09 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/2768/25 пров. № А/857/25373/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів: Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,
з участю секретаря судового засідання Слободян І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду, що ухвалив суддя Ксензюк А.Я. у м. Луцьку у справі № 140/2768/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 27612/99-00-06-02-01-06 від 12.09.2024.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою від 13.05.2025 позовну заяву залишено без руху, на надано позивачці 10-денний строк з дня вручення ухвали для подання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав поважності його пропуску та надання відповідних доказів.
Роз'яснено, що у разі неусунення недоліків у зазначений строк, позов буде залишено без розгляду відповідно до ч. 15 ст. 171, п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України.
Копію ухвали позивачці надіслано поштою та вручено 23.05.2025, що підтверджується повідомленням АТ “Укрпошта», яке суд отримав 26.05.2025.
У заяві від 26.05.2025, яку позивачка подала на виконання ухвали суду від 13.05.2025 позивачка зазначила, що про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізналася 17.09.2024 із рішення ДПС України №27612/99-00-06-02-01-06 від 12.09.2024, яке є предметом оскарження.
Також позивачка зазначила, що рішення контролюючого органу від 16.04.2024 було прийняте з порушенням вимог законодавства, а відомості про це стали відомі позивачці лише після ознайомлення з рішенням ДПС.
29.05.2025 року Волинський окружний адміністративний суд прийняв ухвалу, якою позовну заяву залишив без розгляду.
Приймаючи цю ухвалу, суд зазначив, що позивачка пропустила строк звернення до суду, оскільки процедура адміністративного оскарження в цій справі завершилася в день отримання позивачкою рішення ДПС України за результатами розгляду скарги (підпункт 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 ПК України). Також суд першої інстанції встановив, що у цій справі необхідно застосувати норму пункту 56.19 статті 56 ПК України, яка визначає місячний строк звернення до суду після завершення адміністративного оскарження.
У заяві, поданій на виконання ухвали суду від 13.05.2025, позивачка не навела обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Не погодившись із ухвалою про залишення позову без розгляду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачка зазначає те, що звернення за захистом прав позивачки полягає не в оскарженні податкової вимоги про нарахування грошових зобов'язань, після процедури адміністративного оскарження, а в оскарженні рішення суб'єкта владних повноважень, як окремого самостійного рішення, яке ґрунтується на недопустимому доказі, а саме документі створеному незаконним шляхом повторно і з порушенням строку і підстав для формування такого документу.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції залишив позов без розгляду з тих мотивів, що позивачка пропустила строк звернення до суду, визначений пунктои 56.19 статті 56 ПК України, та у поданій до суду заяві на виконання ухвали суду від 13.05.2025 не вказала причин, що свідчать про поважність пропуску строку звернення до суду.
Аналізуючи підстави для залишення позовної заяви без розгляду апеляційний суд зазначає наступне.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, в силу вимог статті 122 КАС України при визначенні початку перебігу строку звернення до суду законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Тобто для визначення факту пропуску строку звернення до суду важливими є як об'єктивні (дата порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) фактори.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 оскаржує рішення ДПС України № 27612/99-00-06-02-01-06 від 12.09.2024, яке позивачка отримала 17.09.2024, що підтверджується трекінгом поштових відправлень АТ «Укрпошта».
Отже, про порушення своїх прав позивачка дізналась 17.09.2024.
Також, апеляційний суд встановив, що рішення ДПС України № 27612/99-00-06-02-01-06 від 12.09.2024 не є податковим повідомленням-рішенням про нарахування грошового зобов'язання чи вимогою про сплату боргу, а відтак, вважає, що при оскарженні спірного рішення не може бути застосований спеціальний місячний строк звернення до суду, встановлений пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України.
Отже, на думку апеляційного суду, позов про визнання протиправним та скасування рішення ДПС України № 27612/99-00-06-02-01-06 від 12.09.2024 може бути поданий протягом загального шестимісячного строку звернення до суду, визначеного статтею 122 КАС України.
Враховуючи те, що про порушення своїх прав позивачка дізналась 17.09. 2024, а до суду звернулась 14.03.2025, позивачка подала позов в межах строку звернення до адміністративного суду.
Отже, суду першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, що регулюють строк звернення до суду, а тому зробив помилковий висновок про залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з чим ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову, якою справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 320, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 140/2768/25 скасувати та прийняти постанову, якою справу № 140/2768/25 направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 11.09.25