та площею 139 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною вартістю 1 7638 18 грн., відчужених ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 шляхом укладання договорів дарування; - обґрунтований сумнів щодо законності джерел походження грошових коштів, розміщених на депозитних банківських рахунках у 2013 році, у розмірі 2 203 685 грн та грошових коштів у розмірі 4 178 615,48 грн, розміщених на депозитних банківських рахунках у 2014 році, з яких ОСОБА_1 отримував в період перебування на посаді судді пасивний дохід;
- безпідставне невнесення відомостей про користування автомобілями марок «LEXUS GS 350» 2008 року випуску в декларації за 2011, 2013 роки та «BMW X6» 2010 року випуску в деклараціях за 2017, 2019 та 2022 роки;
- недостовірність тверджень, указаних суддею в декларації доброчесності за 2017, 2019, 2022 роки.
31. 19.11.2024 за результатами кваліфікаційного оцінювання відповідності займаній посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1., Вища кваліфікаційна комісія суддів ухвалила рішення № 206/ко-24, яким:
- визначила, що суддя Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрав 305 балів;
- визнала суддю Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді;
- внесла до Вищої ради правосуддя подання про звільнення судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 із займаної посади.
32. Позивач з рішенням ВККС України від 19.11.2024 № 206/ко-24 не погодився, подав до Касаційного адміністративного суду Верховного Суду позовну заяву, вимагаючи визнати це рішення ВККС України протиправним та нечинним, вказавши такі аргументи:
32.1. Незважаючи на формальне поновлення ОСОБА_1 на посаді судді він за весь цей час (більше 10-ти років) з вини державних органів не здійснював правосуддя, що не є повним відновленням його порушеного права в розумінні практики ЄСПЛ.
32.2. ВККС України при прийнятті рішення від 19.11.2024 № 206/ко-24 порушено частину 4 статті 84 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка чітко встановлює: «Кваліфікаційне оцінювання проводиться прозоро та публічно, у присутності судді (кандидата на посаду судді), який оцінюється, та будь-яких заінтересованих осіб. У розгляді питання про кваліфікаційне оцінювання судді можуть бути присутніми представники органу суддівського самоврядування».
Проте Позивач не міг бути присутнім на відповідних засіданнях ВККС України, оскільки хворів, що підтверджується відповідно листками непрацездатності.
32.3. Рішенням ВККС України від 19.11.2024 № 206/ко-24 порушені його права, гарантовані Загальною декларацією прав людини, Конвенцією про захист прав і основоположних свобод, статтею 126 Конституції України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Тому, Позивач переконаний, що це рішення ВККС України порушує закріплене частиною 1 статті 23 Загальної декларації прав людини, статтею 43 Конституції України право Позивача на працю та на захист від незаконного звільнення, оскільки є прямою підставою для звільнення Позивача з посади.
32.4. Як доводить Позивач, прийняття ВККС України рішення від 19.11.2024 № 206/ко-24 щодо нього щодо обставин, які слугували підставою для його звільнення у 2010 році і по факту якого ЄСПЛ було констатовано у справі «Куликов та інші проти України» (заява № 5114/09 та 17 інших, зокрема і за заявою ОСОБА_1 № 35336/11) порушення Україною статті 6 § 1 та 8 Конвенції щодо Позивача є нічим іншим як порушенням статті 61 Конституції України, яка встановлює: «Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення».
33. Оцінивши кожен з аргументів, наведених у позовній заяві, дослідивши й оцінивши обставини адміністративної справи № 990/393/24 та зміст спірних правовідносин, перевіривши ці обставини доказами, їхню відповідність приписам національного законодавства, заслухавши усні й вивчивши письмові пояснення представників сторін, третіх осіб у судовому засіданні, Суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення вимог цієї позовної заяви з таких мотивів.
33.1. Щодо аргументу Позивача, що не зважаючи на формальне поновлення ОСОБА_1 на посаді судді він за весь цей час (більше 10-ти років) з вини державних органів не здійснював правосуддя, що не є повним відновленням його порушеного права в розумінні практики ЄСПЛ, Суд звертає увагу, що зміст, межі і особливості процесуальної діяльності, доказування адміністративного суду в адміністративній справі зумовлені предметом, підставами і змістом позову. Адміністративний суд не має повноважень встановлювати, оцінювати, перевіряти і формувати висновки щодо правовідносин, які не охоплені предметом, підставами, змістом позову.
Так, згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їхній захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1- 4 частини першої статті 5 КАС України та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог (частина друга статті 9 КАС України).
У позовній заяві ОСОБА_1 висловлено прохання про визнання протиправним та нечинним рішення ВККС України від 19.11.2024 № 206/ко-24, ухваленого ВККС України на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Оскільки Позивачем рішення ВККС України від 19.11.2024 № 206/ко-24 визначено як предмет і зміст позову, а Конституція України, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» - як підстави позову, то Суд не може виходити за межі цих позовних вимог і надавати оцінку правовідносинам, які перебувають за межами цих позовних вимог ОСОБА_1 .
33.2. Щодо аргументу про відсутність Позивача на відповідних засіданнях ВККС України, Суд звертає увагу, що особливості оцінювання судді на відповідність займаній посаді у разі систематичної (тричі) неявки судді на будь-який з етапів оцінювання вичерпно передбачені пунктом 20 Розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів», й пунктом 129 Регламенту ВККС України, затвердженим рішенням ВККС України від 13.10.2016 № 81/зп-16 (у редакції рішення ВККС України від 19.10.2023 № 119/зп-23).
Так, відповідно до абзацу п'ятого пункту 20 Розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі систематичної (тричі) неявки судді на будь-який з етапів оцінювання на відповідність займаній посаді Комісія може розглянути питання щодо відповідності такого судді займаній посаді за його відсутності.
Пунктом 129 Регламенту ВККС України, затвердженим рішенням ВККС України від 13.10.2016 № 81/зп-16 передбачено, що у разі систематичної (тричі) неявки судді на будь-який з етапів оцінювання на відповідність займаній посаді Комісія може розглянути питання щодо відповідності такого судді займаній посаді за його відсутності.
У судовому засіданні Судом встановлено, підтверджено доказами й не заперечується представниками сторін, що ВККС України на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів України» розглянула питання щодо відповідності судді ОСОБА_1 займаній посаді за його відсутності, про що нею було ухвалено відповідне рішення. Так, у протоколі засідання ВККС України від 19.11.2024 № 366 та у пунктах 85 та 86 рішення ВККС України від 19.11.2024 № 206/ко-24 ВККС закріплене рішення ВККС України про розгляд питання щодо відповідності судді ОСОБА_1 займаній посаді за його відсутності (а.с. 44, 77):
- «п. 1.1. … Протокольне рішення (одноголосно): розглянути питання щодо відповідності судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді за його відсутності.» (протокол засідання ВККС України від 19.11.2024 № 366);
- « 86. Ураховуючи систематичну (тричі) неявку судді на етапі кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», Комісія дійшла висновку про наявність підстав для розгляду питання щодо відповідності судді ОСОБА_1 займаній посаді за його відсутності» (пункт 86 рішення ВККС України від 19.11.2024 № 206/ко-24).
Судом установлено, підтверджено інформацією, яка є у матеріалах адміністративної справи № 990/393/24 і не заперечується сторонами, що відповідно до приписів статті 98 Закону України «Про судоустрій і статус суддів України» суддя ОСОБА_1. повідомлявся про дату, час і місце проведення засідань ВККС України 13.08.2024, 03.10.2024, 29.10.2024, 19.11.2024, на яких розглядалося питання про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді (а.с. 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 93, 94).
Тому, Суд доходить висновку про безпідставність і недоведеність твердження Позивача про порушення ВККС України частини четвертої статті 84 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при прийнятті рішення від 19.11.2024 № 206/ко-24, а ВККС України приймаючи рішення про розгляд питання щодо відповідності судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 займаній посаді за його відсутності, діяла відповідно до вимог статті 19 Конституції України, частини другої статті 2 КАС України, абзацу п'ятого пункту 20 Розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів України».
33.3. Щодо аргументу Позивача, що рішення ВККС України від 19.11.2024 № 206/ко- 24 порушує закріплене частиною першою статті 23 Загальної декларації прав людини, статті 43 Конституції України право Позивача на працю та на захист від незаконного звільнення, оскільки є прямою підставою для звільнення Позивача з посади, Суд вказує на два мотиви відмови прийняття Судом цього аргументу Позивача.
ВККС України у своєму рішенні від 19.11.2024 № 206/ко-24 жодних висновків щодо права Позивача на працю та на захист від незаконного звільнення не робила. Висновки, викладені у рішенні ВККС від 19.11.2024 № 206/ко-24, стосуються виключно проходження ОСОБА_1 публічної служби судді, яка регулюється приписами статей 8, 19, 38, 92, 125, 128 Конституції України, статей 52, 54, 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також статей 2, 4, 19, 266 КАС України.
Позивач є спеціальним суб'єктом у правовідносинах щодо проходження суддею публічної служби, тому має відповідати встановленим вимогам для підтвердження права на проходження такої служби. ВККС України встановила його невідповідність цим вимогам. Отже, Суд доходить висновку, що порушення права позивача на працю та положень Конвенції не відбулося.
Відповідно, жодного порушення, закріпленого частиною першою статті 23 Загальної декларації прав людини, статті 43 Конституції України права Позивача на працю та на захист від незаконного звільнення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, ухвалюючи своє рішення від 19.11.2024 № 206/ко-24 щодо судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 , який перебував у публічно-правових відносинах публічної служби судді, - допустити не могла.
33.4. Щодо аргументу Позивача, що прийняття ВККС України рішення від 19.11.2024 № 206/ко-24 щодо нього щодо обставин, які слугували підставою для його звільнення у 2010 році і по факту якого ЄСПЛ було констатовано у справі «Куликов та інші проти України» (заява № 5114/09 та 17 інших, зокрема і за заявою ОСОБА_1 № 35336/11) порушення Україною статті 6 § 1 та 8 Конвенції щодо Позивача є нічим іншим як порушенням статті 61 Конституції України, яка встановлює: «Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення», Суд звертає увагу на такі обставини.
Згідно з підпунктом 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена у порядку, визначеному законом.
Пунктом 20 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Відповідно до частини другої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» критеріями кваліфікаційного оцінювання є: компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); професійна етика; доброчесність. Частиною п'ятою статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їхнього встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
З метою проведення оцінювання суддів на відповідність займаній посаді за визначеними законом критеріями рішенням Комісії від 03.11.2016 № 143/зп-16 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їхнього встановлення (у редакції рішення ВККС України від 13.02.2018 № 20/зп-18, зі змінами).
Отже, судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 рішенням ВККС України від 20.10.2017 № 106/зп-17, відповідно до приписів Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», - було призначено і проведено кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді; жодні заходи юридичної відповідальності до нього не застосовувалися.
Тому аргумент Позивача, що прийняття ВККС України рішення від 19.11.2024 № 206/ко-24 щодо нього щодо обставин, які слугували підставою для його звільнення у 2010 році і по факту якого ЄСПЛ було констатовано у справі «Куликов та інші проти України» (заява № 5114/09 та 17 інших, зокрема і за заявою ОСОБА_1 № 35336/11) порушення Україною статті 6 § 1 та 8 Конвенції щодо Позивача, є нічим іншим як порушенням статті 61 Конституції України, яка встановлює: «Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення», - не відповідає дійсності й приписам національного законодавства.
34. Мотивовано оцінивши всі аргументи Позивача щодо необхідності визнання протиправним та нечинним рішення ВККС України від 19.11.2024 № 206/ко-24, Суд дійшов висновку про їх необґрунтованість і невідповідність приписам національного законодавства України, а саме: статтям 8, 19, 38, 92, 125, 128 Конституції України; статтям 2, 4, 5, 19, 245 КАС України; статті 83 та пункту 20 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; пункту 129 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням ВККС України від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (у редакції рішення ВККС України від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23).
35. Оскільки рішенням ВККС України від 19.11.2024 № 206/ко-24 права чи інтереси ОСОБА_1 не порушені, аргументи наявності підстав задоволення його позову до ВККС України про визнання протиправним та нечинним її рішення від 19.11.2024 № 206/ко-24 - відсутні, то Суд доходить висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВККС України про визнання протиправним та нечинним рішення ВККС України від 19.11.2024 № 206/ко-24, - слід відмовити повністю.
36. Рішення ВККС України від 19.11.2024 № 206/ко-24 відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, а також приписам національного законодавства України, зокрема: статтям 19, 38, 92, 125 Конституції України; статтям 4, 5, 19, 245 КАС України; пункту 20 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; пункту 129 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13.10.2016 № 81/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19.10.2023 № 119/зп-23).
37. Оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 . Судом відмовлено, то судові витрати у справі № 990/393/24 відповідно до приписів статті 139 КАС України не розподіляються.
Керуючись статтями 5, 242- 245, 246, 250, 257, 262, 266, 295, 297 КАС України, Суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії України про визнання протиправним та нечинним рішення Вищої кваліфікаційної комісії України від 19.11.2024 № 206/ко-24 - відмовити.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
3. Апеляційна скарга на судове рішення Верховного Суду подається безпосередньо до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений 11.09.2025
Головуючий суддя В. М. Бевзенко
Судді: Я. О. Берназюк
Н. В. Коваленко
В. М. Шарапа
С. М. Чиркін